ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.09.2024Справа № 910/5570/24
За позовом Керівника Корюківської окружної прокуратури
в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області
та Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця»
про стягнення 27 274,50 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Керівник Корюківської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (далі - позивач 1) та Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області (далі - позивач 2) звернувся до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» (далі - відповідач, АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця») про стягнення 27 274,50 грн шкоди.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги прокурор зазначає про те, що відповідач не виконав обов'язку щодо охорони і збереження лісового фонду, внаслідок чого відбулася чергова незаконна рубка дерев, чим спричинено шкоду. Розрахунок розміру шкоди здійснено компетентною особою відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665.
Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/5570/24 та справу передано на розгляд судді Смирнової Ю.М.
Ухвалою суду від 14.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
29.05.2024 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 07.02.2000 серії ІІ-ЧП № 000035 для виробничих потреб залізниці надана у користування земельна ділянка площею 76,65 га в Чернігівській області на дільниці Бахмач - Щорс (зараз Сновськ) - Держкордон км 85+761 - км 92+784, і саме на цій земельній ділянці 02.01.2023 працівниками залізниці була виявлена незаконна рубка дерев різної породи в кількості 4 штук, а не на земельній ділянці згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 07.02.2000 серії ІІ-ЧП № 000036, копія якого додана до позовної заяви. На таких земельних ділянках знаходяться захисні лісонасадження залізниці, а охороною, веденням захисного господарства в лісонасадженнях залізниць займаються спеціалізовані лісогосподарські підрозділи - дистанції захисних лісонасаджень, які підпорядковані службам колії залізниць; працівниками виробничого підрозділу Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» була виявлена незаконна рубка у захисних лісових насадженнях дерев у лісосмузі на 90 км, пк 6 ліва сторона колії перегону Низківка - Сновськ (Чернігівська область). У зв'язку з цим, відповідачем направлено заяву про злочин до органу досудового розслідування та відкрито кримінальне провадження; підрозділ відповідача звернувся із відповідною заявою про злочин, оскільки саме Укрзалізниці завдано збитки, так як здійснено порубку дерев в захисних лісонасадженнях залізниці, які розташовані у межах смуги відведення залізниці; відновлення вирубаних дерев здійснено виключно силами і за рахунок Укрзалізниці, оскільки захисні лісонасадження залізниці забезпечують безпеку руху поїздів та не відповідають загальному поняттю ліс; чинним законодавством не визначено переліку протипожежних та інших заходів в порядку частини другої ст. 86 Лісового кодексу України; прокурором не доведено, що вирубка лісу здійснена з вини відповідача, не доведена неправомірність його поведінки (дій або бездіяльності); саме особа, визнана винною у незаконній рубці лісу, зобов'язана нести відповідальність за такі дії та відшкодувати шкоду, розмір якої визначається до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665; додана до позовної заяви посадова інструкція лісника не може братися до уваги у даному випадку, оскільки з 08.09.2022 посада лісника відсутня у штатному розписі регіональної філії «Південно-Західна залізниці» АТ «Укрзалізниця»; участь прокурора в даному господарському процесі не є виправданою.
10.06.2024 від прокурора надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив прокурор зазначив, що положення ст. 1 та ст. 4 Лісового кодексу України та Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 № 733, спростовують твердження відповідача, що насадження лінійного типу не належать до лісового фонду; у даному випадку питання стосується цивільно-правової відповідальності відповідача, правові підстави настання якої встановлено у ст. 1166 ЦК України, та для настання якої не вимагається факту притягнення до кримінальної відповідальності; прокурор послався на правові висновки Верховного Суду при вирішенні спорів про стягнення з постійних лісокористувачів шкоди, заподіяних заподіяної самовільною порубкою дерев, зокрема, правовий висновок, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами та вказав на наявність підстав для представництва інтересів держави в суді.
15.08.2024 від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про вступ у справу та надання доступу до електронної справи.
Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 2521 цього Кодексу.
Згідно з частиною восьмою ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України ).
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Згідно з державними актами на право постійного користування землею від 07.02.2000 серії ІІ-ЧП № 000035 та від 07.02.2000 серії ІІ-ЧП № 000036 Державному територіально-галузевому об'єднанню «Південно-Західна залізниця» надано у постійне користування для виробничих потреб залізниці земельну ділянку площею 76,65 га, розташовану в Щорському районі Чернігівській області на дільниці Бахмач - Щорс - Держкордон км 85+761 - км 92+784 та земельну ділянку площею 51,16 га, розташовану в Щорському районі Чернігівській області на дільниці Бахмач - Щорс - Держкордон км 92+784 - км 97+430.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України № 1353-VIII від 12.05.2016 було перейменовано місто Щорс на місто Сновськ.
Рішенням Сновської міської ради від 27.09.2016 «Про добровільне об'єднання територіальних громад» було сформовано Сновську об'єднану територіальну громаду до якої увійшли всі населені пункти Сновського району.
Згідно листа Сновської міської Ради Корюківського району Чернігівської області від 25.01.2023 № 120/07-06, земельна ділянка з координатами 51.770263,31.990413, розташована за межами населеного пункту с. Великий Щимель Сновської міської Ради Корюківського району та знаходиться в полосі відведення залізниці і перебуває у постійному користуванні регіональної філії «Південно-західна залізниця» АТ «Українська залізниця».
Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці), підприємств та установ залізничного транспорту, які реорганізуються шляхом злиття, 21.10.2015 проведено державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (код згідно із ЄДРПОУ 40075815).
Статтею 2 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та частини другої загальних положень Статуту АТ «Укрзалізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735, визначено, що усі права та обов'язки державного підприємства «Південно-західна залізниця» (наразі Регіональна філія «Південно-західна залізниця» АТ «Укрзалізниця») з 01.12.2015 перейшли до правонаступника АТ «Укрзалізниця».
Отже, правонаступником всіх прав та обов'язків Державного підприємства «Південно-західна залізниця» є АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-західна залізниця» АТ «Українська залізниця».
Згідно з положеннями про Регіональну філію «Південно-західна залізниця» АТ «Українська залізниця», Регіональна філія «Південно-західна залізниця» є відокремленим підрозділом юридичної особи АТ «Укрзалізниця», до складу якої входить також виробничий підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень.
Пунктом 1.6. Положення про виробничий підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень Регіональної філії «Південно-західна залізниця» АТ «Українська залізниця» передбачено, що підрозділ є виробничим структурним підрозділом регіональної філії «Південно-західна залізниця» АТ «Українська залізниця».
Згідно із п. 2.1. Положення про виробничий підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень Регіональної філії «Південно-західна залізниця» АТ «Українська залізниця», основними завданнями підрозділу є створення нових і утримання раніше створених снігозахисних, вітрозахисних, огороджувальних і зелених насаджень у смузі відведення Регіональної філії «Південно-західна залізниця» АТ «Українська залізниця».
Підрозділ відповідно до покладених на нього завдань здійснює такі функції: виконання вимог по охороні навколишнього природнього середовища; виконання заходів по збереженню захисних функцій лісонасаджень (п. 3.10. та п. 3.26. вказаного Положення).
До складу Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень входять 10 виробничих дільниць.
Відповідно посадової інструкції (реєстраційний № ПЧЛ-5-ПІ-015) начальника дільниці, затвердженої начальником виробничого підрозділу Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень Регіональної філії «Південно-західна залізниця» АТ «Українська залізниця» від 08.12.2022, начальник, зокрема, організовує і контролює виконання лісокультурних, гідро-, лісомеліоративних та інших лісогосподарських робіт, профілактичних протипожежних заходів, заходів з охорони лісів від самовільних порубок, робіт із захисту лісів від шкідників та хвороб, лісонасінневої справи, побічних лісових користувань, відведення лісосік та відпуск деревини (п. 5.4.); не рідше 1 разу на тиждень проводить огляди захисних лісонасаджень на предмет самовільних порубів з наданням щомісячного звіту до техвідділу (п. 5.33.); координує роботу майстрів лісу та майстерських дільниць в цілому; виявляє та своєчасно складає разом з підлеглими йому працівниками (майстрами лісу, лісниками, лісорубами) акт про лісопорушення і своєчасно подає їх керівництву підприємства; оформляє і слідкує за правильним складанням актів про лісопорушення і лісові пожежі в захисних лісонасадженнях.
02.01.2023 о 13 год. 20 хв. Начальником виробничої (Менської) дільниці Шиль М.А. за участю бригадира Лебідь А.В. було складено Акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства ВП Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень ДТГО «Південно-Західна залізниця» Державна адміністрація залізничного транспорту України, згідно з яким у Бахмацькій дистанції захисних лісонасаджень Менська виробнича дільниця, перегон Низківка - Сновськ 90ГК 6 - лівої сторони колії, квартал - 9, виділ - 253 було виявлено самовільну рубку 4 дерев різної породи (сосна - 2 штуки (пні в діаметрі 50 см та 20 см), дуб - 1 штука (пень в діаметрі 36 см), береза - 1 штука (пень в діаметрі 22 см)).
Про вказане порушення Лебідь А.В. було повідомлено органи поліції і слідчим Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області о 15:00 складено протокол огляду місця події від 02.01.2023.
02.01.2023 за вказаним повідомленням, Корюківським районним відділом поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області відкрито кримінальне провадження № 12023270290000005 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першої ст. 246 КК України.
04.01.2023 начальник Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень О.П. Кравченко та інженер з охорони та захисту лісу О.М. Онищенко звернулись до Сновського ВП ГУНП в Чернігівській Виробничим підрозділом «Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень» з заявою про злочин № ПЧЛ-5-1/6, долучивши докази порубки дерев та розрахунок розміру шкоди, заподіяної захисним лісонасадженням Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень самовільною рубкою дерев на суму 27 274,50 грн, здійснений згідно з затвердженими тарифами, таксами постановою Кабінету Міністрів України № 655 від 23.07.2008.
27.01.2023 Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області на запит слідчого СВ Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області від 19.01.2023 № 757/124/44-2023 на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» № 665 від 23.07.2008 було проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев різних порід, яка становить 27 274,50 грн.
12.03.2023 прокурор листом № 51-77-1058вих-24 звернувся до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та листом вих. № 51-77-1060вих-24 звернувся до Сновської міської ради, в яких повідомив про шкоду, завдану державні внаслідок самовільної рубки дерев у розмірі 27 247,50 грн та, що вказана шкода не відшкодована, що спричиняє порушення інтересів держави.
Також у вказаних листах прокурор просив повідомити позицію щодо можливості звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної порубкою, чи можливість подачі такого позову безпосередньо прокурором.
Державна екологічна інспекція у Чернігівській області листом № 10/690 від 19.03.2023 повідомила прокурора, що сума шкоди становить 27 247,50 грн, розрахунок якої було здійснено 27.01.2023 згідно листа Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області; по вказаному прокурором факту перевірка не проводилась, адміністративні матеріали відносно АТ «Укрзалізниця» не складались, з позовом до суду не зверталась, проти здійснення представництва безпосередньо прокуратурою не заперечувала.
Сновська міська рада листом від 20.03.2024 № 05-05/566 повідомила прокурора, що вона не зверталась (не планує звертатись) до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою 4 дерев, у зв'язку з нестачею коштів на судові витрати, та не заперечувала щодо можливого звернення прокурора з таким позовом до суду.
30.03.2023 слідчим СВ Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12023270290000005 від 02.01.2023 у зв'язку з не заподіянням істотної шкоди та відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першої ст. 246 КК України, про що повідомлено начальника Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень 30.03.2023 № 4738/124/44-2023.
Листами від 26.04.2024 № 51-77-1716вих-24 та № 51-77-1717вих-24 прокурор повідомив Сновську міську ради та Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, що ним підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, Сновської міської ради до «Українська залізниця» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев.
У зв'язку з викладеними обставинами, прокурор звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача (відшкодувати) на користь позивача 1 шкоди, завданої державі у розмірі 27 274,50 грн внаслідок незаконної порубки дерев, оскільки відповідач, як постійний лісокористувач, не виконав своїх обов'язків із забезпечення охорони, захисту, відтворення, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно з частиною першою ст. 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частина третя ст. 1 ЛК України).
Частиною першою ст. 4 ЛК України передбачено, що до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.
Відповідно до частини першої ст. 7 ЛК України ліси, які знаходяться на території України, є об'єктами права власності Українського народу.
Згідно зі ст. 94 ЛК України, державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища, іншими органами виконавчої влади у межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства.
Згідно з п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 (далі - Положення), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Державна екологічна інспекція у Чернігівській області, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 02.02.2021 № 56 (від 01.03.2023 № 45) (далі - Положення), в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів.
Відповідно до п. 5 частини другої розділу II Положення, Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Частинами дев'ятою та десятою розділу II Положення передбачено, що Держекоінспекція розраховує розмір збитків, шкоди, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, виступає позивачем та відповідачем у судах, тощо.
Таким чином, саме на Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області як орган виконавчої влади покладено повноваження здійснювати відповідні контрольні функції щодо охорони та використання природних ресурсів, які перебувають і є об'єктами права власності Українського народу.
Проте, незважаючи на вказане, Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, за наявності відповідних підстав, заходів щодо звернення з позовною заявою до суду про стягнення з відповідача коштів у примусовому порядку для захисту інтересів держави не вжито, що підтверджується листом Державної екологічної інспекції у Чернігівській області № 10/690 від 19.03.2023.
У свою чергу, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України).
Територіальним громадам міст, селищ, сіл належить право комунальної власності, зокрема, на землю та природні ресурси (ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Статтею 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до делегованих повноважень виконавчого органу місцевого самоврядування у галузі охорони навколишнього природного середовища належить здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку (ст. 145 Конституції України).
Так, з матеріалів справи убачається, що самовільна порубка дерев мала місце у лісосмузі поблизу залізничного перегону «Мена-Сновськ (с. В. Щимель)» Сновської обєднаної територіальної громади, що розташована на території Сновської міської ради Чернігівської області.
Таким чином, шкода, завдана унаслідок незаконної порубки дерев в адміністративних межах Сновської міської ради, підлягає стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища Сновської міської ради на розподільчий казначейський рахунок за кодом класифікації доходів бюджету.
Отже, Сновська міська рада є уповноваженим органом на здійснення відповідних повноважень з метою захисту інтересів територіальної громади, а тому має бути співпозивачем у справі.
Проте, незважаючи на викладене, Сновською міською радою, за наявності відповідних підстав, заходів щодо звернення з позовною заявою до суду про стягнення з відповідача коштів у примусовому порядку для захисту інтересів держави не вжито, що підтверджується листом Сновської міської ради від 20.03.2024 № 05-05/566.
Відповідно до п. 3 частини першої ст. 1311 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з п. 2 частини першої ст. 2 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.
За приписами ст. 24 Закону України «Про прокуратуру», право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.
Відповідно до частини третьої ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частина четверта ст. 53 ГПК України).
Частиною п'ятою ст. 53 ГПК України передбачено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини третьої ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Аналіз частини третьої ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу. Аналогічна позиція викладена у п. 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка, проте, є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійсненні процесуальних прав позивача.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічні висновки викладені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі 910/10436/22.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (частина четверта ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Крім цього, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17.
Матеріалами справи підтверджується, що листами від 26.04.2024 № 51-77-1716вих-24 та № 51-77-1717вих-24 керівник окружної прокуратури повідомив Сновську міську раду та Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області про представництво в суді інтересів держави шляхом пред'явлення прокурором відповідного позову.
За таких обставин, ураховуючи звернення прокурора до компетентних органів та нездійснення позивачами упродовж тривалого часу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом, у даному випадку, відповідно до ст. 1311 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявні підстави для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення до суду даного позову в інтересах органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах про стягнення заподіяної шкоди державі.
З огляду на те, що прокурором в позові вказано, які саме інтереси держави порушено, та ураховуючи нездійснення компетентними органами самостійного захисту інтересів держави, апеляційний господарський суд дійшов висновку про доведеність прокурором підстав для захисту інтересів держави у суді.
Предметом спору у цій справі є стягнення з АТ «Українська залізниця» шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.
В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частинами першою та другою ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
У відповідності до частини другої ст. 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України), під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з частиною першою ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до частини першої ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Нормами ст. 1192 ЦК України установлено, що, якщо інше не установлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша ст. 22, ст. 611, частина перша ст. 623 ЦК України).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди.
В силу приписів частини першої ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Частиною другою ст. 19 ЛК України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Отже, відповідно до ст. 17 та ст. 19 ЛК України, АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-західна залізниця» є постійним лісокористувачем, на якого чинним законодавством покладено обов'язок забезпечити охорону захисних насаджень на підвідомчій регіональної філії території.
Приписами ст. 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з п. 5 частини першої ст. 64 ЛК України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до ст. 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
За змістом частини першої ст. 105 ЛК України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до п. 1 та п. 5 частини другої ст. 105 ЛК України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; а також у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Згідно з частиною першою ст. 107 ЛК України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Системний аналіз положень ст. 86, п. 5 частини другої ст. 105, ст. 107 ЛК України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, а також передбачено, що підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Отже, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 16.08.2022 у справі № 925/1598/20, від 11.01.2024 у справі № 922/618/22, від 24.01.2024 у справі № 907/449/22 та від 27.03.2024 у справі № 908/65/23).
Крім того, відповідно до п. 2.11.3. Інструкції з улаштування та утримання колії залізниць України Державної адміністрації залізничного транспорту України затвердженої наказом Укрзалізниці від 01.03.2012 № 072-Ц, до поточного утримання захисних лісонасаджень, зокрема, відносяться також роботи з охорони від самовільних рубок і пожеж. Охороною, веденням захисного господарства в лісонасадженнях залізниць займаються спеціалізовані лісогосподарські підрозділи - дистанції захисних лісонасаджень, які підпорядковані службам колії залізниць.
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, установлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
Суд відзначає, що зазначені вище обов'язки постійних лісокористувачів з питань охорони та захисту лісів є також основними завданнями структурного підрозділу відповідача - Регіональної філії «Південна-західна залізниця» АТ «Українська залізниця» відповідно до Положення про нього, та виробничого підрозділу Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень регіональної філії «Південно-західна залізниця», основними завданнями якого є створення нових і утримання раніше створених снігозахисних, вітрозахисних, огороджувальних і зелених насаджень в смузі відведення регіональної філії «Південно-західна залізниця» АТ «Українська залізниця».
Однак, матеріалами справи підтверджується факт незаконної вирубки деревини невстановленими особами за відсутності відповідного дозволу на проведення вирубки дерев у лісосмузі поблизу залізничного перегону «Мена-Сновськ (с. В. Щимель)» Сновської обєднаної територіальної громади - Бахмацькій дистанції захисних лісонасаджень Менська виробнича дільниця, перегон Низківка - Сновськ 90ГК 6 - лівої сторони колії, квартал - 9, виділ - 253, що сталось у проміжок часу між 29.12.2022 та 02.01.2023 (день виявлення вирубки), та є порушенням лісового законодавства.
В свою чергу, відповідно до матеріалів справи земельна ділянка, на якій здійснено незаконну порубку дерев, перебуває у постійному користуванні АТ «Українська залізниця», що відповідачем не заперечується.
Отже, оскільки саме на АТ «Українська залізниця», як на постійного лісокористувача покладено обов'язки із забезпечення охорони, відтворення та захисту лісових насаджень, то невжиття посадовими особами відповідача дій по забезпеченню збереження лісового фонду та належної охорони лісових насаджень завдало шкоду навколишньому природному середовищу. Аналогічні висновки викладені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 у справі № 910/13759/23.
При цьому, суд не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу того, що саме особа, визнана винною у незаконній порубці лісу, зобов'язана нести відповідальність за такі дії та відшкодовувати шкоду, в той час як позивачем не доведено, що шкода була завдана лісу саме відповідачем, який оперативно виявив самовільну порубку дерев та негайно проінформував правоохоронні органи, оскільки протиправність поведінки відповідача, у даному випадку, полягає у невиконанні посадовими особами відповідача належним чином обов'язків щодо охорони і збереження лісового фонду, внаслідок чого навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду.
Системний аналіз змісту вищезазначених положень Лісового кодексу України свідчить про те, що саме відповідач, як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок на підвідомчій йому території і не має значення, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, так як визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі шкоди внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами. Аналогічну правову позицію, викладено у постановах Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 906/366/20, а також постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 909/976/17 від 09.08.2018.
Факт незаконної порубки дерев на підвідомчій відповідачеві території, внаслідок чого лісу завдано шкоду, підтверджено матеріалами справи та самим відповідачем не заперечується.
Разом з тим, дії відповідача щодо фіксування правоохоронним органом здійсненого невідомими особами правопорушення жодним чином не спростовують вини відповідача і не свідчать про вжиття усіх заходів належного забезпечення охорони лісу. В свою чергу, кримінальне провадження за даним фактом не спростовує бездіяльності відповідача та незабезпечення належної охорони лісу, внаслідок чого скоєно незаконну порубку та відповідно завдано шкоду довкіллю.
Таким чином, за висновком суду, відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив самовільну порубку на підпорядкованій йому території, не забезпечивши збереження не призначених для порубки дерев, не здійснивши комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням лісового законодавства, своєчасно не виявивши таких порушень і не вживши відповідних заходів щодо їх усунення.
Відповідно до ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, затвердженого наказом Держекоінспекції України від 02.02.2021 № 56 (від 01.03.2023 № 45), Державна екологічна інспекція у Чернігівській області в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Частинами дев'ятою та десятою розділу II Положення від 02.02.2021 № 56 (від 01.03.2023 № 45) визначено, що Держекоінспекція розраховує розмір збитків, шкоди, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, виступає позивачем та відповідачем у судах, тощо.
Відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, за кожне дерево, вирубане або пошкоджене до ступеня припинення росту, діаметр дерев у корі біля шийки кореня, яких становить; 18, 1-22 см - 390,00 грн; 34,1-38 см - 1 845,00 грн та 46,1-50 см - 3 109,00 грн.
Згідно Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами Індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, проводиться починаючи з 1 січня 2009 р. за формулою Ні = Нп х І / 100, де Ні - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; Нп - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у попередньому році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; І - індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків.
З урахуванням вказаних норм та відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області розраховано шкоду, завдану державі внаслідок самовільної порубки дерев, розмір якої становить 27 274,50 грн.
Перевіривши наданий розрахунок, суд приходить до висновку, що розрахунок шкоди, завданої державі внаслідок самовільної порубки дерев, здійснено відповідно до вимог законодавства та на підставі матеріалів кримінального провадження.
Розмір шкоди, завданої державі внаслідок самовільної порубки дерев, відповідачем не заперечується. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було складено розрахунок вказаної шкоди, розмір якої складає 27 274,50 грн.
Доводи відповідача про те, що вказана постанова Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 може бути застосована до особи, визнаною винною у незаконній рубці лісу, відхиляються судом, оскільки необхідність застосування положень вказаної постанови до постійних лісокористувачів, які не дотримувались вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, підтверджується сталою практикою Верховного Суду, зокрема, в постанові 09.12.2019 у справі № 906/133/18, відповідачем в якій також була ПАТ «Українська залізниця».
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та правові позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки наявні визначені приписами ст. 1166 ЦК України елементи цивільного правопорушення для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, а саме: вина та протиправна поведінка відповідача полягає у тому, що всупереч вимог законодавства ним не виконано обов'язку щодо охорони і збереження лісового фонду, унаслідок чого відбулась незаконна порубка дерев, чим спричинено шкоду, розрахунок розміру якої здійснено компетентною особою відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665.
Відповідно до частини першої ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом положень ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до частини першої ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Положеннями ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення у повному обсязі.
У зв'язку із задоволенням позову судовий збір, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ: 40075815) в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» (01601, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6; код ЄДРПОУ: 40081221) на користь Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області (15200, Чернігівська обл., Корюківський р-н, м. Сновськ, вул. Незалежності, буд. 19; код ЄДРПОУ: 04061932) 27 274 (двадцять сім тисяч двісті сімдесят чотири) грн 50 коп. шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ: 40075815) в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» (01601, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6; код ЄДРПОУ: 40081221) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, буд. 9; код ЄДРПОУ: 02910114) судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М. Смирнова