ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.09.2024Справа № 910/5137/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОУКРЕНЕРГО"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 1 135 617,31 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОУКРЕНЕРГО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 1 135 617,31 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №1251/01 від 12.12.2019.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2024 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
07.05.2024 позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/5137/24, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
24.05.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про слухання справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у загальному позовному провадженні.
Розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, суд прийшов до висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
При цьому, частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом вищевказаних норм процесуального права, якщо ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження.
У силу приписів частини 4 статті 250 Господарського процесуального кодексу України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Наведені відповідачем пояснення не є достатніми для наявності підстав для призначення справи до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
З урахуванням наведеного, судом залишено без задоволення подане відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження.
27.05.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення та відповідь на відзив.
28.05.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про витребування електронного доказу по справі та клопотання про зупинення провадження у справі.
Розглянувши клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналу Додаткової угоди №1 до договору про надання юридичних послуг №3 від 24.02.2021 та оригіналу Додаткової угоди №2 до договору про надання юридичних послуг №3 від 24.02.2021, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Оскільки витребувані відповідачем документи не є необхідними для правильного вирішення даного спору, позивачем підтверджено про укладення між ТОВ «ДНІПРОУКРЕНЕРГО» та адвокатом Громовим Петром Олександровичем договору про надання юридичних послуг від «24» лютого 2021 року № 3, Додаткової угоди № 1 від 20.12.2022, Додаткової угоди № 2 від 23.12.2022 та договору про надання юридичних послуг від 24 лютого 2021 року № 3, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про витребування оригіналу Додаткової угоди №1 до договору про надання юридичних послуг №3 від 24.02.2021 та оригінал Додаткової угоди №2 до договору про надання юридичних послуг №3 від 24.02.2021.
29.05.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження.
03.06.2024 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов.
06.06.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.
Розглянувши клопотання відповідача про повернення позову, суд відмовив у його задоволенні з огляду на таке.
В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на те, що представник позивача не надав належні документи на підтвердження повноважень на право підпису позовної заяви від імені ТОВ "ДНІПРОУКРЕНЕРГО".
Зокрема, підстави залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви визначені статтею 174 ГПК України, у відповідності до якої суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано (п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Дослідивши надані представником позивача договір про надання юридичних послуг від « 24» лютого 2021 року № 3, Додаткову угоду № 1 від 20.12.2022, Додаткову угоду № 2 від 23.12.2022, ордер Серії АЕ № 1057529, судом перевірено особу підписанта позовної заяви та встановлено, що даний позов підписано уповноваженою на те особою, а тому підстави для повернення позовної заяви відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України відсутні.
За таких обставин, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про наявність підстав для повернення позовної заяви.
01.07.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про прискорення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2024 задоволено клопотання Державного підприємства "Гарантований покупець" про зупинення провадження у справі від 28.05.2024, зупинено провадження у справі № 910/5137/24 до завершення перегляду в касаційному порядку судового рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 910/14653/22 за касаційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець".
09.08.2024 позивачем через підсистему «Електронний суд» подано клопотання, в якому позивач просить суд поновити провадження у справі № 910/5137/24.
Судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено повний текст постанови Верховного Суду від 30.07.2024 у справі № 910/14653/22.
Постановою Верховного Суду від30.07.2024 у справі № 910/14653/22 рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 в чинній частині, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 910/14653/22 залишити без змін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 поновлено провадження у справі № 910/5137/24, продовжено розгляд справи №910/5137/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання).
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ДП «Гарантований покупець» порушив свої зобов'язання за договором №1251/01 від 12.12.2019 і додатковою угодою №1/742/01/20 від 25.03.2020, не в повному обсязі розрахувався за електричну енергію, поставлену за «зеленим тарифом», у зв'язку з чим в грудні 2022 року ТОВ «ДНІПРОУКРЕНЕРГО» звернулось до Господарського суду міста Києва (справа №910/14653/22) з позовною заявою до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення заборгованості за куплену у січні 2021 - липні 2022 року електроенергію у розмірі 17 769 002,44 грн, 3 % річних у розмірі 262 122,75 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 265 588,95 грн, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 1251/01 від 12.12.2019.
За доводами позивача, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 справі № 910/14653/22 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 встановлено про заборгованість відповідача перед позивачем станом на 18.04.2023 за електричну енергію згідно договору №1251/01 від 12.12.2019 у розмірі 17 769 002,44 грн та часткову оплату відповідачем заборгованості в ході розгляду справи в апеляційній інстанції на загальну суму 1 007 314,51 грн.
Оскільки на виконання рішення суду по справі № 910/14653/22 відповідачем не здійснено позивачу оплати заборгованості, позивачем нараховано: за період з вересня 2023 року по березень 2024 року інфляційні витрати в сумі 615 382,47 грн; за період з 18 квітня 2023 року по 25 квітня 2024 року 3% річних у сумі 520 234,84 грн.
Позиція відповідача
Відповідач у відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що згідно п. 10.4. Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, обов'язок відповідача з оплати 100% вартості відпущеної продавцям за «зеленим» тарифом електричної енергії відносно кожного попереднього розрахункового періоду можливий лише після настання останньої з обставин: отримання Гарантованим покупцем підписаного продавцем акту купівлі продажу електроенергії; оприлюднення рішення регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги, наданої Гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Крім того, відповідач звертає увагу суду, що зобов'язання сторін у заявлений період виникли під час дії воєнного стану та наявності правових підстав для застосування до спірних правовідносин наказів Міненерго №140 від 28.03.2022 та №2 206 від 15.06.2022 при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію у спірний період.
Також відповідач зазначив, що представник позивача не надав належні документи на підтвердження повноважень на право підпису позовної заяви від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОУКРЕНЕРГО», а отже позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, тому позов та додані до нього документи мають бути повернуті позивачу.
Відповідач вказує на те, що позивач та відповідач є учасниками ринку електричної енергії (виробником електричної енергії та гарантованим покупцем відповідно), беручи до уваги, що договір укладений відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», на спірні правовідносини поширюються положення пп. 16 п. 1 постанови НКРЕКП № 332 щодо зупинення нарахування і стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, що вказує на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у спірній частині.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що з урахуванням введення на всій території України воєнного стану, зважаючи на важливість Гарантованого покупця для економіки України, беручи до уваги соціальну спрямованість його діяльності, вбачається настання непереборної сили, що унеможливлює стягнення з відповідача основного боргу, 3% та інфляційних нарахувань в судовому порядку.
У відзиві на позов відповідач також просив зменшити розмір річних процентів на 99% до 11 356,17 грн та заперечив щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 80 000 грн.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Державне підприємство "Гарантований покупець" є суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії на провадження діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця, у відповідності до Закону України "Про ринок електричної енергії" зобов'язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників за аукціонною ціною та виконувати інші функції, визначені законодавством.
12.12.2019 між Державним підприємством «Гарантований покупець» (далі - Гарантований покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОУКРЕНЕРГО» (далі - виробник за «зеленим» тарифом, позивач) укладено договір № 1251/01, відповідно до умов якого виробник за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок №641).
25.03.2021 сторонами укладено додаткову угоду № 1/742/01/20 до договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти договір у новій редакції.
Згідно з п. 2.3 договору продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Пунктом 3.3 договору, встановлено, що оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Відповідно до пункту 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Згідно з пунктом 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
У зв'язку зі неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті за договором №1251/01 від 12.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОУКРЕНЕРГО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 17 769 002,44 грн основного боргу, 262 122,75 грн 3% річних, 1 265 588,95 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі № 910/14653/23 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" (на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОУКРЕНЕРГО" 17 769 002 грн. 44 коп. основного боргу, 262 122 грн. 75 коп. 3% річних, 1 265 588 грн. 95 коп. інфляційних втрат та 289 450 грн. 71 коп. витрат по сплаті судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 визнано нечинним рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі № 910/14653/23 в частині стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОУКРЕНЕРГО» суми основної заборгованості в розмірі 1 007 314,51 грн, закрито провадження у справі №910/14653/23 в частині заявлених позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 1 007 314,51 грн, в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі № 910/14653/23 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 липня 2024 року у cправі № 910/14653/22 рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 в чинній частині, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 910/14653/22 залишено без змін.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі № 910/14653/23 встановлено, що на виконання умов договору відповідач в період з січня 2021 року по липень 2022 року придбав у позивача на умовах договору електричну енергію на загальну суму 62 538 385,26 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електроенергії.
Таким чином, враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором №1251/01 від 12.12.2019, яке встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі № 910/14653/23, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 520 234,84 грн за період з 18 квітня 2023 року по 25 квітня 2024 року та інфляційні втрати у розмірі 615 382,47 грн. за період з вересня 2023 року по березень 2024 року.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, 12.12.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір № 1251/01 купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом.
Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України та Господарського кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії" та відповідними підзаконними нормативними актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України).
Згідно з пунктом 18 частини першої статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом.
Закон України "Про ринок електричної енергії", наділяючи виробника електричної енергії правом на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію (пункт 2 частини третьої статті 30 Закону), водночас містить припис, що порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за "зеленим" тарифом, порядок визначення вартості та сплати послуги за механізмом ринкової премії, що надається гарантованому покупцю суб'єктами господарювання, яким встановлено "зелений" тариф або які за результатами аукціону набули право на підтримку, визначається порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором (частина шоста статті 65 Закону).
Як встановлено судом, на виконання умов договору відповідач в період з січня 2021 року по липень 2022 року придбав у позивача електричну енергію на загальну суму 62 538 385,26 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі № 910/14653/23, яке залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.07.2024, встановлено, що факт постачання електричної енергії підтверджуються підписаними сторонами актами купівлі-продажу електроенергії за січень 2021 на суму 1 257 364,43 грн, за лютий 2021 на суму 1 717 809,80 грн, за березень 2021 на суму 3 377 257,14 грн, за квітень 2021 на суму 3 536 266,66 грн, за травень 2021 на суму 4 958 937,53 грн, за червень 2021 на суму 4 371 406,72 грн, за липень 2021 на суму 5 066 801,04 грн, за серпень 2021 на суму 4 918 652,76 грн, за вересень 2021 на суму 4 002 559,00 грн, за жовтень 2021 на суму 3 161 879,88 грн, за листопад 2021 на суму 1 641 276,50 грн, за грудень 2021 на суму 464 245,70 грн, за січень 2022 на суму 1 145 368,03 грн, за лютий 2022 на суму 1 768 182,23 грн, за березень 2022 на суму 3 506 325,96 грн, Акт коригування до Акту купівлі-продажу електроенергії за березень 2022 на суму 16 497,83 грн, за квітень 2022 на суму 3 060 710,12 грн, за травень 2022 на суму 4 971 411,31 грн, за червень 2022 на суму 1 343 657,95 грн, за липень 2022 на суму 5 079 194,29 грн.
Також, під час розгляду справи № 910/14653/23 судами встановлено, що позивачем було отримано від відповідача підписані без заперечень та зауважень наступні Акти коригування: 1) Акт коригування від 27.03.2023 до Акту купівлі-продажу електроенергії за лютий 2021 від 28.01.2021 зі збільшенням вартості поставленої електроенергії на 58 881,97 грн; 2) Акт коригування від 21.02.2023 до Акту купівлі-продажу електроенергії за серпень 2022 від 31.08.2022 зі зменшенням вартості поставленої електроенергії на 34 240,78 грн; 3) Акт коригування від 16.02.2023 до Акту купівлі-продажу електроенергії за лютий 2022 від 28.02.2022 зі зменшенням вартості поставленої електроенергії на 84,90 грн; 4) Акт коригування від 17.02.2023 до Акту купівлі-продажу електроенергії за квітень 2022 від 30.04.2022 зі збільшенням вартості поставленої електроенергії на 210 811,86 грн; 5) Акт коригування від 16.03.2023 до Акту купівлі-продажу електроенергії за травень 2022 від 31.05.2022 зі збільшенням вартості поставленої електроенергії на 9,43 грн; 6) Акт коригування від 20.03.2023 до Акту купівлі-продажу електроенергії за червень 2022 від 30.06.2022 зі збільшенням вартості поставленої електроенергії на 2 937 202,80 грн.
Таким чином, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі № 910/14653/23, яке залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.07.2024, встановлено факт наявності основної заборгованості за договором №1251/01 у відповідача перед позивачем у сумі 17 769 002,44 грн.
У ході розгляду справи № 910/14653/23 в апеляційній інстанції, Північним апеляційним господарським судом у постанові від 06.03.2024 встановлено, що відповідач сплатив та подав докази частково погашення заборгованості на загальну суму 1 007 314,51 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 31.05.2023 № 297 674 на суму 356 381,16 грн; від 15.06.2023 № 300 339 на суму 571 696,10 грн; від 18.10.2023 №315 045 на суму 58 881,97 грн; від 18.10.2023 №316694 на суму 1 519,73 грн; від 20.10.2023 №317 617 на суму 636,95 грн; від 26.10.2023 №319 543 на суму 2 305,48 грн; від 30.11.2023 №326 261 на суму 2 051,45 грн; від 28.12.2023 №332 626 на суму 3 502,79 грн; від 21.02.2024 №348 322 на суму 10 338,88 грн, у зв'язку із чим суд закрив провадження у справі № 910/14653/23 у вказаній частині.
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 910/14653/23 факти щодо неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати заборгованість за куплену електроенергію у розмірі 17 769 002,44 грн та погашення скаржником заборгованості у розмірі 1 007 314,51 грн під час розгляду справи 910/14653/23 повторного доведення не потребують.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з позовної заяви у справі №910/14653/23 позивачем заявлялось до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 262 122,75 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 265 588,95 грн, нараховані до 18.04.2023.
Поряд з тим, в межах даної справи позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 520 234,84 грн за період з 18.04.2023 по 25.04.2024 та інфляційні втрати у розмірі 615 382,47 грн за період з вересня 2023 року по березень 2024 року.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Крім того, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.
В пункті 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, наявність судового рішення чи факт відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання не свідчить про припинення зобов'язання, а тому наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права отримати передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України суми. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, а також у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі №922/795/19.
Таким чином, позивач має право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат протягом усього часу існування обставин прострочення виконання грошового зобов'язання боржником, тобто до повного виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи вищенаведене, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідач зобов'язаний сплатити нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних за весь час прострочення, тобто, по день надходження коштів на рахунок належного кредитора, оскільки в такому випадку зобов'язання відповідно до ст. 599 ЦК України припинилося внаслідок його виконання.
Наведене узгоджується із судовою практикою Верховного Суду, зокрема, постанова від 10 квітня 2018 року по справі №914/1033/17.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Перевіривши розрахунок 3% річних у розмірі 520 234,84 грн за період з 18.04.2023 по 25.04.2024 та інфляційні втрати у розмірі 615 382,47 грн за період з вересня 2023 року по березень 2024 року, судом встановлено, що розрахунки інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо доводів відповідача про застосування до спірних правовідносин наказів Міненерго №140 від 28.03.2022 та № 206 від 15.06.2022, судом відхиляються, оскільки Накази Міністерства енергетики України №140 та №206 закріплюють забезпечення виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з альтернативних джерел, мінімальною оплатою, встановленою Міністерством енергетики України, вартості переданої електричної енергії, однак не звільняють відповідача від обов'язку повного розрахунку та не змінюють терміни виникнення грошових зобов'язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з п. 10.4 Порядку.
Більш того, станом на дату настання строку оплати за заявлений період Наказ Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» втратив чинність.
Отже, доводи відповідача судом відхиляються, у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на настання обставин непереборної сили, у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану.
Відповідно до 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.
Згідно з листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
Вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
Зазначений лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 923/878/21 та постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 910/11302/22.
Отже, лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022 не є безумовним та належним доказом щодо встановлення обставин непереборної сили у даних правовідносинах.
Судом встановлено, що відповідачем не надано належних доказів неможливості виконання зобов'язання внаслідок настання форс-мажорних обставин, зокрема сертифікат про форс-мажорні обставини, виданий Торгово-промисловою палатою України, не надано доказів повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставини.
Таким чином, враховуючи умови договору та норми чинного законодавства, з огляду на відсутність в матеріалах справи сертифікату про форс-мажорні обставини, виданий Торгово-промисловою палатою України, доказів повідомлення позивача про неможливість виконання відповідачем свого зобов'язання у внаслідок настання форс-мажорних обставин з наданням відповідних доказів, суд відхиляє доводи відповідача щодо наявності обставин непереборної сили.
У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не підтверджено належними та достатніми доказами обставини на які він посилається у відзиві на позов, суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Водночас, відповідачем заявлено про зменшення розміру 3 % річних на 99% до 11 356,17 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.
Зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. Зазначена правова позиція викладене у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18.
При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).
Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала таке: справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України , які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора; відповідно до положень статті 611, частини третьої статті 692, статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання; звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України , позивач не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру;
З огляду на наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, значених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір річних.
У відзиві відповідачем належним чином не обґрунтовано та не надано належних доказів в підтвердження існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру санкцій.
Підсумовуючи наведене, враховуючи, що відповідачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами, у розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості випадку, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, а тому посилання відповідача на статті 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України суд відхиляє.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОУКРЕНЕРГО" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення повністю.
У відповідності до п. 2 ч. 1. ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд справи покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОУКРЕНЕРГО" (просп. Богдана Хмельницького, буд. 249, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код: 39767243) 3% річних у розмірі 520 234,84 грн, інфляційні втрати у розмірі 615 382,47 грн та судовий збір у розмірі 17 034,26 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 20.09.2024.
Суддя О.В. Гулевець