61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
19.09.2024 Справа №905/900/24
за позовом: Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Південна, 1, код ЄДРПОУ 03361075) в особі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації (84313, Донецька область, м.Краматорськ, Південна, 1, код ЄДРПОУ 24805642)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (84320, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Олекси Тихого, 8Д, код ЄДРПОУ 34657789)
про стягнення 4554413,75 грн
Суддя: Паляниця Ю.О.
Секретар судового засідання: Білогубова В.В.
У засіданні брали участь:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Позивач, Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ в особі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації, м.Краматорськ звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м.Краматорськ про стягнення грошових коштів в сумі 4554413,75 грн, з яких: 1356132,43 грн - пеня, 1514438,14 грн - 3% річних, 1683843,18 грн - інфляційні втрати.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що рішенням Господарського суду Донецької області від 05.12.2023 по справі №905/270/23 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» про стягнення 67837289,30 грн основного боргу за договором розподілу природного газу №06-11Т від 01.01.2016, 17961316,09 грн пені, 1756036,60 грн - 3% річних, 10067686,33 грн інфляційних, задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 65837289,30 грн основного боргу, 7613621,68 грн пені, 1373093,21 грн - 3% річних, 1786485,22 грн інфляційних втрат та 503324,97 грн судового збору. Як зазначає позивач, після прийняття рішення у справі №905/270/23 відповідач продовжує не сплачувати заборгованість, що стягнута з останнього в межах наведеної справи, у зв'язку із чим допускає подальше прострочення платежів. Як наслідок, у позивача, у свою чергу, виникає право на нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на відповідну заборгованість з періодами нарахування, які не охоплені рішенням в межах справи №905/270/23.
Ухвалою суду від 01.07.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/900/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Відповідач у відзиві б/н від 17.07.2024 заперечував проти задоволення позовних вимог з посиланням на форс-мажорні обставини, які викликані повномасштабним вторгненням російської федерації. Окрім того, у вказаній заяві по суті спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» наголошувало на тому, що виконуючи покладені законодавством України зобов'язання з надання в обов'язковому порядку житлово-комунальних послуг населенню до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, особливо у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі, призводить до стану повної неплатоспроможності підприємства.
У відповіді б/н від 19.07.2024 на відзив позивач заперечував проти доводів відповідача та наполягав на задоволенні позовних вимог.
У запереченнях б/н від 23.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» зазначало, що заборгованість за послуги з розподілу природного газу, яка стягнута рішенням Господарського суду Донецької області у справі №905/270/23, дійсно існує. Однак, відповідач вважає неприйнятним додаткове навантаження у вигляді нарахування штрафних санкцій об'єкту критичної інфраструктури, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго». За твердженням останнього, невиконання договірних зобов'язань з боку відповідача обумовлено наступним:
- запровадженням на законодавчому рівні мораторію на підвищення тарифів у сфері теплопостачання;
- невідшкодуванням у 2022-2024 роках підприємствам теплопостачання обсягів заборгованості з різниці в тарифах;
- запровадженням на законодавчому рівні мораторію на нарахування пені за несвоєчасні розрахунки населення за послуги з постачання теплової енергії;
- забороною стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії щодо споживачів, які набули статусу тимчасово переміщеної особи;
- збройною агресією російської федерації проти України;
- необхідністю термінового відновлення пошкоджених об'єктів та теплових мереж для поставки теплової енергії споживачам міста;
- необхідністю забезпечення теплом споживачів міста Краматорська в умовах критичного зниження рівня платежів;
- загальним погіршенням фінансового стану Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго».
Ухвалою суду від 22.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.09.2024.
Представники сторін у судове засідання 19.09.2024 не з'явились, судом не викликались. Поряд з цим, у заяві б/н від 19.09.2024 представник позивача просив суд розглядати справу за власної відсутності.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.
Поряд з цим, норми ст.43 вказаного кодексу зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Як визначено у ч.1 ст.202 зазначеного нормативно-правового акту, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Статтею 216 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду оголосити перерву або відкласти розгляд справи по суті. При цьому, це є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність у судовому засіданні представників сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Згідно з ч.1 ст.633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
За приписами ч.1 ст.634 вказаного кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Як визначено у ч.ч.1, 2 ст.642 наведеного нормативно-правового акту відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
З матеріалів справи вбачається, що між Приватним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (Оператор ГРМ) в особі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації та Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (споживач) було укладено договір №06-11Т розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання б/н від 01.03.2016 до умов типового договору розподілу природного газу, який є публічним, та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу; договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Протягом існування договірних відносин між сторонами, редакція Типового Договору та Кодексу ГРС неодноразово змінювалася, шляхом прийняття Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідних постанов.
Так, відповідно до п.1.1 договору, цей Типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року №2494 (п.1.2 типового договору).
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк (п.1.3 наведеного правочину).
Згідно з п.1.4. договору послуга з розподілу природного газу - послуга Оператора ГРМ, яка надається споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача.
Приписами п.2.1 договору визначено, що Оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
За умовами п.2.3 договору при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов'язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього договору та Кодексу газорозподільних систем.
Споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи за умови включення його до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи до початку такого періоду (п.3.1 вищезазначеного договору).
Облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об'єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п.5.1 наведеного договору).
При здійсненні обліку спожитого природного газу споживачем, що не є побутовим, за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов згідно з вимогами, визначеними в Кодексі газорозподільних систем (п.5.3 типового договору).
Відповідно до п.5.4 договору порядок визначення об'єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об'ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього договору.
Згідно з п.6.1 договору, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
За приписами п.6.2 договору тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.
З урахуванням постанов №2451 від 16.12.2020, №2746 від 22.12.2021 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, тариф на послуги з розподілу природного газу починаючи з 01.01.2021 складав 1,02 грн за 1 куб.м. без ПДВ (1,224 грн з ПДВ), з 01.01.2022 складає 1,180 грн за 1 куб.м. без ПДВ (1,416 грн з ПДВ).
За змістом п.12.1 типового договору цей договір укладається на невизначений строк.
З матеріалів справи вбачається, що за наслідком надання послуг з розподілу природного газу, у грудні 2021, березні 2022, квітні 2022 відповідачем було допущено перевищення річної замовленої потужності, у зв'язку із чим, позивачем виставлялися акти-розрахунки:
- за грудень 2021 - розрахунок №1515/61 (КОР) від 20.12.2022 на суму 14201072,08 грн;
- за березень 2022 - розрахунок №1515/46 (ПВ)- КОР від 02.11.2022 на суму 10068898,75 грн;
- за квітень 2022 - розрахунок №1515/47 (ПВ) - КОР від 02.11.2022 на суму 1684580,92 грн.
Поряд з цим, на виконання умов договору позивач у період з січня по серпень 2022 та з жовтня 2022 по серпень 2023 надав послуги з розподілу природного газу в обсягах та в строки визначені договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами, а саме:
- за січень - серпень 2022 акт №1515/23 (КОР) від 16.09.2022 в сумі 13416853,68 грн;
- за жовтень 2022 акт №1515/50 від 14.11.2022 на суму 2873142,44 грн;
- за листопад 2022 акт №1515/48 від 30.11.2022 на суму 4453370,74 грн;
- за грудень 2022 акт №1515/49 від 31.12.2022 на суму 4453370,74 грн;
- за січень 2023 акт №1515/1 від 31.01.2023 на суму 2360000 грн;
- за лютий 2023 акт №1515/2 від 28.02.2023 на суму 2360000 грн;
- за березень 2023 акт №1515/3 від 31.03.2023 на суму 2360000 грн;
- за квітень 2023 акт №1515/4 від 30.04.2023 на суму 2360000 грн;
- за травень 2023 акт №1515/5 від 31.05.2023 на суму 2360000 грн;
- за червень 2023 акт №1515/6 від 30.06.2023 на суму 2360000 грн;
- за липень 2023 акт №1515/8 від 31.07.2023 на суму 2360000 грн;
- за серпень 2023 акт №1515/9 від 31.08.2023 на суму 2360000 грн.
Вищезазначені акти підписані представниками сторін. Одночасно, платіжною інструкцією №1380 від 27.02.2023 на суму 5000000 грн відповідач частково сплатив послуги з розподілу природного газу. Так, за поясненнями позивача, вказана суми була розподілена наступним чином:
- 1035999,95 грн в рахунок погашення заборгованості за квітень 2022;
- 1770000 грн в рахунок погашення заборгованості за травень 2022;
- 2194000,05 грн часткове погашення заборгованості за актом №1515/23 (КОР) від 16.09.2022 в сумі 13416853,68 грн.
Також, в рахунок погашення заборгованості за наведеним актом, відповідачем проведено ще два платежі на загальну суму 2000000 грн (платіжна інструкція №6 від 30.10.2023 на суму 734000,05 грн та платіжна інструкція №7 від 30.10.2023 на суму 1265999,95 грн). Окрім цього, у власних заявах по суті спору відповідач не заперечував наявність заборгованості по вищезазначеним актам.
Поряд з цим, рішенням Господарського суду Донецької області від 05.12.2023 по справі №905/270/23 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» про стягнення 67837289,30 грн основного боргу, 17961316,09 грн пені, 1756036,60 грн - 3% річних, 10067686,33 грн інфляційних задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 65837289,30 грн основного боргу, 7613621,68 грн пені, 1373093,21 грн - 3% річних, 1786485,22 грн інфляційних втрат, 503324,97 грн судового збору. У зв'язку з відсутністю предмета спору закрито провадження у справі в частині вимоги про стягнення 2000000 грн основного боргу.
Оскільки після прийняття рішення у справі №905/270/23 відповідач продовжує не сплачувати заборгованість, що стягнута з останнього в межах наведеної справи та допускає подальше прострочення платежів, позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат на відповідну заборгованість з періодами нарахування, які не охоплені рішенням в межах справи №905/270/23.
Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зважаючи на визначені приписи законодавства та умови укладеного між сторонами договору, строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати основного боргу, що став базою для нарахування заявлених до стягнення у справі №905/900/24 сум пені, відсотків річних і інфляційних, є таким, що настав.
За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).
Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до п.8.2 типового договору, у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відтак, позивачем заявлено до стягнення 1356132,43 грн, нарахованої у загальний період з 16.09.2023 по 10.03.2024.
Розрахунок пені є арифметично вірним.
Одночасно, відповідно до ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, за змістом ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст.3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
За таких обставин, враховуючи приписи діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору №06-11Т від 01.01.2016, враховуючи наявність обставин проведення активних бойових дій у Донецькій області, відсутність в діях відповідача прямого умислу на порушення зобов'язання, суд дійшов висновку, про можливість зменшення розміру неустойки на 50% до 678066,22 грн.
При цьому, судом враховано, що крім заявленої суми пені, позивачем також застосовано до відповідача такий вид відповідальності як стягнення 3% річних та інфляційних збитків, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів.
За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищенаведене, позивач заявив до стягнення 3% річних у розмірі 1514438,14 грн, нарахованих у загальний період з 16.09.2023 по 20.06.2024, та інфляційну складову боргу у розмірі 1683843,18 грн, нараховану у загальний період з квітня 2023 по травень 2024.
Вказані розрахунки є арифметично вірними.
З огляду на наведене, враховуючи висновки суду щодо наявності підстав для зменшення пені, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» підлягають частковому задоволенню.
Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини, суд зазначає про наступне.
В обґрунтування форс-мажорних обставин, які унеможливлювали здійснення господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань, відповідач посилається на наявність обставин військової агресії російської федерації проти України, яка розпочалась 24.02.2022, триває досі і підтверджуються листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислової палати України, в якому остання зазначила, що військова агресія росії проти України та введення у зв'язку з цим воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), починаючи з 24.02.2022.
Згідно зі ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст.3 вказаного кодексу під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
За змістом ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
В силу норм ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до п.п.10.1-10.4 договору №06-11Т від 01.01.2016 сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства. Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку.
Отже, на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок, у строк, визначений договором, доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Відповідно до ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що розміщений в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, та адресований всім кого це стосується, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Тобто, ТПП України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами, як для суб'єктів господарювання так і для населення.
Поряд з цим, відповідно до п.2 розпорядження №3 від 25.02.2022 ТТП України «Про процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії воєнного стану на території України», що розміщено в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/62989f8bb62c2687708951.pdf установлено, що тимчасово, на період воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово-промислові палати, мають право за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб, засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених п.4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промислового палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс мажорних обставин, який затверджено Рішенням №44 (5) від 18.12.2014 Президії ТПП України (із змінами та доповненнями) (далі - Регламент).
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту.
Згідно з ч.1 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
У ст.3.3 Регламенту вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
За умовами п.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
За результатами розгляду заяви і наданих документів та прийняття рішення уповноваженою особою щодо можливості засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за наявністю підстав, видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п.6.10 Регламенту).
Отже, надання сертифікату ТПП України, отриманого у встановленому законодавством порядку, є обов'язковою умовою, оскільки сам лише факт існування форс-мажорних обставин, або лист ТПП України, не звільняє від виконання зобов'язання автоматично. При видачі сертифікату ТПП України засвідчує не тільки форс-мажорні обставини, але і їх безпосередній вплив на конкретне зобов'язання (договір), у якому заявник є стороною (причинно-наслідковий зв'язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов'язань).
Таким чином, порівнюючи офіційний лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, суд встановив, що у законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не шляхом розміщення на сайті ТПП України загального офіційного листа.
У загальному офіційному листі ТПП України зазначено, що його видано на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та статуту ТПП України.
Проте, в ст.ст.14 та 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» нічого не наведено про офіційні листи ТПП України та їх правовий статус.
Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 не містить (і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання відповідачем.
Таким чином, використання загального офіційного листа №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 ТПП України з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання через військову агресію російської федерації проти України повинно супроводжуватися доказами на підтвердження неможливості виконати зобов'язання в строк та належним чином.
Наразі, відповідач мав змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до Регламенту, проте цього не зробив.
Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат Торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.
У постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/9258/20 вказано, що статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
У матеріалах справи немає ані доказів письмового повідомлення відповідачем позивача про форс-мажорні обставини, ані доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України для нього форс-мажорної обставини, що об'єктивно унеможливила виконання товариством зобов'язань за договором.
Разом з тим, беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Відтак, порушення відповідачем умов договору №06-11Т від 01.01.2016 щодо оплати послуг з розподілу природного газу є підставою для нарахування визначених ст.625 Цивільного кодексу України платежів, а імовірне існування обставин непереборної сили за договором не звільняє Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» від встановленого законом обов'язку відшкодувати позивачу матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
З огляду на наведене, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення як пені так і 3% річних, інфляційних збитків.
15.07.2024 відповідач звернувся до суду з клопотанням б/н від 15.07.2024 про продовження процесуального строку для надання відзиву, яке ухвалою суду в протокольній формі від 01.08.2024 залишено без розгляду, оскільки відповідна заява по суті спору була подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» своєчасно.
Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 54652,97 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в тому числі, з віднесенням у частині зменшеної пені на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Зменшити розмір стягуваної суми пені до 678066,22 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (84320, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Олекси Тихого, 8Д, код ЄДРПОУ 34657789) на користь Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Південна, 1, код ЄДРПОУ 03361075) в особі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації (84313, Донецька область, м.Краматорськ, Південна, 1, код ЄДРПОУ 24805642) 678066,22 грн - пені, 1514438,14 грн - 3% річних, 1683843,18 грн - інфляційних втрат, а також судовий збір в сумі 54652,97 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Вступну та резолютивну частини рішення складено 19.09.2024.
Повний текст рішення складено 20.09.2024.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.О.Паляниця