20 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/10883/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Романченка Є.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 03.12.2015-18.04.2024 включно з урахуванням абзаців четвертого-шостого пункту 5 постанови КМУ від 17 липня 2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» та щодо невиплати компенсації частини втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму не виплаченої індексації за весь час затримки виплати по день фактичної виплати індексації;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 03.12.2015- 18.04.2024 включно з урахуванням абзаців четвертого-шостого пункту 5 постанови КМУ від 17 липня 2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» та виплатити компенсацію частини втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму не виплаченої індексації за весь час затримки виплати по день фактичної виплати індексації;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна, що належало до видачі та не проведення виплати компенсації за неотримане речове майно за період з 03.12.2015-18.04.2024;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно за період з 03.12.2015- 18.04.2024;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 р., 2023 р., 2024 р. з урахування додаткової грошової винагороди;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік з урахування додаткової грошової винагороди, з урахуванням фактично виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік з урахування додаткової грошової винагороди, з урахуванням фактично виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби», з урахування додаткової грошової винагороди;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, з урахування додаткової грошової винагороди, з урахуванням фактично виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період 03.12.2015-18.04.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період 03.12.2015-18.04.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за не використані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік строком 30 діб, за 2023 строком 20 діб та за 2023 рік строком 8 діб, з урахуванням додаткової грошової винагороди;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не використані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік строком 30 діб, за 2023 рік строком 20 діб, за 2024 рік строком 8 діб, з урахуванням додаткової грошової винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 18 квітня 2024 року по день фактичного розрахунку;
- стягнути на користь Позивача понесені ним судові витрати на сплату судового збору та на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 відповідачем не проведено всі належні виплати, а тому звернулася з вказаним позовом до суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-263 КАС України.
Через відділ документального забезпечення суду від Військової частини НОМЕР_1 до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справ, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2024 за №113 ОСОБА_1 звільнена з військової служби та виключена зі списків особового складу з 18.04.2024.
20.05.2024 позивач звернулася з заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просила провести повний розрахунок при звільненні.
Також 17.04.2024 ОСОБА_1 зверталася до відповідача з рапортом про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.
Відповідей від військової частини НОМЕР_1 не отримано.
Позивач вважає, що відповідач протиправно не здійснено повного розрахунку належних сум при звільненні, тому звернулася до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Щодо позовної вимоги зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 03.12.2015-18.04.2024 включно з урахуванням абзаців четвертого-шостого пункту 5 постанови КМУ від 17 липня 2003 року №1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» та виплатити компенсацію частини втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму не виплаченої індексації за весь час затримки виплати по день фактичної виплати індексації.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2023 №61 ОСОБА_1 прибула до військової частини НОМЕР_1 з військової частини НОМЕР_2 , і зарахована до списків особового складу на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 25.02.2023.
Отже, військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 почала проходити саме з 25.02.2023, а отже саме з цієї дати у відповідача виник обов'язок здійснювати нарахування грошового забезпечення та нести відповідальність за нарахування у неналежному розмірі.
Тому позовні вимоги в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_1 провести індексацію грошового забезпечення в період з 03.12.2015 по 24.02.2023 є необгрунтованимим та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення з 25.02.2023 по 31.12.2023, суд враховує, що Законом України від 03.11.2022 №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" зупинено у 2023 році дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Тож у 2023 році проведення індексації грошового забезпечення, в тому числі і військовослужбовців, не здійснюється з огляду на імперативні приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".
Наведена норма Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у 2023 році була чинною, неконституційною не визнана, а тому мала застосовуватись відповідачем.
Стосовно нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 18.04.2024, суд враховує, що відповідно до статті 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Суд враховує, що індекс росту споживчих цін у січні 2024 року становив 100,4%, а у лютому 2024 року - 100,3%, внаслідок чого підстав для нарахування та виплати позивачу "поточної" індексації грошового забезпечення за січень-травень 2024 року не було.
З урахуванням наведеного, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Щодо позовної вимоги виплатити компенсацію за неотримане речове майно за період з 03.12.2015- 18.04.2024.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2024 №55 про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі ОСОБА_1 складає 35 предметів на загальну суму 59558,74 грн.
Відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця наданої військовою частиною НОМЕР_1 грошова компенсація за неотримане речове майно виплачена у червні 2024.
Вказане також підтверджується копією виписки з карткового рахунку ОСОБА_1 , наданої до суду представником позивача.
Стосовно посилання представника позивача про розбіжність сум зазначених в довідці про вартість неотриманого речового майна (59558,74 грн) та отриманою сумою (58665,36 грн).
Суд, зазначає, що вказана розбіжність виникла у зв'язку з відрахуванням податків у сумі 11613,95. Спору стосовно сум вирахуваних податків не заявлено.
Враховуючи виплату позивачу компенсації за неотримане речове майна, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог стосовно виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік; грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік; одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби; грошової компенсації за не використані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік строком 30 діб, за 2023 строком 20 діб та за 2023 рік строком 8 діб з урахування додаткової грошової винагороди, з урахуванням фактично виплачених сум.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану (в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) встановлено, що 1. Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
З огляду на зміст пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, яким регламентовано підстави та порядок виплати додаткової винагороди, така винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань, та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди.
Суд звертає увагу, жодним нормативно-правовим актом не передбачено включення до складу грошового забезпечення, з якого нараховується грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №168.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що додаткова винагорода військовослужбовцям на період дії воєнного стану не є складовою частиною грошового забезпечення, а тому у відповідача відсутні підстави для включення до складу одноразової грошової допомоги при звільненні додаткової винагороди, виплату якої передбачено постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану.
Подібна правова позиція викладену у постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі № 140/7588/22, від 07 червня 2023 року у справі № 380/1904/23 та у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року у справа №200/205/23.
Враховуючи викладене, відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.
Щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період 03.12.2015-18.04.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 за статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік», суд зазначає, наступне.
Як зазначалося, позовні вимоги в період з 03.12.2015 по 24.02.2023 є нобгрунтованими відносно військової частини НОМЕР_1 , оскільки у вказаний період ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Стосовно періоду з 25.02.2024 по 18.04.2024.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704) в первинній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
З 01.03.2018 п.4 Постанови № 704 було викладено у редакції п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103), а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018".
Пунктом 4 Постанови № 704 було визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Отже, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін, тобто посадовий оклад визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
В свою чергу, суд звертає увагу, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 (далі - Постанова №481), яка набрала чинності з 20.05.2023, внесено зміни до п.4 Постанови №704, та викладено абзац перший в такій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
З урахуванням викладеного, зокрема у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови №481, підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2023 та 01.01.2024 з 20.05.2023 відсутні.
З огляду на наведене, у задоволенні вимог за період з 20.05.2023 по 18.04.2024 слід відмовити.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що дії Військової частини НОМЕР_3 щодо обчислення позивачу у заниженому розмірі з 25.02.2023 по 19.05.2023 грошового забезпечення, без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX на 01.01.2023 є протиправними.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок з 25.02.2023 по 19.05.2023 суми грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого відповідно Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
За статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Суд звертає увагу, що в даній справі вирішується спір щодо усіх сум, що належать позивачу на момент звільнення, тому вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку може бути заявлена після проведення такого розрахунку, а тому позовні вимоги в цій частині є передчасними та задоволенню не підлягають.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №120/1407 /19-а.
Щодо розподілу судових витрат, суд вказує наступне.
Стосовно відшкодування судових витрат, а саме оплату за правову допомогу адвоката у розмірі 25000 грн, суд вказує наступне.
У підтвердження суми наданих адвокатом послуг представником позивача надано до суду такі документи: договір про надання професійної правничої допомоги від 15.05.2024, додаток №1 до договору про надання правничої допомоги від 15.05.2024, в якій вказано про фіксований розмір правничої допомоги у розмірі 25 000 грн, акт приймання-передачі наданих послуг від 05.07.2024 №б/н.
Витрати на професійну правничу допомогу регулюються ст.134 КАС України.
При цьому, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Пунктом 3 вказаної статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з тим, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (п.4 ст.134 КАС України).
Проте, принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 ст.134 КАС України, тобто розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду, у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.12.2018 (справа №826/856/18).
Отже, приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012 визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.2,3 ст.30 вищевказаного Закону).
Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Але, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо однак, вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір
Відтак, дослідивши надані суду докази на підтвердження понесених судових витрат, суд не вбачає в них співмірності наданих послуг на професійну правничу допомогу з їх оплаченою вартістю, та не вважає їх розмір обґрунтованим та розумним.
Співмірними витратами зі складання адміністративного позову, щодо витраченого часу, складністю справи та розгляду справи судом, на думку суду буде 1000 грн, яка підлягають стягненню з відповідача.
У зв'язку із прийняттям рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо грошової компенсації за неотримане речове майно, питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст.139 КАС України, судом не вирішується.
Підсумовуючи наведене, з урахуванням висновків суду у даній справі, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246,256 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення ОСОБА_1 у заниженому розмірі з 25.02.2023 по 19.05.2023 грошового забезпечення без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX на 01.01.2023 є протиправними.
Зобов'язати Військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 25.02.2022 по 19.05.2023 сум грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого відповідно Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 1000 (одна тисяча) грн понесених витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Ю. Романченко
20.09.24