16 вересня 2024 рокуСправа №160/18047/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,-
05.07.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною відмову, оформлену листом №37764-27032/Б-01/8-0400/24 від 01.07.2024 року, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку та виплати з 29.05.2024 року пенсії за віком, із застосуванням для її обрахунку середнього показника заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, з якої сплачуються страхові внески за три календарні роки - тобто за 2021, 2022, 2023 роки, що передують року звернення, у розмірі 13 559,41 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до Закону України №1058-ІУ від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 13 559,41 грн., з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з 29.05.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з травня 2016 року йому була призначена пенсія відповідно до п.1 ст.55 Закону України №796-ХІІ від 28 лютого 1991 року "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". По досягненню 60-річного віку, з 26.05.2024 року було призначено пенсія за віком відповідно до Закону України №1058-ІV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 11.06.2024 року позивач звернувся із заявою до Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просив здійснити перерахунок та виплату з 29.05.2024 року пенсії за віком, застосувавши для її обрахунку середній показник заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, з якої сплачуються страхові внески за три календарні роки - тобто за 2021-2023 роки, що передують року звернення, у розмірі 13 559,41 грн. Проте, позивачем 26.03.2024 року отримано лист від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, в якому відмовлено у здійсненні перерахунку та виплаті з 29.05.2024 року пенсії за віком, із застосуванням середнього показника заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, з якої сплачуються страхові внески за три календарні роки - тобто за 2021-2023 роки, що передували року звернення, у розмірі 13 559,41 грн. Відповідач посилався на те, що пенсія за віком була призначена відповідно до Закону №796-ХІІ з 26.05.20216 року, показник середньої заробітної плати для обчислення пенсії був застосований за 2014-2016 роки. Позивач вважає, що відмова позивача є протиправною та такою, що суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимушений звернутись до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 24.07.2024, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач станом на 16.09.2024 року правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується довідкою, наявною в матеріалах справи.
Згідно із ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалам.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію на підставі п.1 ст.55 Закону України №796-ХІІ від 28 лютого 1991 року "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
По досягненню 60-річного віку, з 26.05.2024 року було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України №1058-ІV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
11.06.2024 року позивач звернувся із заявою до Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просив здійснити перерахунок та виплату з 29.05.2024 року пенсії за віком, застосувавши для її обрахунку середній показник заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, з якої сплачуються страхові внески за три календарні роки - тобто за 2021-2023 роки, що передують року звернення, у розмірі 13 559,41 грн.
Проте, листом від 01.07.2024 року №37764-27032/Б-01/8-0400/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило у здійсненні перерахунку та виплаті з 29.05.2024 року пенсії за віком, із застосуванням середнього показника заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, з якої сплачуються страхові внески за три календарні роки - тобто за 2021-2023 роки, що передували року звернення, у розмірі 13 559,41 грн. Відповідач посилався на те, що пенсія за віком була призначена відповідно до Закону №796-ХІІ з 26.05.20216 року, показник середньої заробітної плати для обчислення пенсії був застосований за 2014-2016 роки. До пенсії позивача застосовується показник середньої заробітної плати для обчислення пенсій за 2014-2016 рік (після осучаснення визначений на рівні 3764,40 грн * 1,17 * 1,11 * 1,11 * 1,14 * 1,197 * 1,0796 = 7994,47 грн.), так як пенсія за віком, відповідно до Закону № 796, Вам була призначена з 26.05.2016 року. З 26.05.2024 розмір пенсії позивача обчислено, виходячи із загального стажу, зарахованого по 28.02.2024, що складає 33 роки 08 місяців 19 днів та заробітної плати за період роботи з 01.04.1988 по 31.03.1993 та з 01.07.2000 по 30.06.2016 за даними системи персоніфікованого обліку. Позивачу було проведено перерахунок пенсії по стажу без додаткового звернення пенсіонера. Загальний стаж зараховано по 28.02.2023. Відповідач вважає, що розмір пенсії ОСОБА_1 було обчислено відповідно до норм діючого законодавства, чинних на дату звернення.
Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 відповідно до статті 40 Закону № 1058-ІV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки, починаючи з 01.02.2024, позивач звернулася до суду.
Позивач не погоджується із діями відповідача щодо встановлення переплати пенсії, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №10 58-IV (далі - Закон № 1058-IV).
У солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника (ч. 1 ст. 9 Закону №1058).
Матеріали справи свідчать, що позивачу призначена пенсія за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до п. 1 ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та обчислена відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV.
Статтею 27 Закону № 1058-IV встановлено, що розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, обчислених за нормами статей 24, 40 цього Закону.
Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону з 1 січня 2004 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з статтею 40 Закону України №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
У відповідності до частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. Позивач користувався правом на перерахунок пенсії як працюючий пенсіонер.
Тобто, суд зазначає, що особи, які в питаннях пенсійного забезпечення мають пільгу, яка виражається у зниженні пенсійного віку, проте, вид пенсії, що їм призначається - це пенсія за віком, яка згідно вищенаведених положень законодавства призначається, перераховується та виплачується у відповідності з положеннями Закону №1058-IV.
Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходиться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
З наведених норм законодавства слідує, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені статтею 9 Закону № 1058-IV або положеннями Закону №1788-ХІІ.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 336/372/16-а.
Таким чином, у контексті цієї справи відсутнє переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки пенсія за віком зі зниженням пенсійного віку позивачу призначена була відповідно до Закону № 1058-IV та є різновидом пенсії за віком зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком на загальних підставах повторно у зв'язку з досягненням загального пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-IV.
Отже, оскільки позивач вже отримує пенсію за віком на пільгових умовах, яка є різновидом пенсії за віком, та яка, як і пенсія за віком, розраховується за нормами Закону № 1058-IV, підстави для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV та визначення її розміру з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за останні три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, відсутні.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06.12.2021 у справі 185/951/17, від 17.05.2021 по справі № 185/1473/17, 20.03.2018 року у справі № 336/368/16-а (2-а/336/59/16), від 03.04.2018 року у справі № 753/8128/16-а, від 24.042018 року у справі № 185/1391/17 (2-а/185/153/17).
Частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що визначена частиною другою статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовуються лише у випадку переведення з одного виду пенсії на інший або призначення пенсії вперше.
Як слідує з матеріалів справи позивачу з 26.05.2016 призначено пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, обчислену відповідно Закону № 1058-IV.
Відтак, на переконання суду, у цьому випадку переведення з одного виду пенсії на інший відсутнє, оскільки пенсія за віком зі зниженням пенсійного віку, на підставі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є різновидом пенсії за віком, зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком повторно у зв'язку із досягненням загального пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-IV.
Відтак, оскільки пенсія за віком, розраховується за нормами Закону № 1058-IV, підстави для визначення її розміру з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за останні три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, відсутні.
Таким чином, суд вказує на те, що дії відповідача щодо не застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки не містять ознак протиправності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії, відповідач діяв відповідно до Конституції України та чинного законодавства України, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець