ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.09.2024Справа № 910/7381/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"
до Фізичної особи-підприємця Гром Мирослави Володимирівни
про стягнення 17 469,36 грн,
без виклику представників сторін
До Господарського суду міста Києва звернулось Комунальне підприємстве виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (далі - позивач) з позовом до Фізичної особи-підприємця Гром Мирослави Володимирівни (далі - відповідач) про стягнення 17 469,36 грн (8 532,00 грн заборгованості, 1 279,80 грн штрафу, 1 306,72 грн 3% річних 4 896,19 грн втрат від інфляції та 1 454,65 грн пені).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 2061/13 від 22.10.2013 в частині внесення платежів у обумовлений договором строк.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 відкрито провадження у справі № 910/7381/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено учасникам справи строки для вчинення процесуальних дій.
Вказана ухвала доставлена до електронного кабінету позивача 25.06.2024.
Відповідачу копія вказаної ухвали суду направлена за адресою, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно поштового відправлення № 0600274141759, яке, як вбачається з даних трекінгу відстеження/пересилання поштових відправлення, отримано 06.07.2024.
Крім того, ухвалу суду від 24.06.2024 опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідач правом на подання до суду відзиву на позов не скористався.
Таким чином, судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та затримок у доставці поштової кореспонденції) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.
Від сторін не надходило клопотань про розгляд даної справи з повідомленням викликом представників сторін.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
Між комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (далі - Позивач/Підприємство) та Фізичною особою-підприємцем Гром Мирославою Володимирівни (далі - Відповідач/Розповсюджувач) був укладений договір № 2061/143 від 22.10.2013 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва (далі - Договір), за умовами якого на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), дозволу(-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого(-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів) (далі - РЗ), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - Право тимчасового користування), за умов повного дотримання розповсюджувачем цього Договору та Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року № 37/6253, з наступними змінами та доповненнями (надалі - Порядок), а розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього Договору перераховувати плату за Право тимчасового користування виключно на поточний рахунок Підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим Договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами (п. 1.1 Договору).
Згідно з пунктами 5.1.1., 5.1.2 Договору Розповсюджувач має право розміщувати зовнішню рекламу на певний строк та у певному місці, відповідно до наданого дозволу; користуватися місцем для РЗ.
Відповідно до п. 6.2. Договору розмір плати за право тимчасового користування встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується підприємством відповідно до вимог Порядку та умов цього Договору.
Підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями та внесення розповсюджувачем відповідної плати є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та укладений договір на право тимчасового користування місцями (п. 6.3. Договору).
Відповідно до пунктів 6.7.-6.9. Договору розрахунковим періодом надання права тимчасового користування та нарахування плати за право тимчасового користування є календарний місяць. Плата за право тимчасового користування нараховується підприємством щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше 25 числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок підприємства, в розмірах, зазначених підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасового користування. Акт приймання-передачі до Договору із наведених у ньому розрахунком плати за право тимчасового користування підтверджує факт надання права тимчасового користування у відповідному розрахунковому періоді.
Плата визначається за такою формулою: Рп=S*Бт*kз*kд, де Рп - розмір плати (у гривнях за місяць); S - площа рекламного засобу (в кв.м.); Бт - базовий тариф, що відповідає виду РЗ та визначається згідно відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); kз - зональний коефіцієнт, що враховує територіальну прив'язку РЗ, яка визначається відповідним розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); kд - додатковий коригуючий коефіцієнт, що враховує особливості розміщення РЗ, визначається згідно з відповідним розпорядженням Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), застосовується на підставі актів обстеження місць розміщення РЗ та застосовується строком на один місяць, після чого проводиться повторне обстеження (п. 6.10. Договору).
Відповідно до п.п. 5.2.3. п. 5.2. Договору розповсюджувач зобов'язаний не пізніше 25 числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.
Пунктом 6.11. Договору сторони визначили, що за прострочення термінів оплати розмір несплаченої суми плати коригується з урахуванням штрафів та пені, відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства.
Згідно п. 8.1 Договору цей Договір вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками, діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ, у разі наявності у розповсюджувача інших діючих пріоритетів та/або дозволів, не тягне за собою припинення цього Договору в цілому.
Відповідно до п. 8.2 Договору цей Договір припиняється внаслідок: скасування (припинення) усіх дозволів, наданих Розповсюджувачу; втрати (скасування) пріоритету на місце розміщення РЗ, у разі, якщо на інші місця пріоритет надано не було; не переоформлення дозволу у встановлених законодавством випадках та порядку; в інших випадках, передбачених цим Договором та чинним законодавством.
Згідно з визначенням термінів, наведених у розділі 3 Договору, адресні програми на пріоритет - це перелік місць для розміщення РЗ, на які за Розповсюджувачем встановлено пріоритет. Адресна програма на пріоритет має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які встановлено пріоритет, дату та строк дії пріоритету, відомості про плату за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів за місяць (п. 3.1 Договору); Адресні програми на Право тимчасового користування - це перелік місць для розміщення РЗ, на які Розповсюджувачу надано дозволи на розміщення РЗ. Адресна програма на Право тимчасового користування має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які Розповсюджувачу надано дозволи на розміщення РЗ, вид РЗ, дату початку та закінчення строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, з також відомості про плату за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів за місяць, що відповідає виду РЗ та визначається згідно відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (п. 3.2 Договору).
Відповідно до п. 3.6 Договору Адресні програми є невід'ємною частиною цього Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2016 Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 783 надано дозвіл на розміщення реклами, згідно з п. 9 додатку якого, в т.ч. відповідачу (розповсюджувачу), зокрема, на щит, що стоїть окремо (суцільний щит), в Печерському р-ну, вул. Михайла Драгомирова, 6-б.
Як вбачається з дозволу № 21816-15 від 31.08.2018, відповідачу дозволено здійснювати розповсюдження реклами за вищевказаною адресою на період 31.08.2016 по 30.08.2021.
Згідно з адресними програмами від 25.01.2016 та 18.10.2016, підписаними сторонами, плата за користування місцем для реклами встановлена в розмірі 1 422,00 грн без ПДВ, відповідно разом з ПДВ така вартість становить 1 706,40 грн.
За період з лютого 2019 року по червень 2019 року позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату в розмірі 1 706,40 грн кожного місяця, в загальному розмірі 8 532,00 грн, яка, як вказує позивач, не сплачена відповідачем. У зв'язку з викладеним позивачем вказується, що він звертався до відповідач з претензіями-вимогами від 02.12.2020 та 22.06.2021, які залишені відповідачем без відповіді.
Водночас, доказів направлення/вручення відповідачу вказаних претензій матеріали справи не містять, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача 8 532,00 грн заборгованості, 1 279,80 грн штрафу, 1 306,72 грн 3% річних, 4 896,19 грн втрат від інфляції та 1 454,65 грн пені.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Проаналізувавши зміст та правову природу укладеного між сторонами Договору, судом установлено, що спірні правовідносини сторін регулюються спеціальним законодавством в сфері рекламної діяльності в Україні, а також положеннями глав 47-51, 52-53 Цивільного кодексу України.
Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами регламентовано Законом України «Про рекламу».
Згідно з визначенням термінів, наведених у статті 1 цього Закону, зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» визначено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами, які регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами (надалі - Правила).
Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003, визначено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.
В адресних програмах № 2 від 25.01.2016 та № 3 від 18.10.2016 погоджено плату за місяць у розмірі 1 422,00 грн без ПДВ, тобто з ПДВ розмір такої плати становить 1 706,40 (1422,00 + 284,40).
Згідно з пунктом 5.2.3 Договору Розповсюджувач зобов'язаний не пізніше 25 числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за Право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.
Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач зобов'язання за Договором щодо оплати рахунків за Право тимчасового користування, виставлених за період 05.03.2019 - 02.05.2019, не виконав, у зв'язку з чим заборгованість відповідача по оплаті за право тимчасового користування місцем РЗ за вказаний період становить 8 532,00 грн (1 706,40*5).
У матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача заперечень з приводу здійсненого позивачем розрахунку плати за користування місцем за спірний період або доказів їх оплати.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження оплати рахунків на суму 7 662,96 грн, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 8 532,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню
Також у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 1 279,80 грн штрафу, 1 306,72 грн 3% річних 4 896,19 грн втрат від інфляції та 1 454,65 грн пені.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним з видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.
Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, за умовами п. 7.2 Договору, підприємство має право застосувати до Розповсюджувача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми; у разі не розміщення Розповсюджувачем соціальної реклами - штраф у розмірі 500 гривень за кожний день затримки розміщення соціальної реклами.
Крім пені, підприємство має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за Право тимчасового користування, що складає більше 1 місяця - штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми (п. 7.3 Договору).
Перевіривши надані позивачем розрахунок пені та штрафу суд зазначає, що останній виконаний відповідно до умов укладеного між сторонами договору та чинного законодавства, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 454,65 грн пені, 1 279,80 грн штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, як вказано вище, позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних та втрат від інфляції.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що останній виконано арифметично вірно, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 306,72 грн та втрат від інфляції у розмірі 4 896,19 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті позову судовим збором підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 3 028,00 грн.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гром Мирослави Володимирівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, м. Київ, Боричів узвіз, 8, код 26199714) 8 532,00 грн (вісім тисяч п'ятсот тридцять дві грн 00 коп.) суми основної заборгованості, 1 454,65 грн (одна тисяча чотириста п'ятдесят чотири грн 65 коп.) суми пені, 1 279,80 грн (одна тисяча двісті сімдесят дев'ять грн 80 коп.) суми штрафу, 1 306,72 грн (одна тисяча триста шість грн 72 коп.) суми 3% річних, 4 896,19 грн (чотири тисячі вісімсот дев'яносто шість грн 19 коп.) суми втрат від інфляції, 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.) судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 20.09.2024.
Суддя О.Г. Удалова