Справа № 947/19216/24
Провадження № 2-а/947/161/24
19.09.2024 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Матвієвої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сумі Одесі у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою
ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції,
Управління патрульної поліції в Одеській області
Департаменту патрульної поліції,
про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення
серії ЕНА №2316423 від 04.06.2024 року,
18.06.2024 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2316423 від 04.06.2024 року.
В обґрунтування позову позивач стверджує, що оскаржуваною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП, а саме що він нібито 04.06.2024 року керував транспортним засобом по вулиці Толбухіна, 118, будучи позбавленим права керування транспортними засобами. Однак, яке вказує позивач він не керував транспортним засобом, не перебував за його кермом, про що наголошував інспектору патрульної поліції під час розгляд відносно нього справи про адміністративне правопорушення, що не було враховано інспектором.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 20.06.2024 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення судового засідання з повідомленням сторін по справі.
Одночасно судом вирішено витребувати з Управлінню патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції надати до суду належним чином завірені копії усіх доказів, що стосуються оскаржуваної постанови в цій справі, у тому числі: копію постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №2316423 від 04.06.2024 року, копію письмових пояснень позивача з приводу правопорушення, якщо вони ним надавались, копії письмових пояснень свідків з приводу правопорушення, якщо такі пояснення відбирались, а також копії всіх відеозаписів оскаржуваного правопорушення, які були зроблені за допомогою відеокамер, що розташовані на одязі патрульних поліцейських та в автомобілі патрульних поліцейських.
22.07.2024 року до суду від представника відповідача Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову, з підстав його необґрунтованості та недоведеності. Одночасно до вказаного відзиву, представником відповідача на виконання вказаної ухвали суду від 20.06.2024 року, додано витребувані судом докази, разом з диском відео фіксації спірного адміністративного правопорушення та розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача.
До судового засідання призначеного на 19.09.2024 року сторони по справі не з'явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлені належним чином.
Представник позивача 18.09.2024 року надав до суду заяву про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за його відсутності.
Відповідачі про причини неявки суд не повідомили.
Судом було ухвалено здійснити розгляд справи 19.09.2024 року за відсутності сторін по справі на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов ОСОБА_1 не підлягаючим до задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04.06.2024 року о 21 год. 39 хв. в ході виконання службових обов'язків, інспектором 1 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Бобок Маріанною Іванівною, за адресою: м. Одеса, вул. Толбухіна, 118, здійснено розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
За наслідком розгляду вказаної справи, інспектором 1 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Бобок Маріанною Іванівною винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2316423 від 04.06.2024 року, якою притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП та піддано до адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 20400,00 грн.
Відповідно до постанови, суть і обставини адміністративного правопорушення особою відносно якої здійснюється розгляд справи про адміністративне правопорушення полягають у тому, що: 04.06.2024 року о 21:19:13, в місті Одесі, по вулиці Толбухіна, 118, водій - ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами Київським районним судом міста Одеси від 07.02.2024 року, чим порушив п.2.1.а ПДР.
З наданої стороною позивача копії постанови вбачається, що ОСОБА_1 відносно якого здійснено розгляд справи про адміністративне правопорушення, був присутнім на місці її розгляду, вчинив підпис на підтвердження роз'яснення йому прав за ст. 268 КУпАП та строк на оскарження постанови за ст. 289 КУпАП., а також на підтвердження отримання копії оскаржуваної постанови.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 288 КУпАП оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.
Частиною 3 цієї статті також передбачено, що скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати.
Частиною 2 статті 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом зокрема визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Позивач будучи незгодним з вказаною постановою звернувся до суду з відповідним позовом, який був скерований засобами поштового зв'язку 14.06.2024 року та надійшов до суду 18.06.2024 року, тобто в межах встановленого законом десятиденного процесуального строку.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».
Пунктом 8 частини першої статті 23 цього ж Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі зокрема:
а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон);
ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідно до частини 4 статті 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 2 ч.1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Згідно із статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, зокрема якщо: водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ст.2 КАС України).
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним оскаржуваних постанов, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України, за що останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності.
З урахуванням роз'яснення п.п. 4,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачено адміністративну відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку та обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, строк оскарження постанови якщо оскаржувалася до вищестоящого органу обчисляється з наступного дня після прийняття цим органом рішення за скаргою.
Приймаючи вказані положення законодавства, суд зазначає наступне.
Як вже судом встановлено, у відповідності до оскаржуваної постанови, суть правопорушення полягає у тому, що 04.06.2024 року о 21:19:13, в місті Одесі, по вулиці Толбухіна, 118, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21063», реєстраційний номер НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами Київським районним судом міста Одеси від 07.02.2024 року, чим порушив п.2.1.а ПДР.
Поряд з цим, постановою судді Київського районного суду міста Одеси від 07.02.2024 року по справі 947/300/24 визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 34000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Дана постанова залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 18.03.2024 року.
Отже, постанова Київського районного суду міста Одеси від 07.02.2024 року по справі №947/300/24, набрала законної сили 18.03.2024 року.
Тобто станом на час розгляду спірної постанови, що мало місце 04.06.2024 року, позивач ОСОБА_1 був позбавленим права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки та не мав права на відповідне керування транспортним засобом.
Дані обставини позивачем у позові не оспорюються.
Щодо доводів позивача про не керування транспортним засобом, що встановлено у спірній постанові, суд зазначає наступне.
Відповідачем по справі надано до суду диск з відеозаписами зробленими інспекторами патрульної поліції з відеокамер, що розташовані у службовому транспортному засобі та на одязі патрульних поліцейських.
Так, досліджуючи надані до суду докази, судом встановлено, що відеозаписом зафіксовано, що 04.06.2024 року по вулиці Толбухіна в місті Одесі, в попутному напрямку до автомобіля патрульної поліції, у темну пору доби здійснював рух транспортний засіб «ВАЗ 21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без увімкнених світлових пристроїв, а саме фар ближнього (дальнього) світла, що є порушенням пункту 19.1.а ПДР, та здійснив зупинку біля приватного будинку. За наслідком чого, даний транспортний засіб був зупинений інспектором патрульної поліції. На відеозаписі зафіксовано, що водієм транспортного засобу були надані пояснення з підстав керування та здійснення руху транспортним засобом без увімкнених світлових пристроїв. Під час з'ясування особи водія, інспектором патрульної поліції було встановлено, що водієм є ОСОБА_1 , який у відповідності до постанови Київського районного суду міста Одеси від 07.02.2024 року по справі 947/300/24, позбавлений права на керування транспортними засобами. На час розгляду справи про адміністративне правопорушення та з'ясування особи водія, останнім не оспорювався факт керування вказаним транспортним засобом.
Приймаючи викладені встановлені обставини, суд вважає безпідставними доводи позивача, що ним не здійснювалось керування транспортним засобом, що встановлено спірною постановою.
За наслідком чого, суд вважає безпідставними доводи сторони позивача, що його безпідставно притягнуто до адміністративної відповідності, враховуючи наявність складу адміністративного правопорушення в діях позивача, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст. 126 КУпАП, що не спростовано стороною позивача.
На підставі викладеного, суд приходить до чіткого переконання, що позивачем було допущено порушення пункту 2.1.а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.4 ст.126 КУпАП.
Суд констатує, що доводи позивача, стосовно необґрунтованості винесення постанови, а саме відсутності складу адміністративного правопорушення в діях позивача, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст. 126 КУпАП, спростовуються матеріалами справи.
Позивачем по справі до адміністративного позову не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, доведеність посилань про наявність порушень під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також не надано до суду доказів, які б впливали на розгляд справи про адміністративне правопорушення та надавали б підстави для прийняття іншого рішення, приймаючи доведеність вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно з п.1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Оцінивши надані докази, враховуючи те, що обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення мали місце та знайшли своє обґрунтування, суд вважає встановленою ту обставину, що позивач порушив вимоги ПДР, оскаржувана постанова серії ЕНА №2316423 від 04.06.2024 року винесена правомірно, відсутні обставини, які підтверджують неправомірне притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Незгода позивача з його притягненням до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності, з врахуванням вищенаведених судом доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушень.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Приймаючи дане рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, наведене свідчить про те, що відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, відповідачем було з'ясовано, що позивачем було скоєно адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст. 126 КУпАП, правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, а адміністративне стягнення інспектором патрульної поліції було накладено у межах санкції, передбаченої вищевказаною нормою права.
Приймаючи вищевикладене, суд вважає позов ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА «2316423 від 04.06.2024 року, необґрунтованим та не підлягаючим до задоволення.
З урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог, судові витрати понесені позивачем до відшкодування не підлягають.
При вищевикладених обставинах та керуючись ст.ст. 7, 36, ч. 4 ст. 126 КпАП України, ст. 2, 22, 72, 73, 75-77, 242-246, 250-251, 295 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5), про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №2316423 від 04.06.2024 року - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання в порядку передбаченому статтею 297 КАС України апеляційної скарги на рішення протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Повний текст рішення суду складено 20.09.2024 року.
Головуючий Калініченко Л. В.