26 серпня 2024 рокуСправа №160/12715/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № Ф-1369-52/04-63У від 05.02.2021 року;
- визнати протиправною та скасувати постанову Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі ПМУМЮ (м.Одеса) від 17.01.2024 р. "Про відкриття виконавчого провадження" ВП №73853585;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в частині неналежного ведення інформаційної системи органу доходів і зборів, зберігання та поширення ними недостовірної інформації про нього в інші державні органи;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вчинити необхідні дії з метою відновлення прав та інтересів в частині адміністрування податкової інформації щодо нього за місцем його проживання в місті Новомосковськ, та припинення незаконного обліку та адміністрування недостовірної податкової інформації про нього в місті Дніпрі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що він з 27.05.2003 року має постійне місце проживання та реєстрації АДРЕСА_1 . Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 р. у справі 160/7350/20, яке набрало законної сили 14.08.2020 року, його позовну заяву до Соборного управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області, ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Соборного ВДВС у місті Дніпрі ПМУМЮ про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 р. №Ф-1369-52/04-63У. Таким чином, позивач зауважив, що в розумінні Закону № 2464-VI, він не був та не є платником єдиного внеску, оскільки на момент розгляду справи № 160/7375/20 та після він не реєструвався як фізична особа-підприємець, не здійснював підприємницьку діяльність, що підтверджується відсутністю в ЄДРЮОФОПГФ відповідного запису стосовно нього. 26.04.2024 року йому стало відомо про постанову від 29.01.2024 року направлену Соборним ВДВС у місті Дніпрі ПМУМЮ (м.Одеса) про примусове виконання виконавчого документу №Ф-1369-52/04-63У від 05.02.2021 р. Так як, у вищезазначеній постанові була зазначена інша адреса місця реєстрації, 29.04.2024 року ним було подано заяву до відповідача-2 в порядку ст.19 Закону України "Про виконавче провадження". 07.05.2024 року відповідачем-2 повідомлено, що у відділі перебуває виконавче провадження з примусового виконання вимоги №Ф-1369-52/04-63У виданої 05.02.2021 р. У зв'язку з чим позивач вважає, що податкова вимога № Ф-1369-52/04-63У від 05.02.2021 року та постанова про відкриття виконавчого провадження № 73853585 є протиправними та підлягають скасуванню, що й стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність приписам ст.161 КАС України.
На виконання ухвали суду, 17.06.2024 року позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, а саме: надані до суду належним чином завірені додатки до позовної заяви для суду та відповідачів.
Ухвалою суду від 18.06.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На виконання вимог ухвали суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що за даними інформаційної системи податкового органу, ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) з 04.11.1992 року перебуває, як фізична-особа підприємець на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області Соборна ДПІ і здійснює діяльність на загальній системі оподаткування відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI, та є платником єдиного внеску. Станом на 25.06.2024 року за даними ІТС "Податковий блок" в ІКП по КБК 71040000 ФОП ОСОБА_1 за період 2017 року по 2020 року по єдиному внеску рахується борг у розмірі 37 788,74 грн. На підставі цих даних податковим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2021 р. №Ф-1369-52/04-63У у розмірі 37 788,74 грн., яка надіслана на адресу платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Поштове відправлення вимоги повернулось з відміткою Укрпошти "Адресат відсутній за вказаною адресою". Після процедури узгодження для примусового стягнення боргу, відповідачем-1 сформовано та заявлено до Соборного ВДВС у місті Дніпрі ПМУМЮ (м.Одеса) узгоджену вимогу № Ф-1369-52/04-63У від 05.02.2021 року на суму 37 788,74 грн. Зважаючи на викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Відповідачу-2 позов з додатками та зазначена ухвала суду доставлені до його електронного кабінету 16.05.2024 року та 18.06.2024 року, що підтверджується відповідними довідками наявними матеріалах справи. Але відзиву на позовну заяву чи будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, відповідач до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача-1, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за наступною адресою: АДРЕСА_2 з 27.05.2003 року, що підтверджується відповідним штампом в паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 .
23.10.1992 року позивач зареєстрований, як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи, виданого виконкомом Жовтневої районної Ради народних депутатів м.Дніпропетровська, про що зроблено запис в журналі обліку реєстрації за №001268.
07.12.2006 року начальником ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська складено акт №17 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, відповідно до якого анульовану реєстрацію платника податку на додану вартість ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 р. у справі № 160/7375/20 позовну заяву ОСОБА_1 до Соборного управління Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме:
- визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 року №Ф-1369-52/04-63У;
- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
За даними інтегрованої картки платника по коду бюджетної класифікації 71040000 позивачу були автоматично розраховані нарахування єдиного внеску на загальну суму 37 788,74 грн., а саме:
- по строку 09.02.2018 р. нараховано 8 448 грн. за 2017 рік, нарахування не сплачені;
- по строку 19.04.2018 р. нараховано 2 457,18 грн за перший квартал 2018 року, нарахування не сплачені;
- по строку 19.07.2018 р. нараховано 2 457,18 грн. за другий квартал 2018 року, нарахування не сплачені;
- по строку 19.10.2018 р. нараховано 2 457,18 грн. за третій квартал 2018 року, нарахування не сплачені.
- по строку 21.01.2019 р. нараховано 2 457,18 грн. за четвертий квартал 2018 року, нарахування не сплачені;
- по строку 19.04.2019 р. нараховано 2 754,18 грн. за перший квартал 2019 року, нарахування не сплачені;
- по строку 19.07.2019 р. нараховано 2 754,18 грн. за другий квартал 2019 року, нарахування не сплачені;
- по строку 21.10.2019 р. нараховано 2 754,18 грн за третій квартал 2019 року, нарахування не сплачені;
- по строку 20.01.2020 р. нараховано 2 754,18 грн. за четвертий квартал 2019 року, нарахування не сплачені;
- по строку 21.04.2020 р. нараховано 2 078,12 грн. за перший квартал 2020 року, нарахування не сплачені;
- по строку 20.07.2020 р. нараховано 1 039,06 грн. за другий квартал 2020 року, нарахування не сплачені.
- по строку 19.10.2020 р. нараховано 3 178,12 грн. за третій квартал 2020 року, нарахування не сплачені;
- по строку 19.01.2021 р. нараховано 2 200 грн. за четвертий квартал 2020 року, нарахування не сплачені.
05.02.2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Ф-1369-52/04-63У на загальну суму 37 788,74 грн.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 10.01.2024 року сформовано до Соборного ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) заяву про примусове виконання на підставі виконавчого документу вимоги № Ф-1369-52/04-63У від 05.02.2021 року, виданої Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
17.01.2024 року постановою старшого державного виконавця Соборного ВДВС у місті Дніпрі ПМУМЮ (м.Одеса) Савостіною О.В. відкрито виконавче провадження № 73853585 на підставі вимоги №Ф-1369-52/04-63У від 05.02.2021 року, виданої Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
29.04.2024 року позивач звернувся до відповідача-2 із заявою, в якій просив винести невідкладно процесуальні рішення про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 73853585 та його закриття; невідкладно надати йому завірені копії всіх процесуальних документів (постанов) виконавчого провадження № 73853585, які підлягають наданню (надсиланню) йому, як стороні виконавчого провадження та не були надані відповідачем-2, зокрема і виконавчий документ стягувача з додатками, постанову про відкриття виконавчого провадження та інші процесуальні документи, які стали підставою відкриття виконавчого провадження № 73853585; провести службове розслідування причин порушення його процесуальних прав та наведених в заяві норм законодавства України в виконавчому провадженні № 73853585 та письмово повідомити його про результати.
Листом від 01.05.2024 року № 57578/6 відповідачем-2 було повідомлено, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження з примусового виконання вимоги №Ф-1369-52/04-63У, виданої 05.02.2021 р. ГУ ДПС у Дніпропетровській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДПС у Дніпропетровській області заборгованості в розмірі 37 788,74 грн. (ВП № 73853858). Вимога № Ф-1369-52/04-63У ГУ ДПС у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості в розмірі 37 788,74 грн. пред'явлена на примусове виконання до відділу втретє, про що містяться відмітки державних виконавців на виконавчому документі. 01.02.2022 р. за вх. № 2542/45-30 до відділу було скеровано заяву, на яку 08.02.2022 р. була надана відповідь в якій зазначалось, що у відділі перебувало виконавче провадження з примусового виконання № Ф-1369-52/04-63У виданої 05.02.2021 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 37 788,74 грн. (ВП 66546329). Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Скориставшись своїм правом стягувач в заяві про відкриття виконавчого провадження зазначив адресу, а саме: АДРЕСА_3 , що відноситься до юрисдикції Соборного ВДВС у місті Дніпрі ПМУМЮ (м.Одеса). На зазначену поштову адресу було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження № 73853585.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Як зазначено в частині 4 статті 4 Закону № 2464-VI особи, зазначені в пунктах 4 та 5-1 частини 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З урахуванням змін, внесених до даної норми Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 р. № 2148-VIII (набрав чинності 11.01.2017 р.), Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" від 13.05.2020 р. № 592-IX (набрав чинності з 01.01.2021 р.), положення частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI, викладені в такій редакції: "Особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування".
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI, для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно із абз.1 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI , (в редакції відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 р. №1774-VIII, який набув чинності з 01.01.2017 р.) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В силу частини 5 статті 8 Закону № 2464-VI , єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п'яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI, визначено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI, визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа у місяці, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Таким чином, сплата єдиного внеску фізичною особою-підприємцем на загальній системі оподаткування за 2017 рік мала бути здійснена до 09.02.2018 р. у розмірі не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та не менше за розмір мінімального страхового внеску.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 р. № 2148-VIII внесено зміни, у тому числі до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (набули чинності з 01.01.2018 року).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI , (в редакції з 01.01.2018 року) для платників, зазначених в пунктах 4 (крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5, 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В силу абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені в пунктах 4, 5, 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно із абзацом 4 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI, періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених в пунктах 4, 5 частини 1 статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. В разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Частиною 12 статті 9 Закону № 2464-VI, передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Як зазначено в частині 16 статті 25 Закону 2464-VI, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення недоїмки, штрафів, пені не застосовується.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" від 13.05.2020 р. №592-IX (набрав чинності з 01.01.2021 року) пункт 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI, викладено в такій редакції: "Для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску".
Інші вищенаведені норми змін не зазнали.
Відповідно до вищенаведених норм права, починаючи з 01.01.2017 року встановлений безальтернативний обов'язок фізичної особи-підприємця регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності. При цьому, в разі неотримання доходу, за будь-яких умов, єдиний внесок має бути сплачений у розмірі не менше розміру мінімального страхового внеску на місяць. Виключення з даного правила стосуються лише фізичних осіб - підприємців, які отримують пенсію або соціальну допомогу. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення недоїмки, штрафів, пені не застосовується.
Абзацом першим пункту 1 та пунктом 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення особою підприємницької діяльності в якості фізичної особи-підприємця, яку особа фактично не здійснює (не отримує доходу від її провадження), Законом 2464-VI не врегульовано.
Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції № 449 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Пунктом 4 Інструкції №449 регламентовано право контролюючих органів формувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, що обрали спрощену систему оподаткування. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску.
Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Разом з тим, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в податкових органах і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 та, відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, є обов'язковими для врахування судом при розгляді цієї справи.
Як зазначає відповідач, станом 25.06.2024 р. в інтегрованій картці ФОП ОСОБА_1 по коду бюджетної класифікації 71040000 рахувалась заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 37 788,74 грн.
Відповідно до пункту 14.1.195 статті 14 ПК України, працівником є фізична особа, яка безпосередньо вчасною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
В силу пункту 14.1.226 статті 14 ПК України, самозайнята особа платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або проводить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність участь фізичної особи в науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Проаналізувавши ці положення разом із положеннями статей 4, 7 Закону № 2464-VI, Верховний Суд в постановах від 27.11.2019 р. у справі №160/3114/19 та від 23.01.2020 р. у справі №480/4656/18 зазначив, що фізичні особи - підприємці є платниками єдиного внеску, базою для нарахування якого є дохід від господарської діяльності. За відсутності бази для нарахування єдиного внеску, законодавство встановлює обов'язок самостійно нарахувати єдиний внесок, сума якого не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, особа, яка проводить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок не нижче мінімального страхового внеску залежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. Якщо особа є найманим працівником, така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є роботодавець.
У рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 року у справі №160/7375/20 встановлено, що відповідно до роздруківки з сайту (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) в період винесення податкової вимоги та по теперішній час не є фізичною особою-підприємцем.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області було достовірно відомо про рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 року у справі №160/7375/20 та про те, що позивач не є фізичною особою-підприємцем. Проте відносно позивача було повторно прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску у сумі 37 788,74 грн.
Крім того, відповідно до роздруківки з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) в період винесення податкової вимоги та по теперішній час не є фізичною особою-підприємцем.
У зв'язку із відсутністю доказів на підтвердження здійснення позивачем підприємницької діяльності та отримання доходу, суд вважає, що у останнього відсутній обов'язок щодо сплати єдиного соціального внеску як фізичною особою-підприємцем, у зв'язку з чим оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1369-52/04-63У від 05.02.2021 року є протиправною та підлягають скасуванню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача-1 в частині неналежного ведення інформаційної системи органу доходів і зборів, зберігання та поширення ними недостовірної інформації про позивача в інші державні органи та зобов'язання відповідача-1 вчинити необхідні дії з метою відновлення прав та інтересів в частині адміністрування податкової інформації щодо позивача за місцем його проживання в м.Новомосковськ, та припинення незаконного обліку та адміністрування недостовірної податкової інформації про нього в м.Дніпрі, суд зазначає наступне.
Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) визначені Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 12.01.2021 року №5 (далі - Порядок №5).
Відповідно до підрозділу 2 Розділу І Порядку №5 інформаційна система - інтегрований комплекс процесів, компонентів та засобів апаратного і програмного забезпечення для виконання цільової функції.
Згідно із пунктом 1 підрозділу 1 Розділу ІІ Порядку №5 з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються інтегрована картка платника (далі - ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.
Інформаційна система після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.
Облікові показники, які відображаються в ІКП, залежать від форми обліку, яка передбачена умовами адміністрування відповідного платежу, що відкриваються для юридичних та фізичних осіб (далі - Перелік форм ІКП).
Відображення в інформаційній системі показників за результатами адміністративного та/або судового оскарження рішень податкових органів визначені Розділом VII Порядку.
Відповідно до підпункту 2 пункту 3 цього Розділу у разі судового провадження - керівник підрозділу судового оскарження (або особа, яка виконує його обов'язки) після отримання ухвали про відкриття провадження у справі за позовом платника чи після отримання матеріалів від відповідного структурного підрозділу податкового органу для підготовки позовної заяви призначає відповідальним за супровід цієї судової справи у суді працівника підрозділу судового оскарження (далі - юрист).
Юрист не пізніше наступного робочого дня, що настає за днем отримання первинних документів, а для документів, що готуються територіальним органом ДПС - наступного робочого дня після направлення позову до суду підрозділом судового оскарження, здійснює їх реєстрацію в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та вносить первинні показники документів, визначені у підрозділі 2 розділу VII цього Порядку.
Сума позову, яка відображена у рішенні суду про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, та відповідає сумі податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску заноситься юристом до інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження.
Інформація, яка відображена у рішенні суду про оскарження частини суми податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, заноситься юристом до інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати єдиного внеску створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату недоїмки, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.02.2019 року (справа №825/999/17), від 26.02.2019 року (справа №805/4374/15-а), від 30.11.2021 року (справа №300/3157/20).
Як встановлено судом, за наслідками ухваленого рішення Дніпропетровським окружним адміністративним судом від 14.07.2024 року у справі №160/7375/20 відповідачем не було здійснено коригування відомостей позивача в інтегрованій картці платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що й стало підставою для прийняття Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області спірної у цій справі вимоги №Ф-1369-52/04-63У від 05.02.2021 року, яка визнана протиправною та скасована вже цим судом рішенням.
Суд зазначає, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.
За наведених обставин, відповідно належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивача шляхом виключення нарахувань з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 37 788,74 грн.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови Соборного ВДВС у місті Дніпрі ПМУМЮ (м.Одеса) від 17.01.2024 р. "Про відкриття виконавчого провадження" ВП № 73853585, суд зазначає таке.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Згідно із ч.1 ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
В силу ч.2 ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
З огляду на вищенаведене, суд вважає за необхідне зауважити, що у разі скасування податкової вимоги №Ф-1369-52/04-63У від 05.02.2021 року, виконавче провадження ВП №73853585 відкрите стосовно позивача підлягає закінченню, а отже у суду не має правових підстав для задоволення вищенаведених вимог в цій частині.
При цьому, в основу своїх вимог до органу державної виконавчої служби позивач покладає виключно протиправність виконавчого документа, водночас ним не наведено жодних значних та обґрунтованих доводів в протиправній поведінці цього віддповідача-2.
У задоволенні решти позовних вимог позивачу слід відмовити з викладених вище підстав.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір" з відповідача судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, не стягуються.
У період з 29.07.2024 року по 25.08.2024 року суддя Кучма К.С. перебував у щорічній відпустці.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України,
Позовну заяву - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1369-52/04-63У від 05.02.2021 року.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 шляхом виключення нарахувань з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 37 788,74 грн.
У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.
Судовий збір не стягується.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма