20 вересня 2024 року Справа № 280/6734/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу фіксованої додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень встановленої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 (включно) щомісячно, та за період з 18.07.2022 по 19.06.2024 додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів, та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу фіксовану щомісячну додаткову винагороду у розмірі 30000 грн за період з 24.02.2022 року по 18.07.2022 (включно), та додаткову винагороду у розмірі 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 18.07.2022 по 19.06.2024;
визнати протиправною бездіяльність відповідача з не нарахування позивачу грошового забезпечення (оклад, посадовий оклад) за період з 2021 по 19.05.2023 з врахуванням прожиткового мінімуму встановленого на 01.01. відповідного року, та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу різницю між виплаченим та нарахованим розміром посадового окладу та окладу за військовим званням з врахуванням прожиткового мінімуму та тарифних коефіцієнтів за період з 2021 по 19.05.2023 з врахуванням прожиткового мінімуму встановленого на 01.01. відповідного року, а саме згідно з абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» і абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 01 січня відповідного року прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно у розмірах 2270,00 грн, 2481,00 грн і 2684,00 гривні;
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації днів щорічної основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2021 по 2024 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 01.01.2021 по 31.05.2024, а саме за 127 календарних днів з грошовою допомогою на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за відповідний період, та за 56 календарних днів додаткової відпустки учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у розмірі збільшеному до 100000,00 гривень у розрахунку на місяць та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі збільшеному до 100000,00 гривень у розрахунку на місяць за період з 24.02.2022 по 19.06.2024 відповідно до Порядку № 168 КМУ від 28.02.2022, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
зобов'язати відповідача підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №729 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 15.04.1986 до 31.05.2024 позивач обіймав військову посаду у 55 бригаді, яка наразі входить до військової частини НОМЕР_1 . 31.05.2024 згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 139 позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Згідно відомостей отриманих при звільненні з в/ч НОМЕР_1 , вбачається, що за час служби, відповідачем не було нараховано і не виплачено за 2022 року додаткової винагороди збільшеної до 30000 грн та 100000 грн фіксованих та з розрахунку на місяць пропорційно часу участі у здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів у відповідності до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» згідно вимог чинного законодавства. Окрім цього, також вбачається, що грошове забезпечення було розраховано з 2021 року по 19.05.2023 не з врахуванням діючого на той час законодавства, а при звільненні не сплачено доплату, яка підлягала застосуванню у вказаний період, згідно пункту 4 Постанови № 704 (у редакції, чинній до 19.05.2023) якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у осіб з числа військовослужбовців виникло право на нарахування та виплату грошового забезпечення, яке визначається шляхом застосування пункту 4 Постанови КМУ № 704 у редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постанови КМУ №103 (тобто, до 24.02.2018) із використанням для його визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). Також при звільненні було порушено право позивача на компенсацію невикористаної відпустки, згідно відомостей з Витягу з наказу №139: щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась, щорічна основна відпустка за 2024 рік - не надавалась, щорічна основна відпустка за 2023 рік надавалася у кількості 30 днів. Додаткова відпустка як учаснику бойових дій не надавалась за період з 01.01.2021 по 31.05.2024. Компенсація за невикористані дня додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 01.01.2021 по 31.05.2024 не надавалась. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 29 липня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.
Відповідач у поданому до суду письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що в період повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України починаючи з 24.02.2022 по день виключення із списків військової частини НОМЕР_1 - 31.05.2024 позивач не брав участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, а перебував у пункті постійної дислокації військової частини у місті Запоріжжя. Зазначено, що позивачу була нарахована та виплачена додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень в період з 24.02.2022 по 31.01.2023. В період з 01.02.2023 по день виключення із списків військової частини НОМЕР_1 - 31.05.2024 позивач не виконував бойових (спеціальних) завдань та не брав безпосередньої участі у бойових діях, а тому за цей період додаткова винагорода із розрахунку 30000 грн, а тим паче 100 000 гривень за повний місяць пропорційно дням безпосередньої такої участі позивачу не нараховувалася. Щодо перерахунку посадового окладу зазначено, що в межах асигнувань, що виділялися на утримання Збройних Сил України у 2021-2023 роки, Міністром оборони були встановлені: оклади за військовим званням та посадові оклади (далі ПО та ОВЗ) за відповідними посадами, які визначені з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у розмірі 1762 грн і станом на сьогодні не змінювались. Тобто, за відповідними посадами осіб, які проходять військову службу, станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, у Збройних Силах України, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, в тому числі премії та надбавка за особливосі проходження служби обчислювалися з ПО та ОВЗ, які визначені з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018. Щодо компенсації днів щорічної основної відпустки та невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій зазначено, що позивач був не звільнений а переведений до іншої військової частини та не набув права на отримання грошової компенсації за невикористану частину щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2021 по 2024 рік. Зазначені виплати за всі періоди здійснює та військова частина з якої позивач буде звільнений. Щодо вимог позивача стосовно надання нової довідки до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, то з цього приводу представник відповідача повідомив, що відповідні довідки (дві, надані самим позивачем і містяться у матеріалах справи) позивачу було надано при звільненні з військової служби, а його доводи з цього приводу є незаконними та безпідставними. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.06.2020 № 130, старшого прапорщика війсьової служби за контрактом ОСОБА_1 , який наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 04.06.2020 №93-РС прийнятий на військову службу за контрактом, призначений на посаду головного старшини протитанкового артилерійського дивізіону військової частини, укладено контракт на 5 років, з 04 червня 2020 року зарахувати до списків особового складу частини, на всі види забезпчення, і вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до иконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 4230,00 грн на місяць, ВОС 929982а, шпк «прапорщик».
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.07.2022 № 182, нижчепойменованих військовослужбовців 206 запасної батареї військової частини увільнити від займаної посади та призначити на посади з 19 липня 2022 року вважати такими, що справи та посади прийняли та приступили до виконання обов'язків за посадою: майстер-сержант ОСОБА_1 , сержант із матеріального забезпечення 206 запасної батареї військової частини, шпк «старший сержант» ВОС 787089А, тарифний розряд 10. Встановити посадовий оклад 3260,00 гривень на місяць, виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 210%.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.05.2024 № 139, майстер-сержанта який проходить військову службу за контрактом ОСОБА_1 , сержанта із матеріального забезпечення 206 запасної батареї військової частини НОМЕР_1 , який наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 22.05.2024 №161-РС призначений на посаду сержанта із матеріального забезпечення роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважати таким, що справи та посаду здав і вибув для подальшого проходження служби до ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 31 травня 2024 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 01.08.2024 №6734, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , позивач, дійсно в період з 04.03.2015 по 05.03.2015, з 14.05.2015 по 04.06.2015, з 07.09.2015 по 07.09.2015, з 01.10.2015 по 14.03.2016, з 21.03.2016 по 28.03.2016, з 19.06.2018 по 12.10.2018, з 04.11.2019 по 15.01.2020, з 22.01.2020 по 29.01.2020 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області. Довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни).
Відповідно до довідки від 05.08.2024 №4368, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , про нараховану та виплачену додаткову винагороду майстер-сержанту ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 по 31.01.2023:
за липень 2022 року: сума нарахованої додаткової винагороди - 5357,14 грн, сума виплаченої додаткової винагороди - 5276,78 грн;
за березень 2022 року: сума нарахованої додаткової винагороди - 30000,00 грн, сума виплаченої додаткової винагороди - 29550,00 грн;
за квітень 2022 року: сума нарахованої додаткової винагороди - 30000,00 грн, сума виплаченої додаткової винагороди - 29550,00 грн;
за травень 2022 року: сума нарахованої додаткової винагороди - 30000,00 грн, сума виплаченої додаткової винагороди - 29550,00 грн;
за червень 2022 року: сума нарахованої додаткової винагороди - 30000,00 грн, сума виплаченої додаткової винагороди - 29550,00 грн;
за липень 2022 року: сума нарахованої додаткової винагороди - 30000,00 грн, сума виплаченої додаткової винагороди - 29550,00 грн;
за серпень 2022 року: сума нарахованої додаткової винагороди - 30000,00 грн, сума виплаченої додаткової винагороди - 29550,00 грн;
за вересень 2022 року: сума нарахованої додаткової винагороди - 30000,00 грн, сума виплаченої додаткової винагороди - 29550,00 грн;
за жовтень 2022 року: сума нарахованої додаткової винагороди - 30000,00 грн, сума виплаченої додаткової винагороди - 29550,00 грн;
за листопад 2022 року: сума нарахованої додаткової винагороди - 30000,00 грн, сума виплаченої додаткової винагороди - 29550,00 грн;
за грудень 2022 року: сума нарахованої додаткової винагороди - 30000,00 грн, сума виплаченої додаткової винагороди - 29550,00 грн;
за січень 2023 року: сума нарахованої додаткової винагороди - 30000,00 грн, сума виплаченої додаткової винагороди - 29550,00 грн.
На звернення представника позивача, листом від 08.07.2024 №3802 військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про те, що відповідно до наявних у військовій частині НОМЕР_1 документів, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.05.2020 №111 старшого прапорщика військової служби за контрактом ОСОБА_1 , головного старшину протитанкового артилерійського дивізіону військової частини, звільнено в запас відповідно до п.2 підпункту «а» (у зв?язку із закінченнями строку контракту) частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу від 25 березня 1992 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.06.2020 №130 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 04.06.2020 №93-РС ОСОБА_1 призначено на посаду головного старшини протитанкового артилерійського дивізіону військової частини, укладено контракт строком на 5 років і з 04.06.2020 зараховано до списків особового складу частини.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.07.2022 №182 з 19 липня 2022 року майстер-сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду сержанта із матеріального забезпечення 206 запасної батареї військової частини.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.05.2024 №139 сержанта із матеріального забезпечення 206 запасної батареї військової частини майстер-сержанта ОСОБА_1 , якого наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 22.05.2024 №161-РС призначено на посаду сержанта із матеріального забезпечення роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 31.05.2024 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв?язку із вибуттям для подальшого проходження служби до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Надано довідку № 3747 від 04.07.2024 про суми грошового забезпечення та індексацію доходів майстер-сержанта ОСОБА_1 за період з 04.06.2020 по 31.05.2024, та витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 19.07.2022 №182, від 31.05.2024 № 139, від 04.06.2020 № 130, від 12.05.2020 №111.
Позивач, не погодившись з бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 щодо: не нарахування та невиплати фіксованої додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 (включно) щомісячно, та за період з 18.07.2022 по 19.06.2024 пропорційно в розрахунку на місяць у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168; не нарахування грошового забезпечення (оклад, посадовий оклад) за період з 2021 по 19.05.2023 з врахуванням прожиткового мінімуму встановленого на 01.01. відповідного року, а саме згідно з абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» і абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 01 січня відповідного року прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно у розмірах 2270,00 грн, 2481,00 грн і 2684,00 гривні; не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації днів щорічної основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2021 по 2024 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у розмірі збільшеному до 100000,00 гривень у розрахунку на місяць за період з 24.02.2022 по 19.06.2024 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Стосовно позовних вимог про: зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату фіксовану щомісячну додаткову винагороду у розмірі 30000 грн за період з 24.02.2022 по 18.07.2022, та додаткову винагороду у розмірі 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць за період з 18.07.2022 по 19.06.2024 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168; та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі збільшеному до 100000,00 грн у розрахунку на місяць за період з 24.02.2022 по 19.06.2024 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року N 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон N 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону N 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), яка набрала чинності 28.02.2022 та застосовується з 24.02.2022, в пункті 1 якої установив, , що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
У п. 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 внесені, зокрема, такі зміни до постанови №168:
- в абзаці першому п. 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць";
- п. 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;
- доповнено постанову п. 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до абзаців 1, 3, 4 пункту 1 Постанови № 168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 № 43, яка застосовувалася в період з 21.01.2023 по 10.08.2023) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно із пунктом 2-1 Постанови № 168 установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.
На підставі рішення Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 додаткова винагорода в розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах).
Згідно з Протоколом наради робочої групи з опрацювання єдиних підходів щодо порядку виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України від 16.04.2022, затвердженого заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України, зазначено, що військовослужбовцям (в тому числі і тим, що забезпечують заходи з евакуації, ремонту техніки, продовольчого забезпечення, ведення служби, обліку документів тощо) здійснюється виплата винагороди в розмірі 100000 грн, у разі перебування цих військовослужбовців у складі угрупування військ в районі ведення бойових дій з урахуванням документального підтвердження участі військовослужбовців у збройних діях або забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони.
25.01.2023 Міністерством оборони України внесено зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджені Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44, який набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01.02.2023, пунктом 2 Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, Порядок доповнено новим розділом:
На період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" виплачується в таких розмірах:
100000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;
з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
30000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткненню на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконання бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження),
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Пунктом 17 Порядку № 260 визначено, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Згідно із абзацами 3 пункту 3 рішення (телеграми) Міністра оборони України №248/1298 від 25.03.2022 документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
1) бойовий наказ (бойове розпорядження);
2) журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
3) рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
Відповідно до пункту 1 окремого доручення Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022 (далі - окреме доручення № 912/з/29, яке почало діяти з 01.06.2022) застосовувався такий порядок та умови виплати додаткової винагороди: "1. Під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях… слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;".
Пунктом 3 окремого доручення №912/з/29 встановлено, що документальним підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях є:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій;
рапорт командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Абзац 1-3 пункту 4 окремого доручення № 912/з/29 доручено керівникам органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, командирам військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цього доручення.
У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною у додатку №2 до цього доручення.
У підставах надання довідок про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях є: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій та рапорт командира підрозділу.
Так, за змістом відповідних рішень Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 та від 23.06.2022 № 912/з/29 та пунктів 1, 5 розділу XVI Порядку № 260 простежується аналогія закону, яка полягає в тому, що виплата премії та додаткової винагороди здійснюється на підставі відповідного наказу командира частини, в якому зазначається конкретний перелік військовослужбовців, які набули право на дані виплати, з врахуванням дотримання даними військовослужбовцями норм чинного законодавства та належного виконання ними покладених на них обов'язків.
Враховуючи зазначені норми законодавства, підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, затвердженою додатком №1 Окремого доручення.
Матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б слугували підставою для виплати позивачу у період з 24.02.2022 по 19.06.2024 збільшеної до 100000 грн грошової допомоги (такі як бойові накази, журнали бойових дій, рапорт командира підрозділу та довідка командира військової частини за формою, додатку № 1 до цього Окремого доручення).
При цьому, відповідачем повідомлено, що в період повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України починаючи з 24.02.2022 по день виключення із списків військової частини НОМЕР_1 - 31.05.2024 позивач не брав такої участі у заходах, а перебував у пункті постійної дислокації військової частини у місті Запоріжжя. В період з 01.02.2023 по день виключення із списків військової частини НОМЕР_1 - 31.05.2024 позивач не виконував бойових (спеціальних) завдань та не брав беспосередньої участі у бойових діях, а тому за цей період додаткова винагорода із розрахунку 30000 грн, 100 000 гривень за повний місяць пропорційно дням безпосередньої такої участі позивачу не нараховувалася.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачу було нараховано та виплачено додаткову винагороду за період з 24.02.2022 по 31.01.2023:
за липень 2022 року: сума нарахованої додаткової винагороди - 5357,14 грн, сума виплаченої додаткової винагороди - 5276,78 грн;
за березень 2022 року: сума нарахованої додаткової винагороди - 30000,00 грн, сума виплаченої додаткової винагороди - 29550,00 грн;
за квітень 2022 року: сума нарахованої додаткової винагороди - 30000,00 грн, сума виплаченої додаткової винагороди - 29550,00 грн;
за травень 2022 року: сума нарахованої додаткової винагороди - 30000,00 грн, сума виплаченої додаткової винагороди - 29550,00 грн;
за червень 2022 року: сума нарахованої додаткової винагороди - 30000,00 грн, сума виплаченої додаткової винагороди - 29550,00 грн;
за липень 2022 року: сума нарахованої додаткової винагороди - 30000,00 грн, сума виплаченої додаткової винагороди - 29550,00 грн;
за серпень 2022 року: сума нарахованої додаткової винагороди - 30000,00 грн, сума виплаченої додаткової винагороди - 29550,00 грн;
за вересень 2022 року: сума нарахованої додаткової винагороди - 30000,00 грн, сума виплаченої додаткової винагороди - 29550,00 грн;
за жовтень 2022 року: сума нарахованої додаткової винагороди - 30000,00 грн, сума виплаченої додаткової винагороди - 29550,00 грн;
за листопад 2022 року: сума нарахованої додаткової винагороди - 30000,00 грн, сума виплаченої додаткової винагороди - 29550,00 грн;
за грудень 2022 року: сума нарахованої додаткової винагороди - 30000,00 грн, сума виплаченої додаткової винагороди - 29550,00 грн;
за січень 2023 року: сума нарахованої додаткової винагороди - 30000,00 грн, сума виплаченої додаткової винагороди - 29550,00 грн.
Зазначене підтверджується довідкою від 05.08.2024 №4368, виданою військовою частиною НОМЕР_1 , яка міститься в матеріалах справи.
Стосовно долученої до позовної заяви довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 01.08.2024 №6734, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , суд зазначає, що зазначена довідка видана з метою встановлення особі статусу учасника бойових, про що зроблено відповідний запис у довідці.
Додатково суд звертає увагу позивача, що наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України встановлюється перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, а не визначаються райони бойових дій, а тому такі накази Мінреінтеграції застосуванню в контексті пункту 1 Постанови №168, як підстава для визначення районів бойових дій, не підлягають, натомість мають застосовуватися накази Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій».
В розумінні частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 73 КАС України).
В свою чергу достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 76 КАС України).
Незважаючи на те, що згідно з нормами КАС України обов'язок доказування покладено на суб'єкта владних повноважень, суд вважає, що позивач повинен також докладати певних зусиль для обґрунтування та доведення правомірності заявлених позовних вимог.
Суд звертає увагу позивача, що необхідною умовою для отримання додаткової винагороди в розмірі до 100000 грн є не лише перебування військовослужбовця в районах проведення воєнних (бойових) дій, необхідним є саме прийняття безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Окрім того, з 01 лютого 2023 року визначена обов'язковість виконання військовослужбовцем бойових завдань, як необхідна передумова для виплати додаткової грошової допомоги в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а докази виконання позивачем таких завдань у справі відсутні, підстави для виплати додаткової винагороди належними доказами не підтверджені.
Суд зазначає, що наведені обставини мають бути підтверджені документально, журналами бойових дій та наказами командира військової частини.
Судом установлено, що за спірні періоди відсутні бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командира підрозділу тощо про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань відсутні.
Документів, які б спростовували доводи відповідача, позивачем до суду не надано.
Відтак, судом не установлено протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу з 24.02.2022 по 18.07.2022, з 18.07.2022 по 19.06.2024 додаткової винагороди з розрахунку 30000 грн, з 24.02.2022 по 19.06.2024 додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 01.01.2021 по 31.05.2024, а саме за 127 календарних днів з грошовою допомогою на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за відповідний період, та за 56 календарних днів додаткової відпустки учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно із п.12 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ (надалі - Закон України №3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Статтею 4 Закону України «Про відпустки» від 05.11.1996 №504/96-ВР (надалі - Закон №504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до ст.16-2 Закону України №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно з п.8 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно доЗакону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі, якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Абзацом 3 п.14 ст.10-1 Закону України №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Відповідно до п.17ст.10-1 Закону України №2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Згідно з п.18 ст.10-1 Закону України №2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Відповідно до п.19 ст.10-1 Закону України 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII та «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII (надалі Закони України №3543-XII та №1932-XII відповідно).
За визначенням ст.1 Закону України №3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Стаття 1 Закону України №1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Крім того, в ст.1 Закону України №3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак, Законом України №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.
Водночас, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до п.19 ст.10-1 Закону України №2011-ХІІ у періоди, передбачені п.п.17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується п.12 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п.8 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.16-2 Закону України «Про відпустки».
Крім того, відповідно до п.3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 (надалі - Наказ №260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст.16-2 Закону України №504/96-ВР та п.12 ч.1 ст.12 Закону України №3551-ХІІ.
Дана правова позиція викладена у відповідності до постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у зразковій справі №620/4218/18.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.05.2024 № 139, майстер-сержанта який проходить військову службу за контрактом ОСОБА_1 , сержанта із матеріального забезпечення 206 запасної батареї військової частини НОМЕР_1 , який наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 22.05.2024 №161-РС призначений на посаду сержанта із матеріального забезпечення роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважати таким, що справи та посаду здав і вибув для подальшого проходження служби до ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 31 травня 2024 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Відпустка за сімейними обставинами за 2024 рік не надавалась.
Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась.
Щорічна основна відпустка за 2024 рік не надавалась.
Додаткова відпустка, як учаснику бойових дій за період з 01.01.2021 по 31.05.2024 не надавалася.
Компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 01.01.2021 по 31.05.2024 не надавалася.
Грошова допомога на оздоровлення за 2024 рік, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 (зі змінами) надавалась (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.02.2024 №51).
З огляду на зазначене, відповідачем цілком правомірно при виключенні позивача із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення (в зв'язку з переведенням до нового місця служби) не виплачено грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку, про що зазначено в наказі від 31.05.2024 №139, оскільки дану відпустку позивач може отримати за новим місцем служби, або отримати грошову компенсацію при звільненні з військової служби за останнім місцем служби у відповідності до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату різниці між виплаченим та нарахованим розміром посадового окладу та окладу за військовим званням з врахуванням прожиткового мінімуму та тарифних коефіцієнтів за період з 2021 по 19.05.2023 з врахуванням прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01. відповідного року, а саме згідно з абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» і абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 01 січня відповідного року прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно у розмірах 2270,00 грн, 2481,00 грн і 2684,00 гривні, суд зазначає наступне.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців (далі по тексту - Постанова №704).
Відповідно до п.10 Постанови №704, вказаний нормативно-правовий акт набирає чинності з 01.03.2018.
Постановою № 704, зокрема затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103).
Згідно з пунктом 6 Постанови № 103 внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
При цьому, суд звертає увагу, що зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 Постанови № 704 не вносилися, і лише постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038 примітки додатків 1, 12 та 13 Постанови № 704 приведені у відповідність до пункту 4 цієї постанови.
Отже, зміст змін, які внесено в пункт 4 Постанови №704 Постановою №103, полягає в зміні дати, станом на яку встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, що використовується для обчислення окладів шляхом його множення на відповідні тарифні коефіцієнти, а також в скасуванні правила про те, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року не може бути меншим 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Надалі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.
Тобто, з 29.01.2020 відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка запроваджувала у якості однієї з величин алгоритму розрахунку показника розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року».
В свою чергу позиція відповідача про те, що попередня (до внесення змін згідно Постанови №103) редакція Постанови №704 автоматично не відновлюється в зв'язку зі скасуванням Постанови №103, є необґрунтованою, оскільки фактично зводиться до того, що визнаний судовим рішенням протиправний правовий акт продовжить свій вплив на відповідні правовідносини, що не відповідає засадам верховенства права та правової визначеності.
Аналогічний спосіб правозастосування положень нормативно-правового акту, до якого були іншим нормативно-правовим актом були внесені зміни, визнані в майбутньому судовим рішенням нечинними, визнано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.06.2020 по справі №160/8324/19.
Так, попри чинність у спірний період Постанови № 103 Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19, від 11.08.2023 у справі №380/103/22).
Також суд зазначає, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 02.08.2022 по справі №440/6017/21.
Відтак, з 29.01.2020 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 виникли підстави для розрахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач мав право на отримання грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ.
Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у осіб з числа військовослужбовців виникло право на нарахування та виплату грошового забезпечення, яке визначається шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 у редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постанови №103 (тобто, до 24.02.2018) із використанням для його визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Також суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів від 12.05.2023 № 481 внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, та викладено його у новій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Водночас, вказані зміни набули чинності з 20.05.2023, отже, на момент виникнення спірних правовідносин підлягала застосуванню редакція пункту 4 Постанови № 704, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Суд зауважує, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення.
Як установлено судом з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, за спірний період позивачу нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018, що згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» складав 1762 грн. Однак, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений станом на 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 становить 2270 грн, 2481 грн та 2684 грн відповідно, що є значно більшим від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відновленням порушеного права позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату (доплату) позивачу розміру посадового окладу, окладу за військовими званнями та відсоткової ставки за вислугу років, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.01.2022 по 31.12.2022; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.01.2023 по 19.05.2023.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин судом враховано висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.11.2023 у справі №120/965/22-а (адміністративне провадження № К/990/23046/23).
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №729 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, судовому захисту підлягає лише дійсне порушене право. Задоволення позовних вимог на майбутнє не допускається.
Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (п.4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п.5).
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналіз вказаної правової норми свідчить про те, що учасник судового процесу - суб'єкт владних повноважень повинен доводити правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності виключно в адміністративних справах про їх оскарження. Водночас, інший учасник судового процесу не позбавлений обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги чи заперечення. Тобто обов'язок доказування в адміністративному процесі не покладено виключно на суб'єкта владних повноважень, а розподілений в залежності від вимог та заперечень.
У даному випадку обов'язок доказування правомірності оспорюваних дій належить відповідачу, в той час як позивач зобов'язаний підтвердити належними та допустимими доказами обставини, які стали підставою для звернення до суду з позовом щодо оскарження таких дій.
Всупереч викладеному, позовна заява не містить ні викладу обставин, якими позивач обґрунтовує позовну вимогу щодо зобов'язання відповідача підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нову довідку про розмір грошового забезпечення для проведення перерахунку основного розміру пенсії, ні доказів на їх підтвердження.
Відтак, суд вважає, що позивач не підтвердив наявність у нього порушеного права в означеній частині позовних вимог.
Суд звертає увагу на те, що позовні вимоги повинні формулюватись у такий спосіб, який виключає можливість неоднозначного їх розуміння або тлумачення. Це означає, що позовні вимоги повинні бути максимально чіткими і зрозумілими для суду, не потребувати необхідності співставляти чи порівнювати їх зміст із змістом описової частини позову для встановлення дійсного предмету оскарження. Також позовні вимоги повинні логічно випливати з обставин, що свідчать про факти порушень права.
Позивач просить суд зобов'язати відповідача підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №729 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії. При цьому позовні вимоги не містять зазначення про те станом на яку дату мають бути зазначені у такій довідці відповідачем відомості про розміри грошового забезпечення.
Враховуючи вищевказане, а також принцип диспозитивності (згідно якого кожна особа розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд - ст. 9 КАС України) суд не може замість позивача формулювати позовні вимоги в тому випадку коли формулювання позивача є занадто загальними. При цьому суд може виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. В той же час зазначене не позбавляє позивача обов'язку сформулювати свої позовні вимоги із достатнім ступенем конкретності.
Суд, відповідно достатті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку з чим підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору відсутні.
Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 складових грошового забезпечення у період з 01.01.2021 по 19.05.2023 включно, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату посадового окладу, окладу за військовими званнями, відсоткової надбавки за вислугу років, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021; встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.01.2022 по 31.12.2022; встановленого Законом України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.01.2023 по 19.05.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова