18 вересня 2024 рокуСправа №420/6919/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Обставини справи: до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій він просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385 місцезнаходження: 65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, 83), що полягають у неврахуванні до загального страхового стажу позивачу періодів роботи згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 045650017052 від 03.11.2023 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385 місцезнаходження: 65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, 83) зарахувати до загального страхового стажу позивача періоди трудової діяльності, які не зараховані згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 , призначити та нарахувати позивачу з 25.09.2023 пенсію за віком.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за підсудністю.
03.04.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Одеського окружного адміністративного суду надійшли за підсудністю матеріали справи № 420/6919/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 25.09.2023 звернувся до органів пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком. 02.10.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято рішення №045650017052, яким ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком. 30.10.2023 позивач повторно звернувся до органів пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком. 03.11.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято рішення №045650017052, яким ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком. Позивач не погоджується з діями відповідача щодо відмови у призначенні пенсії, тому і звернувся з цим позовом до суду.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №420/6919/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
22.04.2024 до суду засобами поштового зв'язку від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (відповідач) надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач уважає, що підстави для задоволення позову відсутні. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 1 січня 2023 року, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 30 років. Проаналізувавши надані позивачем документи, Головним управлінням було встановлено, що загальний страховий стаж становить 27 років 00 місяців 02 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. При цьому, до страхового стажу не було зараховано період роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 15.06.1981 та згідно з довідкою від 09.09.2023 № 4 про підтвердження стажу роботи. Відсутність підстав для врахування стажу роботи згідно з трудовою книжкою обумовлена недотриманням положень законодавства під час внесення відомостей до трудової книжки. Відповідно до абзацу 2 п. 2.11 Інструкції № 162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Проте, титульний аркуш трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.06.1981 не засвідчений печаткою підприємства, а отже відомості з такої трудової книжки не можуть бути враховані під час обчислення страхового стажу позивача. З метою підтвердження трудового стажу у спосіб, передбачений Порядком № 637, позивачем було надано до Головного управління довідку про підтвердження наявного трудового стажу № 4 від 09.09.2023. Проте, зазначена довідка не містить обов'язкового реквізиту - переліку документів, на підставі яких її було видано. Відтак, Головне управління не має можливості перевірити обґрунтованість видачі такої довідки, а отже і відсутні підстави для врахування відомостей з такої довідки при обчисленні стажу роботи. Враховуючи те, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 та надана довідка від 09.09.2023 № 4 не відповідають вимогам законодавства, відсутні правові підстави для врахування зазначених документів при обчисленні страхового стажу, а отже неможливо дійти висновку про наявність у діях Головного управління ознак протиправної поведінки. Головне управління діяло в межах та у спосіб, що визначені чинним законодавством, як того вимагає ст. 19 Конституції України. Таким чином, відсутні підстави для визнання рішення Головного управління протиправним.
Ухвалою суду від 08.04.2024 витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача.
Відповідачем витребувані судом документи були надані.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
03.11.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області (відповідач) було прийнято рішення №045650017052, яким ОСОБА_1 (позивач) було відмовлено у призначенні пенсії за віком.
У рішенні, з-поміж іншого, вказано про таке.
Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 30.10.2023 Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років.
Вік заявника 60 років 1 місяць.
Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 30 років.
У разі відсутності починаючи з 1 січня 2018 року страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:
З 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.
Страховий стаж особи становить 27 років 0 місяців 2 дні.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до стажу роботи не зараховано :
періоди роботи згідно трудової книжки від 15.06.1981 серії НОМЕР_1 , оскільки титульна сторінка трудової книжки не засвідчена печаткою;
період роботи з 18.05.1984 по 30.09.1988, згідно довідки від 09.09.2023 №4, оскільки не зазначено дата та номер наказу на зарахування.
Додатковий коментар: до стажу роботи зараховано періоди, згідно наявних даних в реєстрі застрахованих осіб Державного загальнообов'язкового державного соціального страхування індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5, навчання, військової служби та довідок від 18.07.2023 №16.04/106 та від 28.07.2023 №209/44К.
Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату 17.09.2026.
Позивач не погоджується з діями відповідача щодо відмови у призначенні пенсії та з указаним рішенням, тому і звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Цей Закон також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року (ч.1 ст.26).
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років (ч.2 ст.26).
Як видно з паспорта ОСОБА_1 , позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Отже, 60-ти років позивач досяг у 2023 році, тому для призначення пенсії за віком позивач повинен мати 30 років страхового стажу.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-ІV).
Згідно зі ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ “Загальні положення» Порядку №637).
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Так, трудова книжка ОСОБА_1 , Серія НОМЕР_1 , копія якої надана до матеріалів справи, містить такі записи про періоди роботи позивача (мовою трудової книжки):
1) 01.09.1980 - 14.07.1981 учеба в ГПТУ №18 г. Днепропетровск;
Управление механизации № 110 треста «Днепростальконструкция»
2) 16.07.1981 - принят машинистом гусеничного крана 5-го разряда (пр.№55 от 15.07.1981;
3) 16.10.1981 - уволен по ст.36 п. 3 КЗоТ УССР (в связи с призывом в ряды СА), (пр. № 89к от 15.10.1981;
4-5) 24.10.1981 - 19.02.1984 - Служба в Советсткой Армии (в/б НУ № 8554749);
6) 18.05.1984 - принят учеником фрезеровщика в механо-сборочный участок )приказ № 42-к от 17.05.84);
7) 24.10.1984 - присвоен 2 разряд фрезеровщика (пр. № 115-к от 23.10.84);
8) 03.12.1987 - в связи с переходом на новые условия оплаты труда установлен 2 разряд фрезеровщика (приказ № 253 от 03.12.87);
9) 01.04.1988 - присвоен 3 разряд фрезеровщика (пр. № 39-к от 18.04.88);
10) 30.09.1988 - уволен по собственному желанию, ст. 38 КЗоТ УССР (приказ № 97-к от 30.09.88);
11) 11.10.1988 - принят фрезеровщиком 4 разряда (пр. № 47 от 11.10.88);
12) 05.02.1991 - уволен по ст.40 п.1 КЗоТ УССР, сокращение штата (пр.№10 от 01.02.91);
13) 8.04.1991 - принят на должность исполнителя в клуб ветеранов Афганистана «Монолит» (приказ №17 от 8.04.91);
14) 05.05.1991 - уволен по сокращению штатов, ст.40 КЗоТ УССР с 05 июля 1991 (приказ № 19 раздел 2 от 05.05.91);
14) 05.07.1991 - уволен по сокращению штатов, ст.40 КЗоТ УССР с 05 июля 1991 (приказ № 19 раздел 2 от 05.05.91);
Днепропетровский металлургический завод им. Петровского
15) 02.09.1991 - принят в ширпотреб слесарем ремонтником по 5 разряду (пр. №630/2 от 02.09.91);
16) 08.09.1992 - уволен по собственному желанию, ст.38 КЗоТ Украины (пр.№579/2 от 08.09.92);
17) 24.09.1992 - принят фрезеровщиком 5-го разряда механического участка УПТУ (пр. №79 от 25.09.92);
18) 16.03.1993 - уволен по ст.38 КЗоТ Украины по собственному желанию (пр. №21 от 17.03.93);
Днепропетровский литейно-механический завод
19) 02.08.1993 - принят в механический участок фрезеровщиком 5-го разряда (приказ № 58-к от 02.08.93);
20) 31.05.1995 - уволен по ст. 38 КЗоТ Украины (собственное желание), (приказ № 36к от 31.05.1995);
21) 27.07.1995 - принят слесарем по ремонту подвижного состава по второму разряду в цех по ремонту електровозов (пр. № 841 27.07.95);
22) 12.01.1996 - принят слесарем по ремонту подвижного состава по третьему разряду в цех по ремонту електровозном цехе (пр. № 841 27.07.95);
23) 01.06.1996 - установлен четвертый разряд слесаря по ремонту подвижного состава (пр. 643 от 06.06.1996);
24) 14.11.1996 - уволен по собственному желанию по ст.38 КЗоТ Украины (пр. №1214 от 15.11.96);
Державний Дніпропетровський тепловозоремонтний завод
25) 21.09.2000 - принят в дизельный цех слесарем ремонтником по 5 разряду (пр. №88/к от 21.09.2000);
28) 16.10.2018 - звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України (нак.865 від 16.10.2018);
29) 06.12.2018 - принят слесарем-ремонтником по ремонту оборудования основных производственных цехов 5 разряда участка по ремонту и сборке ремонтного центра (приказ №154 от 05.12.2018);
30) 24.09.2020 - уволен по ст.36 КЗоТ Украины по соглашению сторон (приказ № 128 от 24.09.2020);
Акціонерне товариство «Дніпропетровський стрілочний завод»
31) 29.09.2020 - прийнятий слюсарем - ремонтником 5 розряду в ремонтний персонал сталеливарного цеху № 2 ливарного виробництва (наказ №698 від 25.09.2020);
32) 27.07.2021 - звільнений згідно ст. 38 КЗПП України за власним бажанням (наказ №436 від 27.07.2021).
У рішенні відповідача вказано, що періоди роботи згідно з трудовою книжкою не зараховані до страхового стажу, оскільки титульна сторінка трудової книжки не засвідчена печаткою.
Суд зазначає, що відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162:
- трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців (п.1.1.);
- відомості про робітника записуються на першому аркуші (титульній сторінці) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочень або заміни ім'я та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню чи незакінчену вищу освіту також може бути здійснена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки учбового закладу і т. ін.). Професія або спеціальність записуються в трудовій книжці на підставі документа про освіту або іншого належно оформленого документа (п.2.10.);
- після зазначення дати заповнення трудової книжки робітник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше була заповнена трудова книжка (п.2.11).
Зазначена Інструкція втратила чинність на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» (далі - Інструкція №58).
Згідно з Інструкцією №58:
- трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (п.1.1);
- відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження (п.2.11.);
- після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (п.2.12).
Суд зазначає, що дійсно на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки позивача відсутня печатка.
Водночас, пунктом 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок «Про трудові книжки робітників і службовців» від 06.09.1973 № 656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Крім цього, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Також, Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 (адміністративне провадження №К/9901/18274/18) зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення повноти та чіткості даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Суд зазначає, що відповідач мотивує рішення лише тим, що на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки позивача відсутня печатка. При цьому, заперечення щодо записів трудової книжки про періоди роботи, навчання позивача та його перебування на
службі в армії, у відповідача відсутні.
До матеріалів справи надана довідка від 09.09.2023 №4, видана позивачу Державним Дніпропетровським ливарно-механічним заводом про те, що позивач працював на підприємстві у період з 18.05.1984 - 30.09.1988. У довідці вказано, що наказ про призначення не знайдено в архівних документах, наказ про звільнення №97-к від 30.09.1988 звільнений з посади фрезерувальник механічно-складальної дільниці (російською мовою фрезеровщик механо-сборочного участка) звільнений за власним бажанням, ст.38 КЗОТ УССР. Стаж за період роботи з 18.05.1984-30.09.1988 складає 4 роки 4 місяці 13 днів.
У рішенні відповідача вказано, що до стажу роботи не зараховано період роботи з 18.05.1984 по 30.09.1988, згідно з довідкою від 09.09.2023 №4, оскільки не зазначено дата та номер наказу на зарахування.
З цього приводу суд зазначає, що у довідці є інформація щодо дати наказу про звільнення позивача. Наказ про призначення не знайдено в архівних документах, але, як указано вище Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві.
До того ж, період роботи позивача з 18.05.1984 по 30.09.1988 підтверджений записами у трудовій книжці НОМЕР_1 із зазначенням дати та номерів наказів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що всі періоди роботи, навчання позивача та його перебування на службі в армії, зазначені у його трудовій книжці НОМЕР_1 , у тому числі і період роботи з 18.05.1984 по 30.09.1988, мають бути зараховані до його страхового стажу.
Відповідно до частин 1, 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд зазначає, що рішення відповідача про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком є необґрунтованим, тобто прийнятим без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 03.11.2023 №045650017052 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у зарахуванні періодів роботи до страхового стажу позивача, суд зазначає, що оцінка дій відповідача щодо правомірності відмови у призначенні пенсії досліджується в межах прийняття самого рішення і саме через такий спосіб захисту як визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, права позивача будуть відновлені. У той час, коли самі по собі дії щодо винесення рішення не порушують права, свободи та інтереси позивача, адже не мають юридичного наслідку, а відтак не створюють підстав для їх захисту.
Поряд з цим, призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч.1 ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно з п.п.3 п.4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Отже, органи Пенсійного фонду України, відповідно до покладених на них завдань, зокрема, призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи, які не зараховані відповідно до трудової книжки серія НОМЕР_1 ; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву від 30.10.2023 ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій справі є такими, що підлягають задоволенню частково.
Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Ухвалою суду від суду від 08.04.2024 витребувано в Одеського окружного адміністративного суду довідку (інформацію) про зарахування до державного бюджету судового збору, сплаченого ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), згідно з квитанцією Укрпошти від 28.02.2024.
17.06.2024 листом № 420/5919/24/59489/24 Одеським окружним адміністративним судом направлено виписку згідно з якою, судовий збір у розмірі 1212,00 грн по справі № 420/6919/24 сплачений відповідно до платіжного доручення від 28.02.2024 № 1291946185, платник ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_2 ), 01.03.2024 зараховано до Державного бюджету.
З огляду на викладене, а також часткове задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 807,47 грн.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення № 045650017052 від 03.11.2023 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до страхового стажу періоди роботи, які не зараховані, відповідно до трудової книжки серія НОМЕР_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву від 30.10.2023 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 807 (вісімсот сім) грн 47 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя Н.В. Кучугурна