18 вересня 2024 рокуСправа № 160/22701/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурна Н.В. (м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5), перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення остаточного розрахунку у день виключення зі списків особового складу військової частини;
- визнати протиправними дії щодо не нарахування та не виплати середнього заробітку за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити середній заробіток з 03.03.2020 по дату набрання рішенням суду у даній справі законної сили.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/22701/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Позовна заява не відповідала вимогам, установленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), тому ухвалою суду від 27.08.2024 була залишена без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків, а саме, для надання до суду доказів звернення до суду в межах строків, про які наведено вище, або подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з відповідними доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.
10.09.2024 засобами поштового зв'язку від позивача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.
На обґрунтування заяви позивач зазначив, що 28.02.2022 він був мобілізований до складу 128 бригади ТРО, яка була з червня 2022 року залучена до бойових дій. Наразі позивач проходить службу в цій бригаді. Як доказ, позивач надає витяг з бойового розпорядження бригади щодо виконання нею бойових завдань, в тій частині, що не містить службової та іншої інформації з обмеженим доступом. Також, позивач надає роздруківку з рахунку у Приват24 щодо отримання грошових коштів у розмірі 30000 гривень (29550 грн, податок 1,5,%) відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, що, за доводами позивача, також свідчить про постійне перебування позивача кожного місяця на виконанні відповідних завдань, за що передбачена виплата винагороди. Щодо руху по рахунку, то картка Приватбанку позивача знаходиться у дружини, яка нею користується у цілях забезпечення дітей, що прямо передбачено положеннями Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 14.02.2020 № 280, згідно з якими в особливий період у разі неможливості отримання військовослужбовцем грошового забезпечення під час участі у бойових діях та операціях за його рапортом грошове забезпечення виплачується членам сім'ї, зазначеним у пункті 6 статі 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у такі способи: готівкою (через касу військової частини); поштовим переказом ( з оплатою цих послуг за рахунок військової частини); зарахуванням на картковий рахунок. У заявах військовослужбовці обов'язково зазначають отримувача грошового забезпечення, спосіб отримання та, за необхідності, його поштову адресу (реквізити карткового (банківського) рахунку. Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини. Тобто, позивач мав право передати картку у зв'язку з неможливістю самостійно користуватися коштами. Ця практика є загальною для всіх військовослужбовців, що перебувають у військових частинах, та їх родин. Позивач також зазначає, що не може додати всіх доказів про перебування у районах бойових дій та виконання завдань, так як більшість таких відомостей є службовою інформацією та може висвітлити розташування військової частини, де знаходиться позивач зараз. Позивач уважає подані докази достатніми для поновлення строку, окрім цього, долучає довідку Військової частини НОМЕР_2 від 06.09.2024 № 1665/5189 про виконання бойових завдань у період з грудня 2023 року по серпень 2024 року, що у сукупності з випискою з Приватбанку прямо підтверджує не можливість подання позову у встановлений законодавством строк.
Розглянувши заяву, суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому дія воєнного стану неодноразово продовжувалась і станом на час постановлення цієї ухвали воєнний стан не скасований і продовжує свою дію.
Водночас, сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Поряд з цим, при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22.
Так, обгрунтовуючи поважність причин пропуску строку позивач зазначає, що 28.02.2022 він був мобілізований до складу 128 бригади ТРО, яка була з червня 2022 року залучена до бойових дій. Наразі позивач проходить службу в цій бригаді. На підтвердження цих доводів позивач надав довідку Військової частини НОМЕР_2 від 06.09.2024 №1665/5189, в якій вказано, що ця військова частина є окремою бригадою територіальної оборони, до складу якої входять окремі батальйони територіальної оборони, в період з грудня 2023 року по серпень 2024 року виконувала бойові (спеціальні) завдання у складі оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Проте, суд указує, що ця довідка не є належним та допустимим доказом того, що у вказаних заходах брав участь саме позивач.
До того ж, указуючи в заяві про поновлення строку про те, що і на цей час позивач проходить службу у складі 128 бригади ТРО, позивач все ж таки має доступ до засобів комп'ютерної техніки (заява виконана друкованим текстом і підписана особисто позивачем) та до відділень поштового зв'язку (позовна заява та заява подана засобами поштового зв'язку).
У заяві позивач також указує, згідно з Правилами організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, затвердженими наказом Міністерства оборони України від 14.02.2020 № 280, в особливий період у разі неможливості отримання військовослужбовцем грошового забезпечення під час участі у бойових діях та операціях за його рапортом грошове забезпечення виплачується членам сім'ї, зазначеним у пункті 6 статі 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у такі способи: готівкою (через касу військової частини); поштовим переказом (з оплатою цих послуг за рахунок військової частини); зарахуванням на картковий рахунок. У рапортах військовослужбовці обов'язково зазначають отримувача грошового забезпечення, спосіб отримання та, за необхідності, його поштову адресу (реквізити карткового (банківського) рахунку. Враховуючи вказані норми, позивач указує, що його банківською карткою користується дружина.
Однак, позивач не надав до суду доказів цим обставинам (відповідного рапорту, поданого відповідно до норм указаних Правил).
Пунктом 1 постанови КМУ від 28 лютого 2024 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
З наведеного можна зробити висновок про те, що виплата на картковий рахунок грошового забезпечення у розмірі 30000,00 грн не є свідченням того, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора.
До того ж, з указаної роздруківки з Приват24 не можливо встановити рік, за який здійснювалися банківські операції.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Поряд з цим, у наведеній заяві позивач не навів обставин, які унеможливлювали звернення до суду з цим позовом у встановлені строки.
Таким чином, вимоги викладені в ухвалі суду від 27.08.2024, позивачем не усунуті.
Суд уважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій, є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Частиною 2 ст.123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктами 1 та 9 ч.4 ст.169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд повертає позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч.6 ст.169 КАС України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Згідно з ч.5 ст.169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
У період з 04.09.2024 по 13.09.2024 суддя Кучугурна Н.В. перебувала на лікарняному, тому ця ухвала постановлена після виходу судді з лікарняного.
Керуючись статтями 14, 121-123, 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду.
Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 цього Кодексу.
Суддя Н.В. Кучугурна