Справа № 297/2995/24
18 вересня 2024 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого МИХАЙЛИШИН В. М., за участю секретаря Балега Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа виконком Берегівської міської ради Закарпатської області про встановлення факту проживання чоловіка та жінки без шлюбу,
ОСОБА_1 , заінтересована особа виконком Берегівської міської ради Закарпатської області, звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання чоловіка та жінки без шлюбу, а саме: встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім'єю як чоловік та жінка без оформлення шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 12 жовтня 2009 року по 25 січня 2024 року.
Заява мотивована тим, що з 12 жовтня 2009 року заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до дня смерті останнього, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 . Під час проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вели спільне господарство, жили повноцінною сім'єю. Крім цього, заявниця ОСОБА_1 здійснювала догляд за матір'ю ОСОБА_2 до дня її смерті - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Оскільки шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не був зареєстрований та останнім не було складено заповіт на випадок його смерті, заявниця позбавлена можливості спадкування майна за ОСОБА_2 , з яким фактично проживала як жінка та чоловік.
Заявниця ОСОБА_1 та її представник адвокат Попович О.О. в судове засідання не з'явились. Про місце, дату і час розгляду справи були повідомлені належним чином. При цьому, представником ОСОБА_4 було подано заяву про розгляд справи без їх участі, заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Заінтересована особа виконком Берегівської міської ради Закарпатської області явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про місце, дату і час розгляду справи була повідомлена належним чином. При цьому, подала заяву про розгляд справи без їх участі за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також і інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Тобто, виходячи з аналізу вказаної норми Сімейного кодексу України, сім'єю є соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.
Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання. Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 23 квітня 2020 року по справі № 686/8440/16-й.
Конституційний Суд України в рішенні від 03 червня 1999 року у справі № 1-8/99 (№ 5-рп/99) роз'яснив, що обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат; спільний бюджет: спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).
Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити такі факти: спільне проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року № 554/8023/15-ц).
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 29.01.2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Факт проживання однією сім'єю заявниці ОСОБА_1 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 підтверджено долученими до матеріалів справи фотокопіями фотознімків, з яких вбачається факт сімейних відносин; акт про встановлення факту проживання ОСОБА_1 від 28.06.2024 року, складеного комісією Берегівської міської ради Закарпатської області; копіями квитанції про сплату за комунальні послуги.
Факт про встановлення якого просить заявниця має для неї юридичне значення, оскільки необхідне їй для можливості оформлення права на спадщину за законом за померлим чоловіком.
Таким чином, суд приходить до висновку, що факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім'єю як чоловік та жінка без оформлення шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 12 жовтня 2009 року по 25 січня 2024 року підтверджений.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 81, 258, п. 5 ч. 1 та ч. 2 ст. 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 (мешканки АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), заінтересована особа виконком Берегівської міської ради Закарпатської області (м. Берегове, вул. Б.Хмельницького, 7, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04053683) про встановлення факту проживання чоловіка та жінки без шлюбу - задовольнити.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім'єю як чоловік та жінка без оформлення шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 12 жовтня 2009 року по 25 січня 2024 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга може бути подана до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя Віталій МИХАЙЛИШИН