10 вересня 2024 рокуСправа №160/14932/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
10.06.2024 року (04.06.2024 року направлена засобами поштового зв'язку відповідно до відтиску штемпелю Укрпошта на конверті) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2022 р., 01.01.2023 р. та 01.01.2024 р.;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2022 р., виходячи з розміру суддівської винагороди судці П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними у статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 р. - 2481,00 грн., довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2023 р., виходячи з розміру суддівської винагороди судді П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними у статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ, застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 р. - 2684,00 грн. та довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 р., виходячи з розміру суддівської винагороди судді П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними у статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-УІІІ, застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01.01.2024 р.
Означені позовні вимоги вмотивовані протиправністю дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2022 р., 01.01.2023 р. та 01.01.2024 р.
Від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. Відповідно до частини п'ятої статті 135 Закону № 1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду (частина сьома статті 135 Закону № 1402-VIII). Згідно із частиною дев'ятою статті 135 Закону № 1402-VIII обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків. Отже, Законом № 1402-VIII визначено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду, який становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. При цьому, норма частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. У зв'язку з цим, для встановлення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року необхідно звернутися до іншого закону, який встановлює такий розмір прожиткового мінімуму при визначенні базового розміру посадового окладу судді. Такі норми доповнять частину третю статті 135 Закону 1402-VIII і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді. Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року №1928-IX, Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року №2710-IX та Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 № 3460-ІХ(далі -Закон № 1928-ІХ, Закон № 2710-ІХ, Закон №3460-ІХ). Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період (частина перша статті 96 Конституції України), шляхом прийняття відповідного закону. Відповідно до статті 4 Закону України від 15.07.1999 року № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі- Закон № 966-XIV) прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України та затверджується Верховною Радою України в Законі України «Про державний бюджет України». Зазначеною статтею встановлюється прожитковий мінімум на одну особу на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. Таким чином, Верховною Радою України затверджується бюджет країни на відповідний рік у порядку передбаченому законодавством. Разом з тим, статтею 34 Бюджетного Кодексу України встановлено, що для підготовки проекту Державного бюджету України Міністерство фінансів України розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів Інструкції з підготовки бюджетних запитів можуть запроваджувати організаційні, фінансові та інші обмеження, яких зобов'язані дотримуватися усі розпорядники бюджетних коштів у процесі підготовки бюджетних запитів. порівняльний аналіз змісту норм пункту 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII та статті 7 Закону № 1928-ІХ , Закону №2710-ІХ, Закону №3460-ІХ (в частині встановлення розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді) дає підстави для висновку, що норму пункту 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII та норму статті 7 Закону № 1928-ІХ, Закону №2710-ІХ, Закону №3460-ІХ (у вказаній частині) викладено в різному формулюванні, але при однаковому розумінні розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, тобто за обома цими нормами базовий розмір посадового окладу судді визначається з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений станом на 01 січня відповідного року. Таким чином, наявність в статті 7 Закону №1928-ІХ ,Закону №2710-ІХ, Закону №3460-ІХ, формулювання «який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» лише вказує на випадок застосування такого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного року в контексті якого вжито це формулювання. Так, Законом № 1402-VIII врегульовано розмір суддівської винагороди, який передбачає кількісну складову прожиткових мінімумів. Також, кількісна складова прожиткового мінімуму не зменшувалася, та не змінювалася ні в 2022, ні в 2023 ні в 2024 роках. Розрахунок фактичного розміру прожиткового мінімуму регулюється виключно Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Разом з тим, зазначені Закони 1928-ІХ, № 2710-IX, №3460-ІХ в судовому порядку не скасовувалися, неконституційними не визнавалися та є чинними. Отже, нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», законодавцем конкретизовано перелік працездатних осіб та встановлено окремі розміри прожиткового мінімуму для суддів, прокурорів окружної прокуратури та працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, що у спірному випадку (для суддів) не суперечить Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Від третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду відзив на позовну заяву, в якому остання просила відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зазначено наступне. Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області не наділене повноваженнями самостійно без правового врегулювання змінювати розмір складових суддівської винагороди працюючого судді або здійснювати перерахунок посадового окладу судді у вищому розмірі, ніж це передбачено законодавством України. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не було подано до Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області списки одержувачів щомісячного довічного грошового утримання за формою згідно з додатком 5 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №7-2, на підставі яких мають бути видані довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку. Крім того, законодавством визначено прожитковий мінімум працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в окремому розмірі, який не співпадає з прожитковим мінімумом працездатних осіб. Положення ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» є чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами. Саме Законом про Державний бюджет України встановляються прожиткові мінімуми для різних категорій громадян. Розмір суддівської винагороди, яка враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу розраховано згідно до вимог чинного законодавства. Перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися у разі збільшення розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, автоматично, станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Починаючи з січня 2021 року, прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн. Положення ст.7 Закону України Про Державний бюджет України на відповідний є чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами. Саме Законом про Державний бюджет України встановляються прожиткові мінімуми для різних категорій громадян. Розмір суддівської винагороди, яка враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу розраховано згідно до вимог чинного законодавства. Перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися у разі збільшення розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, автоматично, станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Окрім того, в даному відзиві ГУ ПФУ в Дніпропетровський області було заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Вирішуючи дане клопотання, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з приписами ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засідання з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування є незначної складності.
При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
ЄСПЛ вказав на те, що відмову в проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
В даному випадку кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов'язками, визначеними ст. 44 КАС України із урахуванням норм, передбачених главою 10 "Розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження" КАС України.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що третьою особою не обґрунтована необхідність розгляду даної справи за правилами в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Посилання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на необхідність розгляду справи з викликом сторін через детальний розгляд спору по суті та з'ясування всіх обставин справи, які підлягають встановленню є лише припущенням третьої особи.
Окрім того, суд наголошує, що порядок дослідження доказів по справі як у загальному провадженні, спрощеному з викликом сторін, так і у спрощеному провадженні без виклику сторін є тотожним.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, оскільки справа є незначної складності і характер спірних правовідносин та предмет доказування в ній не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Від позивача до суду надійшли відповіді на відзив де зазначено, що відповідач та третя особа не подали будь - яких доказів на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзивах на позовну заяву є необґрунтованими.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2024 року, зазначена вище справа була розподілена та 11.06.2024 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Витребувано у Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області: письмові та вмотивовані пояснення щодо відмови у видачі ОСОБА_1 довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2022 р., 01.01.2023 р. та 01.01.2024 р. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області: засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію пенсійної справи відносно ОСОБА_1 . Судом зобов'язано витребувані судом докази слід подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 16 липня 2024 року.
В період з 05.08.2024 року по 06.09.2024 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній основній відпустці.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 р. № 1515-VІІІ, відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України, позивач ОСОБА_1 був звільнений з посади судді П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області у відставку.
Відповідно до цієї постанови наказом голови П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 15.09.2016 р. № 12 позивача було відраховано з 15.09.2016 р. зі штату суддів П'ятихатського районного суду.
Згідно довідки П'ятихатського районного суду № 3 від 21.11.2016 р. для обчислення стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді цього суду, станом на 16.09.2016 р. з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» стаж моєї роботи становить 22 роки 11 днів.
З 16.09.2016 р. позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - Управління) та отримує щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 82% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2017 року (справа № 190/2036/16-а) визнано протиправним розпорядження Управління № 159968 від 19.10.2016 р., зобов'язано призначити та виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у розмірі 84% грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді на час здійснення нарахування, виходячи з наявного стажу роботи на посаді судді понад 22 роки, починаючи з 16.09.2016 р. Оскільки Управління відмовило у перерахуванні грошового утримання, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 р. (справа № 160/8923/20) його зобов'язано здійснити перерахунок і виплату позивачу 84% грошового утримання згідно довідки ТУ ДСА в Дніпропетровській області від 21.02.2020 р. № Б-с-342, однак постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.04.2021 р. у цій справі рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Управління продерти перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці саме в розмірі 84% суддівської винагороди скасовано та відмовлено у задоволенні цієї частини вимог.
07.09.2022 р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі № 160/8062/22 ухвалено рішення, яким зобов'язано Управління перерахувати та виплачувати мені щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці 54% суддівської винагороди.
У зв'язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом з 01.01.2022 р. у розмірі 2481 грн., з 01.01.2023 р. - 2684 грн. та з 01.01.2024 р. - 3028,00 грн., у позивача виникло право на отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2022 р., 01.01.2023 р. та 01.01.2024 р.
Тому, 30.04.2024р. позивач звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області за отриманням довідок із зазначенням нового розміру окладу та нових розмірів доплат, однак листом відповідача № 2797/24 від 10.05.2024 р. останньому було в цьому відмовлено, посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 р. № 1928-ІХ встановлено прожитковий мінімум для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2102 гривні. Зазначений розмір прожиткового мінімуму також був встановлений на 2023 р. і 2024 р., тому не має правових підстав для надання довідок.
Позивач вважаючи дії відповідача щодо відмови у видачі йому довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2022 р., 01.01.2023 р. та 01.01.2024 р., протиправними, та такими, що порушують Конституцію та закони України та посягають на гарантії незалежності суду, звернувся до суду із даною позовною заявою.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
В статті 43 Конституції України, серед іншого визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Згідно із частиною 1 статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 2 статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини 3 статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу (частин 5 вказаної норми).
Відповідно до частини четвертої статті 135 цього Закону до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:
1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;
2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб;
3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян врегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум».
Закон № 1402-VIII імперативно закріплює, що суддівська винагорода регулюється лише цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (частина 1 статті 135 Закону № 1402-VIII).
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень; працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні; працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні; працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Верховний Суд вже висловлював свою правову позицію щодо регулювання подібних правовідносин.
Так, Верховний Суд сформував відповідний правовий висновок у постановах від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 22.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 02.08.2023 у справі № 560/5597/22, від 21.03.2024 у справі № 620/4971/23 тощо, щодо неправомірності нарахування і виплати суддівської винагороди, обчисленої з урахуванням розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн.
Так, Верховний Суд вказав, що визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум», відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті наведеної норми Закону України «Про прожитковий мінімум» закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Верховний Суд також зазначив, що Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Вказаним законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
При цьому, зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також в Закон України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
Згідно із позицією Верховного Суду у цій категорії спорів, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Однак, відповідачем вказана норма Закону залишена поза увагою.
За такого нормативного врегулювання та з урахуванням правової позицій Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, суд вважає, що розмір суддівської винагороди для обчислення призначеного позивачу щомісячного довічного
грошового утримання судді у відставці має визначатися виключно законом про судоустрій, з урахуванням посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено з 1 січня 2021 року - 2270 гривень, з 1 січня 2022 року - 2481 гривень, з 1 січня 2023 року - 2684 гривень, з 1 січня 2024 року - 3028 гривень, з урахуванням всіх надбавок, передбачених Законом № 1402-VIII.
Отже, у зв'язку з підвищенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня календарного року, та відповідною зміною розміру суддівської винагороди судді на відповідній посаді, призначене позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці підлягало перерахунку.
Рада суддів України у своєму рішенні №7 від 09.04.2021 вказала на те, щоб про виникнення підстав для проведення перерахунку довічного грошового утримання суддів відповідні суди, ліквідаційні комісії, що здійснюють заходи із ліквідації відповідних судів або територіальні органи ДСА України у місячний строк після зміни хоча б однієї складових суддівської винагороди судді відповідного суду повідомляли орган, що виплачує грошове утримання, шляхом подання довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1 «Про затвердження Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за № 200/14891, з урахуванням змін, внесених постановою правління Пенсійного фонду України 09 лютого 2023 року № 7-2, затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України (Порядок №3-1).
Відповідно до пунктів 1-6 розділу IV Порядку №3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
Про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав.
Пенсійний фонд України протягом трьох робочих днів після отримання повідомлення інформує органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, про підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та про необхідність підготовки списків одержувачів щомісячного довічного грошового утримання (далі - список).
Органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, протягом 5 робочих днів з дня надходження інформації Пенсійного фонду України складають списки за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку та подають їх відповідним судам, ліквідаційним комісіям, що здійснюють заходи із ліквідації відповідних судів, або територіальним органам Державної судової адміністрації України (далі - відповідні органи).
На підставі списків відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді / довідки про винагороду працюючого судді Конституційного Суду України за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди / винагороди судді Конституційного Суду України, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку.
Відповідні органи можуть звертатись до органів, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, із запитами щодо отримання додаткових відомостей, необхідних їм для видачі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.
Довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України надсилаються відповідними органами органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, який надав список, та судді у відставці (судді Конституційного Суду України), щодо якого видана довідка, у місячний строк з дня надходження списку.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.
Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку.
Пунктом 9 розділу IV Порядку №3-1 передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
Аналіз наведених положень дозволяє дійти висновку, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється за наявності підстав, передбачених статтею 142 № 1402-VI, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, за загальним правилом повинен здійснюватися через централізований механізм повідомлень та інформувань Пенсійного фонду України відповідними органами (судами або Державною судовою адміністрацією України) у місячний строк з дня виникнення підстав для перерахунку.
Оскільки відповідачем не вчинено жодних передбачених чинним законодавством дій для перерахунку мого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку зі зміною складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, суд вважає, що мала місце триваючи протиправна бездіяльність.
Реалізовуючи своє право на отримання відповідної довідки для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, бажаючи припинення порушення гарантій суддівської незалежності щодо позивача, останній звернувся до відповідача із заявою, в якій просив видати йому відповідні довідки, однак у видачі таких довідок мені було відмовлено, що суд вважає протиправним.
Варто зазначити, що у межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (п. 74 рішення ЄСПЛ "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) ЄСПЛ, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності.
За практикою Європейського суду з прав людини пенсійні виплати охоплюються ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і їх можна вважати «майном» у значенні цього положення (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.06.2014).
У справах, що стосуються позитивних зобов'язань, які випливають зі змісту статті 1 Протоколу № 1, Суд особливо наголосив на важливості принципу належного урядування. Цей принцип вимагає, щоб, коли виникало питання, що стосується загальних інтересів, особливо коли воно впливає на основні права людини, включаючи права власності, органи державної влади повинні діяти оперативно і, передусім, послідовно (рішення у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011,заява № 29979/04, § 71).
За такого нормативного врегулювання спірних правовідносин, з урахуванням усталеної практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, право позивача на видачу довідки для перерахунку на її підставі раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання в розумінні ст.1 Першого Протоколу до Конвенції є моїм майном, яке знаходиться під її захистом.
З огляду на викладене, враховуючи, що позивач має статус судді у відставці, у позивача є безумовне право на гарантії, передбачені Законом № 1402-VIII для судді місцевого суду, зокрема на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (частина четверта статті 142 Закону № 1402-VIII), відповідно до базового розміру посадового окладу судді місцевого суду з доплатами, визначеними статтею. 135 Закону № 1402-VIII.
Щодо строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У даній справі позивач оскаржує протиправну відмову відповідача видати йому довідки для перерахунку призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням належних складових суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді.
Про порушення своїх прав позивач дізнався з листа-відповіді відповідача від 10.05.2024 року №2797/24 в частині відмови видати довідки із зазначенням посадового окладу судді з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено з 1 січня 2022 року - 2481 гривень, з 1 січня 2023 року - 2684 гривень, з 1 січня 2024 року - 3028 гривень, з урахуванням всіх надбавок, передбачених Законом № 1402-VIII.
Враховуючи наведене, позов подано до суду в строки, встановлені процесуальним законодавством.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2022 р., 01.01.2023 р. та 01.01.2024 р.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2022 р., виходячи з розміру суддівської винагороди судці П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними у статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 р. - 2481,00 грн., довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2023 р., виходячи з розміру суддівської винагороди судді П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними у статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ, застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 р. - 2684,00 грн. та довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 р., виходячи з розміру суддівської винагороди судді П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними у статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-УІІІ, застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01.01.2024 р.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 26239738) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник