вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.09.2024м. ДніпроСправа № 904/2798/24
Суддя Рудь І.А. , розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Фізичної особи-підприємця Комарова Сергія Миколайовича, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії у сумі 58 196 грн 87 коп.
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Комарова Сергія Миколайовича заборгованість в сумі 58 196 грн 87 коп., з яких: 55 084 грн 80 коп. - заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з 05.11.2021 по 28.03.2024,566 грн 65 коп. - заборгованість за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 по 30.04.2024, 1 016 грн 85 коп. - інфляційні втрати, 690 грн 85 коп. - 3% річних, 837 грн 72 коп. - пеня, відповідно до умов індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг.
Ухвалою господарського суду від 01.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.
31.07.2024 від відповідача поштовим засобом зв'язку до канцелярії суду надійшов відзив на позов, в якому останній вказує на те, що договір про надання теплової енергії від 01.11.2005 між сторонами не укладався та не підписувався.
Також, відповідач звертає увагу суду на те, що спірне нежитлове приміщення відключене від мереж централізованого опалення після реконструкції квартир, загальною площею 189,1 кв.м, вбудоване в перший поверх п'ятиповерхового житлового будинку і при цьому не може нести відповідальність за непостачання теплової енергії на вказаний об'єкт, так як в цьому нежитловому приміщенні встановлено автономне опалення, крім того в під'їздах вказаного будинку відсутні мережі централізованого опалення.
Крім того, відповідач зазначає про те, що незрозуміло з якого комерційного обліку були зняті показники у період з 05.11.2021 по 03.04.2024 в будинку № 16 по вул. Соборності, м. Кривого Рогу.
15.08.2024 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якому останній зазначає про те, що враховуючи відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті виконавця послуги індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії від 05.10.2021 за адресою: м. Кривий Ріг, вулиця Соборності, буд. №16, приміщення 58 між КМТМ «Криворіжтепломережа» та ФОП Комаровим С.М. є укладеним з 05.11.2021.
Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що спірне нежитлове приміщення від'єднане від централізованого опалення, а тому нарахування за надані послуги здійснюється відповідно до Методики розподілу № 315 за МЗК, ЗБП та витрат від транзиту.
Акт обстеження від 06.06.2023 здійснено щодо наявності транзитного трубопроводу в приміщенні відповідача для здійснення нарахувань, передбачених п. 2 Розділу ІІ Методики розподілу № 315.
26.08.2024 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній вказує на те, що жодної дії, яка б свідчила про згоду на отримання послуг, а також отримання їх, не вчиняв.
Доказів того, що ФОП Комаров С.М. здійснив дії які б свідчили про його бажання укласти спірний договорів, позивач до суду не надав.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що між сторонами відсутні юридичні правовідносини, передбачені законодавством України у сфері житлово-комунальних послуг, які обов'язкові при наданні таких послуг, а відтак, відсутні підстави для стягнення заявленої позивачем заборгованості.
Крім того, на думку відповідача, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність заборгованості саме по об'єкту розташованому за адресою по вул. Соборності, б. 16, в м. Кривому Розі.
26.08.2024 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про витребування доказу, в якому останній просить суд витребувати у позивача оригінал типового індивідуального договору від 05.10.2021 про надання послуг по постачанню теплової енергії.
Розглянувши клопотання про витребування доказу, господарський суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Звертаючись до суду із клопотанням про витребуванням доказів, заявником не зазначено та не доведено належними і допустимими доказами того, що останній звертався до позивача з метою отримання оригіналу спірного договору.
Згідно ч.1 ст.81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (ч.2 ст.81 ГПК України).
Відповідачем не наведено причин неотримання означеного доказу самостійно.
З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказу.
04.09.2024 від позивача через систему «Електронний суд» надійшли пояснення на заперечення, в яких останній вказує на те, що позивачем рахунки-фактури та акти приймання-передачі по договорам №3388 та №12315 (Індивідуальний договір) надсилались та надсилаються на електронну адресу відповідача, згідно заяви ФОП Комарова С. від 14.03.2024. В цій же заяві зазначена також адреса: м. Кривий Ріг, вул. Каховська, 50, інший об'єкт теплопостачання відповідача, куди тривалий час до 14.03.2024 позивачем були надані рахунки-фактури.
Тому, на думку позивача, відповідач обізнаний про існування Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021за №12315, у зв'язку з чим подав відповідну заяву.
Крім того, позивач вказує на те, що фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги. Доказом отримання послуги є акти подачі та припинення подачі теплоносія на багатоквартирний будинок №16 по вул. Соборності в м. Кривому Розі.
Позивач зазначає, що акти приймання-передачі та рахунки до них, оформлені на виконання п. 33 Типового договору, були вручені представнику відповідача, що підтверджується реєстрами з відмітками про отримання рахунків та реєстру електронної пошти.
За умовами п.34 Типового договору споживач здійснює оплату за ним щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Таким чином, сторони у договорі визначили порядок розрахунків, який не ставить у залежність оплату наданої послуги від отримання споживачем рахунків. У будь-якому випадку, неотримання рахунків не спростовує факт отримання від позивача послуг та, у зв'язку з цим, необхідність їх оплати. У разі неотримання споживачем рахунків, останній не був позбавлений права звернутися до виконавця з відповідною вимогою про їх надсилання. Між тим докази такого звернення відповідачем не надані.
Необізнаність відповідача із змінами у законодавстві, відмова від підписання заяви про приєднання, не визнання індивідуального договору тощо, не може ставитися у залежність до отримання ним послуги з постачання теплової енергії та відповідних сплат за послуги згідно затверджених тарифів.
Крім того, позивачем надано копію технічних умов №4869 на встановлення приладу обліку теплової енергії на опалення на житловий будинок за власні кошти мешканців будинку по АДРЕСА_1 ; акт вводу в експлуатацію вузла приладу теплової енергії від 07.09.2015 та свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №420158 чинне до 14.09.2027.
Позивач звертає увагу суду, що кількість теплової енергії зафіксована приладом обліку теплової енергії, яка встановлена на буд. 16 по вул. Соборності, вказана в звітах по приладах обліку за кожен місяць, яким є також і відповідач. Тому, відповідач, має безпосереднє право відповідно до договору з уповноваженою особою на обслуговування лічильника приймати участь у знятті показань. Розрахунок заборгованості відповідає ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, строк дії договору, строк та порядок надання послуг, загальна вартість наданих за договором послуг, порядок оплати за надані послуги, наявність заборгованості за надані послуги, наявність оплати, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
З 05.11.2021 договірні відносини між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" та споживачами - власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку врегульовані індивідуальним договором (який є публічним договором приєднання, текст якого розміщено на сайті КПТМ "Криворіжтепломережа", режим доступу http://kpts.dp.ua/dogovorte.php) про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021, що укладений в порядку частини п'ятої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII (далі - Індивідуальний договір).
Індивідуальний договір згідно з частиною другою цього договору набуває чинності після 30 днів з моменту розміщення його на офіційному веб-сайті виконавця (КПТМ "Криворіжтепломережа"). Розміщення тексту договору на сайті виконавця було здійснено 05.10.2021.
Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надане визначення: індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна.
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - позивач) є надавачем послуги з постачання теплової енергії у місті Кривому Розі.
У свою чергу Фізична особа - підприємець Комаров Сергій Миколайович (далі - відповідач) є співвласником багатоквартирного будинку № 16 по вулиці Соборності, у м. Кривому Розі, в якому має на підставі права власності нежитлове приміщення № 58, загальною площею 189,1 кв.м., що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 3496412110 (а.с.11-12).
При цьому будинок № 16 по вулиці Соборності є багатоквартирним, подання теплоносія до будинку здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача (у відповідності до пункту 5.23 наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури № 80 від 18.05.2005 "Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005", де зазначено, що житлові будинки повинні обладнуватися опаленням і вентиляцією, що проектуються згідно зі СНиП 2.04.05), які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку, в тому числі приміщення № 58.
На виконання своєї статутної мети КПТМ "Криворіжтепломережа" здійснювало у період з 05.11.2021 по 30.04.2024 постачання теплової енергії відповідачу, а відповідач отримував теплову енергію, так як нежитлове приміщення №58 вбудовано в житловий багатоквартирний будинок, та не виокремлено від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення вказаного багатоквартирного житлового будинку.
Протилежного матеріали справи не містять.
Згідно з пунктом 11 індивідуального договору - обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між Споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року №315 (далі - Методика розподілу).
Пунктом 16 індивідуального договору передбачено, що на час відсутності вузла комерційного обліку у зв'язку з його ремонтом, проведенням повірки засобу вимірювальної техніки, який є складовою частиною вузла обліку, ведення комерційного обліку здійснюється відповідно до Методики розподілу.
В пункті 30 індивідуального договору зазначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця http://www.kpts.sdp.ua/.
В пункті 31 індивідуального договору зазначено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або офіційному веб-сайті виконавця http://www.kpts.sdp.ua/.
Відповідно до пункту 34 індивідуального договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
На виконання умов зазначеного договору Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" здійснено постачання теплової енергії відповідачу на протязі спірного періоду, передбаченого договором, та щорічними розпорядженнями виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області "Про початок та закінчення опалювального періоду", що підтверджується актами подання теплоносія на будинок та актами припинення подання теплоносія, зведеними відомостями розподілу теплової енергії, звітами про споживання та виставленими для оплати рахунками-фактурами (а.с. 24-45).
Тарифи передбачено за період з 25.10.2021 по 17.10.2023 тариф за 1 Гкал 5065,99грн (з ПДВ) (рішення Криворізької міської ради від 22.10.2021 №530 п.1.1.2 для потреб категорії "інші споживачі" КПТМ "Криворіжтепломережа"), за період з 18.10.2023 по теперішній час тариф за 1 Гкал 3481,81грн (з ПДВ) (згідно з рішенням Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 18.10.2023 №1272 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії Комунальному підприємству теплових мереж “Криворіжтепломережа», для потреб інших споживачів).
Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача за теплову енергію за період з 05.11.2021 по 28.03.2024 склала 55 084 грн 80 коп.
Плата за абонентське обслуговування, визначається відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІ від 09.11.2017, Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019, постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №808 "Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг" із змінами згідно постанови Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 №928.
Відповідно до пунктів 36, 37 постанови Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії", споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.
Згідно з розрахунком позивача сума абонентського обслуговування за період 05.11.2021 по 30.04.2024 складає 566 грн 65 коп.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував інфляційні втрати у сумі 1 016 грн 85 коп. за період з серпня 2023 року по травень 2024 року, 3% річних у сумі 690 грн 85 коп. за період з 01.08.2023 по 14.06.2024 та пеню у сумі 837 грн 72 коп. за період з 01.08.2023 по 14.06.2024.
З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №12315/15017 про сплату заборгованості (а.с. 54-55).
На час розгляду справи доказів сплати заборгованості сторонами суду не надано.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 4 Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та теплопостачальною організацією.
Однак за умов теплопостачання однією стороною та отримання теплової енергії іншою стороною, у сторін фактично склалися договірні правовідносини.
Як вбачається, позивач здійснював теплопостачання у житловому будинку, в якому знаходиться нежитлове приміщення відповідача, отже, опалення до приміщення здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку і є невід'ємною частиною системи опалення вказаного будинку, що свідчить про те, що відповідач фактично отримував теплову енергію в належному йому приміщенні.
У розумінні Закону України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією, споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.
Слід зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання", зокрема, саме споживачі та постачальники теплової енергії є суб'єктами відносин у сфері теплопостачання і, як наслідок, відносини у цій сфері встановлюються шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.
Разом з цим, визначальним для вибору виду договору для укладення між теплопостачальною організацією та споживачем, і, як наслідок, тарифу, який застосовуватиметься у розрахунках між сторонами, є саме визначення категорії, до якої відноситься споживач: населення, яке є власниками, орендарями житлових приміщень (квартир) і отримує послуги з централізованого опалення, укладає із теплопостачальною організацією договір про надання послуг з централізованого опалення із зазначенням встановленого тарифу на послугу з централізованого опалення; фізичні особи-підприємці, які використовують, зокрема, нежитлові приміщення у структурі багатоквартирних житлових будинків для здійснення у них підприємницької діяльності, укладають з теплопостачальними організаціями договори купівлі-продажу теплової енергії із зазначенням у них встановленого тарифу для "інших споживачів".
Згідно з пунктом 1.5 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженого постановою НКРЕКП від 25.06.2019 №1174 формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється з урахуванням витрат за кожним видом ліцензованої діяльності, облік яких ведеться ліцензіатом окремо. Тарифи формуються для таких категорій споживачів: населення; бюджетні установи; релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження виробничо-комерційної діяльності); інші споживачі. Тарифи для кожної категорії споживачів визначаються на підставі економічно обґрунтованого розподілу витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії.
Критерії розмежування споживачів на певні категорії визначені листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.03.2015 №2450/15/61-15 (далі - лист).
Так, зі змісту зазначеного листа вбачається, що згідно зі статтею 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Отже, оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами "для населення" здійснюють власники/користувачі житлового будинку, квартири, інших приміщень, призначених та придатних для постійного проживання в них, за умови їх використання виключно для постійного проживання.
Щодо оплати комунальних послуг за тарифами "для бюджетних установ" зазначено, що відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
Отже, оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами "для бюджетних установ" здійснюють такі установи, які підпадають під визначення зазначеної вище статті 2 Бюджетного кодексу України та мають ознаки відповідної структури, а підтвердженням статусу "бюджетна установа" може бути витяг з Реєстру неприбуткових установ та організацій.
Щодо оплати комунальних послуг за тарифами для "інших споживачів" комунальних послуг зазначено, що всі інші особи, які не підпадають під зазначені вище категорії, здійснюють оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами для "інших споживачів".
Таким чином, відповідач, який є власником нежитлового приміщення та фізичною особою - підприємцем, відноситься до категорії "інші споживачі" через неможливість віднесення останнього до першої та другої категорії споживачів.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно до приписів статей 525 і 526 Цивільного кодексу України та тотожних приписів статті 193 Господарського кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем не надано доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості за теплову енергію за період з 05.11.2021 по 28.03.2024 у розмірі 55 084 грн 80 коп. та заборгованості з абонентського обслуговування з 05.11.2021 по 30.04.2024 у сумі 566 грн 65 коп., а також не надано доказів на спростування тверджень позивача, що є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 45 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у Споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат у сумі 1 016 грн 85 коп. за період з серпня 2023 року по травень 2024 року, 3% річних у сумі 690 грн 85 коп. за період з 01.08.2023 по 14.06.2024 та пені у сумі 837 грн 72 коп. за період з 01.08.2023 по 14.06.2024.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку, судом порушень не встановлено.
Згідно зі статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За статтею 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції. Відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку відповідача цих обставин.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням вказаного, господарський суд зазначає, що інші доводи та міркування, викладені відповідачем у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Таким чином, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 58 196 грн 87 коп., з якої: 55 084 грн 80 коп. - заборгованість за послуги постачання теплової енергії, 566 грн 65 коп. - заборгованість за абонентське обслуговування, 1 016 грн 85 коп. - інфляційні втрати, 690 грн 85 коп. - 3% річних, 837 грн 72 коп. - пеня.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Комарова Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, буд. 9, код ЄДРПОУ 03342184) 55 084 грн 80 коп. - заборгованості за послуги постачання теплової енергії, 566 грн 65 коп. - заборгованості за абонентське обслуговування, 1 016 грн 85 коп. - інфляційні втрати, 690 грн 85 коп. - 3% річних, 837 грн 72 коп. - пені, 2 422 грн 40 коп. - витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 18.09.2024.
Суддя І.А. Рудь