20.09.2024 Справа № 908/2516/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко Ірина Вікторівна, розглянувши матеріали заяви RELINGTON RESOURCES, INC. (РЕЛІНГТОН РЕСЬОРЧЕС, ІНК) про забезпечення позову у справі № 908/2516/24
за позовом: RELINGTON RESOURCES, INC. (РЕЛІНГТОН РЕСЬОРЧЕС, ІНК) (1 st Floor, OLIAJI TRADE CENTER No. 12, VICTORIA MAHE SEYCHELLES) (місцезнаходження: 1 поверх, Ольяжі Трейд Центр 12, Вікторія Мае, Республіка Сейшельські Острови, реєстраційний номер: 014420; адреса для листування: вул. Князів Острозьких, 32/2, БЦ “Сенатор», 12 поверх, АО “Авеллум», м. Київ, 01010, адвокат Сєрова О.О.)
до відповідача: Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів» (вул.Діагональна, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 00186542)
про стягнення суми
без виклику сторін
18.09.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява RELINGTON RESOURCES, INC. (РЕЛІНГТОН РЕСЬОРЧЕС, ІНК) до Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів» про стягнення 12 093 690,10 доларів США.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2024 справу № 908/2516/24 розподілено судді Давиденко І.В.
18.09.2024 до Господарського суду Запорізької області від RELINGTON RESOURCES, INC. (РЕЛІНГТОН РЕСЬОРЧЕС, ІНК) разом з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову (вх. № 18539/08-08/24).
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.09.2024, заяву про забезпечення позову передано на розгляд судді Давиденко І.В.
В обґрунтування своєї заяви заявник посилається на те, що існує ризик ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, що є обґрунтованою підставою для вжиття заходу забезпечення позову, оскільки існують такі обставини: зупинення 93% виробничої господарської діяльності заводу відповідача; ймовірна відсутність можливості повністю поновити виробничу господарську діяльність заводу; суттєве погіршення фінансового стану відповідача; та можливість відповідача вільно розпоряджатись майном та коштами на рахунках. Позивач зазначив, що відповідно до пресрелізу, опублікованого на офіційній сторінці відповідача у Facebook, з листопада 2023 року було прийнято рішення по зупинці пічних агрегатів для проведення ремонтних робіт, які при їх поточній роботі провести не можливо. З березня 2023 року до травень 2024 року завод відповідача простоював через збереження високих цін на електроенергію і недостатніх цін на феросплави на світовому ринку. З 1 травня 2024 року завод запустив 2 печі - це 7% його потужності. З 14 травня 2024 року було знову впроваджено відключення електроенергії, що могло вплинути на роботу заводу. Позивачу не відомо чи продовжили роботу 2 печі заводу та чи працюють вони зараз. У відкритому доступі відсутня інформація щодо обсягу таких запасів та на яку тривалість діяльності їх вистачить. Таким чином, на думку позивача, виробнича діяльність відповідача наразі призупинена щонайменше на 93% та відсутні плани її поновлення. Відповідно до інформації, яку публікує Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго», через постійні масовані атаки російської федерації на об'єкти української електроенергетики в Запорізькій області постійно вводяться графіки аварійного обмеження енергоспоживання. В більшості випадків такі обмеження стосуються великих підприємств - споживачів електроенергії. Починаючи з 14 травня 2024 року було знову введено графіки відключення електроенергії. Відповідно до повідомлення Голови правління відповідача, завод відновив виробництво з 1 травня 2024 року на 7% від загальної потужності після простою з березня 2023 року. Завод не мав жодних видимих планів щодо збільшення завантаження. З 14 травня 2024 року були відновлені відключення електроенергії, що прямо перешкоджає роботі Заводу. Позивачу не відомо чи завод продовжує діяльність хоча б на 7% потужності. Враховуючи обмеження електроенергії та постійні атаки російської федерації у Запорізькій області, строк відновлення господарської діяльності відповідача в повному обсязі невідомий, а ймовірність повноцінного відновлення роботи найближчим часом є маловірогідною. Відповідно до фінансової звітності відповідача за 2023 рік, сукупний дохід заводу становить 72 574 000 грн, у 2022 року сукупний дохід Заводу становив 628 676 000 грн, тобто, дохід відповідача впав більше, ніж на 80%. Крім того, збиток за 2023 рік становить 741 172 000 грн. У 2022 році показник збитку був відсутній, а чистий фінансовий результат (прибуток) складав 523 027 000 грн. Таким чином, на думку позивача, сума збитків заводу значно перевищує суму доходів за 2023 рік. Суттєве погіршення фінансового стану відповідача у 2023 році вказує на істотні ризики того, що за час розгляду судом позовної заяви коштів і майна відповідача може стати недостатньо для виконання зобов'язань перед позивачем. Можливість відповідача вільно розпоряджатись майном та коштами вказує на ризик того, що до закінчення розгляду цієї справи обсяг майна та коштів відповідача може зменшитись на стільки, що відповідач не зможе виконати зобов'язання перед позивачем. Підсумовуючи позивач зазначив, що призупинення виробничої діяльності заводу, ймовірна відсутність можливості в повному обсязі відновити виробничу діяльність заводу, суттєве погіршення фінансового стану відповідача та можливість відповідача вільно розпоряджатись майном та коштами вказують на те, що до закінчення розгляду цієї справи коштів і майна відповідача може стати недостатньо для виконання судового рішення, у разі задоволення позовної заяви.
У зв'язку з чим, позивач просить суд застосувати заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Акціонерному товариству “ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ», які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Акціонерному товариству “ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ», у межах суми позову 500 962 771,11 грн, що включає ціну позову та судові витрати позивача.
Розглянувши вищезазначену заяву про забезпечення позову, суд дійшов до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Перелік заходів забезпечення позову, викладений в пунктах 1-10 частини 1 ст. 137 ГПК України. Згідно п. 1 ч. 1 цієї статті позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до положень частин 5, 6 статті 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).
Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.
Забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, тому у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірність настання вищезазначених негативних наслідків в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Виходячи зі змісту чинного процесуального закону, забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
За загальним правилом, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду або ефективного захисту прав або інтересів позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.74 ГПК України.
Таким чином, заявник має довести (додати до заяви) наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходи до забезпечення позову, тому питання про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову вирішується виходячи з тих документів, які додані до заяви.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та надання суду відповідних доказів не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
При цьому за приписами ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Згідно зі статтею 79 ГПК України , наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На підтвердження викладених в заяві про забезпечення позову обставин, позивачем долучено виписки з мережі Інтернет з новинних веб-сайтів, що не є належними доказами в обґрунтування даної заяви.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Суд встановив, що заявник не надає суду доказів належності боржнику майна, на яке може бути накладено арешт.
Так, жодних доказів на підтвердження обставин того, що грошові кошти чи майно, яке є у боржника на момент пред'явлення заяви до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю, до заяви не приєднано. Заявником взагалі не надано доказів на підтвердження того, що відповідач здійснив, здійснює чи має намір здійснити будь-які дії, спрямовані на витрачання коштів чи відчуження свого майна з метою ухилення від виконання зобов'язань. Посилання на збитковість підприємства відповідача не є підставою ухилення боржника від виконання зобов'язань.
На обґрунтування заяви в частині необхідності накласти арешт на грошові кошти, заявник у своїй заяві посилається на збитковість підприємства відповідача. На переконання суду, збитковість підприємства відповідача не є підтвердженням того, що боржник вчиняє дії, що свідчать про ухилення від виконання рішення суду у майбутньому.
Заявником взагалі не надано доказів на підтвердження того, що відповідач здійснив, здійснює чи має намір здійснити будь-які дії, спрямовані на витрачання коштів або приховання активів з метою ухилення від виконання зобов'язань.
Саме лише посилання на потенційну можливість ухилення боржника від виконання грошових зобов'язань без відповідного доказового обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Порушення відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем не є підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки такі заходи застосовуються не в залежності від наявності у відповідача заборгованості, а в залежності від наявності належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Невиконання відповідачем зобов'язань за Контрактами стало підставою для звернення позивача до суду і саме ці вимоги є предметом розгляду у даній справі.
Крім того, предметом заявленого позову є вимога позивача про стягнення заборгованості. У той же час заявляючи вимоги про накладення арешту, в тому числі на майно, заявник не обґрунтував зв'язку між обраними заходами до забезпечення позову і предметом позову, оскільки накладення арешту на майно має стосуватися майна, що належить до предмета спору. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №915/870/18 та від 05.09.2019 у справі №911/527/19, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
За таких обставин, заявником не надано суду належних доказів щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного, враховуючи, що заявником (позивачем) не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поданої ним заяви, а саме: існування на даний час конкретних обставин, з якими пов'язується необхідність вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, у зв'язку з її необґрунтованістю та недоведеністю.
Враховуючи положення статті 129 ГПК України та Закону України «Про судовий збір», оскільки заяву про забезпечення позову судом розглянуто, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 514,00 грн, відшкодуванню та поверненню не підлягають.
Керуючись ст. 136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви RELINGTON RESOURCES, INC. (РЕЛІНГТОН РЕСЬОРЧЕС, ІНК) про забезпечення позову у справі № 908/2516/24 відмовити.
Відповідно до ст.ст. 140, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її підписання в порядку, встановленому ст. 257 цього Кодексу.
Ухвалу підписано 20.09.2024.
Суддя І.В. Давиденко