65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
"19" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4088/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши матеріали
за заявою стягувача: Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 25830211, 65022, м. Одеса, вулиця Косовська, буд. 2Д)
до боржника: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
про видачу судового наказу про стягнення заборгованості в сумі 524,40 грн. за договором на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів від 01.04.2018 № 1449-ОД
Стягувач Комунальна установа "Одесреклама" Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості в сумі 524,40 грн. за договором на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів від 01.04.2018 № 1449-ОД.
Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку про відмову у видачу судового наказу, з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 12 ГПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Судовий наказ, відповідно до положень статті 232 ГПК України, є судовим рішенням.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
За змістом статті 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним в письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 154 ГПК України, суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Суд зазначає, що, зважаючи на принципи наказного провадження та встановлений порядок розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, якщо подана заява та заявлені у ній вимоги відповідають вимогам, за якими може бути видано судовий наказ, викладені у заяві обставини підтверджуються доданими до заяви документами.
Згідно із вимогами п. 2, 4, 5 ч. 2, ч. 3 ст. 150 ГПК України, у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; прелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
В даному випадку зі змісту заяви, поданої Комунальною установою "Одесреклама" Одеської міської ради, слідує, що заявник просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 524,40 грн. заборгованості за договором на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів від 01.04.2018 № 1449-ОД.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 , як фізична особа - підприємець, припинив свою підприємницьку діяльність 24.07.2024.
Разом із цим, відповідно до ч.3 ст.147 ГПК України, заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
Згідно із ч. 9 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Таким чином, у разі втрати статусу фізичної особи - підприємця станом на день звернення із заявою про видачу судового наказу, фізична особа не може бути боржником у наказному провадженні. Обставини, на які посилається заявник, підлягають встановленню судом та можуть бути предметом дослідження під час розгляду справи у позовному провадженні.
У зв'язку із цим виключається можливість розгляду заявлених вимог у порядку наказного провадження, зважаючи на принципи наказного провадження та встановлений порядок розгляду заяви про видачу судового наказу.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо, зокрема, настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено суб'єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що в даному випадку наявні всі визначені законом підстави для відмови заявнику у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради 524,40 грн. боргу.
Приписами ч. 2 ст. 152 ГПК України визначено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
За змістом ч. 2 ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на наступне.
З 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем (Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17).
Разом з тим, під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог по суті, а процесуальний механізм наказного провадження не передбачає встановлення обставин щодо правонаступництва та обсягу відповідальності фізичної особи, що виникає у зв'язку із втратою нею статусу підприємця.
Суд звертає увагу заявника, що процедура наказного провадження застосовується виключно по відношенню до суб'єктів господарювання, та що наказне провадження має чіткі, формальні межі, які не дозволяють врахувати наведені вище обставини, а припинення статусу підприємця унеможливлює застосування до розглядуваних правовідносин процедури наказного провадження.
Суд зазначає, що визначаючись із подальшими заходами задля захисту своїх прав, заявнику варто врахувати викладену позицію Великої Палати Верховного Суду у взаємозв'язку із сутністю правовідносин, що існували, як під час здійснення боржником підприємницької діяльності, так і після припинення у боржника статусу підприємця, та звернутися до суду в межах відповідної форми позовного провадження.
Згідно ч.2 ст.151 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.147, 148, 152-154, 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити Комунальній установі "Одесреклама" Одеської міської ради у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 524,40 грн. заборгованості за договором на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів від 01.04.2018 № 1449-ОД.
Суддя М.Б. Сулімовська
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, дана ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Відповідно до ст. 255 ГПК України, ухвала про відмову у видачі судового наказу підлягає оскарженню в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її підписання суддею.
Ухвала підписана 19.09.2024.