20 вересня 2024 р. № 400/7683/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54008,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
14 серпня 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач) про:
визнання протиправними дії відповідача в частині перерахунку та зменшення розміру призначеної позивачу пенсії з 19558,86 грн до 10340,34 грн;
зобов'язання відповідача поновити позивачу нарахування та виплату пенсії з урахуванням статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) в розмірі 19558,86 грн та виплатити з урахуванням сплаченого, починаючи з квітня 2024 року.
Позов обґрунтував позивачем тим, до 2023 року він отримував пенсію військовослужбовця Російської Федерації, пенсію в Україні не оформляв. 14.03.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком, в якій зазначив про відмову від пенсії, яку виплачує Російська Федерація. Пізніше відповідач призначив йому пенсію за віком в розмірі 19558,86 грн. Однак, у квітні 2024 року відповідач зменшив розмір його пенсії за віком до 10340,34 грн на тій підставі, що він до 01.02.2022 отримував пенсію з Міністерства оборони Російської Федерації, а отже не має підстав для застосування положень статті 29 Закону № 1058-IV. На переконання позивача, такі дії відповідача є протиправними, оскільки він не отримував пенсію в Україні, має стаж, який заробив на території колишнього СРСР, а з 18.01.1994 у медичних закладах України. Стаття 29 Закону № 1058-IV на час його звернення до відповідача за нарахуванням пенсії не мала обмеження щодо підвищення розміру пенсії при її призначенні, якщо пенсія була призначена раніше, у тому числі в іншій країні.
У відзиві на позовну заяву від 28.08.2024 відповідач заперечив проти позову і просив в його задоволенні відмовити. Відзив умотивовано тим, що застосувати відстрочку часу при призначені позивачу пенсії за віком згідно із заявою від 14.03.2023 з урахуванням положень статті 29 Закону № 1058-IV немає підстав, оскільки він отримував до 01.02.2022 пенсію по лінії Міністерства оборони Російської Федерації. Відповідач наголосив на тому, що виправлення пенсійним органом помилки, внаслідок якої позивачу була призначена пенсія у більшому розмірі, ніж належало, та приведення її розміру у відповідність до вимог чинного законодавства не можна вважати порушенням права позивача на пенсійне забезпечення.
15.08.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 263 КАС України (у письмовому провадженні).
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Позивач є громадянином Російської Федерації, який з 1991 року по теперішній час постійно проживає в Україні, що підтверджується його посвідкою на постійне проживання та довідкою виконавчого комітету Новоодеської міської ради від 15.07.2024 № 157.
Згідно із записами трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 , заповненої 18.01.1994, він з 18.01.1994 по теперішній час працює в Україні.
У заяві від 17.04.2023 позивач зазначив, що до 24.02.2022 він отримував пенсію в Росії.
14.03.2023 позивач звернувся до відповідача про призначення йому пенсії за віком в Україні.
Відповідно до рішення відповідача від 08.09.2023 № 143450002663 позивачу призначено з 14.03.2023 пенсію за віком в розмірі 19558,86 грн, який включав у себе, зокрема, підвищення відповідно до частини першої статті 29 Закону № 1058-IV в розмірі 9495,44 гривні.
Згідно з рішенням відповідача від 05.06.2024 № 143450002663 позивачу проведено з 14.03.2023 перерахунок пенсії у зв'язку з уточненням даних в ЕПС (особливості - був пенсіонером з 01.01.2000 по довічно), внаслідок якого її розмір зменшився до 10340,35 грн шляхом виключення із загальної суми підвищення в розмірі 9495,44 грн, встановленого відповідно до частини першої статті 29 Закону № 1058-IV.
Вважаючи такі дії відповідача щодо зменшення розміру його пенсії за віком протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом. Так, він переконаний, що цим рішенням відповідача порушено його право на отримання пенсії за віком в належному розмірі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 26 Основного Закону України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV встановлено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина четверта статті 8 Закону № 1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 29 Закону № 1058-IV особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток:
на 0,5 % - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців;
на 0,75 % - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.
З аналізу даної правової норми слідує, що підвищення розміру пенсії за віком визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, зокрема іноземців, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
Отже, для підвищення пенсії на підставі статті 29 Закону № 1058-IV необхідна наявність сукупності таких умов:
1) звернення за призначенням пенсії за віком з більш пізнього віку, ніж передбачено статтею 26 Закону № 1058-IV;
2) не одержання жодного виду пенсії після досягнення пенсійного віку;
3) наявність страхового стажу після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.
Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 25.09.2018 у справі № 686/10709/17 та від 16.06.2022 у справі № 686/17753/17.
Відповідно до частини першої статті 7 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві, (далі - Угода від 13.03.1992) при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера.
Згідно із Федеральним Законом Російської Федерації від 11.06.2022 № 175-ФЗ «Про денонсацію Російською Федерацією Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року» Російська Федерація денонсувала Угоду від 13.03.1992.
Російська Федерація припинила з 01.01.2023 участь в Угоді від 13.03.1992.
З вищевикладеного слідує, що до 01.01.2023 пенсіонери в межах держав-учасниць Угоди від 13.03.1992, не могли отримувати пенсію того ж виду одночасно у двох держава-учасниць Угоди від 13.03.1992.
Таким чином, особа, яка після досягнення пенсійного віку отримувала пенсію в Російській Федерації до 01.01.2023, в Україні вважається такою, яка одержувала пенсію. Тому при призначені після 01.01.2023 в Україні такій особі пенсії за віком, вона не має права на отримання підвищення відповідно до статті 29 Закону № 1058-IV.
Суд встановив, що позивач до 01.02.2022 отримував пенсію по лінії Міністерства оборони Російської Федерації, що підтверджується заявою позивача від 17.04.2023 та листом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 28.03.2024 № 1400-0306-5/27291.
Відтак позивач не має права на отримання підвищення до пенсії відповідно до частини першої статті 29 Закону № 1058-IV.
Тому рішення відповідача від 05.06.2024 № 143450002663, відповідно до якого позивачу проведено перерахунок пенсії позивача у зв'язку з уточненням даних в ЕПС і зменшено її розмір до 10340,35 грн шляхом виключення із загальної суми підвищення в розмірі 9495,44 грн, є правомірним.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. У задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020; код ЄДРПОУ: 13844159) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Рішення складено в повному обсязі 20 вересня 2024 року