26 серпня 2024 року Справа № 160/15349/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання відповідача - Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду по адміністративній справі №160/15349/24,
Позивач 13.06.2024 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому компенсації відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2021 роки, компенсації основної відпустки за 2021 рік та грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки з урахуванням перерахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно із постановою КМУ від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового начальницького складу та деяких інших осіб" на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 року у справі № 520/25314/21;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому компенсації відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2021 роки, компенсації основної відпустки за 2021 рік та грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки з урахуванням перерахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно із постановою КМУ від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", що було здійснено на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 року у справі № 520/25314/21, з врахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 року № 44.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заявлено клопотання про залишення цього позову без розгляду.
В обґрунтування клопотання зазначено, що правовідносини з позивачем припинено 04.11.2021 року. Про невиплату (виплату не в повному обсязі) грошового забезпечення, допомог, компенсацій позивач знав з моменту звільнення. Дата фактичного виконання відповідачем рішення суду від 27.11.2023 р. у справі 520/25314/21 жодним чином не є початком перебігу процесуальних строків на звернення до суду, а тим більше не є поважною причиною пропуску строку позовної давності, оскільки новий спір не стосується виплати середнього заробітку за час не проведення розрахунків при звільненні або нарахування та виплати компенсації втрати доходів. З огляду на викладене, на думку відповідача, строк звернення до суду є пропущеним без поважних причин, а тому позов, з огляду на ст.123 КАС України, підлягає залишенню без розгляду.
Досліджуючи відповідне клопотання відповідача, суд зазначає наступне.
Приписами частини 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.
Згідно із ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частина 2 статті 233 КЗпП України у редакції до 19.07.2022 року передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 р. № 2352-IX внесено зміни до ст.233 КЗпП України та викладено її в такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 р. № 2352-IX набрав чинності з 19.07.2022 року.
Отже, редакція ст.233 КЗпП України, яка раніше не обмежувала строк звернення до суду з питань оплати праці, втратила чинність з 19.07.2022 року.
Разом з тим, суд враховує, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 26.12.2019 року по 04.11.2021 року та на момент свого звільнення зі служби ч.2 ст.233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Відтак, у спірних правовідносинах відсутні підстави для застосування редакції частини 2 статті 233 КЗпП України, чинної після 19.07.2022 року.
Відповідний правовий висновок було викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 р. у справі № 460/17052/21, від 02.03.2023 р. у справі № 460/14618/21 та від 27.04.2023 р. у справі № 300/4201/22, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, строк звернення позивача з позовом до суду не пропущений, оскільки його право на звернення до суду з позовом відповідно до положень частини 2 статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19.07.2022 р.) не обмежене будь-яким строком.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про необґрунтованість клопотання відповідача та про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 241, 248, КАС України, суд,
Відмовити у задоволенні клопотання відповідача - Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду по адміністративній справі № 160/15349/24.
Відповідно до ст.256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо оскарженню не підлягає.
Суддя К.С. Кучма