19 вересня 2024 рокуСправа №160/19591/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Горбалінського В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
18.07.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047150009417 від 19.01.2024 року, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 05.06.2023 року.
В обґрунтування позову вказано, що відповідачем протиправно не призначено позивачу пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ч.1 ст.55 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На підставі зазначеного позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
19.07.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
13.09.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:
- пояснення щодо підстав незастосування положень ч.3 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ч.1 ст.55 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком;
- належним чином завірену копію трудової книжки позивача.
18.09.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву та надано до суду витребувані судом документи.
В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. Відповідач зазначає, що у позивача наявний страховий стаж в розмірі 15 років 08 місяців 17 днів, при необхідних 17 роках. На підставі зазначеного відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС у 1986 році (категорія 2), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 Є від 03.11.2014 року.
05.06.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до частини 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року.
13.06.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву ОСОБА_1 від 05.06.2023 року та рішенням за №047150009417 відмовило в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку.
15.09.2023 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/16991/23, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 № НОМЕР_2 від 10.05.2023 року.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 №047150009417 від 13.06.2023 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи з 19.03.1990 року по 15.11.1991 року, з 01.12.1991 року по 20.03.1992 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду про зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 19.03.1990 року по 15.11.1991 року, з 01.12.1991 року по 20.03.1992 року та його право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку у відповідності до частини 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 року по справі №160/16991/23 набрало законної сили 28.12.2023 року.
19.01.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 року по справі №160/16991/23 розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком та прийнято рішення №047150009417, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, а саме: 17 років.
Також у вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж заявника становить 15 років 08 місяців 17 днів та вік заявника - 57 років.
Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначено статтею 55 Закону №796-ХІІ.
Відповідно до ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу:
Учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:
- які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів - зменшення віку - 10 років;
- які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - зменшення віку - 8 років;
- - які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році - зменшення віку - 5 років.
Згідно ч.2 ст.55 Закону №796-ХІІ пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Відповідно до ч.1, 3 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.
Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII.
Як встановлено судом з копії трудової книжки позивача, яка надана до суду відповідачем, у позивача відсутній страховий стаж починаючи з 31.10.2014 року.
В свою чергу станом на 05.06.2023 року вік заявника становив 57 років.
Згідно архівної довідки №24/19122 від 09.11.1993 року Управління хімічних військ Прикарпатського військового округу ОСОБА_1 у складі військової частини НОМЕР_3 (Оранное) виконував задачі по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження в 1987 року 30 днів: з 22.08.1987 року по 21.09.1987 року в населених пунктах: Пром зона ЧАЕС 25.08-28.08; 02.09-04.09; 07.09; 09.09 11.09; 15.09 17.09.
Враховуючи той факт, що позивач в період з 22.08.1987 року по 21.09.1987 року, тобто не менше 14 календарних днів, працював в зоні відчуження, пенсійний вік та страховий стаж позивача підлягають зменшенню на 8 років.
З огляду на положення ч.3 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ч.1 ст.55 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», враховуючи той факт, що з 01.01.2019 року у позивача відсутній страховий стаж, та станом на 05.062023 року позивачу виповнилось 57 років та наявний страховий стаж в розмірі 15 років 08 місяців 17 днів, суд доходить висновку, що пенсійний вік в розмірі 65 років та страховий стаж підлягають зменшенню на 8 років та становлять 57 років та 15 років (з урахуванням мінімального розміру страхового стажу) відповідно.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що станом на 05.06.2023 року позивач набув право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно ч.3 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ч.1 ст.55 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином суд доходить висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення №047150009417 від 19.01.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ч.1 ст.55 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 05.06.2023 року.
Щодо вимог позивача в частині визнання протиправних дій відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що фактично вказана вимога не направлена на повне відновлення порушеного права позивача, оскільки право позивача на пенсію порушене оскаржуваним рішенням, яке підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Таким чином суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної позовної вимог.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись ст.77, 90, 243-246,257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення №047150009417 від 19.01.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ч.1 ст.55 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 05.06.2023 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський