Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 вересня 2024 року Справа№200/4588/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу в сумі 62847,20 гривень
Головне управління ДПС у Донецькій області звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення до бюджету податкового боргу на загальну суму 62847,20 гривень з яких:
- з єдиного податку з фізичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18050400) у сумі 45295,41 гривень;
- з орендної плати з фізичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010900) у сумі 17551,79 гривень.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області (Покровське управління) як платник податків за основним місцем обліку. Будучи платником податків, відповідач має податковий борг в загальній сумі 62847,20 гривень, який складається з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 45295,41 гривень, який виник у зв'язку з несплатою грошового зобов'язання, самостійно визначеного відповідачем в податкових деклараціях; орендної плати з фізичних осіб у розмірі 17551,79 гривень, який виник у зв'язку з несплатою штрафних санкцій нарахованих податковими повідомленнями-рішеннями.
З метою погашення податкового боргу Головним управлінням ДПС у Донецькій області винесена податкова вимога форми «Ф» від 21.03.2024 року № 0000040-1309-0599, яку направлено на адресу відповідача рекомендованим листом та яка повернулась на адресу податкового органу з довідкою «за закінченням терміну зберігання». Податкова вимога не оскаржувалась та не відкликалась.
Проте, вжиті заходи не привели до погашення податкового боргу. Станом на теперішній час податковий борг не сплачено. Тому позивач просить стягнути з відповідача податкову заборгованість в загальній сумі 62847,20 гривень.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Прийнято розгляд справи проводити в строки встановлені ст. 258 КАС України.
Відповідно до вимог статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, проте, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, який відповідає вимогам ст. 162 КАС України, отже відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався.
Частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відповідач - ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрований та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, як платник податків за основним місцем обліку.
Пунктом 20.1.19 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи, зокрема, мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Таким чином, позивач - Головне управління ДПС у Донецькій області є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.
Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.
Як передбачено ст. 67 Конституції України та п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до статті 16.1.4 Податкового кодексу України до обов'язків платника податків входить сплата належних сум податків і зборів у встановлені законами терміни.
Статтею 31 Податкового кодексу України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк. вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначені розділом XIV Податкового кодексу України.
Пунктом 291.1. статті 291 Податкового кодексу України визначено, що у цій главі встановлюються правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.
Згідно пункту 291.2. статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Відповідно до пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Пункт 291.4. статті 291 Податкового кодексу України визначає, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема третя група:
- фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
- електронні резиденти (е-резиденти), які зареєструвалися як фізичні особи - підприємці, здійснюють господарську діяльність з надання послуг, виробництва та/або продажу товарів виключно на користь нерезидентів України, за умови що протягом календарного року вони відповідають сукупності таких критеріїв: 1) не використовують працю найманих осіб - громадян або резидентів України; 2) не отримують доходи з джерелом походження з України, крім пасивних доходів; 3) обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відповідно до підпункту 3 пункту 292.1. статті 292 Податкового кодексу України для платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів) доходом платника єдиного податку є обсяг коштів, зарахованих на рахунок такого платника податків у банку.
Пунктом 293.1 статті 293 Податкового кодексу України встановлено, що ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Згідно з пунктом 293.2 статті 293 Податкового кодексу України фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць.
Відповідно до пункту 293.3. статті 293 Податкового кодексу України відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:
1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;
2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, а також для електронних резидентів (е-резидентів) ставка єдиного податку встановлюється у розмірі, визначеному підпунктом 2 цього пункту.
Пунктом 293.4 статті 293 Податкового кодексу України встановлено, що ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці) у розмірі 15 відсотків:
1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2 і 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу;
2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи;
3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі;
4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів);
5) до доходу, отриманого платниками першої або другої групи від провадження діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно.
Згідно з абзацом 1 пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи та податкових агентів платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів) є календарний квартал (крім податкового періоду податкової звітності з податку на додану вартість, визначеного пунктом 202.1 статті 202 цього Кодексу).
Пунктом 294.2 статті 294 Податкового кодексу України податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.
Попередній податковий (звітний) рік для новоутворених сільськогосподарських товаровиробників - юридичних осіб - період з дня державної реєстрації до 31 грудня того ж року.
Податковий (звітний) період для сільськогосподарських товаровиробників - юридичних осіб, що ліквідуються, - період з початку року до їх фактичного припинення.
Пунктом 295.3 статті 295 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку третьої групи (крім електронних резидентів (е-резидентів) сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Відповідно до пункту 295.3-1. статті 295 Податкового кодексу України для платника єдиного податку третьої групи - електронного резидента (е-резидента) податковим агентом є банк, в якому електронному резиденту (е-резиденту) відкрито поточний рахунок.
Платник єдиного податку третьої групи - електронний резидент (е-резидент) має право відкрити поточний рахунок виключно через інформаційну систему «Е-резидент» в одному самостійно обраному ним банку, доступному для вибору в інформаційній системі «Е-резидент».
Банк зобов'язаний надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунку платником єдиного податку третьої групи - електронним резидентом (е-резидентом) до контролюючого органу, в якому він обліковується як платник податків, у день відкриття/закриття рахунку в порядку, передбаченому статтею 69 цього Кодексу.
Пунктом 295.3-1.1. статті 295 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент платника єдиного податку третьої групи - електронного резидента (е-резидента) під час зарахування коштів на поточний рахунок такого платника зобов'язаний утримувати податок із суми зарахування за рахунок таких коштів, використовуючи ставку податку, визначену статтею 293 цього Кодексу, та не пізніше наступних двох робочих днів перерахувати податок до державного бюджету.
У разі зарахування на поточний рахунок платника єдиного податку третьої групи - електронного резидента (е-резидента) іноземної валюти відповідний податок перераховується податковим агентом у гривню за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.
Згідно пункту 295.3-1.2. статті 295 Податкового кодексу України податкові зобов'язання з єдиного податку, утримані податковим агентом платника єдиного податку третьої групи - електронного резидента (е-резидента), не підлягають поверненню платнику податку як помилково та/або надміру сплачені податкові зобов'язання, не можуть бути зараховані в рахунок інших обов'язкових платежів та на них не поширюються положення статті 43 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 295.4. статті 295 Податкового кодексу України сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп (крім електронних резидентів (е-резидентів) здійснюється за місцем податкової адреси.
Згідно зі статтею 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно з пунктом 57.3. статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 06.02.2023 року подано до Головного управління ДПС у Донецькій області (Покровське управління) податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за перший квартал 2022 рік, в якій самостійно визначено суму податкових зобов'язань з єдиного податку, що підлягає сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в розмірі 41135,73 гривень.
06.02.2023 року подано до Головного управління ДПС у Донецькій області (Покровське управління) податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за три квартали 2022 року, в якій самостійно визначено суму податкових зобов'язань з єдиного податку, що підлягає сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в розмірі 3660,63 гривень.
02.05.2023 року подано до Головного управління ДПС у Донецькій області (Покровське управління) податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за перший квартал 2023 рік, в якій самостійно визначено суму податкових зобов'язань з єдиного податку, що підлягає сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в розмірі 499,80 гривень.
02.05.2023 року подано до Головного управління ДПС у Донецькій області (Покровське управління) податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за півріччя 2023 року, в якій самостійно визначено суму податкових зобов'язань з єдиного податку, що підлягає сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в розмірі 499,80 гривень.
У зв'язку з тим, що в особовому рахунку ОСОБА_1 була наявна переплата з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 42,39 гривень, загальна сума заборгованості, яка самостійно задекларована відповідачем, однак не сплачена станом на 30.11.2023 року складає 45295,41 гривень.
Зазначена заборгованість підтверджується карткою особового рахунку з єдиного податку з фізичних осіб.
Стосовно заборгованості з орендної плати з фізичних осіб у сумі 17551,79 гривень, суд зазначає наступне.
В силу положень пункту 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об'єктами оподаткування (ст. 270 Податкового кодексу України) є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Згідно з приписами ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.
Згідно пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Судом встановлено, що між орендодавцем Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області з одного боку та орендарем ОСОБА_1 укладено договори оренди землі, про що свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 372058814 від 29.03.2024 року.
У зв'язку з наявністю двох земельних ділянок, Головним управлінням ДПС у Донецькій області прийняті і направлено на адресу ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення форми «Ф»:
- № 8476944-2414-0516-UA14160210000011148 від 31.10.2023 року, яким визначено податкове зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2023 рік у розмірі 6535,03 гривень;
- № 8476945-2414-0516-UA14160210000011148 від 31.10.2023 року, яким визначено податкове зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2023 рік у розмірі 11016,76 гривень.
Зазначені податкові повідомлення-рішення направлені на адресу відповідача рекомендованими листами з повідомленням. Податкові повідомлення-рішення за 2023 рік вручені особисто матері ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Таким чином, сума податкового боргу відповідача з орендної плати з фізичних осіб яка виникла на підставі податкових повідомлень-рішень за 2023 рік складає 17551,79 гривень.
Зазначена заборгованість підтверджується карткою особового рахунку з орендної плати з фізичних осіб.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про оскарження відповідачем податкових повідомлень-рішень в адміністративному або судовому порядку або документи про сплату відповідачем податкових зобов'язань з орендної плати з фізичних осіб, нарахованих податковими повідомленнями-рішеннями.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. п. 14.1.175. п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.5 статті 59 ПК України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Головним управлінням ДПС у Донецькій області сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 21.03.2024 року № 0000040-1309-0599 яка надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням та яка повернулась на адресу податкового органу з довідкою «за закінченням терміну зберігання».
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не вжиті заходи з самостійного погашення податкового боргу.
Строки добровільної сплати узгоджених податкових зобов'язань сплинули, заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкових зобов'язань, не призвели до їх погашення.
Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначення позивачем суми податкового боргу відповідача та наявність підстав для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку.
Відповідно до ст. 67 Конституції України та ст. 16 Податкового кодексу України, підприємство зобов'язано своєчасно та у повному обсязі сплачувати до бюджетів належні суми податків та зборів (обов'язкових платежів), однак вказані зобов'язання відповідач не виконав.
Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України, встановлено що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до пункту 95.2. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог у повному обсязі.
Згідно п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
З огляду на викладене, на підставі положень Податкового кодексу України, ст.ст. 2, 14, 77, 78, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Задовольнити позовні вимоги Головного управління ДПС у Донецькій області (87515, Доненька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59; адреса для листування: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ ВП 44070187) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу в сумі 62847,20 гривень.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету суму податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18050400, код за КАТОТТГ - UA14160210000011148) у розмірі 45295 (сорок п'ять тисяч двісті дев'яносто п'ять) гривень 41 копійку.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету суму податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010900, код території UA14160210000011148) у розмірі 17551 (сімнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 79 копійок.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 20 вересня 2024 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.Б. Голубова