19 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/15394/24
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо проведення виплати пенсії з обмеженням її максимального розміру та зобов'язати відповідача виплачувати пенсію без обмеження її максимальним розміром з 01 червня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно з 01 червня 2024 року обмежує його пенсію максимальним розміром. Посилаючись на Рішення Конституційного суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 та від 12 жовтня 2022 року № 7-р(ІІ)2022 позивач наполягає на відсутності натепер чинного законодавчого обмеження виплати пенсії максимальним розміром.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).
Відповідач позову не визнав. Подав відзив на позовну заяву, у якому стверджує про безпідставність позовних вимог, оскільки у пункті 3 резолютивної частини Рішення № 7-р Конституційний Суд України зазначив, що приписи статті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення (з 12 квітня 2023 року), а тому на сьогодні законодавче регулювання питання щодо обмеження розмірів пенсій, призначених за Законом № 2262-ХІІ, для зазначеної категорії відсутнє.
Розглянувши доводи у позовній заяві та відзиві на позов, з'ясувавши усі обставини справи, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити виходячи з такого.
Суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 01 грудня 2020 року отримує пенсію відповідно до вимог Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Згідно з розрахунком пенсії за вислугу років по пенсійній справі 0601018893 в матеріалах справи станом на 01 червня 2024 року розмір пенсії (з надбавками) склав 26129,16 грн, з урахуванням максимального розміру 23610 грн.
Позивач звернувся з заявою від 02 липня 2024 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про виплату пенсії без обмеження максимальним розміром.
У листі від 22 липня 2024 року № 18252-16634/Ч-02/8-0600/24 відповідач повідомив про відсутність підстав у виплаті пенсії без застосування обмеження її максимальним розміром, оскільки відповідно до статті 43 Закону № 2262-ХІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. З урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2023 року № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" розрахунковий розмір пенсії становить 29129,16 грн. Розмір пенсії до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії станом на теперішній час становить 23610 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує те, що за змістом заявлених позовних вимог позивач обґрунтовує саме неправомірність обмеження його пенсійної виплати максимальним розміром, а тому суд, вирішуючи цей спір, виходить з такого.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищена, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України № 2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищена, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20 грудня 2016 року.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким визнав такими, що не відповідають статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Отже, Конституційним Судом України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є одно предметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Отже, норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, натомість суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду у постановах від 14 травня 2024 року у справі № 420/7840/21, від 29 травня 2024 року у справі № 560/12853/21, від 18 липня 2024 року у справі № 300/2531/21.
Відтак, доводи відповідача про існування законних підстав для обмеження пенсії позивача є необґрунтованими.
Посилання відповідача на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 580/234/19, від 21 травня 2021 року у справі № 347/2083/16 та від 27 січня 2021 року у справі № 344/1326/17 є безпідставними, оскільки висновки у цих справах зроблені за різних фактичних обставин справи та іншого правового регулювання.
Так, у справі № 580/234/19 вирішувалося питання перерахунку та виплати пенсії згідно з пунктом 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року № 418 (в редакції постанови КМУ від 09 серпня 2005 року № 713); а у справах № 347/2083/16 та № 344/1326/17 позовні вимоги стосувались перерахунку пенсії за періоди до визнання Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 неконституційним положення закону, яким обмежується розмір пенсії осіб, звільнених з військової служби. Тож ці висновки Верховного Суду не є релевантними до спірних правовідносин.
Отже, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним, а тому позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Обираючи ефективний спосіб захисту порушених прав позивача суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України виплатити пенсію позивача з 01 червня 2024 року без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
При цьому суд зазначає, що позовна вимога зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплачувати пенсію у повному обсязі з 01 червня 2024 року без обмеження максимальним розміром, заявлена позивачем щодо правовідносин, які виникли між сторонами спору на 01 червня 2024 року, за якими судом встановлено порушення прав позивача на належне пенсійне забезпечення, а також щодо правовідносин, які ще не виникли - виплачувати пенсію.
А тому суд зауважує, що судовому захисту підлягають лише порушені права, відтак позовні вимоги, заявлені на майбутнє, не можуть бути захищені у судовому порядку.
Відтак позовні вимоги слід задовольнити частково.
За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір у сумі 1211,20 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (оригінал квитанції від 15 серпня 2024 року про сплату судового збору у сумі 1211,20 грн. в матеріалах справи).
Керуючись статтями 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, будинок 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 червня 2024 року з обмеженням її максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 червня 2024 року без обмеження її максимального розміру.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Г. Приходько