243/12799/21
2/243/179/2024
17 вересня 2024 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Сидоренко І.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Зубкова В.В.,
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі дистанційного судового провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Слов'янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, третя особа: Приватний нотаріус Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Орлова Любов Олексіївна про встановлення факту, що має юридичне значення, -
01.12.2021 року позивач звернулась до суду з позовом про встановлення факту постійного проживання разом із ОСОБА_3 на дату її смерті. В обґрунтування заяви зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка чоловіка позивача - ОСОБА_3 , після смерті якої залишилась спадщина у вигляді квартири, яку ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_4 - чоловіку позивача. Після смерті ОСОБА_3 чоловік позивача ОСОБА_4 тяжко хворів, а після звернення до нотаріуса для отримання спадщини за заповітом отримав відмову нотаріуса, оскільки пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини з моменти смерті тітки. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . 19.11.2021 року позивач звернулася до нотаріуса для отримання спадщини після смерті чоловіка, однак отримала відмову нотаріуса, оскільки пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини з моменти смерті чоловіка.
Крім того, позивач зазначає, що останні декілька років перед смертю тітка чоловіка позивача тяжко хворіла, та позивач повністю доглядала за нею, вела всі її поточні справи, оскільки ОСОБА_3 не могла себе самостійно обслуговувати. Оскільки у ОСОБА_3 своїх дітей не було, через це вона при житті склала заповіт на ОСОБА_4 , так як він з позивачем завжди підтримували померлу і були її ріднею. Також позивач займалася похованням померлої ОСОБА_3 .
Інших спадкоємців, які б мали обов'язкову частку на спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_3 немає.
Тому, просить суд встановити факт, що позивач дійсно спільно проживала та вела спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 , з ОСОБА_3 на момент її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судове засідання позивач не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволені.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив винести рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
В судовому засідання свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач по даній справі це її невістка, а ОСОБА_4 - брат. Померла ОСОБА_3 є її з братом тіткою, яка склала заповіт на ОСОБА_4 , який разом зі своєї дружиною (позивачем), проживав з померлою ОСОБА_3 за однією адресою: АДРЕСА_1 , протягом 15 років до смерті останньої, оскільки тітка потребувала допомоги. Останні три роки до смерті тітка взагалі не ставала, тому позивач з братом її доглядали.
Суд, дослідивши надані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом із ОСОБА_3 на дату її смерті підлягають задоволенню.
Як видно зі Свідоцтва про право власності на домоволодіння від 24 травня 1994 року, виданого Виконкомом міської ради народних депутатів, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Як видно з копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 01 червня 2001 року Шляхівською сільською радою Кегичівського району Харківської області, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Шляхово Кегичівського району Харківської області, про що зроблено відповідний актовий запис № 11.
Відповідно до Заповіту, складеному державним нотаріусом Першої Слов'янської державної нотаріальної контори Донецької області Причепою В.Р. від 14.12.2001 року, ОСОБА_3 заповіла свою квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_4 .
Як видно з копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 03 серпня 2020 року Слов'янським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Слов'янськ Донецької області, про що зроблено відповідний актовий запис № 1159.
Згідно з копією Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 11 серпня 1984 року Відділом РАЦС Слов'янського міськвиконкому Донецької області, ОСОБА_6 11 серпня 1984 року уклала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище на ОСОБА_7 .
Як видно з копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 13 травня 2021 року Слов'янським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Слов'янськ Донецької області, про що зроблено відповідний актовий запис № 916.
З метою оформлення спадкових прав позивач звернулась до приватного нотаріуса Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Орлової Л.О. із відповідною заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Однак, приватний нотаріус відмовив їй у здійсненні наведеної нотаріальної дії, про що 19.11.2021 року за № 1102/02-31 виніс відповідну постанову. Відповідно до вказаної постанови, заявникові відмовлено у здійсненні нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку пропуском шестимісячного строку з дня смерті спадкодавця.
Як зазначено у Довідці ТОВ «Керуюча компанія «Ліра ЛТД» № 2735 від 17.11.2021 року, ОСОБА_2 фактично проживає (не зареєстрована) за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ОСОБА_2 за вищезазначеною адресою проживала також ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мешкали разом те вели разом господарство.
Відповідно до Акту ТОВ «Керуюча компанія «Ліра ЛТД» № б/н від 17.11.2021 року, за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає з травня 2008 року по теперішній час ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , але не зареєстрована.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання від 03.08.2020 року, ОСОБА_2 займалася похованням ОСОБА_3 .
Як зазначено у Довідці АТ КБ «Приватбанк» від 24.11.2021 року, ОСОБА_2 за період з 01.01.2014 року по 24.11.2021 року здійснювала платежі за комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Листа приватного нотаріуса Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Орлової Л.О. від 31.07.2023 року, спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 не заводилась. З заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 ніхто не звертався. За даними спадкового реєстру заповіт відсутній.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України, Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладених у заяві по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Відповідно п. 2 Постанови Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Згідно із роз'ясненнями які містяться у п. 7 вказаної Постанови, суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідно заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника.
За приписами ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно із ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно із ч. 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однієї сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину, як члена сім'ї, тощо.
Встановлення факту постійного проживання позивача разом з ОСОБА_3 на дату відкриття спадщини, є фактом, що має юридичне значення для ОСОБА_2 , оскільки від його встановлення залежить виникнення у позивача права на оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 як за спадкоємцем четвертої черги за законом.
У суду відсутні відомості про наявність інших спадкоємців після ОСОБА_3 крім ОСОБА_2 які б виявили бажання прийняти, чи не прийняти спадщину після її смерті.
Виходячи з аналізу чинного законодавства та встановлених обставин справи, оцінивши представлені в силу положень ст. 81 ЦПК України докази, суд приходить до висновку, що вони повністю узгоджуються між собою, не містять внутрішніх протиріч, і у своїй сукупності є достатніми, для того щоб дійти висновку, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 дійсно постійно проживали разом, вели спільне господарство та були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки. За наведених обставин вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 з 2008 року по день смерті ОСОБА_3 30.07.2020 року підлягають задоволенню.
За наведених обставин вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом із ОСОБА_3 на дату її смерті підлягають задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст. 1264, 1268 ЦК України, ст. 3 СК України, ст.ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268, 315, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_2 до Слов'янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, третя особа: Приватний нотаріус Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Орлова Любов Олексіївна про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дійсно спільно проживала та вела спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 , з ОСОБА_3 на момент її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Повний текст рішення виготовлений 19 вересня 2024 року.
На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду І.О. Сидоренко