19 вересня 2024 року Справа № 280/6556/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93404, Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, вул.Шевченка, буд.9, код ЄДРПОУ 21782461)
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо неврахування стажу роботи ОСОБА_1 у подвійному розмірі за період роботи з 01.08.1986 по 01.01.1987, з 01.01.1987 по 02.01.1989, з 02.01.1989 по 16.04.1992, з 16.04.1992 по 01.05.1992 з 01.05.1992 по 02.01.2001, з 02.01.2001 по 16.08.2001, з 03.09.2001 по 02.11.2001, з 16.11.2001 по 25.10.2002, з 04.11.2002 по 01.07.2003. з 01.07.2003 по 29.08.2003, з по 01.02.2004, з 01.02.2004 по 30.03.2004, з 01.04.2004 по 01.09.2004, з по 06.01.2011, з 19.01.2011 по 18.10.2011, а саме 25 років 5 місяців 9 днів у відповідності до вимог ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області врахувати стаж роботи ОСОБА_1 у подвійному розмірі за період роботи з 01.08.1986 по 01.01.1987, з 01.01.1987 по 02.01.1989, з 02.01.1989 по 16.04.1992, з 16.04.1992 по 01.05.1992 з 01.05.1992 по 02.01.2001, з 02.01.2001 по 16.08.2001, з 03.09.2001 по 02.11.2001, з 16.11.2001 по 25.10.2002, з 04.11.2002 по з 01.07.2003 по 29.08.2003, з 01.11.2003 по 01.02.2004, з 01.02.2004 по з 01.04.2004 по 01.09.2004. з 19.10.2004 по 06.01.2011, з 19.01.2011 по 18.10.2011, а саме 25 років 5 місяців 9 днів у відповідності до вимог ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що при здійсненні перерахунку пенсії на виконання рішення суду відповідачем не було зараховано позивачу стаж роботи на різних посадах в Лисичанській міській санітарно-епідеміологічній станції, в Лисичанській міськдезстанції, в Шевченківській районній санітарно- епідеміологічній станції, в Стаханівській міській санітарно-епідеміологічної станції, в бактеріологічних лабораторіях закладів охорони здоров'я у подвійному розмірі. Вказує, що стаж роботи позивача, який має бути враховано в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону №1788 становить 25 років, 5 місяців, 9 днів (50 років 10 місяців 18 днів). У такому разі коефіцієнт страхового стажу позивача становить 0,5792, а не 0,44083, як вважає відповідач, що значно впливає на розмір пенсії позивача. Зазначає, що позивач не погоджується з протиправними діями відповідача щодо не врахування йому трудового стажу роботи у подвійному розмірі та вважає, що її робота на різних посадах в у структурі СЕС, міськдезстанції та бактеріологічній лабораторії закладів охорони здоров'я є такою, що відноситься до особливо небезпечних, оскільки працювали з відбором біологічного матеріалу на особливо-небезпечні та небезпечні інфекційні захворювання. Просить позов задовольнити.
Відповідач позовну заяву не визнав. У відзиві від 31.07.2024 вх. № 35621 вказує, що записи трудової книжки НОМЕР_2 від 01.08.1986 ОСОБА_1 не містять інформації про роботу саме в закладах та відділеннях, передбачених статтею 60 Закону № 1788-ХІІ, а саме в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги. В записах трудової книжки відсутня інформація щодо роботи ОСОБА_1 на займаних посадах з особливо небезпечними інфекційними та паразитарними хворобами людини і носіями збудників цих хвороб згідно з наказом МОЗ України від 19.07.1995 № 133. Покликається на те, що у період з 10.01.2013 по 13.02.2022 позивачу призначалась та виплачувалась пенсія за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ; з 15.06.2022 пенсія призначена та виплачується відповідно до Закону № 1058-IV, що підтверджується копією рішення від 20.06.2022 № 909240812655. Зазначає також, що у зв'язку з тим, що відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років, періоди роботи ОСОБА_1 починаючи з 01.01.2004 по 14.12.2012 неможливо зарахувати до страхового стажу у подвійному розмірі. Вважає позовні вимоги безпідставними та просить у позові відмовити.
Ухвалою суду від 19.07.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/6556/24. Призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10.01.2013 перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду України у зв'язку з призначенням пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
15.06.2022 позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до рішення №909240812655 від 20.06.2022, загальний страховий стаж роботи 42 роки 1 місяць 6 днів.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.10.2023, серед іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки з 15.06.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.
Покликаючись на те, що при здійсненні перерахунку пенсії, на виконання рішення суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області не було зараховано позивачу стаж роботи на різних посадах в Лисичанській міській санітарно-епідеміологічній станції, в Лисичанській міськдезстанції, в Шевченківській районній санітарно- епідеміологічній станції, в Стаханівській міській санітарно-епідеміологічної станції, в бактеріологічних лабораторіях закладів охорони здоров'я у подвійному розмірі, ОСОБА_1 , звернулась з даним адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Згідно із ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону № 1058-ІV).
Приписами частини 1 статті 24 Закону 1058-ІV встановлено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ст. 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058-IV), який набув чинності з 01.01.2004, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набуття чинності цим законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим законом.
Згідно ст. 62 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності останньої або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України, який затвердив постановою від 12 серпня 1993 року № 637 “Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 цього Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 01.08.1986 ОСОБА_1 працювала:
- з 01.08.1986 по 01.01.1987 на посаді лікаря-епідеміолога у Лисичанській міській дезінфекційній станції;
- з 01.01.1987 по 02.01.1989 на посаді завідувача відділення госпіталізації у Лисичанській міській дезінфекційній станції;
- з 02.01.1989 по 15.04.1992 на посаді завідувача відділення госпіталізації та осередкової дезінфекції у Лисичанській міській дезінфекційній станції;
- з 16.04.1992 по 30.04.1992 на посаді завідувача відділення госпіталізації та осередкової дезінфекції у Лисичанській міській санітарно-епідеміологічній станції;
- з 01.05.1992 по 01.01.2001 на посаді лікаря-епідеміолога протиепідеміологічного відділення у Лисичанській міській санітарно-епідеміологічній станції;
- з 02.01.2001 по 16.08.2001 на посаді лікаря-паразитолога у Лисичанській міській санітарно-епідеміологічній станції;
- з 03.09.2001 по 02.11.2001 на посаді лікаря-епідеміолога у Шевченківській районній санітарно-епідеміологічній станції м. Запоріжжя;
- з 16.11.2001 по 25.10.2002 на посаді лікаря-паразитолога епідеміологічного відділення у Лисичанській міській санітарно-епідеміологічній станції;
- з 04.11.2002 по 30.06.2003 на посаді лікаря з гігієни харчування у Стаханівській міській санітарно-епідеміологічній станції;
- з 01.07.2003 по 29.08.2003 на посаді виконуючої обов'язки завідувача відділення з гігієни харчування у Стаханівській міській санітарно-епідеміологічній станції;
- з 01.11.2003 по 31.01.2004 на посаді лікаря-лаборанта бактеріологічної лабораторії на 0,5 ставки у Центральній міській лікарні ім. Тітова;
- з 01.02.2004 по 30.03.2004 на посаді лікаря-лаборанта бактеріологічної лабораторії у Центральній міській лікарні ім. Тітова;
- з 01.04.2004 по 01.09.2004 на посаді лікаря у відділенні гігієни харчування у Стаханівській міській санітарно-епідеміологічній станції;
- з 19.10.2004 по 06.01.2011 на посаді лікаря-бактеріолога бактеріологічної лабораторії у Центральній міській лікарні ім. Тітова;
- з 19.01.2011 по 18.10.2011 на посаді лікаря-бактеріолога бактеріологічної лабораторії у Жовтневій районній санітарно-епідеміологічній станції м. Запоріжжя;
- з 01.11.2011 по 14.12.2012 на посаді лікаря-бактеріолога бактеріологічної лабораторії у Лисичанській міській санітарно-епідеміологічній станції.
Вказані обставини не оспорюються відповідачем.
Статтею 60 Закону України № 1788-ХІІ передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Проте, відповідач покликається на те, що записи трудової книжки НОМЕР_2 від 01.08.1986 ОСОБА_1 не містять інформації про роботу саме в закладах та відділеннях, передбачених статтею 60 Закону № 1788-ХІІ.
Суд не погоджується з такими доводами, з огляду на наступне.
У відповідності до частини 1 статті 31 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 № 4004-XII, який втратив чинність на підставі Закону № 2573-IX від 06.09.2022 СЕС входила до структури Міністерства охорони здоров'я України.
За приписами ст. 33 цього закону було визначено, що основними напрямами діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби є, в тому числі, проведення санітарно-епідеміологічних розслідувань захворювань, спричинених інфекційними хворобами, масовими неінфекційними захворюваннями, отруєнь та радіаційних уражень людей і здійснення контролю за усуненням їх причин та умов виникнення і поширення; державний облік інфекційних і професійних захворювань та отруєнь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року № 1645-III інфекційні хвороби - розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.
Відповідно до ст. 7 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров'я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров'я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. У разі якщо перебіг інфекційної хвороби легкий, а епідемічна ситуація в осередку інфекційної хвороби благополучна, лікування такого хворого під систематичним медичним наглядом може здійснюватися амбулаторно, крім випадків, передбачених статтями 22, 27 і 31 цього Закону. Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.
Із роз'яснень Міністерства охорони здоров'я України №05.03-18-54/973 від 27.01.2010 року слідує, що інфекційний заклад (відділення) - це заклад (відділення), де надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби (тобто інфекційна лікарня або інфекційне відділення, протитуберкульозний заклад або відділення тощо) або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб (тобто бактеріологічна лабораторія).
Відповідно до ДСП 9.9.5-080-02 Державні санітарні правила та норми, гігієнічні нормативи. Правила влаштування і безпеки роботи в лабораторіях (відділах, відділеннях) мікробіологічного профілю, затвердженого постановою Головного державного санітарного лікаря України від 28.01.2002 року №1, лабораторія організація або її структурний підрозділ, що виконує експериментальні, діагностичні або виробничі роботи з патогенними біологічними агентами.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові 22.12.2021 року у справі №688/2916/17, колегія суддів погодилася з висновком судів попередніх інстанцій, що стаж роботи позивача на посаді лікаря-бактеріолога в інфекційному відділенні закладу охорони здоров'я має зараховуватися до спеціального стажу в подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону №1788, оскільки протягом зазначеного періоду така особа працювала з особливо небезпечними та небезпечними інфекціями.
З огляду на вищенаведене, суд вважає, що періоди роботи позивачки 01.08.1986 по 01.01.1987, з 01.01.1987 по 01.01.1989, з 02.01.1989 по 15.04.1992, з 16.04.1992 по 30.04.1992 з 01.05.1992 по 01.01.2001, з 02.01.2001 по 16.08.2001, з 03.09.2001 по 02.11.2001, з 16.11.2001 по 25.10.2002, з 04.11.2002 по 30.06.2003, з 01.07.2003 по 29.08.2003, з 01.11.2003 по 31.01.2004, з 01.02.2004 по 30.03.2004, з 01.04.2004 по 01.09.2004, з 16.10.2004 по 06.01.2011, з 19.01.2011 по 18.10.2011 по 18.10.2011 у санітарно-епідеміологічній станції, в бактеріологічних лабораторіях СЕС підлягають зарахуванню до страхового стажу в подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону №1788.
Щодо доводів відповідача про те, що пільговий стаж позивача за період після 01 січня 2004 року не підлягає врахуванню в подвійному розмірі з підстав набрання чинності Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд також відхиляє з огляду на таке.
За змістом п. 2 розділу XV прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України Про пенсійне забезпечення.
Згідно з п. 3 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Прикінцевими положеннями Закону № 1058-IV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками № 1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Вимогами п. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.
Крім того, редакція статті 60 Закону № 1788-XII є чинною на теперішній час.
При цьому, стаття 24 Закону № 1058-IV не скасовує ст. 60 Закону № 1788-XII та не зупиняє її дію.
Водночас, нормами ст. 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено, що положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права за вислугою років.
Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Аналогічна правова позиція щодо зарахування стажу у подвійному розмірі викладена в постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо обрахунку стажу роботи позивачки у спірні періоди її роботи у санітарно-епідеміологічній станції, в бактеріологічних лабораторіях СЕС не у подвійному розмірі.
З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_1 у подвійному розмірі періодів роботи з 01.08.1986 по 01.01.1987, з 01.01.1987 по 01.01.1989, з 02.01.1989 по 15.04.1992, з 16.04.1992 по 30.04.1992 з 01.05.1992 по 01.01.2001, з 02.01.2001 по 16.08.2001, з 03.09.2001 по 02.11.2001, з 16.11.2001 по 25.10.2002, з 04.11.2002 по 30.06.2003, з 01.07.2003 по 29.08.2003, з 01.11.2003 по 31.01.2004, з 01.02.2004 по 30.03.2004, з 01.04.2004 по 01.09.2004, з 16.10.2004 по 06.01.2011, з 19.01.2011 по 18.10.2011, з 19.01.2011 по 18.10.2011 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до стажу роботи у подвійному розмірі періодів її роботи з 01.08.1986 по 01.01.1987, з 01.01.1987 по 01.01.1989, з 02.01.1989 по 15.04.1992, з 16.04.1992 по 30.04.1992 з 01.05.1992 по 01.01.2001, з 02.01.2001 по 16.08.2001, з 03.09.2001 по 02.11.2001, з 16.11.2001 по 25.10.2002, з 04.11.2002 по 30.06.2003, з 01.07.2003 по 29.08.2003, з 01.11.2003 по 31.01.2004, з 01.02.2004 по 30.03.2004, з 01.04.2004 по 01.09.2004, з 16.10.2004 по 06.01.2011, з 19.01.2011 по 18.10.2011 по 18.10.2011, з 15.06.2022 (дати призначення пенсії) з урахуванням виплачених сум.
Щодо покликання відповідача на порушення позивачем строку звернення до суду, суд зауважує, що як вказує позивач, при здійсненні перерахунку пенсії з 15.06.2022 на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №640/10784/22 відповідачем не було зараховано до позивачу спірні періоди роботи до стажу роботи у подвійному розмірі. Тобто, позивач зазначає про порушення його прав саме після здійснення перерахунку пенсії 24.06.2024. З огляду на викладене, суд висновує, що позивачем не пропущено строк звернення до суду.
Крім того, суд відхиляє доводи відповідача про те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.06.2024 № 909240812655 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії за заявою позивачки про перерахунок, відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону № 1058-IV, оскільки вказане рішення та дії не є предметом позову в даному випадку.
Згідно ч. 3 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої, частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93404, Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, вул.Шевченка, буд.9, код ЄДРПОУ 21782461) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_1 у подвійному розмірі періодів роботи з 01.08.1986 по 01.01.1987, з 01.01.1987 по 01.01.1989, з 02.01.1989 по 15.04.1992, з 16.04.1992 по 30.04.1992 з 01.05.1992 по 01.01.2001, з 02.01.2001 по 16.08.2001, з 03.09.2001 по 02.11.2001, з 16.11.2001 по 25.10.2002, з 04.11.2002 по 30.06.2003, з 01.07.2003 по 29.08.2003, з 01.11.2003 по 31.01.2004, з 01.02.2004 по 30.03.2004, з 01.04.2004 по 01.09.2004, з 16.10.2004 по 06.01.2011, з 19.01.2011 по 18.10.2011, з 19.01.2011 по 18.10.2011.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити з 15.06.2022 перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до стажу роботи у подвійному розмірі періодів її роботи з 01.08.1986 по 01.01.1987, з 01.01.1987 по 01.01.1989, з 02.01.1989 по 15.04.1992, з 16.04.1992 по 30.04.1992, з 01.05.1992 по 01.01.2001, з 02.01.2001 по 16.08.2001, з 03.09.2001 по 02.11.2001, з 16.11.2001 по 25.10.2002, з 04.11.2002 по 30.06.2003, з 01.07.2003 по 29.08.2003, з 01.11.2003 по 31.01.2004, з 01.02.2004 по 30.03.2004, з 01.04.2004 по 01.09.2004, з 19.10.2004 по 06.01.2011, з 19.01.2011 по 18.10.2011, з урахуванням виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 19.09.2024.
Суддя Л.Я. Максименко