19 вересня 2024 р. № 400/4305/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. у порядку письмового провадження розглянувши адміністративну справу
за позовомГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005,
до відповідачаОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
простягнення податкового боргу у сумі 49686,75 грн,
Головне управління ДПС у Миколаївській області (далі - позивач) звернулося з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить суд стягнути податковий борг в сумі 49 686,75 грн.. на користь місцевого бюджету України.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що за відповідачем рахується податковий борг в сумі 49 686,75 грн. по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості та з земельного податку фізичних осіб.
Ухвалою суду від 10.05.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивачем разом із подачею позовної заяви надано інформацію про фізичну особу та його місцезнаходження .
Від відповідача до суду надійшов відзив, в якому позивач стверджує, що він є сільськогосподарським товаровиробником та належний йому об'єкт нерухомості не є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Позивач скористався правом подання заперечень на відзив, в якій стверджує, що відповідач не є сільськогосподарським товаровиробником, тому відповідно не має право на передбачену пільгу.
З врахуванням положень ч. 1, 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних у ній доказів у письмовому провадженні.
Дослідив матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, що відповідач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Миколаївській області та є платником податку.
За відповідачем рахується податковий борг в сумі 49 686,75 грн по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості та з земельного податку.
Наявний борг виник на підставі податкових повідомлень - рішень:
1. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) у сумі 36 984,00 грн.:
Місцевий бюджет Інгульської територіальної громади
Податкове повідомлення - рішення № 0157112-2409-1411-UA48020110000020969 вiд 06.07.2023 за 2021 рік у сумі 18 492,00 грн., строк сплати - 22.09.2023
Податкове повідомлення - рішення № 0157114-2409-1411-UA48020110000020969 вiд 06.07.2023 за 2021 рік у сумі 18 492,00 грн., строк сплати -22.09.2023.
2. Земельний податок з фізичних осіб (18010700) у сумі 12 702,75 грн.
Місцевий бюджет Інгульської територіальної громади
Податкове повідомлення - рішення № 3829188-2409-1411 вiд 23.05.2023 за 2023 рік у сумі 4 201,82 грн., строк сплати -26.08.2023.
Податкове повідомлення - рішення № 0000012455-2409-1411 вiд 13.12.2023 за 2021 рік у сумі 4 694,88 грн., строк сплати -01.02.2024.
Податкове повідомлення - рішення № 00000/12455-2409-1411 вiд 13.12.2023 за 2020 рік у сумі 3 207,11 грн., строк сплати -01.02.2024.
Пеня за несвоєчасну сплату в сумі 598,94 грн.
Стосовно відповідача була прийнята податкова вимога форми "Ф" від 01.09.2018 року №46-17, проте вжиті позивачем заходи не призвели до добровільного погашення відповідачем заборгованості.
Вказані податкові повідомлення-рішення направлялись відповідачу, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення.
Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення ані в адміністративному, ані в судовому порядку не оскаржувалось, отже є податкове зобов'язання є узгодженим.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.п.266.1.1п.266.1ст.266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно пп.266.3.1 пп.266.3.2 пп.266.3 ст.266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до п.п.16.1.4. п.16.1. ст.16 ПК України, - платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.п.266.10.1 п. 266.10. ст.266 ПК України податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 Кодексу встановлено, що суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.
Пунктом 38.1ст.38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
В порушення вищевказаних вимог Податкового кодексу України відповідач, у строки визначені законодавством, не сплатив в повному обсязі узгоджену суму податкового зобов'язання, а саме податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яка дорівнює 49 686,75 грн.
Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У зв'язку з несплатою платником податків узгоджених податкових зобов'язань контролюючим органом сформовано податкову вимогу, яка направлялась поштою на адресу боржника рекомендованим листом з повідомленням, проте була повернута у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
В силу вимог пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України вважається врученою. Судом встановлено, що з моменту формування та надсилання вимоги податковий борг є непогашеним.
Таким чином, заходи, прийняті податковим контролюючим органом щодо стягнення податкового боргу, не призвели до їх погашення, строки їх добровільної сплати вийшли.
Щодо твердження позивача що він є сільськогосподарським товаровиробником та належний йому об'єкт нерухомості не є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд зазначає наступне.
Підпунктом 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України встановлено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування.
Підпунктом «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Правовий аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Суд зауважує, що встановлена пп.«ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Отже, зі встановленого вище вбачається, що для застосування пп.«ж» п.266.2.2 ст.266 ПК України необхідно з'ясувати, по-перше, що власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а по-друге, що об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Відповідно до положень пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Тобто, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ «Податок на майно»).
Відповідно до п.п.5.2, 5.3 ст.5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у ст.1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18.01.2001 року №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».
Так, згідно зі ст.1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис»:
виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечить його визначенню у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані норми інших законів у відповідності до положень п.5.3 ст.5 ПК України.
До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові у справі №560/168/19 від 26.11.2020 року, у постанові у справі №820/3705/17 від 18.05.2021 року.
Суд вважає, що у даній справі позивач не довів того факту, що він є сільськогосподарським товаровиробником та використовував вищевказані об'єкти нерухомого майна безпосередньо у своїй власній сільськогосподарській діяльності, а тому, відсутні підстави для застосування щодо позивача пільги зі сплати податку, встановленої абз.«ж» пп.266.2 п.266.2 ст.266 ПК України.
При цьому суд не приймає до уваги наданий відповідачем технічний паспорт, витяг з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, технічний паспорт на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, оскільки ці документи не може бути належним підтвердженням як факту ведення позивачем сільськогосподарської діяльності, так і факту використання позивачем у такій діяльності вищезазначеного об'єкту нерухомості.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, зокрема, що позивач безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю. Лише сам по собі факт наявності у власності позивача будівель, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, більше того, використання таких об'єктів нерухомого майна безпосередньо у своїй власній сільськогосподарській діяльності, не може свідчити про ознаку позивача як сільськогосподарського товаровиробника.
Відповідно до п.87.11ст.87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи вимоги ч. 2ст. 139 КАС України судові витрати у цій справі стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями104-107,122-143,151-154,158,162,163,167,185-186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 44104027) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу, задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) у рахунок погашення податкового боргу 49 686,75 грн, а саме зі сплати земельного податку з фізичних осіб (18010700) у сумі 12 702,75 грн. на користь місцевого бюджету Інгульської територіальної громади та зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) у сумі 36 984,00 грн. на користь місцевого бюджету Інгульської територіальної громади
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В. С. Брагар