Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
09.09.2024м. ХарківСправа № 922/2403/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Хотенця П.В.
при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків
до Фізичної особи - підприємця Величко Олександра Йосиповича, м. Харків
про стягнення 454531,01 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Лоскот М.І., дов. від 01.07.2024 року
відповідача - не з'явився
Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", м. Харків звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи - підприємця Величко Олександра Йосиповича, м. Харків, в якій просить стягнути з відповідача 429950,87 грн за індивідуальним договором за період з січня 2022 року по квітень 2023 року; 15344,48 грн інфляційні витрати за період 01 жовтня 2023 року по 17 червня 2024 року та 9235,66 грн 3 % річних за період з 09 жовтня 2023 року по 17 червня 2024 року. Також просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.
11 липня 2024 року через систему "Електронний суд", Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" подано заяву (вхідний № 17691) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, яку суд задовольняє та долучає до матеріалів справи надані документи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засідання на 23 липня 2024 року о 14:20 годин.
Протокольною ухвалою суду від 23 липня 2024 року, на підставі статей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 22 серпня 2024 року о 13:20 годин.
Протокольною ухвалою суду від 22 серпня 2024 року, на підставі пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09 вересня 2024 року о 15 годин.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, на адресу суду повернулись ухвала від 11 липня 2024 року з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою", ухвала від 23 липня 2024 року з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" та ухвала від 22 серпня 2024 року з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання"
Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб'єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.
В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалою Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07 липня 1989 року).
Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Фізична особа - підприємець Величко Олександр Йосипович згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за договором оренди № 570 від 05 квітня 2019 року є власником нежитлових приміщень 1-го поверху № 28-30, 32, 36-39, 41-44, 46-49 в літ. "А-6" загальною площею 373,1 кв.м за адресою: пр. Героїв Харкова (Московський),89-91 в м. Харкові.
Вищезазначені нежитлові приміщення розташовані в житловому будинку з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі". Система опалення зазначених приміщень є невід'ємною частиною централізованої системи опалення будинку в цілому.
Житловий будинок обладнаний приладом обліку споживання теплової енергії, тому розрахунки вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснюються згідно показників приладу обліку.
Постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки та об'єкти соціальної сфери позивач здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а постачання гарячої води -цілодобово.
Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та прикінці опалюваного сезону 2021 - 2022 років, 2022 - 2023 років. до будівель в цілому. Акти на підключення та відключення опалення підписані та скріплені печатками уповноважених представників Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" та балансоутримувача будинку.
На підставі частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року № 1022) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року № 1023), на офіційному сайті Позивача www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 31 жовтня 2021 року було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01 грудня 2021 року. Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії укладений з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Згідно статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором складається з: плати за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначено відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, гранічний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.
Оскільки, нежитлове приміщення за адресою: м. Харків, вул. Гарібальді, 4 розташоване в житловому будинку, починаючи з 01 грудня 2021 року надання послуги з постачання теплової енергії відповідачу за цією адресою здійснюється на підставі Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії. Проведення нарахувань виконуються згідно з Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830.
Відповідно до пункту 51 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, він набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Згідно пункту 4 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Тобто, факт отримання Фізичною особою - підприємцем Величко Олександром Йосиповичем послуги з постачання теплової енергії у опалювальних періодах 2021-2022 роки, 2022-2023 роки є фактом приєднання відповідача до умов Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії (акцептування договору).
Факт отримання теплової енергії підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваних сезонів 2021 - 2022 років та 2022 - 2023 років.
Відповідно до пункту 5 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Згідно пункту 32 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Відповідно до пункту 30 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, плати за абонентське обслуговування.
Згідно пункту 32 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Відповідно до пункту 33. Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Згідно пункту 34 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Станом на 08 липня 2024 року заборгованість за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії складає 429950,87 грн, яка утворилась за період з січня 2022 року по квітень 2023 року.
Відповідачу направлялися рахунки-фактури, які сплачені не були.
Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з Фізичної особи - підприємця Величко Олександра Йосиповича становить 429950,87 грн.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно частини 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.
Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 429950,87 грн заборгованості за індивідуальним договором за період з січня 2022 року по квітень 2023 року задовольнити.
Щодо стягнення із відповідача заявлених позивачем 15344,48 грн інфляційних витрат за період 01 жовтня .2023 року по 17 червня 2024 року, 9235,66 грн 3 % річних за період з 09 жовтня 2023 року по 17 червня 2024 року, суд зазначає наступне.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми інфляційних витрат та 3% річних дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 15344,48 грн інфляційних витрат за період 01 жовтня 2023 року по 17 червня 2024 року, 9235,66 грн 3 % річних за період з 09 жовтня 2023 року по 17 червня 2024 року є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 5454,38 грн.
Разом з тим, пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
В даному випадку, позивач реалізуючи можливості, які закладені в основі господарського процесуального законодавства України, виявив бажання на повернення з Державного бюджету України, сплаченого судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Оскільки позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, беручи до уваги норми статті 123 та пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", суд дійшов висновку про повернення позивачу з Державного бюджету 180,00 грн судового збору, про що буде постановлена окрема ухвала.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Величко Олександра Йосиповича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, місто Харків, вул. Мефодіївська, будинок 11, код ЄДРПОУ 31557119) 429950,87 грн заборгованості за індивідуальним договором за період з січня 2022 року по квітень 2023 року, 15344,48 грн інфляційних витрат за період 01 жовтня 2023 року по 17 червня 2024 року, 9235,66 грн 3 % річних за період з 09 жовтня 2023 року по 17 червня 2024 року та 5454,38 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повернути позивачу з Державного бюджету 180,00 грн судового збору, про що буде поставлена окрема ухвала.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "19" вересня 2024 р.
Суддя П.В. Хотенець