19 вересня 2024 рокуСправа № 215/4717/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ремез Катерина Ігорівна, перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Національної поліції Дніпропетровської області в особі Криворізького районного управління поліції відділення поліції №5 м. Кривий Ріг про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
21.08.2024 на підставі ухвали Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 25.07.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області в особі Криворізького районного управління поліції відділення поліції №5 м. Кривий Ріг з вимогами про:
- встановлення наявності компетенції (повноважень) головного управління національної поліції Дніпропетровсько області в особі криворізького районого управління поліції у сфері управління при отриманні заяви від 19.06.24р вх 22 надати запрошення, з повідомленням про повноваження осіб з приводу розгляду заяви і належно завірені три копії цієї моєї заяви і зазначені документи та визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю і зобов'язати процедуру виконати.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2024 зазначена справа розподілена судді Ремез К.І.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 у справі №215/4717/24 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Позивачу надано строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
До суду 18.09.2024 від позивача надійшла заява про відкриття провадження по справі після усунення недоліків, у якій він зазначив, що 10.09.2024 ним отримано ухвалу суду від 22.08.2024 про залишення позовної заяви без руху. У прохальній частині вказаної заяви ОСОБА_1 просить суд:
1. звільнити його від сплати судового збору у зв'язку з доходами у 2589 грн, які менше рівня прожиткового мінімуму 3028 грн, з захистом соціальних прав ст.46 Конституції України.
Розглянувши вищенаведені доводи, суд доходить до наступних висновків.
Згідно з частиною 3 статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Слід зазначити, що у заяві ОСОБА_1 про відкриття провадження по справі після усунення недоліків ним наведено аналогічні доводи та надано до суду докази (зокрема, вже довідку ДФС про доход 2589 грн, які менше рівня прожиткового мінімуму 3028 грн).
З метою звільнення позивача від сплати судового збору за звернення до суду з цим позовом, позивач заявив клопотання у задоволенні якого суд відмовив ухвалою від 22.08.2024 про залишення позовної заяви без руху.
Так, у заяві ОСОБА_1 про відкриття провадження по справі після усунення недоліків позивач повторно наголошує, що його місячний дохід становить лише 1553, 40 грн, що підтверджується довідкою ДФС про доход 2589 грн, які менше рівня прожиткового мінімуму 3028 грн.
Розглянувши вказану заяву про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Такі положення Кодексу адміністративного судочинства України кореспондуються з положенням статті 8 Закону України Закон України «Про судовий збір».
Так, згідно з частинами 1, 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
У розумінні наведених норм права відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин та підтвердження їх належними доказами.
При цьому, наведеною статтею передбачено право суду, а не обов'язок, щодо відстрочки, розстрочки або звільнення позивачів від сплати судового збору.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Суд також враховує позицію Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 “Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI “Про судовий збір» у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким рекомендовано суддям адміністративних судів враховувати під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії Аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI “Про судовий збір» у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484- VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору».
Зокрема, у вказаному аналізі зазначено, що при зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності таких коштів для сплати судового збору.
Подаючи до суду заяву про звільнення від сплати судового збору, позивач на підтвердження свого тяжкого матеріального стану надав довідку ДФС про доходи про отримання ним 2589 грн.
При цьому, надана позивачем довідка ДФС не може бути належним доказом на підтвердження розміру річного доходу позивача - фізичної особи за весь попередній календарний рік.
Окрім того, зазначена довідка не є достатнім доказом на підтвердження тяжкого майнового стану позивача, яким підтверджується факт неможливості сплати останнім судового збору, оскільки не містить відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема для сплати судового збору (довідка органу доходів і зборів, довідка про склад сім'ї та про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги, відомості про вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо).
Натомість, доказів, що вказана виплата є єдиним доходом, а також інших доказів щодо тяжкого матеріального стану, заявником до позовної заяви не надано.
Позивачем не надано й документів на підтвердження того, що він має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б беззаперечно свідчити про скрутне матеріальне становище заявника.
Отже, вищевикладені обставини свідчать про те, що на даний час відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання до суду позову.
З огляду на те, що позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження скрутного матеріального стану та відсутності достатніх коштів для оплати судових витрат, а також актуальних відомостей щодо розміру річного доходу за весь попередній календарний рік, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
Необґрунтоване звільнення позивача від виконання вимог статті 161 КАС України утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших учасників судового процесу, що є неприпустимим.
Суд звертає увагу позивача на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава - учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити перетворення судового процесу у безладний рух. У зв'язку з наведеним залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо), не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Відповідна правова позиція викладена в постанові пленуму Вищого адміністративного суду України №14 від 29.09.2016.
Вимоги суду, викладені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 22.08.2024 не є обмеженням права позивача на звернення до суду за захистом прав та законних інтересів, а є законними вимогами суду щодо приведення позовної заяви у відповідність до імперативних норм Кодексу адміністративного судочинства України з метою відкриття провадження у справі.
Отже, станом на 19.09.2024, вказані вимоги вищезазначеної ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 позивачем у повному обсязі не виконані, недоліки позовної заяви не усунуті у визначений судом строк.
Докази звернення позивача до суду з клопотанням про продовження строків усунення недоліків позовної заяви, встановлених судом, відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк
З урахуванням того, що позивач був усвідомлений про те, що ним було подано позов до суду, ухвала про залишення позову без руху була оприлюднена в Єдиному реєстрі судових рішень, проте позивач недоліків позовної заяви у повному обсязі не усунув, у зв'язку із цим позовна заява підлягає поверненню позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 243, 248 КАС України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Національної поліції Дніпропетровської області в особі Криворізького районного управління поліції відділення поліції №5 м. Кривий Ріг про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - повернути позивачеві.
Копію ухвали разом з адміністративним позовом та доданими матеріалами надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку у строки, встановлені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез