79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
09.09.2024 Справа № 914/648/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Артишук В.І., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» м.Львів
до відповідача: фізичної особи-підприємця Макарухи Романа Михайловича, м.Судова Вишня, Львівська область
про стягнення 429 885,80 грн
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Посікіра Р.Р. - адвокат
Обставини розгляду справи.
08.03.2024 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» м. Львів до фізичної особи-підприємця Макарухи Романа Михайловича, м. Судова Вишня, Львівська область про стягнення 429 885,80 грн.
Ухвалою від 13.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.04.2024.
Ухвалою від 08.04.2024 суд відклав підготовче засідання на 22.04.2024.
18.04.2024 через канцелярію суду від фізичної особи-підприємця Макарухи Романа Михайловича надійшов відзив на позовну заяву (вх. №10733/24 від 18.04.2024).
Ухвалою від 23.11.2023 суд задовольнив клопотання відповідача про витребування доказів, що долучене до відзиву на позовну заяву (вх. № 10733/24 від 18.04.2024), витребував для огляду в Господарського суду Львівської області матеріали справи №914/3287/22, відклав підготовче засідання на 13.05.2024.
09.05.2024 через підсистему «Електронний суд» від Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» надійшла відповідь на відзив (вх. №12448/24 від 09.05.2024).
У зв'язку із оголошенням повітряної тривоги на території Львівської області, підготовче засідання, призначене на 13.05.2024, не відбулося.
Ухвалою від 13.05.2024 суд продовжив строк підготовчого засідання на тридцять днів, відклав підготовче засідання на 10.06.2024.
В підготовчому засіданні 10.06.2024 оголошено перерву до 24.06.2024.
12.06.2024 через підсистему «Електронний суд» від фізичної особи-підприємця Макарухи Романа Михайловича надійшли письмові пояснення (вх. №15668/24 від 12.06.2024).
24.06.2024 через канцелярію суду від фізичної особи-підприємця Макарухи Романа Михайловича надійшла заява про закриття провадження у справі (вх. №16461/24 від 24.06.2024).
В підготовчому засіданні 24.06.2024 оголошено перерву до 04.07.2024.
03.07.2024 через підсистему «Електронний суд» від Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» надійшли письмові пояснення (вх. №17215/24 від 03.07.2024).
04.07.2024 через канцелярію суду від фізичної особи-підприємця Макарухи Романа Михайловича надійшла заява про долучення доказів (вх. №17358/24 від 04.07.2024).
З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд ухвалою від 04.07.2024 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.07.2024.
12.07.2024 через канцелярію суду від фізичної особи-підприємця Макарухи Романа Михайловича надійшла заява про застосування строків позовної давності (вх. №17952/24 від 12.07.2024).
12.07.2024 через підсистему «Електронний суд» від Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» надійшли письмові пояснення (вх. №17981/24 від 12.07.2024).
В судовому засіданні 15.07.2024 було оголошено перерву до 29.08.2024.
В судовому засіданні 29.08.2024 було оголошено перерву до 09.09.2024.
Заяв про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.05.2014 між позивачем та відповідачем було укладено генеральний договір кредитної лінії №03/06-164, на виконання умов якого відповідачу було надано у користування грошові кошти у розмірі 430 000,00 грн. Відповідач зобов'язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк, а в разі неналежного виконання обов'язків по договору - на вимогу позивача повернути суму кредиту достроково. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по кредитному договору, позивач звернувся з вимогою про дострокове повернення суми кредиту та нарахованих процентів. Однак, відповідач свої зобов'язання по кредитному договору не виконав - суму кредиту та відсотків за користування кредитними коштами не сплатив. 06.02.2017 позивачем було зареєстровано право власності на предмет іпотеки (нежитлову будівлю та земельну ділянку).
Надалі рішення про реєстрацію за позивачем права власності було скасовано, а тому позивач звернувся з позовною заявою в суд з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості шляхом звернення на предмет іпотеки. Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.08.2023 у справі №914/3287/22 позов було задоволено повністю. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 рішення Господарського суду Львівської області від 03.08.2023 у справі №914/3287/22 скасовано частково. Позов задоволено частково, звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості, зокрема стягнуто 433 715,12 грн заборгованості по кредиту та 34 617,58 грн заборгованості по відсотках. В решті позовних вимог відмовлено.
Оскільки відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, позивач звернувся з позовною заявою в суд з вимогою про стягнення з відповідача інфляційних за період часу з січня 2016 по лютий 2022 в розмірі 343 929,45 грн, 3% річних за період часу з 13.01.2016 по 24.02.2022 в розмірі 85 956,35 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 429 885,80 грн.
В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. В своїх запереченнях зазначив, що 06.02.2017 позивачем було зареєстровано право власності на об'єкти, передані відповідачем в іпотеку. Таким чином, з 06.02.2017 у відповідача було відсутнє грошове зобов'язання перед позивачем. Із вказаної дати позивач володів цим майном, а також користувався коштами від подальшого продажу такого майна. Водночас, відповідач з 06.02.2017 та до набрання рішенням суду про витребування майна законної сили (20.12.2022) не володів таким майном.
Таким чином, з 06.02.2017 по 20.12.2022 у відповідача не виникало зобов'язань із сплати кредитної заборгованості, а тому він не може нести відповідальність за невиконання грошового зобов'язання. Однак, незважаючи на незаконне позбавлення відповідача права власності на нерухоме майно більш як на 5 років, позивач безпідставно вважає, що в цей період (з 06.02.2017 по 20.12.2022) відповідач повинен був виконувати кредитне зобов'язання, а за його невиконання нести відповідальність згідно ст. 625 ЦК України.
Також з урахуванням принципів розумності та справедливості, з огляду те, що з відповідача вже було стягнуто 34 617,58 грн заборгованості по відсотках, просив суд відмовити у стягненні 3% річних. Додатково зазначив, що позивачем не надано доказів наявності у відповідача заборгованості в сумі 429 885,80 грн зі сплати 3% річних та інфляційних. З огляду на те, що позивачем у справі №914/3287/22 заявлялися вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних за період часу з 01.02.2016 по 24.02.2022, а постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 в задоволенні таких було відмовлено, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України та п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України. Крім того, представник відповідача просив застосувати наслідки пропуску позивачем позовної давності.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
28.05.2014 між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» (банк) та фізичною особою-підприємцем Макарухою Романом Михайловичем (позичальник) було укладено генеральний договір кредитної лінії №03/06-164.
Відповідно до п. 1.1. генерального договору банк (позивач) зобов'язувався відкрити позичальнику (відповідачу) невідновлювальну кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості, в межах якого надавати йому кредити у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором та додатковими договорами до нього, а позичальник зобов'язувався повернути кредити, сплатити проценти та комісії за користування ними, а також сплатити інші платежі, передбачені цим договором.
Конкретні умови кредитування, зокрема, сума, валюта, процентна ставка, строк повернення, цільове призначення кредиту, визначаються додатковими договорами, що укладаються між сторонами, та є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. генерального договору).
Згідно п. 2.1. генерального договору банк здійснює кредитування за цим договором на наступних умовах: максимальний ліміт заборгованості - 400 000,00 грн; процентна ставка - 27% річних; строк дії кредитної лінії включно до 27.05.2021.
28.05.2014 між банком та позичальником було укладено додатковий договір №1 до генерального договору кредитної лінії №03/06-164 від 28.05.2014.
Згідно додаткового договору №1 від 28.05.2014 банк в межах максимального ліміту заборгованості за відкритою кредитною лінією зобов'язувався позичальнику кредит у розмірі 194 000,00 грн на строк до 27.05.2021 відповідно до графіку погашення.
05.06.2014 між банком та позичальником було укладено додатковий договір №2 до генерального договору кредитної лінії №03/06-164 від 28.05.2014.
Згідно додаткового договору №2 від 05.06.2014 банк в межах максимального ліміту заборгованості за відкритою кредитною лінією зобов'язувався позичальнику кредит у розмірі 200 000,00 грн на строк до 27.05.2021 відповідно до графіку погашення.
На виконання умов генерального договору та додаткових договорів банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 394 000,00 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку та меморіальним ордером від 28.05.2014 та від 05.06.2014.
17.06.2015 між банком та позичальником було укладено додатковий договір №3 до генерального договору кредитної лінії №03/06-164 від 28.05.2014, яким внесено зміни до генерального договору, додаткового договору №1 від 17.06.2015 та додаткового договору №2 від 28.05.2014, зокрема, змінено межі максимального ліміту заборгованості та графік погашення.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за генеральним договором, 28.05.2014 між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» та фізичною особою-підприємцем Макарухою Романом Михайловичем було укладено договір іпотеки, за реєстровим №1191, що посвідчений приватним нотаріусом Мостиського районного нотаріального округу Львівської області, згідно якого в іпотеку передано нерухоме майно - нежитлову будівлю, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 234756246224, загальною площею 198,2 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Мостиська, вул. Гайдамацька, 4Б та земельну ділянку з кадастровим номером 4622410100:09:003:0867, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 339661646224, площею 0,008 га, яка знаходиться за адресою: Львівська область, м. Мостиська, вул. Гайдамацька, 4Б.
Відповідно до п. 5.1. генерального договору позичальник зобов'язаний повернути банку кредит/кредити у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим договором і додатковими договорами.
Пунктом 5.9. генерального договору передбачено, що банк у випадках, передбачених п. 2.7. цього договору, має право вимагати дострокового повернення кредиту/кредитів, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що письмово повідомляє позичальника.
Згідно п. 5.10. генерального договору позичальник зобов'язаний протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку достроково повернути кредити, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим договором.
У зв'язку з порушенням строків повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, позивач звертався до відповідача з вимогою, в якій вимагав достроково сплатити суму кредиту, нараховані відсотки.
Оскільки відповідач вимоги позивача щодо дострокового повернення кредитних коштів не виконав, позивач прийняв рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. 06.02.2017 державним реєстратором (приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу) було зареєстровано за позивачем право власності на предмет іпотеки (нежитлову будівлю та земельну ділянку).
23.02.2017 між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу №1149, відповідно до якого позивач відчужив ОСОБА_1 нежитлову будівлю та земельну ділянку, що були предметом іпотеки.
Відповідач не погоджуючись з такими діями позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, звернувся до Мостиського районного суду Львівської області із позовом до ПАТ АКБ «Львів» про визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 21.04.2021 у справі №448/51/18 скасовано рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33732617 від 06.02.2017 щодо державної реєстрації права власності за ПАТ АКБ «Львів» на земельну ділянку з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для реконструкції котельні під магазин, кадастровий номер 4622410100:09:003:0867, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 339661646224, площею 0,008 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з припиненням права власності ПАТ АКБ «Львів» на дану земельну ділянку. Скасовано рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33732096 від 06.02.2017 щодо державної реєстрації права власності за ПАТ АКБ «Львів» на нежитлову будівлю, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 234756246224, загальною площею 198,2 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з припиненням права власності ПАТ АКБ «Львів» на дану нежитлову будівлю.
Постановою Львівського апеляційного суду від 04.04.2022 рішення Мостиського районного суду Львівської області від 21.07.2021 у справі № 448/51/18 залишено без змін.
Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 07.11.2022 у справі №448/1054/21 витребувано з володіння ОСОБА_2 на користь Макарухи Р.М. нежитлову будівлю та земельну ділянку (предмет іпотеки). Вказане рішення набрало законної сили 20.12.2022.
У зв'язку із наведеним, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом про стягнення заборгованості за генеральним договором кредитної лінії №03/06-164 від 28.05.2014 у розмірі 1 138 789,90 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.08.2023 у справі №914/3287/22 позов задоволено повністю, в рахунок погашення кредитної заборгованості перед позивачем по генеральному договору кредитної лінії № 03/06-164 від 28.05.2014, що складає 1 138 789,90 грн (з яких: 433 715,12 грн заборгованості по кредиту; 444 783,33 грн заборгованості по відсотках; 17 200,00 грн заборгованості по щомісячній комісії за період з листопада 2015 року по грудень 2022 року включно; 95 024,40 грн пені за період з 01.02.2016 по 16.03.2020 включно; 112 252,09 грн інфляційних, 35 814,96 грн 3 відсотків річних звернено стягнення на предмет іпотеки, яке належить Макарусі Роману Михайловичу .
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 рішення Господарського суду Львівської області від 03.08.2023 у справі №914/3287/22 скасовано частково. Позов задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості перед позивачем, що складає 468 332,70 грн (з яких: 433 715,12 грн заборгованість по кредиту; 34 617,58 грн заборгованість по відсотках). В позовних вимогах щодо звернення стягнення в решті суми - відмовлено. Пункт 3 рішення Господарського суду Львівської області від 03.08.2023 - залишено без змін.
Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Звертаючись із цим позовом, позивач просив стягнути заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов генерального договору кредитної лінії № 03/06-164 від 28.05.2014, укладеного між ним та фізичною особою-підприємцем Макарухою Романом Михайловичем.
Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
За частиною першою статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця 22.12.2023 не припинились.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом.
Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 910/8132/17.
З врахуванням цих положень, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні за період часу з січня 2016 по лютий 2022 в розмірі 343 929,45 грн, 3% річних за період часу 13.01.2016 по 24.02.2022 в розмірі 85 956,35 грн.
Як встановлено судом, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов генерального договору кредитної лінії №03/06-164 від 25.04.2014, 06.02.2017 позивачем було задоволено свої вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом реєстрації за ним права власності на предмет іпотеки - нежитлову будівлю та земельну ділянку. Надалі позивачем на підставі договору купівлі-продажу було відчужено вищевказане майно третій особі.
Згідно п. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, яка була чинною на момент реєстрації за позивачем права власності на предмет іпотеки) після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 21.04.2021 у справі №448/51/18, яке набрало законної сили 04.04.2021, було скасовано рішення про реєстрацію за позивачем права власності на предмет іпотеки - нежитлову будівлю та земельну ділянку.
Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 07.11.2022 у справі №448/1054/21, яке набрало законної сили 20.12.2022, витребувано у власність відповідача нежитлову будівлю та земельну ділянку (предмет іпотеки).
Таким чином, з 06.02.2017 по 20.12.2022, відповідач вважався таким, що виконав свої зобов'язання згідно генерального договору кредитної лінії №03/06-164 від 25.04.2014 у повному обсязі.
Як встановлено рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 21.04.2021 у справі №448/51/18, підставами для скасування рішень про реєстрацію права власності було порушення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку з огляд на те, що матеріали реєстраційної справи не містили висновку про оцінку предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, не містили будь-яких даних про існуючу заборгованість відповідача перед позивачем на день прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, яка могла бути підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки, розмір заборгованості розрахований станом лише на 18.03.2016, а не на 01.02.2017. Суд також зазначив, що позивачем не було надано належних доказів, що підтверджують наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя, оскільки, як вважає суд, в матеріалах справи відсутні належні докази направлення вимоги про усунення порушення основного зобов'язання іпотекодавцю.
За змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Водночас, незважаючи на можливість нарахування інфляційних та 3% річних незалежно від вини боржника, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе за наявності інших, визначених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності, є об'єктивна сторона, яку утворюють: наявність шкоди; протиправність поведінки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Однак, як зазначалося судом вище, з 06.02.2017 по 20.12.2022, відповідач вважався таким, що виконав свої зобов'язання згідно генерального договору кредитної лінії №03/06-164 від 25.04.2014. В матеріалах справи відсутні докази неправомірної поведінки відповідача щодо виконання умов генерального договору кредитної лінії №03/06-164 від 25.04.2014 у вищевказаному часовому періоді, позивачем таких доказів не надано.
Як ствердив позивач в обґрунтування періоду нарахування 3% річних та інфляційних, скасовані рішення про реєстрацію за позивачем права власності не породжують жодних правових наслідків з моменту їх винесення з 01.02.2017, вчинені юридичні дії підлягають поверненню у попередній стан. Відтак, на його думку, в період з 06.02.2017 по 20.12.2022 кредитне зобов'язання не було припинене, у зв'язку з його невиконанням підлягає до застосування ст. 625 ЦК України.
Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 зазначено, що скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних за період часу з 06.02.2017 по 24.02.2022 є безпідставною.
Судом з огляду на припинення зобов'язання відповідача у зв'язку із реєстрацією 06.02.2017 за позивачем права власності на об'єкти іпотеки здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних за період з 13.01.2016 по 05.02.2017.
Після здійсненого судом перерахунку розмір 3% річних повинен становити 14 975,08 грн, інфляційних - 63 681,19 грн.
24.06.2024 відповідачем подано заяву про закриття провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України та п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України.
Як встановлено судом, у справі №914/3287/22 позивачем здійснювалися нарахування 3% річних та інфляційних на щомісячні платежі, а не на суму заборгованості у розмірі 468 332,70 грн, яка була визначена судом апеляційної інстанції, що і стало підставою для відмови у стягненні таких сум судом апеляційної інстанції. Крім того, у справі №914/3287/22 та у даній справі заявлені інші суми нарахувань, а також зазначені інші часові періоди. З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для закриття провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України та п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України.
Відповідачем також було подано заяву про застосування наслідків пропуску позовної давності. Однак, як встановлено судом, 04.04.2022 набрало законної сили рішення Мостиського районного суду від 21.07.2021 у справі №448/51/18, яким було скасовано рішення про реєстрацію за позивачем права власності на предмет іпотеки. Таким чином, саме з цієї дати розпочався перебіг позовної давності для захисту порушених прав кредитора та іпотекодержателя, а тому позивачем не пропущено строк позовної давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 63 681,19 інфляційних, 14 975,08 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Макарухи Романа Михайловича , АДРЕСА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», м. Львів, вул. Сербська, буд. 1 (ідентифікаційний код 09801546) 63 681,19 інфляційних, 14 975,08 3% річних, 1 179,39 грн судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
В судовому засіданні 09.09.2024 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 19.09.2024.
Суддя Мазовіта А.Б.