вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"20" вересня 2024 р. Справа № 911/1883/24
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянув матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Рост Агро»
до фізичної особи-підприємця Лихогод Валентини Петрівни
про стягнення 80430,44 грн
без повідомлення (виклику) сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сан Рост Агро» (далі - позивач, ТОВ «Сан Рост Агро») звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою № 2/15/07-24 від 15.07.2024 до фізичної особи-підприємця Лихогод Валентини Петрівни (далі - відповідачка, ФОП Лихогод В.П.) про стягнення 80430,44 грн, з яких: 73000,00 грн попередньої оплати, 5621,00 грн неустойки, 1606,00 грн інфляційних втрат і 203,44 грн 3% річних.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що ТОВ «Сан Рост Агро», як покупець, і ФОП Лихогод В.П., як постачальник, 20.09.2023 уклали договір поставки товару № 2009/23, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця в обумовлений строк цибулю зелену свіжу, петрушку свіжу, кріп свіжий та інше, а покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах, визначених цим договором.
Позивач стверджує, що надав відповідачці по телефону заявку на поставку свіжої зелені на суму 73000,00 грн у термін - 11.06.2024. Відповідно до платіжної інструкції № 5945 від 11.06.2024 позивач оплатив відповідачці за поставку свіжої зелені передоплату у розмірі 73000,00 грн, але в обумовлений сторонами строк - 11.06.2024 поставку товару відповідачка не здійснила.
Господарський суд Київської області ухвалою від 23.07.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи); суд встановив сторонам строки для вчинення процесуальних дій у справі.
Через підсистему «Електронний суд» 31.07.2024 від представника ФОП Лихогод В.П. надійшов відзив, відповідно до змісту якого відповідачка позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Відповідачка стверджує, що 11.06.2024 ФОП Лихогод В.П. поставила, завантажила на транспорт ТОВ «Сан Рост Агро» - Ford Transit груз. д.н.з. НОМЕР_1 , товар (цибуля зелена, м'ята) загальною вартістю 73000,00 грн, який оплачений покупцем в той самий день.
ФОП Лихогод В.П. звертає увагу на те, що під час укладення договору поставки сторони у пункті 4.3 погодили порядок оплати товару - після поставки товару. Інших домовленостей щодо порядку поставки товару між сторонами не існувало та не існує на даний час, а сам факт оплати товару відповідно до п. 4.3. договору, на думку відповідачки, свідчить про його отримання позивачем.
Відповідачка стверджує, що позивач вводить суд в оману стосовно того, що 73000,00 грн є передплатою за товар, оскільки сторони не погоджували порядок оплати, який би передбачав внесення передплати. Зміст призначення платежу платіжної інструкції № 5945 від 11.06.2024, на переконання відповідачки, вказує на повний розрахунок за отриманий товар, а не на здійснення передплати за нього, враховуючи умови договору та сплату саме за видатковою накладною, а не рахунком.
Як зазначає відповідачка, водій позивача, отримавши завантаженим на свій автомобіль товар, не підписав видаткову накладну, посилаючись на відсутність необхідних повноважень, а повідомив, що накладну підпишуть в офісі і відправлять постачальнику.
ФОП Лихогод В.П. стверджує, що спілкувалась з представницею позивача щодо якості і обсягів отриманого товару, яка в свою чергу підтвердила, що 12.06.2024 товар був на складі позивача. Також відповідачка зауважує, що неодноразово просила надіслати їй підписану видаткову накладну, чого позивачем зроблено не було.
ФОП Лихогод В.П. долучила до відзиву, зокрема відеозапис завантаження автомобіля, відеозапис спілкування з представником позивача, а також заяву свідка ОСОБА_1 , які, на переконання відповідачки, повністю підтверджують факт поставки товару позивачу.
Крім того ФОП Лихогод В.П. заперечує проти стягнення з неї нарахованих штрафних санкцій з огляду на те, що, на її думку, позивач не надає жодного доказу порушення ФОП Лихогод В.П. строку відвантаження товару, від якого можна було б здійснити такий відлік.
Окремо відповідачка, в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), поставила у відзиві п'ять запитань позивачу про обставини, що, на її думку, мають значення для справи, а саме:
« 1. Чи належить ТОВ «Сан Рост Агро» автомобіль Державний номер AE6176PA, VIN-код НОМЕР_2 , Тип C1: вант. автомобілі вантажопідйомністю до 2т (включ), Марка та модель Ford Transit груз?
2. Чи використовується в господарській діяльності ТОВ «Сан Рост Агро» автомобіль Державний номер AE6176PA, VIN-код НОМЕР_2 , Тип C1: вант. автомобілі вантажопідйомністю до 2т (включ), Марка та модель Ford Transit груз?
3. Чи обладнано автомобіль Державний номер AE6176PA, VIN-код НОМЕР_2 , Тип C1: вант. автомобілі вантажопідйомністю до 2т (включ), Марка та модель Ford Transit груз GPS - трекером або іншим приладом, що дозволяє відстежувати його місцезнаходження? Якщо так, просимо надати відомості місцезнаходження автомобіля з 00:00 год. 11.06.2024 до 00:00 год. 13.06.2024.
4. Чи ведеться на складі (в місці розвантаження товару) ТОВ «Сан Рост Агро» безперервна відеозйомка місця розвантаження? Якщо так, просимо надати таку відеозйомку за період з 00:00 год. 11.06.2024 до 00:00 год. 13.06.2024.
5. Просимо повідомити список працівників ТОВ «Сан Рост Агро» із зазначенням їх прізвища ім'я та по батькові, а також посади.».
Через канцелярію суду 07.08.2024 від ТОВ «Сан Рост Агро» надійшла відповідь № 1/02/08-24 від 02.08.2024 на відзив.
У спростування доводів відповідачки позивач зауважує на те, що умовами договору передбачено оплату товару: 1) протягом десяти календарних днів після отримання товару покупцем (пункт 4.3 договору); 2) передоплата (абзац другий пункту 7.4 договору).
Позивач вказує, що відповідачка не надала до суду підписану постачальником та покупцем товаротранспортну накладну або видаткову накладну (акт приймання-передачі), які б підтверджували отримання позивачем оплаченого ним товару.
Також, на думку позивача, надані відповідачкою відеозаписи та заява свідка не можуть бути належними, допустимими та достовірними доказами, оскільки з них неможливо встановити обставини, які входять у предмет доказування.
Через підсистему «Електронний суд» 09.08.2024 від представника ФОП Лихогод В.П. надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Відповідачка зазначає, зокрема, що товар за договором завантажено 11.06.2024 на транспорт - Ford Transit груз. д.н.з. НОМЕР_1 , який, відповідно до листа Головного сервісного центру МВС від 07.08.2024, належить ТОВ «Сан Рост Агро». Зазначене, на думку відповідачки, підтверджує зазначені у відзиві обставини того, що товар на спірну суму було завантажено на транспорт ТОВ «Сан Рост Агро» і такий товар був оплачений позивачем в той самий день.
Відповідачка просить суд долучити до матеріалів справи відповідь на адвокатський запит - лист ГСЦ МВС України № 31/2127А3-23347-2024 від 07.08.2024 (93025) щодо реєстрації транспортного засобу, про очікування якого було повідомлено суд у відзиві на позову заяву.
За приписами статті 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Суд установив, що у відзиві на позов повідомлено, що до Головного сервісного центру МВС України направлено адвокатський запит з метою встановлення власника автомобіля д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , Тип C1: вант. автомобілі вантажопідйомністю до 2т (включ), Марка та модель Ford Transit груз, відповідь на який буде надано суду в найкоротший строк, проте для отримання відповіді необхідно щонайменше десять робочих днів з урахуванням поштового обігу.
Беручи до уваги доводи відповідачки щодо неможливості подання доказу у встановлений законом строк, які підтверджуються матеріалами справи, суд визнав обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню клопотання ФОП Лихогод В.П. про долучення до матеріалів справи відповіді на адвокатський запит - листа ГСЦ МВС України № 31/2127А3-23347-2024 від 07.08.2024 (93025).
Також відповідачка зауважила на те, що позивач не надав відповідей на запитання, поставлені йому у відзиві у порядку статті 90 ГПК України. Таким чином, ФОП Лихогод В.П. просить суд зобов'язати ТОВ «Сан Рост Агро» надати відповіді на питання, поставлені у порядку статті 90 ГПК України:
« 1.1. Чи обладнано автомобіль Державний номер AE6176PA, VIN-код НОМЕР_2 , Тип C1: вант. автомобілі вантажопідйомністю до 2т (включ), Марка та модель Ford Transit груз GPS - трекером або іншим приладом, що дозволяє відстежувати його місцезнаходження? Якщо так, просимо надати відомості місцезнаходження автомобіля з 00:00 год. 11.06.2024 до 00:00 год. 13.06.2024.
1.2. Чи ведеться на складі (в місці розвантаження товару) ТОВ «Сан Рост Агро» безперервна відеозйомка місця розвантаження? Якщо так, просимо надати таку відеозйомку за період з 00:00 год. 11.06.2024 до 00:00 год. 13.06.2024.
1.3. Просимо повідомити список працівників ТОВ «Сан Рост Агро» із зазначенням їх прізвища ім'я та по батькові, а також посади.».
Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, виходячи із такого.
За приписами статті 90 ГПК України, учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.
Учасник справи, якому поставлено питання іншим учасником справи, зобов'язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті.
Учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання: 1) з підстав, визначених статтями 67, 68 цього Кодексу; 2) якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи; 3) якщо учасником справи поставлено більше десяти запитань.
За наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов'язати учасника справи надати відповідь.
Суд установив дотримання відповідачкою вимог статті 90 ГПК України при реалізації нею вказаного права та порушення відповідного обов'язку з боку позивача щодо надання відповідей на поставлені запитання. Водночас суд зазначає, що письмової відмови з надання відповідей на поставлені запитання, яка б зумовлювала можливість вирішення судом питання щодо визнання підстав для відмови відсутніми, від ТОВ «Сан Рост Агро» також не надходило.
У цьому випадку суд виходить із положень частини четвертої статті 13 ГПК України, за якими кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною восьмою статті 252 ГПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Оскільки матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Згідно із частиною четвертою статті 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов і заперечення проти позову, та об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ТОВ «Сан Рост Агро» (покупець) і ФОП Лихогод В.П. (постачальник) уклали 20.09.2023 договір поставки товару № 2009/23 (далі - договір поставки), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця в обумовлений строк цибулю зелену свіжу, петрушку свіжу, кріп свіжий, та інше (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах визначених цим договором.
У розділі 2 договору поставки сторони погодили умови та строки постачання, зокрема:
- найменування, ціна, асортимент, кількість товару та інші умови зазначаються в накладних, що є невід'ємними частинами договору (пункт 2.1);
- датою постачання вважається дата передачі товару покупцеві, зазначена в товаротранспортній накладній або видатковій накладній (акті приймання-передачі) (пункт 2.2);
- разом з товаром постачальник зобов'язаний надати покупцеві наступні документи; рахунок; видаткову накладну (пункт 2.3);
- умови постачання: СРТ, перевезення сплачено до м. Дніпро, згідно правил Інкотермс в редакції 2010 року, перевезення здійснюється автотранспортом постачальника (пункт 2.5);
- постачальник здійснює відвантаження товару у відповідності до узгодженої заявки покупця (пункт 2.6).
Згідно з пунктом 4.2 договору поставки оплата товару, що поставляється за цим договором здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Пунктом 4.3 договору поставки визначено термін оплати: протягом 10-ти календарних днів після отримання товару покупцем.
Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 4.4 договору поставки).
Відповідно до пункту 7.3 договору поставки у разі прострочки поставки товару, постачальник сплачує покупцеві неустойку в розмірі 0,2% від вартості не відвантаженого товару за кожний день затримки.
Абзацом другим пункту 7.4 договору поставки передбачено, що при передоплаті й у випадку порушення строку поставки товару покупець має право вимагати повернення перерахованої суми. Постачальник зобов'язаний перерахувати гроші в 10-ти денний строк з моменту пред'явлення вимоги про повернення, інакше постачальник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,5% від необхідної суми за кожний календарний день прострочення.
Згідно із пунктом 8.1 договору поставки останній набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2023. Якщо до закінчення дії договору жодна зі сторін не заявить про своє бажання розірвати цей договір, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.
Відповідно до платіжної інструкції № 5945 від 11.06.2024 ТОВ «Сан Рост Агро» перерахувало на рахунок ФОП Лихогод В.П. 73000,00 грн із призначенням платежу «Сплата за свіжу зелень зг вн. від 11.06.2024 без ПДВ».
У подальшому ТОВ «Сан Рост Агро» звернулось до ФОП Лихогод В.П. із вимогою на суму 73000,00 грн, у якій зазначило, що покупець надав постачальнику по телефону заявку на поставку свіжої зелені на суму 73000,00 грн у термін - 11.06.2024 та відповідно до платіжної інструкції № 5945 від 11.06.2024 покупець здійснив передоплату у розмірі 73000,00 грн.
Посилаючись на те, що постачальник в обумовлений сторонами строк - 11.06.2024 поставку товару не здійснила, ТОВ «Сан Рост Агро», відповідно до абзацу другого пункту 7.4 договору поставки, просило протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання цієї вимоги повернути оплачені за товар грошові кошти у розмірі 73000,00 грн, а також, відповідно до пункту 7.3 договору поставки, сплатити неустойку в розмірі 0,2% від вартості невідвантаженого товару за кожний день затримки з 11.06.2024 до дати повернення грошових коштів.
Звертаючись із позовом до суду, позивач стверджує, що станом на 15.07.2024 відповідачка не повернула позивачу попередню оплату за товар у розмірі 73000,00 грн, що, на думку позивача, є порушенням умов договору поставки.
Таким чином, ТОВ «Сан Рост Агро» просить суд стягнути з ФОП Лихогод В.П. 73000,00 грн попередньої оплати, 4526,00 грн неустойки в розмірі 0,2% від вартості невідвантаженого товару за кожний день затримки за період з 12.06.2024 по 12.07.2024, 1095,00 грн пені в розмірі 0,5% за період з 13.07.2024 по 15.07.2024, 1606,00 грн інфляційних втрат і 203,44 грн 3% річних.
Зі свого боку ФОП Лихогод В.П. позовні вимоги не визнає у повному обсязі та стверджує, що 11.06.2024 здійснила поставку товару позивачу, який оплачений ним в той самий день. Відповідачка також зауважила, що позивач не надав жодного доказу порушення нею строку відвантаження товару.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки, за яким, відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно із частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що покупець, який належним чином сплатив суми попередньої оплати товару, однак не отримав його від продавця у визначений законом або договором строк, має право скористатися правом вимоги повернення попередньої оплати або передання оплаченого товару.
Суд установив, що на підставі платіжної інструкції № 5945 від 11.06.2024 ТОВ «Сан Рост Агро» перерахувало на рахунок ФОП Лихогод В.П. 73000,00 грн із призначенням платежу «Сплата за свіжу зелень зг вн. від 11.06.2024 без ПДВ».
Позивач, вимагаючи в судовому порядку повернення вказаної суми, стверджує, що ФОП Лихогод В.П. порушила свої зобов'язання щодо здійснення поставки попередньо оплаченого позивачем товару у погоджений сторонами строк - 11.06.2024.
Дослідивши матеріали справи, суд установив, що у договорі поставки сторони не передбачили здійснення покупцем попередньої оплати. Натомість у пункті 4.3 розділу 4 «Порядок розрахунків» договору поставки передбачений єдиний спосіб оплати товару - протягом десяти календарних днів після отримання товару покупцем.
Варто також зауважити, що зміст графи «призначення платежу» платіжної інструкції № 5945 від 11.06.2024 свідчить про те, що ТОВ «Сан Рост Агро» здійснило перерахування грошових коштів у сумі 73000,00 грн не в якості передоплати, а саме як сплати «за свіжу зелень зг вн. від 11.06.2024».
Однак у відповіді на відзив позивач звертав увагу на зміст абзацу другого пункту 7.4 розділу 7. «Відповідальність сторін та порядок вирішення спорів» договору поставки, де зазначено, що при передоплаті й у випадку порушення строку поставки товару покупець має право вимагати повернення перерахованої суми.
Тобто позиція позивача ґрунтується на тому, що він здійснив саме попередню оплату, проте відповідачка не здійснила поставку попередньо оплаченого товару в обумовлений сторонами строк.
Зміст абзацу другого пункту 7.4 договору поставки свідчить про те, що передумовою для повернення попередньої оплати є факт порушення постачальником строку поставки товару, що також узгоджується із нормою частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим необхідним є з'ясування строку, у який постачальник була зобов'язана поставити товар, який, за твердженнями позивача, був ним попередньо оплачений на суму 73000,00 грн.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Суд установив, що сторони у договорі не обумовили строку поставки товару, натомість пунктом 2.6 договору поставки передбачено, що постачальник здійснює відвантаження товару у відповідності до узгодженої заявки покупця. Крім того у пункті 1.1 договору поставки визначено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця в обумовлений строк товар.
Доказів надання відповідачці заявки та узгодження строку постачання товару на підставі зазначеного договору позивач не надав.
З вимогами про поставку товару в порядку статті 530 Цивільного кодексу України ТОВ «Сан Рост Агро» до ФОП Лихогод В.П. також не зверталось. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Зміст вимоги № 1/24/06-24 від 24.06.2024, адресованої ФОП Лихогод В.П., свідчить про те, що позивач просить лише повернути передоплату в сумі 73000,00 грн та сплатити неустойку за порушення строку поставки товару.
Однак позивач не врахував, що реалізація покупцем права вимагати повернення попередньої оплати відповідно до пункту абзацу другого пункту 7.4 договору поставки можлива виключно за умови порушення постачальником строку поставки товару.
Таким чином, на момент звернення із цим позовом до суду позивач належними та допустимими доказами не довів прострочення виконання відповідачкою її обов'язку з поставки товару відповідно до вимог статей 662, 663 Цивільного кодексу України, а отже підстави для застосування судом положень частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у даній справі відсутні.
У зв'язку з цим вимога ТОВ «Сан Рост Агро» про стягнення з ФОП Лихогод В.П. 73000,00 грн передоплати не підлягає задоволенню.
До того ж, оскільки позивач не довів порушення його прав в частині поставки товару у встановлений строк, вимога про стягнення з відповідачки 4526,00 грн неустойки в розмірі 0,2% від вартості невідвантаженого товару за кожний день затримки, нарахованої за період з 12.06.2024 по 12.07.2024 на підставі пункту 7.3 договору поставки, також не підлягає задоволенню.
Крім того, з підстав порушення ФОП Лихогод В.П. строку повернення передоплати, позивач просить суд стягнути з відповідачки 1095,00 грн пені в розмірі 0,5%, нарахованої за період з 13.07.2024 по 15.07.2024 на підставі абзацу другого пункту 7.4 договору поставки, а також 1606,00 грн інфляційних втрат і 203,44 грн 3% річних.
З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ФОП Лихогод В.П. попередньої оплати в сумі 73000,00 грн, не підлягають задоволенню і похідні вимоги про стягнення з відповідачки пені, інфляційних втрат і 3% річних, нарахованих на таку заборгованість.
Відповідно до приписів статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як визначено частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже тягар доказування (доведення обставин справи) покладається законом на сторону, яка висуває певні вимоги або заявляє заперечення. В цьому випадку цей обов'язок позивач не виконав, оскільки не довів належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог.
Беручи до уваги встановлені обставини, суд зазначає, що позивач не довів суду належними та допустимими доказами порушення його прав відповідачкою, з огляду на заявлені предмет (стягнення суми попередньої оплати) та підстави (невиконання відповідачкою обов'язку з поставки товару в обумовлений строк) позову, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Сан Рост Агро» про стягнення з ФОП Лихогод В.П. 73000,00 грн попередньої оплати, 5621,00 грн неустойки, 1606,00 грн інфляційних втрат і 203,44 грн 3% річних задоволенню не підлягають.
Всі інші доводи та міркування сторін не досліджуються судом, оскільки, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у цій справі та виникають при кваліфікації спірних відносин.
Судові витрати, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відповідно до приписів статті 129 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 73, 74, 76-80, 123, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити повністю у задоволенні позову.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Щоткін