ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.09.2024Справа №910/7851/24
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ"
до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс"
про стягнення 32 387,08 грн
Суддя Зеленіна Н.І.
Без виклику представників сторін.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 32 387,08 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у матеріалах справи документами.
Через діловодство суду 22.07.2024 від представника Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" надійшов відзив на позовну заяву, в якому товариство заперечувало проти задоволення позовних вимог та зазначило, що заявлена до стягнення позивачем сума страхового відшкодування розрахована без урахування коефіцієнта фізичного зносу, суми франшизи, а також протиправно включено суму ПДВ. Крім того, ні позивач, ні власник пошкодженого транспортного засобу не зверталися до товариства з повідомленням про настання страхового випадку. При цьому, позивачем порушено порядок визначення розміру шкоди, передбачений нормами чинного законодавства, оскільки останнім не було проведено огляду пошкодженого транспортного засобу за участі уповноваженого представника товариства та не надано звіт про оцінку завданої шкоди транспортному засобу. Також відповідач вказав, що заявлений до стягнення розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, на думку відповідача, є завищеним та таким, що не є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами.
Через систему "Електронний суд" від представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказав, що відповідачем не наведено підстав для застосування коефіцієнта фізичного зносу при визначенні спірного страхового відшкодування, як і підстав для зменшення цієї суми на розмір ПДВ. Крім того, розмір заявлених до стягнення з відповідача витрат товариства на професійну правничу допомогу є обґрунтованим і відповідає приписам чинного законодавства.
Жодних інших заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
15.02.2023 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УСГ" (далі - Страховик/Позивач) та Підприємством з іноземними інвестиціями "ВІП-РЕНТ" (далі - Страхувальник) було укладено Генеральний договір №28-КАСКО-0199-2800\23-AVIS добровільного страхування наземних транспортних засобів (далі - Договір), предметом якого є страхування транспортного засобу "PEUGEOT 301", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до Додатку №1 одним із застрахованих транспортних засобів є автомобіль "Peugeot Rifte" з державним реєстраційним № НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 05.02.2024 о 15 год. 30 хв., керуючи транспортним засобом "Мерседес Cпринтер-413", д.н.з. НОМЕР_3 , який належить на праві власності ОСОБА_2 , та рухаючись на території ТЦ "Континент", що по вул. А. Єфремова, 23 в м. Києві, заднім ходом, не впевнився в безпечності та здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб "Пежо", д.н.з. НОМЕР_2 . При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 10.9 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Зазначені обставини були встановлені постановою Святошинського районного суду міста Києва від 27.02.2024 у справі №759/3128/24, якою водія автомобіля марки "Мерседес Cпринтер-413", д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (копія даної постанови наявна в матеріалах справи).
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "Мерседес Cпринтер-413", д.н.з. НОМЕР_3 , станом на 05.02.2024 була застрахована у Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" згідно полісу №ЕР-215714291, що підтверджується витягом з централізованої бази МТСБУ.
Так, згідно полісу №ЕР-215714291 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, передбачає франшизу в розмірі 0,00 грн та страхову суму з лімітом відповідальності за шкоду, спричинену майну - 160 000 грн.
Згідно страхового акту №СТОКА-22649, складеного на підставі калькуляції, довідки про ДТП, рахунку-фактури, пояснення про обставини події, копії свідоцтва про реєстрацію ТЗ, копії посвідчення водія, копії договору страхування, копії довідки про присвоєння коду ЄДРПОУ, копії витягу з ЄДР/Свідоцтва про державну реєстрацію, заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, акту огляду пошкодженого ТЗ, акту виконаних робіт, довідки про пошкодження (первинна) або копії схеми місця ДТП, розмір страхового відшкодування становить 32 387,08 грн (належні копії зазначених документів містяться в матеріалах справи).
Сума страхового відшкодування в розмірі 32 387,08 грн була перерахована позивачем на рахунок Підприємства з іноземними інвестиціями "Віп-рент", що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідної платіжної інструкції від 12.03.2024 №59836.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки, Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "Інтер-Поліс" є страховиком за вказаним полісом, то Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ", у межах понесених ним фактичних витрат, набуло право вимоги до відповідача.
У зв'язку з наведеними обставинами 20.03.2024 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" звернулося до Страхової компанії "Інтер-Поліс" із заявою на виплату (страхового) відшкодування, яку останній отримав 25.03.2024.
Проте зазначена вимога Страховою компанією "Інтер-Поліс" задоволена не була.
Вказане слугувало підставою для звернення Приватним акціонерним товариством Страховою компанією "Інтер-Поліс" до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічна норма міститься у статті 9 Закону України "Про страхування".
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу серії №ЕР-215714291, а також положення статей 12, 22, 29 Закону, статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в розмірі суми, право на вимогу якої перейшло до останнього.
Беручи до уваги підтверджену матеріалами справи суму сплаченого позивачем страхового відшкодування у розмірі 32 387,08 грн, а також враховуючи встановлений полісом серії №ЕР-215714291 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб, у розмірі 160 000,00 грн та франшизи - 0,00 грн, суд дійшов висновку про те, що у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в розмірі 32 387,08 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на безпідставне включення суми ПДВ до розміру страхового відшкодування. Проте, вищенаведені доводи відповідача не беруться судом до уваги з огляду на таке.
Згідно з абзацом 2 пункту 36.2 статті 36 Закону, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Таким чином, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією винної сторони або стягується судом після дослідження обставин чи є надавач послуг з ремонту автомобіля, який був пошкоджений під час ДТП з вини іншої особи, платником податку на додану вартість.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 2 жовтня 2018 року в справі № 910/171/17.
Як було встановлено судом, сума страхового відшкодування в розмірі 32 387,08 грн була перерахована позивачем на рахунок Підприємства з іноземними інвестиціями "Віп-рент", яке в свою чергу оплатило послуги технічного обслуговування та ремонту автомобіля Rifter № НОМЕР_2 на суму 32 387,08 грн з ПДВ суб'єкту господарювання, який здійснював ремонт застрахованого транспортного засобу, - Товариству з обмеженою відповідальністю "Синергія-трейд".
З відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Синергія-трейд" є платником податку на додану вартість (свідоцтво платника ПДВ 413565326544).
Відтак, включення суми ПДВ до вартості відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу є обґрунтованою та відповідає приписам чинного законодавства.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо недоведеності вартості відновлювального ремонту автомобіля марки "Peugeot Rifte" з державним реєстраційним № НОМЕР_2 , у зв'язку з відсутністю у позивача звіту (акту) про оцінку майна для визначення матеріального збитку при настанні страхового випадку, оскільки звіт про оцінку транспортного засобу - це лише попередній оціночний документ, у якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 6 липня 2018 року в справі № 924/675/17, від 13 березня 2018 року в справі № 910/9396/17, від 28 січня 2020 року в справі № 917/500/18, від 21 грудня 2020 року в справі № 911/286/20 та від 4 березня 2021 року в справі № 910/4720/20.
Норма частини 1 статті 22 Закону, яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
Необґрунтованими є і доводи відповідача щодо наявності підстав для застосування коефіцієнта фізичного зносу.
Так, відповідно до статті 29 та пункту 32.7 статті 32 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Пунктами 1.6. та 8.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395 (далі - Методика), визначено, що відновлювальний ремонт передбачає здійснення комплексу операцій через заміну складових частин або відновлення справності/роботоздатності ТЗ (транспортного засобу) за формулою визначення вартості ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу ТЗ.
При цьому, за змістом пунктів 7.38 та 7.39 вказаної Методики коефіцієнт фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ (колісного транспортного засобу), строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.
Винятками стосовно використання зазначених вимог є: а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний); б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини)); в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ; г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики; ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 до цієї Методики.
У даному випадку значення коефіцієнту фізичного зносу застрахованого позивачем автомобіля марки "Peugeot Rifte" з державним реєстраційним № НОМЕР_2 , 2020 року випуску, приймається таким, що дорівнює нулю, оскільки на момент настання дорожньо-транспортної пригоди (05.02.2024) строк експлуатації вказаного транспортного засобу не перевищував визначених у пункті 7.38 Методики строків.
Ремонтні роботи, зазначені в акті наданих послуг, складеному за результатами відновлювального ремонту транспортного засобу, узгоджуються з пошкодженнями, зазначеними в акті огляду транспортного засобу від 14.02.2024 та інформацією про пошкодження, зазначеною в схемі місця ДТП від 05.02.2024.
Окрім того, суд наголошує, що позивач звертався до відповідача із заявою від 20.03.2024 №50847 на виплату страхового відшкодування на суму 32 387,08 грн. Ця заява отримана останнім 25.03.2024, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303801239962.
При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на норми статті 34 Закону, оскільки останні не передбачають обов'язку страховика потерпілої особи повідомляти страховика винної в ДТП особи про проведення огляду пошкодженого транспортного засобу.
Зокрема, відповідно до пунктів 34.1. а 34.2. статті 34 Закону страховик зобов'язаний протягом 2-х робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10-ти робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Тобто, саме на тоариство, як страховика винної в ДТП особи, після отримання нею заяви на регламенту виплату покладається обов'язок здійснити передбачені статтею 34 Закону дії. При цьому, судом враховано, що відповідач не звертався до позивача з запитами на отримання додаткових документів, фото тощо для з'ясування даних, необхідних для оцінки розміру завданої шкоди. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до статті 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; підпис заявника та дата подання заяви. До заяви додаються: паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого; документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника; відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).
Вказана норма Закону встановлює вичерпний перелік документів, які додаються до заяви про виплату страхового відшкодування. Обов'язковість надання страхувальником (у даному випадку - страховиком пошкодженого транспортного засобу) інших документів до вищевказаної заяви чинним законодавством не передбачена.
Крім того, з наявної в матеріалах справи заяви позивача від 20.03.2024 №50847 на виплату страхового відшкодування на суму 32 387,08 грн вбачається що разом із вказаною заявою відповідачу були направлені копії усіх документів, на підставі яких був розрахований позивачем розмір страхового відшкодування.
У свою чергу, відповідач рішення про відмову у виплаті регламентної виплати Товариству в порядку статті 36 Закону не надав і таке рішення в матеріалах даної справи відсутнє.
У зв'язку з цим аргументи відповідача щодо ненадання позивачем документів, необхідних для виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) судом не приймаються.
Також відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленої позивачем вартості відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу внаслідок його пошкодження в ДТП. Товариство не спростувало й розраховану позивачем суму страхового відшкодування.
Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 32 387,08 грн підлягає задоволенню.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" підлягає задоволенню.
Судові витрати, які складаються зі сплаченої Товариством суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача суми понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2023 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УСГ" (клієнт) та адвокатським бюро "Гедз" (адвокатське бюро) було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 2-12/2023-Ю, за умовами якого останнє зобов'язалося надавати позивачу (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним правочином.
Відповідно до пункту 5.1 договору про надання правової (правничої) допомоги від 08.12.2023 № 2-12/2023-Ю, за надання правової допомоги адвокатським бюро, у справах, де клієнт виступає в якості позивача, клієнт перераховує на розрахунковий рахунок адвокатського бюро гонорар, розмір якого встановлюється залежно від ціни позову, а саме: у справах, де ціна позову перевищує 10 000 грн, але не більша ніж 50 000 грн, гонорар становить 5 000 грн.
Відповідно до акту виконаних робіт від 19.06.2024 до договору про надання правничої допомоги від 08.12.2023 № 2-12/2023-Ю, гонорар, передбачений умовами договору, за ведення даної справи в суді становить 5 000,00 грн. Загальна сума виконаних робіт за вказаним актом становить 20 000,00 грн.
Зазначений розмір витрат на правничу допомогу адвоката був сплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією від 19.06.2024 №5561 на загальну суму 20 000,00 грн, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.
Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами частин 5 та 6 статті 126 ГПК України в разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на їх неспівмірність із складністю даної справи та виконаними адвокатом робіт (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг.
За висновками суду, заявлений Товариством до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу за договором про надання правової допомоги відповідає критеріям, що наведені у частині 4 статті 126 ГПК України.
При цьому, судом враховано, що дана справа була розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження (без проведення судових засідань). У свою чергу, підготовка вказаної позовної заяви не потребувала здійснення складних арифметичних розрахунків чи збирання значного обсягу документів, на обґрунтування заявлених позовних вимог.
З урахуванням встановлених обставин та складності справи, часу розгляду справи, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача Товариства 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" - задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 69; код ЄДРПОУ 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (03038, місто Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32, літера А; код ЄДРПОУ 30859524) 32 387 (тридцять дві тисячі триста вісімдесят сім) грн 08 коп. страхового відшкодування, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору, а також 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.І. Зеленіна