19 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/34798/23
категорія 112010102
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі -відповідач), у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні страхових виплат у зв"язку зі смертю потерпілого ОСОБА_2 , який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві 09.08.2023, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити з 09.08.2023 ОСОБА_1 страхові виплати у зв"язку зі смертю потерпілого ОСОБА_2 , який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві 09.08.2023, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
В обґрунтування позову вказує, що у зв'язку із загибеллю сина, ОСОБА_2 , позивач звернулась до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою та документами для отримання страхових виплат. Проте, рішенням відповідача від 12.10.2023 їй було відмовлено у наданні передбачених законом виплат, оскільки вона не належить до жодної з категорій осіб, визначених ст. 35 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування", які мають право на отримання таких виплат. З таким рішенням відповідача позивач не погоджується, оскільки вона є особою з інвалідністю, право яких на отримання страхових виплат прямо передбачено вказаним вище Законом. Вважає, що оскаржуване рішення не грунтується на нормах закону та містить формальний характер, оскільки нею до заяви були додані усі документи, що підтверджують її право як матері (члена сім"ї потерпілого) та особи з інвалідністю на отримання страхових виплат, а тому просить позов задовольнити.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. В обгрунтування відповідач зазначає, що на момент смерті потерпілий ОСОБА_2 не створив власної сім"ї, а його батьки не належать до жодної із категорій утриманців, визначених ст. 35 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування", тому у позивачки відсутні правові підстави для отримання одноразової допомоги. Вважає відмову у наданні страхових виплат правомірною та обґрунтованою, тому просить відмовити у задоволенні позову.
Суд, розглянувши позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що син позивача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 05.02.1996), загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві 09.08.2023.
Обставини загибелі ОСОБА_2 внаслідок нещасного випадку на виробництві підтверджуються Актом розслідування (спеціальне розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що сталася 09 серпня 2023 року о 19.00 хв. на Спільному українсько - іспанському підприємстві "ІСКОР" від 05.09.2023 форми Н-1-П.
Наказом по спільному підприємству "Іскор" №32 від 05.09.2023 припинено трудові відносини з колієм плит та блоків ОСОБА_2 з 09.08.2023, у зв"язку з його смертю.
Підприємством 06.10.2023 позивачці надано довідку про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) ОСОБА_2 для розрахунку виплат за загальнообов"язковим державним страхуванням №75.
Позивач 09.10.2023 звернулася до відповідача із заявою та документами для отримання одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат у зв"язку зі смертю сина.
Рішенням відповідача від 12.10.2023 №33288/03-16 відмовлено позивачеві у призначенні страхових виплат, оскільки на момент смерті 09.08.2023 потерпілий ОСОБА_2 не створив власної сім"ї, а його мати не належить до жодної із категорій осіб, визначених ст. 35 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування", тому відсутні правові підстави для отримання одноразових допомог та щомісячної страхової виплати матері ОСОБА_1 .
Позивач звертаючись до суду за захистом порушеного права, не погоджується з відмовою відповідача щодо виплати їй одноразової допомоги, як матері потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначено Законом України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105).
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №1105 з 01.01.2023 уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.
Згідно ч.4 розділу VІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1105 установлено, що нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування України діють до затвердження відповідних рішень Пенсійним фондом України.
Відповідно до частини першої статті 43 Закону №1105 для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються: 1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; 2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.
Згідно зі ст. 44 Закону №1105 Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.
Відповідно до статті 45 Закону №1105-ХІV фонд відмовляє у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце:
1) навмисні дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання приписів та обмежень лікаря) потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку;
2) подання роботодавцем, іншими органами, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілим Фонду свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок;
3) вчинення застрахованим умисного кримінального правопорушення, що призвів до настання страхового випадку.
Фонд відмовляє у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.
З метою вдосконалення порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат і здійснення управліннями (відділеннями) виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) у разі настання нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання, керуючись статтями 7, 36, 37, 39, 41-48 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», правління Фонду соціального страхування України постановило затвердити Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат.
Наведений Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат затверджений Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 11 (далі - Порядок №11).
Пунктом 1.2. Порядку №11 встановлено, що у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, або в межах повноважень відділення виконавчої дирекції Фонду в районах і містах обласного значення (далі - управління (відділення) Фонду) зобов'язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті особам, які мають на це право, виплачуючи, зокрема, одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.
Зі змісту пунктів 1.3, 1.4 Порядку № 11 вбачається, що Управління (відділення) Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) та цим Порядком і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.
Рішення про страхові виплати приймається начальником управління Фонду або за його письмовим дорученням начальником підпорядкованого відділення Фонду та оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах.
Відповідно до пункту 5.1. Розділу V Порядку №11 для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого членами сім'ї та особами, які мають право на виплати, до управління (відділення) виконавчої дирекції Фонду подаються:
заяви (колективна чи індивідуальні), для призначення страхових виплат за встановленою виконавчою дирекцію Фонду формою;
копії паспорта;
копії реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або сторінки паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого;
копії документів, що підтверджують родинні зв'язки померлого потерпілого (свідоцтво про шлюб потерпілого, свідоцтво про народження його дітей, у разі призначення виплати батькам потерпілого подається свідоцтво про народження потерпілого);
довідка про реєстрацію місця проживання (у разі відсутності відмітки про реєстрацію місця проживання в документах, що засвідчують особу).
З приводу цього суд звертає увагу на те, що позивач подала заяву про отримання одноразової допомоги як член сім'ї, яка є особою з інвалідністю, у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 визначено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.
Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не оспорюється той факт, що померлий ОСОБА_2 на день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований та проживав в житловому будинку по АДРЕСА_1 , разом з батьками - матір"ю ОСОБА_1 , яка є позивачем по справі, та батьком ОСОБА_3 .
Тобто, позивач є членом сім'ї потерпілого ОСОБА_2 , родичем прямої лінії споріднення, та належними і допустимими доказами у справі підтверджено факт проживання позивача однією сім'єю з потерпілим.
Також матеріалами справи підтверджено та відповідачем не оспорюється той факт, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи загального захворювання, термін дії до 30.09.2025 (копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 серія НОМЕР_3 ).
Тобто, позивач як член сім"ї потерпілого, яка є особою з інвалідністю 3 групи, має право на отримання страхових виплат (п.4 ч.2 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Підпунктом 5.2.2 пункту 5.2, підпунктом 5.3.1 пункту 5 розділу V Порядку №11 установлено, що право на отримання страхових виплат у осіб, які мають право на страхові виплати, настає з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на їх виплату. Одноразова допомога сім'ї та особам, які мають на це право, виплачується у місячний строк з дня смерті потерпілого (а також при призначенні страхових виплат за рішенням суду, яке набрало законної сили) за наявності всіх необхідних документів, але не пізніше 30 календарних днів після прийняття управлінням (відділенням) Фонду постанови про призначення страхової виплати.
При цьому право на одноразову допомогу сім'ї потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві настає з дати визнання комісією з розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком таким, що пов'язаний з виробництвом.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Частиною третьою статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України передбачено, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У постанові від 26 червня 2016 року у справі №809/1231/16 Верховний Суд зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Отже, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним - таким, що забезпечує поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Обираючи ефективний спосіб захисту порушених прав, суд зазначає, що повноважень органів Пенсійного фонду України є дискреційними тоді, коли приймати рішення вони можуть з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у ряді постанов (зокрема, від 17 лютого 2021 у справі №П/811/397/18, від 27 травня 2021 у справі №442/3936/17, від 15 червня 2021 року у справі №804/881/18, від 23 листопада 2021 року у справі №580/704/21 та ін.).
З урахуванням наведеного суд у цій справі дійшов висновку про задоволення позову у спосіб визнання протиправною та скасування рішення про відмову у страхових виплатах Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 12.10.2023 і зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до статті 35 Закону №1105 страхових відшкодувань у розмірах, встановлених законом на день настання права на страхову виплату, за заявою від 09 жовтня 2023 року.
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням його функцій при вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта, та зобов'язання останнього прийняти рішення, яке входить до його компетенції, зумовлене обов'язковістю ефективного механізму захисту порушеного права.
Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 1073,60 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, ЄДРПОУ 13559341) - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні страхових виплат у зв"язку зі смертю потерпілого ОСОБА_2 , який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві 09.08.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до статті 35 Закону Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страхових відшкодувань у зв"язку зі смертю потерпілого ОСОБА_2 , який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві 09.08.2023, у розмірах, встановлених законом на день настання права на страхову виплату, за заявою від 09 жовтня 2023 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судові витрати у сумі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
19.09.24