19 вересня 2024 року
м. Київ
справа №240/321/24
адміністративне провадження №К/990/35519/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Прокопенка О.Б., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу адвоката Виговської Лариси Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року у справі №240/321/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною відмови Державної казначейської служби України у виконанні додаткового рішення Артеміського міськрайонного суду Донецької області від 10 серпня 2020 року та постанови Донецького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у справі №219/2786/19 в порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», шляхом безспірного списання коштів державного бюджету України за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» та зобов'язання вчинити відповідні, а також стягнути з відповідача компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від простроченої суми грошового зобов'язання у розмірі 9526,80 грн, інфляційні втрати в сумі 45725,83 грн та моральну шкоду в розмірі 400000,00 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Державної казначейської служби України, оформлену листом від 17 листопада 2023 року №5-06-06/21531.
Зобов'язано Державну казначейську службу України вчинити дії на виконання виконавчих листів, виданих Артемівським міськрайонним судом Донецької області у справі №219/2786/19.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
17 вересня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга адвоката Виговської Лариси Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року у справі №240/321/24. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення на користь позивача з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від простроченої суми грошового зобов'язання у розмірі 9526,80 грн та інфляційні втрати в сумі 45725,83 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду, посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Житомирським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
Разом з тим, у касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься значна кількість справ у такій категорії, в той час як висновок суду у подібних правовідносинах відсутній. Скаржник вказує, що забезпечення єдності судової практики в даній категорії справ сприятиме їх більш швидкому, ефективному вирішенню та гарантуватиме розумну передбачуваність судового рішення. Також скаржник зазначає, що ця справа має виняткове значення для позивача, оскільки він належить до вразливої категорії населення так як є пенсіонером, людиною з інвалідністю та внутрішньо переміщеною особою. Скаржник вказує, що фактично позивач звернувся до суду з метою стимулювання відповідача виконати рішення суду, що вступило в силу та оскільки позивач не має власного житла внаслідок його знищення (що встановлено рішеннями судів, виконання яких позивач домагається від відповідача в даній справі) вирішення даної справи сприятиме виконанню обв'язку держави щодо права позивача розраховувати на компенсацію за не виконання позитивного обов'язку з боку держави за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на підпункт «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, вказує, що суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково, оскільки в позовній заяві позивач просив, зокрема, стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України моральну шкоду в розмірі 400 000,00 грн з підстав завдання йому шкоди незаконними діями відповідача суб'єкта владних повноважень.
Скаржник зазначає, що сума моральної шкоди, заявлена позивачем до стягнення з відповідача станом на дату відкриття провадження в справі становила більше 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а отже за приписами пункту 2 частини четвертої статті 12, пункту 2 частини четвертої статті 257 КАС України вказана справа мала бути розглянути виключно за правилами загального позовного провадження.
Проте, суд касаційної інстанції відхиляє зазначене посилання скаржника, оскільки на момент відкриття провадження судом першої інстанції (05 січня 2024 року) діяла редакція статті 12 та статті 257 КАС України, яка передбачала віднесення до переліку справ, які обов'язково розглядаються за правилами загального позовного провадження звернення з вимогами щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, заявлені позивачем вимоги станом на момент відкриття провадження у цій справі не підпадали під жоден з випадків, передбачених статтями 12 та 257 КАС України, у яких розгляд справи повинен відбуватись виключно за правилами загального позовного провадження, тому аргументація скаржника про помилковість віднесення цієї справи до категорії справи є необґрунтованою.
Отже, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на підпункт «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Проте, Суд проаналізувавши доводи касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами, приходить до висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Обґрунтування скаржника, щодо наявності підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Ураховуючи доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328 - 330, 334, 335, 338 КАС України, Суд
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Виговської Лариси Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року у справі №240/321/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.
Витребувати справу №240/321/24 із Житомирського окружного адміністративного суду.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: О.Б. Прокопенко
С.А. Уханенко