79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
02.09.2024 Справа № 914/207/24
Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., при секретарі Артишук В.І., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія», м.Київ
до відповідача: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м.Львів
про стягнення 943 620,26 грн
Представники сторін:
від позивача: Зіньковська Н.В. - адвокат;
від відповідача: Куцик В.Б. - адвокат.
Обставини розгляду справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія», м.Київ звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м.Львів про стягнення 943 620,26 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.02.2024.
13.02.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 08.02.2024 (вх.№4225/24 від 13.02.2024).
21.02.2024 через підсистему «Електронний суд» позивачем подано відповідь на відзив б/н від 21.02.2024 (вх.№5154/24 від 21.02.2024).
04.03.2024 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання б/н від 01.03.2024 (вх.№6102/24 від 04.03.2024) про поновлення строку для подання доказів та долучення до матеріалів справи заяви свідка ОСОБА_1 .
В підготовчому засіданні 07.03.2024 оголошено перерву до 18.03.2024.
18.03.2024 на електронну адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо заяви свідка б/н б/д (вх.№7515/24 від 18.03.2024).
Ухвалою суду від 01.04.2024 визнано поважними причини пропуску відповідачем процесуального строку для подання доказів, поновлено відповідачу пропущений процесуальний строк для подання доказів та прийнято заяву свідка ОСОБА_1 , що долучена відповідачем до клопотання б/н від 01.03.2024 (вх. №6102/24 від 04.03.2024). Визнано поважними причини пропуску позивачем строку для подання доказів, поновлено позивачу пропущений процесуальний строк для подання доказів та прийнято докази, що долученні позивачем до клопотання б/н від 29.03.2024 (вх. № 8810/24 від 01.04.2024).
25.04.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 24.04.2024 (вх.№11361/24 від 25.04.2024), до яких долучено додаткові докази із клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку для їх подання, а також рішення Господарського суду м. Києва від 18.04.2024 у справі 911/191/24 у подібних правовідносинах для ознайомлення судом.
Ухвалою суду від 25.04.2024 визнано поважними причини пропуску позивачем строку для подання доказів, поновлено позивачу пропущений процесуальний строк для подання доказів та прийнято докази, що долучені позивачем до письмових пояснень б/н від 24.04.2024 (вх. № 11361/24 від 25.04.2024). Закрито підготовче провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду по суті на 20.05.2024.
Судове засідання, призначене на 20.05.2024, не відбулось, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання, у місті Львові тривала повітряна тривога. Ухвалою суду від 20.05.2024 судове засідання відкладено на 17.06.2024.
У судовому засіданні 17.06.2024 оголошено перерву до 01.07.2024.
У судовому засіданні 01.07.2024 оголошено перерву до 18.07.2024.
У судовому засіданні 18.07.2024 оголошено перерву до 02.09.2024.
Представник позивача в судове засідання 02.09.2024 з'явився, позовні вимоги підтримав. Зазначив про подання доказів понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Представник відповідача в судове засідання 02.09.2024 з'явився, позовні вимоги заперечив, просив суд в задоволенні позову відмовити.
Заяв про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
Аргументи сторін.
Позивач обґрунтовує заявлений позов невиконанням відповідачем зобов'язань за договором №07/300920-14РГК-Gis/51S790-14984-20 від 30.09.2020 в частині оплати наданих позивачем у серпні - листопаді 2023 року послуг на суму 830 400,00 грн. Крім того, за порушення умов укладеного договору позивач нараховує відповідачу 96 949,20 грн пені, 7 967,70 грн трьох відсотків річних та 8 303,36 грн інфляційних втрат.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 94 362,00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивачем в односторонньому порядку припинено надання послуг за договором ще з 02.08 2023, тому відповідач не підписував акти щодо послуг, які не отримував у спірний період. На підтвердження зазначеного відповідачем подано копію службової записки начальника управління ІТ Сергія Щукіна, де повідомлено голову правління АТ «Львівгаз» про недоступність сервісів, які надавались за договором.
У відповіді на відзив позивач вказує, що подана відповідачем службова записка не є належним доказом підтвердження обставини відсутності доступу до сервісів позивача, оскільки вона складена одноособово службовою особою підприємства відповідача, тобто зацікавленою особою, яка не може вважатися неупередженою по відношенню до даного спору. Натомість позивачем надано суду знімки екрану програмного продукту, доступ до якого є предметом договору, які підтверджують наявність доступу працівників відповідача до програмних сервісів позивача. Також, як ствердив позивач, відсутнє будь яке листування з боку АТ «Львівгаз» до ТОВ «РГК» щодо повідомлення про порушення умов договору, відсутності доступу до програмних продуктів тощо. Крім того, відсутня мотивована відмова відповідача від підписання актів наданих послуг за спірний період.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
30.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» (сторона-1, позивач у справі) та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (сторона-2, відповідач у справі) укладено договір №07/300920-14РГК-Gis/51S790-14984-20 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, сторона-1 надає стороні-2 право строкового платного користування програмними продуктами в тому числі оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу та консультаційні послуги по їх використанню (послуги), а сторона-2 зобов'язується сплатити за надані права та послуги обумовлену цим договором суму.
Перелік програмних продуктів, на які передається право користування:
RGC GIS - геоінформаційна система, яка призначена для збору, зберігання, аналізу, та графічної візуалізації просторових (географічних) даних, пов'язаної з ними інформації про необхідні об'єкти, а саме:
- газо регуляторна установка (ГРУ);
- комбінований будинковий регулятор тиску газу (КБРТ)
- газо регуляторний пункт (ГРП);
- установка катодного захисту (УКЗ);
- шафовий газо-регуляторний пункт (ШГРП);
- газовий колодязь;
- розподільні газопроводи;
- газопроводи-вводи.
Відповідно до п. 1.3 договору, перелік послуг, що надаються за цим договором: консультування з питань використання програмних продуктів зазначених у п.1.2 Договору.
У відповідності до положень Додаткової угоди №2 від 23.12.2022 року до даного договору пункт 3.1. розділу 3 Договору викладено в новій редакції, а саме:
У 2023 році сторона-2 щомісячно сплачує стороні-1:
- за право користування програмними продуктами, зазначеними в п.1.2. договору, кошти в сумі 153 000 (сто п'ятдесят три тисячі гривень 00 копійок), крім того ПДВ 20% в сумі 30 600,00 грн.;
- за надані послуги, зазначені у п.1.3. договору, кошти в сумі 24 000,00 (двадцять чотири тисячі гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 4 000 грн 00 коп.
Строк проведення розрахунків - до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг та користування програмними продуктами.
Відповідно до п.3.2 договору за підсумками звітного місяця сторона-1 складає акт приймання-передачі, який до 7 числа наступного місяця надає для підпису стороні-2.
Сторони домовилися, що порядок формування, обміну та підписання електронних документів визначається сторонами у додатку 1 до цього договору (п.3.5 договору).
Згідно умов договору ТОВ «Регіональна газова компанія» надало АТ «Львівгаз» у період з серпня по листопад 2023 року права та послуги, передбачені договором №07/300920-14РГК-Gis/51S790-14984-20 від 30.09.2020, на загальну суму 830 400,00 грн, що підтверджується наступними актами надання виробничих послуг:
- акт надання виробничих послуг РЕЯ73001618 від 31.08.2023 року на суму 207 600,00 грн,
- акт надання виробничих послуг РЕЯ73001827 від 30.09.2023 року на суму 207 600,00 грн,
- акт надання виробничих послуг РЕЯ73002029 від 31.10.2023 року на суму 207 600,00 грн,
- акт надання виробничих послуг РЕЯ73002166 від 30.11.2023 року на суму 207 600,00 грн, які сформовано та направлено до АТ «Львівгаз» за допомогою системи електронного документообігу «M.E.Doc» у вигляді електронних документів (Е-документи).
Згідно з Протоколами руху документа/звіта та пов'язаних з ним повідомлень/квитанцій:
- акт наданих послуг РЕЯ73001618 від 31.08.2023, скерований відповідачу 02.11.2023 о 15:32:17 та отриманий ним 02.11.2023 о 15:54:43;
- акт наданих послуг РЕЯ73001827 від 30.09.2023, скерований відповідачу 03.10.2023 о 13:55:51 та отриманий ним 03.10.2023 о 16:22:38;
- акт наданих послуг РЕЯ73002029 від 31.10.2023, скерований відповідачу 02.11.2023 о 15:32:17 та отриманий ним 02.11.2023 о 15:54:43.
- акт наданих послуг РЕЯ73002166 від 30.11.2023, скерований відповідачу 01.12.2023 о 16:46:56 та отриманий ним 04.12.2023 о 10:01:17.
Згідно з п.3.3. договору сторона-2 протягом п'яти робочих днів з дня отримання акту підписує його та повертає один примірник акту або мотивовану відмову від його підписання на адресу сторони-1. У випадку ненадання у зазначений строк стороні-1 підписаного або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті стороною-2.
Згідно п. 4.2 договору сторона-1 має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за цим договором.
Сторона-2 на підставі положень п. 4.3 договору зобов'язана, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі проводити оплати за цим договором.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що у разі порушення стороною-2 строків оплати, визначених розділом 3 цього договору, сторона-2 сплачує стороні-1 пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
У відповідності до п. 8.1. цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, діє з 01.10.2020 по 31.12.2024 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
У зв'язку з несплатою відповідачем коштів за надані позивачем у спірний період послуги, позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогою про стягнення з відповідача основної заборгованості на суму 830 400,00 грн, 96 949,20 грн пені, 7 967,70 грн трьох відсотків річних та 8 303,36 грн інфляційних втрат.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Як вбачається зі встановлених вище обставин справи, між сторонами виникли правовідносини на підставі договору №07/300920-14РГК-Gis/51S790-14984-20 від 30.09.2020, що за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦК України).
Відповідно до п. 1.1.-1.2. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, сторона-1 надає стороні-2 право строкового платного користування програмними продуктами, в тому числі, оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу та консультаційні послуги по їх використанню (послуги), а сторона-2 зобов'язується сплатити за надані права та послуги обумовлену цим договором суму.
Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до положень додаткової угоди №2 від 23.12.2022 до даного договору п. 3.1. розділу 3 договору викладено в новій редакції, а саме: у 2023 році сторона-2 щомісячно сплачує стороні-1:
- за право користування програмними продуктами, зазначеними в п.1.2. договору, кошти в сумі 153 000 (сто п'ятдесят три тисячі гривень 00 копійок), крім того ПДВ 20% в сумі 30 600,00 грн;
- за надані послуги, зазначені у п.1.3. договору, кошти в сумі 24 000,00 (двадцять чотири тисячі гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 4 000 грн 00 коп.
Строк проведення розрахунків - до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг та користування програмними продуктами.
Відповідно до п.3.2.договору за підсумками звітного місяця сторона-1 складає акт приймання-передачі, який до 7 числа наступного місяця надає для підпису стороні-2.
Сторони домовилися, що порядок формування, обміну та підписання електронних документів визначається сторонами у додатку 1 до цього договору (п.3.5 Договору).
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частин 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як стверджує позивач, ним у період серпень-листопад 2023 року надано відповідачу послуги згідно з актами наданих послуг РЕЯ73001618 від 31.08.2023 на суму 207 600,00 грн, РЕЯ73001827 від 30.09.2023 на суму 207 600,00 грн, РЕЯ73002029 від 31.10.2023 на суму 207 600,00 грн, РЕЯ73002166 від 30.11.2023 на суму 207 600,00 грн. Вказані акти, у відповідності до договору, скеровані відповідачу за допомогою програмного забезпечення «M.E.Doc».
Відповідач не заперечує факту отримання відповідних актів, однак заперечує факт користування послугами позивача у спірний період, що підтверджує службовою запискою начальника управління ІТ Сергія Щукіна та його заявою як свідка.
Щодо вказаного, суд зазначає, що у пункті 3.3. договору сторонами погоджено порядок дій замовника у разі незгоди з актом приймання-передачі наданих послуг, що сформований позивачем. Так, замовник протягом п?яти робочих днів з дня отримання акту підписує його та повертає один примірник акту або мотивовану відмову від його підписання на адресу виконавця.
Відповідач не надав суду доказів того, що він складав мотивовану відмову від підписання актів прийому-передачі послуг за спірний період та скеровував таку відмову позивачу.
Разом з тим, у п. 3.3. договору визначено, що у випадку ненадання у зазначений строк стороні-1 підписаного акту або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті стороною-2.
Суд не бере до уваги докази, що подані відповідачем, на підтвердження нібито відсутності з 02.08.2023 доступу до серверів, що надавались позивачем за договором №07/300920-14РГК-Gis/51S790-14984-20 від 30.09.2020, оскільки копія службової записки є внутрішніми документом відповідача, що складений його працівником в односторонньому порядку та залежать виключно від його волевиявлення.
Щодо поданої відповідачем заяви свідка, суд зазначає таке.
04.03.2024 відповідачем подано суду заяву свідка ОСОБА_1 , начальника управління ІТ на АТ «Львівгаз», у якій ним повідомлено, що частина ІТ-серверів, зокрема, доступ до ГІС-карти газопроводів, який надавало ТОВ «РГК» за договором №07/300920-14РГК-Gis/51S790-14984-20 від 30.09.2020, є недоступні з 02.08.2023. Окрім цього, у вказаній заяві повідомлено, що з 04.09.2023 доступ відсутній до сервісу Білінг населення, що надавався за договором № 07/082-83/19Віl/38F790-1693-20 від 30.09.2019, до сервісу РГК-скада (модеми), що надавався за договором №07/300920-330РГРК-SCD/51S790-14985-20 від 30.09.2020, до сервісу Корпоративна мережа, що надавався за договором № 07/082-119/19-ІТ/38А790-1692-20 від 30.09.2019, до сервісу Текери на автомобілях, що надавався за договором №06/346/17-МА/38ALv416-16 від 30.12.2016.
18.03.2024 через систему «Електронний суд» позивачем подано письмові пояснення щодо заяви свідка у справі № 914/207/24. Позивачем у цих поясненнях зазначено, що у поданій заяві свідок ОСОБА_1 не вказує коли і за яких обставин він дізнався про відсутність доступу до програмного продукту за договором №07/300920-14РГК-Gis/51S790-14984-20 від 30.09.2020, зокрема, доступ до програмного продукту міг бути відсутній 02.08.2023 об 11-й годині, а о 12-й годині того ж самого дня міг з'явитися. Також, вказаною заявою свідка не може бути доведено того, що такий доступ до програмного продукту не міг був відсутній через об'єктивні обставини, не пов'язані із волею виконавця, наприклад відсутність інтернету, електроенергії тощо.
RGC GIS - геоінформаційна система, яка призначена для збору, зберігання, аналізу, та графічної візуалізації просторових (географічних) даних, пов'язаної з ними інформації про необхідні об'єкти.
Разом з тим, на підтвердження користування АТ «Львівгаз» програмою RGS-Gis у спірний період позивач до письмових пояснень долучає витяги із зазначеної програми (знімки екрану), з яких вбачається, що об'єкти газорозподільної мережі редагувались користувачами замовника 04.10.2023, зокрема ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та іншими.
24.04.2024 через систему «Електронний суд» позивачем подано витяги із програми RGS-Gis за серпень-вересень 2023 року, які засвідчені ЕЦП, з яких вбачається, що об'єкти газорозподільної мережі редагувались користувачами замовника, зокрема:
- у серпні 2023 року, а саме 21.08.2023, 25.08.2023, 24.08.2023, 15.08.2023, 16.08.2024 і т.д. користувачем АТ «Львівгаз» Андрієм Олекшином вносилися зміни до об'єктів газорозподільної мережі щодо відключаючих пристроїв;
- у вересні 2023 року, а саме 05.09.2023, 18.09.2023 користувачем АТ «Львівгаз» Жук Марією вносилися зміни до об'єктів газорозподільної мережі щодо газопроводів низького тиску;
- у жовтні 2023 року, а саме 04.10.2023 року користувачами АТ «Львівгаз» Іванишин Лесею, Ольгою Кушиною, Лесею Шак вносилися зміни до об'єктів газорозподільної мережі щодо газопроводів низького тиску, відключаючих пристроїв.
Окрім цього, позивачем надано витяги з облікової картки у системі обліку кадрів 1С Зарплата та управління персоналом (ЗУП) по АТ «Львівгаз» щодо того, що вищевказані особи є працівниками АТ «Львівгаз» та при прийнятті на роботу в АТ «Львівгаз» останнім присвоювалися логіни для входу в програмні продукти, в тому числі і RGS-Gis, які відображені на скріншотах.
Відтак, суд зазначає, що заявою свідка не спростовано обставини, наведені позивачем в обґрунтування вимог позовної заяви.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи все вищезазначене, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач доведені належними, допустимими, достовірними та більш вірогідними доказами, ніж, ті обставини, на які посилається відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, враховуючи погоджені сторонами умови договору та норми законодавства, розглянувши заявлену вимогу про стягнення 830 400,00 грн боргу, суд дійшов висновку, що така є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що у разі порушення стороною-2 строків оплати, визначених розділом 3 цього договору, сторона-2 сплачує стороні-1 пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 96 949,20 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок розміру пені, суд вказує, що періоди для нарахування та суму заборгованості у такі періоди визначено позивачем правильно, так само як і правильно здійснено арифметичний розрахунок відповідного нарахування. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає пеня у заявленому розмірі.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 7 967,70 грн трьох відсотків річних та 8 303,36 грн інфляційних втрат.
Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд встановив, що такі є арифметично правильними, а відтак підлягають стягненню з відповідача у заявленому розмірі.
Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У позовній заяві у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат позивачем зазначено, що витратами, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи є судовий збір в розмірі 14 154,30 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 94 362,00 грн.
Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 14 154,30 грн судового збору.
Відповідно до частини 8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Представником позивача в судовому засіданні зазначено, що ним будуть подані докази понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 79, 129, 165, 178, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (79039, м. Львів, вул. Золота, 42; ідентифікаційний код 03349039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» (01601, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 32/2; ідентифікаційний код 37401646) 830 400,00 грн основного боргу, 96 949,20 грн пені, 7 967,70 грн 3% річних, 8 303,36 грн інфляційних втрат та 14 154,30 грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
В судовому засіданні 02.09.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено і підписано 12.09.2024.
Суддя Мазовіта А.Б.