20 серпня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/231/24
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л. розглянувши у порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК», 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором № N20.48.0000000175 від 13.04.2021 року у розмірі 52543 грн 84 коп., з яких 37533 грн 11 коп. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 2690 грн 73 коп. - загальний залишок заборгованості за процентами, 6320 грн 00 коп. - загальний залишок заборгованості за винагородою, 1000 грн 00 коп. - штраф (фіксована складова), 5000 грн - штраф (змінна складова).
За участі учасників та їх представників:
Позивача: не з'явився;
Відповідача: не з'явився.
Cуть справи.
Позивач - Акціонерне товариство “АКЦЕНТ-БАНК» звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №N20.48.0000000175 від 13.04.2021 року у розмірі 52543 грн 84 коп., з яких 37533 грн 11 коп. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 2690 грн 73 коп. - загальний залишок заборгованості за процентами, 6320 грн 00 коп. - загальний залишок заборгованості за винагородою, 1000 грн 00 коп. - штраф (фіксована складова), 5000 грн - штраф (змінна складова).
Ухвалою суду від 19.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Відмовлено Акціонерному товариству “АКЦЕНТ-БАНК» в задоволенні клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. З урахуванням предмету та підстави позову, категорії та складності справи, обсягу та характеру доказів у справі постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 14.05.2024.
Ухвалами суду, в порядку статті 183 ГПК України, відкладалось підготовче засідання та продовжувався розгляд підготовчого провадження.
Пунктом 3 частини 2 статті 185 ГПК України встановлено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 09.07.2024, судом продовжено строк підготовчого провадження до 29.07.2024, закрито підготовче провадження з 30.07.2024 та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.07.2024 о 11 год. 40 хв., про що постановлено ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати та без постановлення окремого процесуального документу.
У судовому засіданні 30.07.2024 відкрито розгляд справи по суті.
В порядку статті 216 ГПК України судове засідання по розгляду справи по суті відкладалось з підстав, зазначених в ухвалі суду, на 20.08.2024.
Позивач участі поважного представника у призначеному судовому засіданні 20.08.2024 не забезпечив, проте у п.3 прохальної частини позовної заяви зазначав, що АТ "А-Банк" не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника Банку.
Відповідач участі уповноваженого представника у судових засіданнях не забезпечив.
Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Суд, у судовому засіданні 20.08.2024, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.
Аргументи сторін.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги, викладені позивачем у позовній заяві №б/н від 03.04.2024 (вх. № 252 від 15 .04.2024), мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за Кредитним договором № N20.48.0000000175 від 13.04.2021 зобов'язань по поверненню отриманого кредиту у визначений договором строк, сплати відсотків за користування кредитом та винагороди, внаслідок чого в Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 утворилася заборгованість в розмірі 52543 грн 84 коп., з яких 37533 грн 11 коп. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 2690 грн 73 коп. - загальний залишок заборгованості за процентами, 6320 грн 00 коп. - загальний залишок заборгованості за винагородою.
Крім того на підставі п.5.8. зазначеного Кредитного договору боржнику нараховано та заявлено до стягнення 1000 грн 00 коп. - штрафу (фіксована складова), 5000 грн - штрафу (змінна складова).
Вказані обставини, на думку позивача, є підставою для захисту у судовому порядку порушеного майнового права позивача, у зв'язку з чим останній звернувся до суду з даним позовом.
Правова позиція відповідача.
Відповідач, незважаючи на вжитті судом заходи з повідомлення про рух справи, активної участі у розгляді справи не забезпечив, заяв чи заперечень по суті справи не подав, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся у відповідності до статей 120, 176, 242 ГПК України.
Судова кореспонденція із відміткою на поштових повідомленнях, надіслана відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві повернута суду із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Із розширеного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по відомостях щодо відповідача, місцезнаходженням відповідача ФОП ОСОБА_1 , станом на час розгляду справи, значиться : АДРЕСА_1 .
А тому, в силу приписів ГПК України та Правил поштового обігу у даній справі поштова кореспонденція, а саме ухвали господарського суду з повідомленням про розгляд справи із позначкою “Судова повістка» були надіслані відповідачці на вказану у позовній заяві адресу, яка відповідає тій, що зазначена у ЄДР, а саме: АДРЕСА_1 .
При цьому, як свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, ухвали суду про відкриття провадження у справі (від 19.04.2024) та ухвали-повідомлення про відкладення розгляду справи (від 14.05.2024, від 09.07.2024 та від 30.07.2024) були повернуті до суду без вручення, з відмітками на довідці Укрпошти: “адресат відсутній за вказаною адресою».
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії надіслано судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (надалі - Правила).
Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене, не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 ГПК України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Отже, суд дійшов висновку, що у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин справи, при цьому відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив відповідачем суду також не повідомлено.
Неотримання відповідачем ухвали суду в цій справі та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком дій/бездіяльності відповідача щодо її належного отримання, тобто його власною волею.
Згідно частини 9 статті 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
13.04.2021 між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (далі - позивач, АТ "А-Банк", Банк, Кредитор) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідачка, Позичальник) укладено Кредитний договір № N20.48.0000000175 щодо надання останній кредиту (встановлення кредитного ліміту) в розмірі 100000,00 грн строком на 36 місяців (тобто до 12.04.2024) зі сплатою процентів у розмірі 20.90% щорічно.
Усі істотні умови кредитування наведені у розділі А цього Договору «Істотні умови кредитування» (п.п. 1.2., 1.3. Договору).
У відповідності до п.А2 ліміт цього Договору у розмірі 100 000,00 грн на фінансування поточної діяльності.
Істотними умовами кредитування за Договором сторонами встановлено ліміт кредитування на загальну суму 100 000,00 грн та ціль кредитування фінансування поточної діяльності (для придбання сировини та матеріалів, оплати товарів та послуг, виплати заробітної плати). (п. А2 Істотних умов кредитування за Договором),
За змістом п.А3 Договору, термін повернення кредиту 12.04.2024. Позичальник здійснює погашення Кредиту та процентів щомісячно ануїтентними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів (Додаток №1 цього Договору)).
Додатком 1 до Договору №20.48.0000000175 від 13.04.2021 сторонами погоджено графік погашення кредиту щомісячно згідно встановлених сторонами розмірів та строків, починаючи з 13.05.2021 по 12.04.2024.
Згідно зазначеного Графіка платежів по тілу кредиту, узгоджено також графік погашення сум процентів та комісійної винагороди за кредитне обслуговування (п. А3 Істотних умов кредитування за Договором).
Згідно з п. А6 Істотних умов кредитування, за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90 % річних. У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених п.2.2.13 цього договору, Банк збільшує процентну ставку на 2% річних за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання.
Крім того, Позичальник щомісячно сплачує винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79 % від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів (п. А10 Істотних умов кредитування за Договором).
Відповідно до п. А8 Істотних умов кредитування, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому день видачі та день повернення Кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів факт/360). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з Графіком платежу, то заборгованість за Кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день.
Згідно з п.п. 2.2.2., 2.2.3., 2.2.5. Договору Позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1., 4.2., 4.3. Кредитного договору, повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2., 2.2.14., 2.3.2. цього договору та сплатити Банку винагороду відповідно до п.п. 2.3.5., 4.4., 4.5., 4.6., 4.13. цього Договору.
Додатком 1 до Договору «Графік погашення» сторонами встановлено, що повернення отриманого кредиту, сплата відсотків за користування кредитом та винагороди відбувається Позичальником щомісячно, в останній день кожного місяця, шляхом сплати ануїтетного платежу в розмірі 4 568,34 грн (в останній місяць строку дії Договору 4 568,34 грн), який згідно з Графіком погашення спрямовується Банком на погашення тіла кредиту, відсотків у визначеному Графіком погашення розмірі та сплаті щомісячної суми комісійної винагороди в розмірі 790,00 грн.
На виконання умов кредитного договору Банком надано Позичальнику строковий кредит та відповідно до меморіального ордеру № TR.17409370.27770.70198 від 13.04.2021 перераховано на розрахунковий рахунок Позичальника грошові кошти в загальній сумі 100 000,00 грн.
При цьому, як вбачається з наданої суду позивачем виписки, згідно якої здійснювався облік погашення кредиту та сума заборгованості (в тому числі простроченої) по кредиту, процентах за користування кредитом та винагороді, розрахунки заборгованості станом на 03.04.2024 свідчать, що відповідачкою, як Позичальником, неналежним чином виконувалися зобов'язання по поверненню кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом та винагороди в строк, що зазначений в Додатку №1 до Договору, у зв'язку з чим станом на 03.04.2024 допущено заборгованість по Договору, яка за позицією позивача становить 46 543,84 грн., з яких:
- 37 533,11 грн прострочена заборгованість за кредитом;
- 2 690,73 грн прострочена заборгованість за процентами, які нараховані за період дії кредитного договору по 31.03.2024;
- 6 320,00 грн заборгованість за винагородою (комісії) по березень 2024 року включно ;
- 0,00 грн нарахована пеня.
Надіслана 15.03.2024 на адресу відповідачки вимога від 13.04.2024 (трек-номер відправлення 4902502397271) про сплату в строк до 20.03.2024 всієї поточної заборгованості за Договором в сумі 45409,57 грн, залишена відповідачкою без відповіді та задоволення. Надіслання вимоги на адресу відповідачки підтверджується долученими до позовної заяви описом вкладення в цінний лист від 15.03.2024, фіскальним чеком від 15.03.2024.
Крім зазначеного, позивачем на підставі п.5.8. Кредитного договору №N20.48.0000000175 від 13.04.2021 нараховано та заявлено до стягнення з ФОП ОСОБА_1 1 000,00 грн штрафу та 5000,00 грн штрафу (змінна складова) за порушення термінів платежів за Кредитним договором..
Несплата відповідачкою вказаної заборгованості стала підставою для звернення позивача за захистом свого порушеного права до господарського суду.
Норми права, які застосовував суд.
Частинами 1,2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно статті 174 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
Згідно з статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами 1,2 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частинами 1,3 статі 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно із частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Частинами 1,3 статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.
Як свідчать матеріали справи, а саме: меморіальний ордер № TR.17409370.27770.70198 від 13.04.2021 ; виписка по розрахункових рахунках відповідачки за період з 13.04.2021 по 03.04.202 року щодо проведення обліку заборгованості (в тому числі простроченої) по кредиту, процентах за користування кредитом та винагороді, розрахунки заборгованості станом на 13.03.2024 та на 03.04.2024, позивачем, як Банком належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором щодо надання Позичальнику строкового кредиту в розмірі 100 000,00 грн.
Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань, зокрема п.А3 Договору, щодо своєчасного (в строк, що зазначений в Додатку №1 до Договору) погашення заборгованості за отриманим кредитом, сплатою відсотків за користування кредитом, виконано частково що підтверджується наявним у справі розрахунком заборгованості, з якого вбачається, що станом на 03.04.2024 заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед банком за Кредитним договором від 13.04.2021 №N20.48.0000000175, складає 46 543 грн 84 коп., з яких 37 533 грн 11 коп. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 2 690 грн 73 коп. - загальний залишок заборгованості за процентами, 6 320 грн 00 коп. - загальний залишок заборгованості за винагородою.
Вказані вище нарахування підтверджуються відповідними розрахунками, що додані до матеріалів позовної заяви. Згідно наданої позивачем виписки з особового рахунку відповідачки з 13.04.2021 по 03.04.2024, останній платіж у сумі 500 грн був зроблений відповідачкою 09.11.2023.
Слід зазначити, що станом на час розгляду спору, в матеріалах справи відсутні докази погашення боргу відповідачкою в заявленій позивачем сумі.
Відповідачка своїм правом на заперечення проти заявлених до стягнення сум не скористалась, документально та нормативно обґрунтованого контррозрахунку суду не надала.
На підставі зазначеного, суд вважає позовні вимоги в частині 46 543 грн 84 коп., з яких 37 533 грн 11 коп. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 2 690 грн 73 коп. - загальний залишок заборгованості за процентами, 6 320 грн 00 коп. - загальний залишок заборгованості за винагородою, документально доведеними, не спростованими відповідачкою та такими, що підлягають до задоволення.
Щодо заявлених до стягнення 1000 грн 00 коп. - штрафу (фіксована складова) та 5 000 грн - штрафу (змінна складова), суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За приписами частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 5.8. Кредитного договору від 13.04.2021 №N20.48.0000000175 визначено, що у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань передбачених цим договором , більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою : 1 000грн+ 5% від суми встановленого у п.А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
У відповідності до п.А.2 Кредитного договору, ліміт цього договору : 100 000,00 грн на фінансування поточної діяльності.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 № 211 від 11.03.2020, на усій території України введено карантин та запроваджено відповідні обмежувальні заходи. Карантин відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 № 651.
04.07.2020 набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19 № 691-20 від 16.06.2020, яким розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 15.
Відповідно до п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 691-20 від 16.06.2020), у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента України й триває на теперішній час.
Законом України №2120-IX від 15.03.2022, який набув чинності 17.03.2022, розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного Кодексу України доповнено пунктом 18 наступного змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
При цьому, судом встановлено, що всупереч встановлених Графіком погашення строків (з 13.05.2021 по 12.04.2024) відповідачка справно сплачувала кредит по 13.02.2022 включно, проте починаючи з 14.03.2022 платежі надходили у розмірах менших за встановлені Графіком суми, і припинилися з 14.11.2023. Відтак прострочення погашення відповідачкою платежів відбулося в період дії карантину та введеного в Україні воєнного стану, і станом на 13.03.2024 складає 151 день.
Однак, беручи до уваги, що позивач нарахував 1000,00 грн штрафу (фіксована складова) та 5000,00 грн штрафу (змінна складова) саме під час дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19 № 691-20 від 16.06.2020 та введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", воєнного стану в Україні, суд з огляду на імперативні вимоги чинного законодавства, беручи до уваги звільнення позичальника від відповідальності щодо сплати штрафу за прострочення виконання зобов'язань за Кредитним договором №N20.48.0000000175 від 13.04.2021, відмовляє в задоволенні заявлених АТ "Акцент-Банк" вимог про стягнення 1000,00 грн штрафу (фіксована складова) та 5000,00 грн штрафу (змінна складова), як таких, що були нараховані під час заборони на їх нарахування.
Судові витрати.
Відповідно до частин 1,2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
При цьому, суд вважає за необхідне скористатись своїм правом визначеним частиною 9 статті 129 ГПК України та покласти судовий збір повністю на відповідача у справі так як вважає, що спір у справі виник внаслідок невиконання ним своєчасно взятих на себе зобов'язань по оплаті за поставлений йому газ.
Позивачем, при зверненні до суду сплачено судового збору - 3028 грн 00 коп. (платіжне доручення №6005315408134 від 03.04.2024).
А тому, відповідно до вимог частини 9 статті 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 3028 грн 00 коп. суд покладає на відповідача у справі та він підлягає стягненню в користь позивача.
Керуючись положеннями статей 2, 42, 86, 129, 233, 236, 238, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором №N20.48.0000000175 від 13.04.2021 року у розмірі 46 543 грн 84 коп., з яких 37533 (тридцять сім тисяч п'ятсот тридцять три) грн 11 коп. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 2690 (дві тисячі шістсот дев'яносто) грн 73 коп. - загальний залишок заборгованості за процентами, 6320 (шість тисяч триста двадцять) грн 00 коп. - загальний залишок заборгованості за винагородою.
3. В частині 1000 (одна тисяча) грн 00 коп. - штрафу (фіксована складова), 5000 (п'ять тисяч) грн - штрафу (змінна складова), відмовити в позові.
4. Судові витрати покласти на відповідача у справі.
5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК» 3028 грн 00 коп. судового збору.
6. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Позивач : Акціонерне товариство “АКЦЕНТ-БАНК», 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, (код ЄДРПОУ 14360080);
Відповідач : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку статті 241 ГПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, визначеному статтями з 253 по 259 ГПК України. Повне рішення складено - 19.09.2024. Копію повного тексту рішення надіслати учасникам справи відповідно до вимог статті 242 ГПК України.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя В.Л. Гевко