19 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/9057/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 28.03.2024 про відмову у призначенні пенсії.
зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до загального страхового стажу періоди служби, роботи на підприємствах: з 24.10.1981 по 26.10.1981, період проходження військової служби; період роботи з 12.03.1987 по 04.03.1989 в КСП "Дружба", з 23.04.1996 по 03.09.1996 в КСП "Дружба", період роботи з 01.04.1997 по 31.11.97 в КСП "Дружба"; період роботи з 05.04.1998 по 15.10.1998 в КСП "Дружба"; з 29.04.1999 по 27.10.1999 в КСП "Дружба"; з 10.08.2001 по 19.11.2001 в КСП "Дружба".
зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" з 20.03.2024.
В обґрунтування позову вказано, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", надавши усі необхідні документи. За результатом розгляду заяви про призначення пенсії за віком Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовлено у призначенні пенсії з підставі незарахування до страхування до страхового стажу періодів роботи в колгоспі "Дружба" згідно трудової книжки, оскільки не надано її оригінал. Вважає таке рішення протиправним, оскільки оригінал трудової книжки був втрачений при окупації РФ. Він є внутрішньо переміщеною особою.
Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачі надіслали до суду відзиви на позов, в яких просять у задоволенні позову відмовити. Зазначають, що до за поданими документами та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку страховий стаж становить 24 роки 03 місяці 6 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Відповідно абз.2 п.2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, до заяви про призначення пенсії подаються документи про стаж, вік та заробітну плату тільки в оригіналах.
Таким чином, на дату звернення Позивачем не надано документів, які є підставою для визначення права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку та наявності відповідного стажу встановленого статтею 26 Закону №1058, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Закон №796). Позивач матиме право на пенсійну виплату при досягненні 63-х річного віку.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач 18.08.1963 р.н., 20.03.2024 звернувся до ГУПФУ в Житомирській області з заявою та документами щодо призначення пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІУ (далі-Закон 1058).
Згідно принципу екстериторіальності засобами програмного забезпечення заяви Позивача та надані документи розподілено на Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області для опрацювання.
За результатами розгляду звернення Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області прийняло рішення від 28.03.2024 року №064250007850 про відмову у призначенні пенсії, у звязку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Позивач вважає таке рішення протиправним, тому звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Призначення, виплата та перерахунок пенсій регулюється Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №1788-XII), "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону України №1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 8 цього Закону передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із частиною 1 статті 24 Закону України №1058-ІV, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За приписами частини 2 цієї правової норми, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Умови призначення пенсії за віком, визначені положеннями статті 26 Закону України №1058-ІV.
Частина перша статті 26 Закону 1058 визначає, що право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 23 років, після досягнення віку 65 років - не менше 15 років.
Відповідно до абзацу 2 частини 4 ст. 26 Закону 1058 наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Також, частиною 4 статті 24 Закону України №1058-ІV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон України №1058-ІV набрав чинності 01 січня 2004 року, а тому періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 2004 року.
Підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії є відсутність необхідного страхового стажу 30 років.
За поданими документами та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку страховий стаж становить 24 роки 03 місяці 6 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
У відзиві ГУПФУ у Вінницькій області зазначило, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів копії трудової книжки НОМЕР_1 , зокрема:
•період проходження військової служби з 24.10.1981 по 26.10.1983;
•період роботи з 03.03.1986 по 05.05.1986 запис 4-5;
•період роботи з 02.03.1987 по 04.03.1989 в Братолюбівському радгоспі;
•період роботи з 07.04.1989 по 28.08.1989 в ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
•період роботи з 23.04.1996 по 03.09.1996 в КСХП "Дружба";
•період роботи з 01.04.1997 по 21.11.97 в КСП "Дружба";
•період роботи з 05.04.1998 по 25.10.1998 в КСП "Дружба".
Зазначені періоди не зараховано, у зв"язку з неподанням позивачем оригіналу трудової книжки.
Також, як вбачається з розрахунку стажу для призначення пенсії, відповідачем не зараховано період роботи позивача з 10.08.2001 по 19.11.2001 в КСП "Дружба". Вказані записи містяться у трудовій книжці.
Суд критично оцінює таку доводи, з огляду на таке.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв'язку і в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
При цьому, статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, в тому числі і спеціальний, є трудова книжка.
Зазначеним нормам відповідає п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
До того ж, згідно з пунктом 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Отже, законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком №637.
Відтак, виключно у випадку не підтвердження записами трудової книжки пільгового стажу особи виникає необхідність подання додаткових документів, та/або, у випадку необхідності звернення до даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Незарахування періоду роботи з 03.03.1986 по 05.05.1986 запис 4-5 позивач не оскаржує, тому суд не надає цьому оцінку.
Так, згідно наявної у матеріалах справи копії трудової книжки НОМЕР_1 , позивач у період працював з 02.03.1987 по 04.03.1989 в Братолюбівському радгоспі; з 07.04.1989 по 28.08.1989 в ІНФОРМАЦІЯ_1 ; період роботи з 23.04.1996 по 03.09.1996 в КСХП "Дружба"; період роботи з 01.04.1997 по 21.11.97 в КСП "Дружба"; період роботи з 05.04.1998 по 25.10.1998 в КСП "Дружба".
Крім того, відповідно до копії військового квитка НОМЕР_2 , позивач проходив військову службу з 24.10.1981 по 26.10.1983.
Суд вказує, що позивачем не заперечується подання до територіального органу Пенсійного фонду України саме копії, а не оригіналу трудової книжки.
Разом з тим, неможливість подання оригіналу трудової книжки пояснює її знищенням під час окупації РФ.
Так, ОСОБА_1 відповідно до наявної у матеріалах справи копії довідки від 08.11.2022 №1825-5002304308 (зареєстроване місце проживання: с.Митрофанівка, Куп"янський район, Харківська область) є внутрішньо переміщеною особою.
Статтею 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована російською федерацією територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Датою початку тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, затверджено наказ 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", відповідно до якого Куп"янський район віднесено до зони бойових дій та с.Митрофанівка, Куп"янського району віднесено до тимчасово-окупованої території.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Суд зауважує, що позивач перебуває в такому становищі, коли для підтвердження свого права на належне пенсійне забезпечення надати оригінал трудової книжки фізично немає можливості, як і підтвердити її знищення. Позивач має жодних інших варіантів, аніж отримати довідки про період роботи на тимчасово окупованій території задля підтвердження наявного в неї права на пенсійне забезпечення.
Відповідно до довідки ПСП "Україна" від 20.09.2018, ОСОБА_1 був членом колгоспу з 04.09.1989 і по наявних документах працював з 15.10.1989 по 21.05.1994.
Відповідно до довідки ПСП "Україна" від 20.09.2018, з 24.07.1992 колгосп ім.Леніна реформовано в КСП "Україна", з 19.01.2000 колгосп реорганізувався в ПСП "Україна".
Таким чином, в даному випадку у зв'язку з тимчасовою окупацією деяких територій Харківської області, де проживав позивач відмова відповідача у реалізації права позивача на призначення пенсії за віком з підстави відсутності оригіналу трудової книжки та неможливості отримати уточнюючі довідку з підстав неподання до трудового архіву роботодавцем не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.
Більш того, в матеріалах пенсійної справи міститься лист Трудового архіву Великобурлуцької селищної ради (Харківська область) начальнику відділу обслуговування громадян ГУПФУ у Харківській області від 03.04.2024 про те, що документи ПОСП "Дружба" до архіву на зберігання не надходили, в зв"язку з цим неможливо надати довідку про заробітну плату та стаж роботи, реорганізацію.
Вказану довідку наслано на запит ГУПФУ в Житомирській області.
Отже, у даному випаду вжито всіх можливих заходів для отримання необхідних документів для призначення пенсії.
Однак, такі не отримано з незалежних від позивача причин, як і втрата трудової книжки.
Таким чином, втрата оригіналу трудової книжки у період бойових дій та тимчасової окупації не може слугувати підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.
Більш того, всі необхідні записи містяться у копії трудової книжки, наданої позивачем.
Крім того, відповідно до копії військового квитка НОМЕР_2 , позивач проходив військову службу з 24.10.1981 по 26.10.1983.
Отже, не зарахування вказаного періоду до страхового стажу з підстав відсутності оригінальну трудової книжки є безпідставним.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Таким чином, підсумовуючи наведене, суд зазначає, що на момент звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком у позивача були наявні усі підстави для зарахування до страхового стажу періодів: проходження військової служби з 24.10.1981 по 26.10.1983; роботи: з 02.03.1987 по 04.03.1989 в Братолюбівському радгоспі; з 07.04.1989 по 28.08.1989 в Коростенському АТП; з 23.04.1996 по 03.09.1996 в КСХП "Дружба"; з 01.04.1997 по 21.11.97 в КСП "Дружба"; з 05.04.1998 по 25.10.1998 в КСП "Дружба"; з 10.08.2001 по 19.11.2001 в КСП "Дружба" .
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 28.03.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Що стосується доводів позивача про не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 29.04.1999 по 27.10.1999 в КСП "Дружба", суд такі доводи відхиляє, оскільки відповідно до розрахунку страхового стажу, позивачу до такого стажу зараховано період з 01.04.1999 по 30.11.1999. Відтак, вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
З огляду на вимоги Конвенції та практику Європейського суду з прав людини (Спорронг та Льонрот проти Швеції) до правовідносин щодо отримання пенсії слід застосовувати засади юридичної визначеності, зокрема в частині права особи на розумні очікування мирного володіння майном.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Аналіз зазначених норм у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Розглядаючи питання зобов'язання призначення пенсії, суд повинен перевірити усі умови, за яких відповідач зобов'язаний таку пенсію призначити.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у пункті 75 рішення від 05 квітня 2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним, як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи, що зібраними по справі доказами підтверджено, що на час звернення із заявою про призначення пенсії позивач досяг віку 60 років, має страховий стаж понад 30 рік, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ у Вінницькій області, рішенням якого відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Відтак, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ У Вінницькій області.
При цьому, враховуючи положення пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV, пенсія позивачу має бути призначена з дня звернення, тобто з 20.03.2024.
Враховуючи те, що на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії спірний стаж, який відповідач відмовився врахувати, був підтверджений, в першу чергу, записами трудової книжки позивача та підстав для його не зарахування не було, суд вважає за можливе для повного та належного захисту зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, призначити позивачу пенсію за віком пенсію відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" із зарахуванням до стажу періоду проходження військової служби з 24.10.1981 по 26.10.1983; роботи: з 02.03.1987 по 04.03.1989 в Братолюбівському радгоспі; з 07.04.1989 по 28.08.1989 в Коростенському АТП; з 23.04.1996 по 03.09.1996 в КСХП "Дружба"; з 01.04.1997 по 21.11.97 в КСП "Дружба"; з 05.04.1998 по 25.10.1998 в КСП "Дружба"; з 10.08.2001 по 19.11.2001 в КСП "Дружба" , з 20.03.2024.
Стосовно вимоги позивачки про зобов'язання ГУ ПФУ в Житомирській області, призначити пенсію, то суд зазначає, що така вимога задоволенню не підлягає, оскільки пенсійний орган листом лише повідомив позивачу про результат розгляду її заяви, натомість рішенням, яке безпосередньо впливає на права позивача є рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір підлягає відшкодуванню пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 242-246, 295 КАСУ,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7,м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22,м. Вінниця, Вінницька обл., Вінницький р-н,21005. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13322403), про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 28.03.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" із зарахуванням до стажу періоду проходження військової служби з 24.10.1981 по 26.10.1983; роботи: з 02.03.1987 по 04.03.1989 в Братолюбівському радгоспі; з 07.04.1989 по 28.08.1989 в Коростенському АТП; з 23.04.1996 по 03.09.1996 в КСХП "Дружба"; з 01.04.1997 по 21.11.97 в КСП "Дружба"; з 05.04.1998 по 25.10.1998 в КСП "Дружба"; з 10.08.2001 по 19.11.2001 в КСП "Дружба", з 20.03.2024.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос
19.09.24