Справа № 128/3100/24
Іменем України
20 вересня 2024 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2
та учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.05.2024 за № 12024020050000453, по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Стрижавка, Вінницького району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, непрацюючого, військовозобов'язаного, звільненого у запас, освіта середня спеціальна, раніше судимого вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 16.10.2018 за ч. 1 ст. 187 КК України до 6 років позбавлення волі; вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 22.08.2022 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, з урахуванням ст. 70 КК України, до 6 років 6 місяців позбавлення волі, 08.11.2022 звільнений у зв'язку із відбуттям призначеного покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
ОСОБА_4 , будучи обізнаним у тому, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувався, будучи раніше неодноразово судимим за вчинення злочинів проти власності, 16.10.2018 Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 1 ст. 187 КК України до 6 років позбавлення волі, маючи незняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, повторно вчинив умисний корисливий злочин проти власності за таких обставин.
Так, 16.05.2024 близько 03 год 00 хв ОСОБА_4 , перебуваючи біля домогосподарства, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , в якому проживає ОСОБА_6 , вирішив повторно вчинити відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане із проникненням у житло за вказаною адресою. Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане із проникненням у житло, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , в якому проживає ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом і корисливим мотивом, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення потерпілій матеріальних збитків та бажаючи настання таких наслідків, 16.05.2024 близько 03 год 00 хв, виманивши ОСОБА_6 з житлового будинку, розташованого за вказаною адресою, непомітно до останньої, проникнув до будинку, куди згодом повернулася потерпіла ОСОБА_6 . Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , висловлюючи погрози в бік потерпілої ОСОБА_6 щодо застосування відносно неї фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, почав вимагати повідомити місцезнаходження грошових коштів. ОСОБА_6 , сприймаючи реально погрози ОСОБА_4 про можливе застосування відносно неї фізичного насильства, повідомила про наявність грошових коштів у її гаманці, якими в подальшому ОСОБА_4 шляхом відкритого викрадення заволодів в сумі 1700 гривень. Після цього ОСОБА_4 залишив приміщення будинку потерпілої ОСОБА_6 , розпорядившись грошовими коштами на власний розсуд.
В судовому засіданні 20.09.2024 обвинувачений ОСОБА_4 винуу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, визнав у повному обсязі при обставинах, викладених в обвинувальному акті. Суду надав показання, що 16.05.2024 в с. Славне, побачивши, що потерпіла ходить по подвір'ї, а її будинок відчинений, в будинку було світло, всередині нікого немає, проник у приміщення будинку потерпілої, почав шукати гроші. Коли потерпіла повернулася в будинок, вона почала кричати на нього, а він почав вимагати у неї гроші, при цьому погрожував фізичною розправою, однак будь-яких дій, крім погроз, відносно потерпілої не вчинив. Потерпіла надала йому 1700 грн. Після цього він поїхав у Київ, грошовими коштами розпорядився на власний розсуд. До вказаних обставин з потерпілою знайомий не був. Про введення в Україні воєнного стану йому відомо. У вчиненому розкаюється.
Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання 20.09.2024 не з'явилася, хоч повідомлялася про дату, час та місце судового розгляду в установленому законом порядку. Попередньо подала заяву, у якій просить судовий розгляд кримінального провадження проводити за її відсутності, будь-які заяви чи клопотання відсутні, претензії матеріального чи морального характеру відсутні, судові дебати просить провести за її відсутності, просить призначити обвинуваченому суворе покарання.
Прокурор під час судових дебатів просив визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 8 років, вирішити питання щодо речових доказів та процесуальних витрат, до набрання вироком законної сили раніше обраний запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою залишити без змін.
Обвинувачений ОСОБА_4 просив не призначати йому великий термін, він все розуміє, вину визнає.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 при призначенні ОСОБА_4 покарання просив врахувати, що він розкаюється, готовий нести покарання, потерпіла до нього претензій не має та призначити обвинуваченому мінімальний термін покарання.
Враховуючи думки учасників судового провадження, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним досліджувати докази по кримінальному провадженню стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд визнав за необхідне обмежитись допитом обвинуваченого, а також дослідженням доказів стосовно особи обвинуваченого, речових доказів та процесуальних витрат. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст встановлених обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, а також судом роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Судом установлено, що під час досудового розслідування дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 186 КК України, тобто грабіж, поєднаний із погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно, поєднаний з проникненням у житло, вчинений в умовах воєнного стану.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
При цьому суд також враховує, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує, що ОСОБА_4 неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні та стацобстеженні, остання госпіталізація та стацобстеження в психіатричне відділення №7 з 05.03.2018 до 04.04.2018 з діагнозом «Змішаний розлад особистості. Межова інтелектуальна недостатність». Згідно з висновком судово-психіатричного експерта №371 від 01.07.2024, ОСОБА_4 у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, виявляв психічний розлад у вигляді змішаного розладу особистості; у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії або керувати ними; у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, за своїм психічним станом повною мірою міг усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними; в теперішній час у ОСОБА_4 виявлений психічний розлад у вигляді змішаного розладу особистості (F61); в теперішній час ОСОБА_4 за своїм психічним станом здатен усвідомлювати свої дії та керувати ними; застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує; за своїм психічним станом здатний самостійно реалізувати своє право на захист.
Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 одружений, непрацюючий, військовозобов'язаний, звільнений у запас, раніше неодноразово судимий.
Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.
Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого, є рецидив злочинів.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність пом'якшуючої та обтяжуючої покарання обвинуваченого обставин, відомості, що характеризують особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, позицію потерпілої, яка просить призначити обвинуваченому суворе покарання, але претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, суд вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_4 неможливе без ізоляції від суспільства, тому ОСОБА_4 слід обрати міру покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення.
Відповідно до ст. 3 Загальної Декларації прав людини, кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені в Конституції України. Зокрема, у статті 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
ЄСПЛ у рішенні від 17.09.2009 у справі «Скополла проти Італії» зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
При призначенні обвинуваченому покарання судом враховується і те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так й іншими особами.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.05.2024 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області та ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області.
У листі ВССУ «Про судову практику застосування судами першої інстанції та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» роз'яснено, що у п. 74 рішення ЄСПЛ (у справі «Харченко проти України») зазначено: «Суд вважає, що за відсутності чіткого положення, яке встановлювало б правило, коли і за яких умов взятий під вартою на стадії досудового розслідування має далі триматися під вартою на стадії судового розслідування, такий стан не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей п. 1 ст. 5 Конвенції. Суд також повторює, що практика, яка склалася в умовах прогалин законодавства, коли особа може перебувати під вартою без визначення певного строку тримання, без конкретного правового положення або судового рішення, сама по собі суперечить принципу правової визначеності і захисту від свавілля, які є загальною ідеєю Конвенції принципу верховенства права (див. справу «Барановський проти Польщі» №28358/95, п.п. 55-56, ЄКЛП 2000-III, та справу «Кавка проти Польщі» №25874/94 п. 51, від 09.01.2001, справу «Фельдман проти України», № 76556/01 та №3877904, п. 73 від 08.04.2010)». У пункті 75 цього ж рішення вказано, що хоча національний суд прийняв рішення про попереднє ув'язнення заявника, він не визначив подальший строк тримання під вартою і жодним чином не обґрунтував своє рішення. Це призвело до стану невизначеності підстав перебування заявника під вартою після цієї дати. У зв'язку з цим Суд нагадує, що тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленого в п. 1 ст. 5 (див. справа «Соловей і Зозуля проти України», п. 76, від 27.11.2008).
Аналізуючи наведені правові позиції ЄСПЛ, можна дійти висновку про те, що зазначення у вироку строку шляхом настання певної події, а саме: набрання цим вироком законної сили, не суперечитиме п. 74 рішення у справі «Харченко проти України». Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 115 КПК України строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію.
Отже, з врахуванням вищезазначених роз'яснень, суд вважає, що обраний обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою слід залишити до набрання вироком законної сили.
Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КПК України, попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Тому в строк відбування покарання ОСОБА_4 слід зарахувати строк перебування його під вартою як попереднє ув'язнення з 16.05.2024 (з моменту затримання відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, від 17.05.2024) до дати набрання вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 23.05.2024 накладено арешт на речові докази, який слід скасувати.
Питання щодо речових доказів суд вирішує на підставі статті 100 КПК України.
З обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, на користь держави підлягають до стягнення витрати на залучення експертів по даному кримінальному провадженню (висновок експерта №СЕ-19/102-24/9511-ТР від 17.05.2024 на суму 2271,84 грн, висновок експерта №СЕ-19/102-24/10200-БД від 07.06.2024 на суму 3800,85 грн) в загальній сумі 6072,69 грн.
Цивільний позов не заявлявся.
Керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373, 374, 395 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 7 (сім) років.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
До набрання вироком законної сили раніше обраний запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою у Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1)» - залишити без змін.
Зарахувати ОСОБА_4 в строк відбуття призначеного судом покарання строк попереднього ув'язнення з часу його затримання, а саме: з 16.05.2024, до дати набрання вироком законної сили, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України,з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 23.05.2024 на майно, а саме: берци оливкового кольору, які упаковано до спеціального пакету НПУ 7384806; кофту з капюшоном марки Пума чорного кольору, тактичні штани та бойова сорочка зеленого кольору, які упаковані до спеціального пакету НПУ №7384807; сумку (рюкзак) чорного кольору із надписом «DUCHEBAG», яку упаковано до спеціального пакету НПУ №7381621; сумку зеленого кольору марки «Кодор», яку упаковано до спеціального пакету НПУ №PSP 3329761; окуляри чорного кольору із футлярем, які упаковано до спеціального пакету НПУ RIC 2129524; мобільний телефон марки «Infinix x 6836», IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , який упакований до спеціального пакету НПУ №RIC 2129525, - скасувати.
Речові докази: берци оливкового кольору, які упаковано до спец пакету НПУ 7384806; кофту з капюшоном марки Пума чорного кольору, тактичні штани та бойова сорочка зеленого кольору, які упаковані до спец пакету НПУ №7384807; сумку (рюкзак) чорного кольору із надписом «DUCHEBAG», яку упаковані до спец пакету НПУ №7381621; сумку зеленого кольору марки «Кодор», які упаковані до спец пакету НПУ №PSP 3329761; окуляри чорного кольору із футлярем, які упаковані до спец пакету НПУ RIC 2129524; мобільний телефон марки «Infinix x 6836», IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , який упакований до спец пакету НПУ №RIC 2129525, - повернути по належності.
Речові докази: змив з внутрішньої поверхні ручки вхідних дверей, поміщений до паперового конверту білого кольору з відповідними записами та підписами; змив з поверхні ручки крана, поміщений до паперового білого конверту з відповідними записами та підписами; змив з поверхні кишенькового ліхтарика, поміщений до паперового білого конверту з відповідними записами та підписами; халат, упакований до паперового конверту жовтого кольору; підковдру, упаковану до паперового конверту жовтого кольору, - знищити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів по даному кримінальному провадженню в загальній сумі 6072 (шість тисяч сімдесят дві) грн 69 коп.
Вирок суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку.
Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
СУДДЯ ОСОБА_7