19 вересня 2024 року
м. Київ
справа №380/9920/24
адміністративне провадження №К/990/34936/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 грудня 2020 року по 27 квітня 2024 року з урахуванням положень статті 117 КЗпП України;
- зобов'язати відповідача військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 грудня 2020 року по 27 квітня 2024 року з урахуванням положень статті 117 КЗпП України.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 21 березня 2021 року по 19 січня 2023 року.
Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 29 грудня 2020 року по 19 січня 2023 року у розмірі 171074 (сто сімдесят одна тисяча сімдесят чотири)грн 64 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.
Не погодившись із прийнятим рішенням, військової частини НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання документу про сплату судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі №380/9920/24 повернуто скаржнику.
12 вересня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 в якій скаржник просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року.
Відповідно до пунктів 3, 5 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються судові рішення, що оскаржуються, та вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
У прохальній частині касаційної скарги військова частина НОМЕР_1 просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі №380/9920/24.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Тобто в касаційному порядку може бути оскаржено рішення суду першої інстанції після його апеляційного перегляду.
При цьому Суд звертає увагу, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року не переглядалось по суті в апеляційному порядку, оскільки судом апеляційної інстанції повернуто апеляційну скаргу.
Таким чином, скаржнику необхідно уточнити вимоги касаційної скарги із зазначенням судових рішень, які оскаржуються, шляхом подання касаційної скарги у новій редакції. В тому числі необхідно зазначити й мотиви незгоди з рішенням апеляційного суду у разі наявності таких.
Щодо ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року, судом касаційної інстанції встановлено наступне.
За правилами абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У свою чергу, порушення норм права може виявлятися у: застосуванні норми, яку не належало застосовувати у відповідній ситуації; незастосуванні норми, яку належало застосувати; наданні застосованій нормі неправильного тлумачення.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими підставами, викладеними у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Проте, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, оскільки в порушення вимог пункту 4 частини другої цієї статті, у ній не зазначено у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права із посиланням на відповідні норми права при вирішенні питання про наявність підстав для повернення апеляційної скарги.
В загальному доводи касаційної скарги зводиться до незгоди із прийнятим рішенням судом першої інстанції, що є не належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень процесуальної ухвали суду апеляційної інстанції, якою не переглядалося рішення суду першої інстанції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Враховуючи, що скаржником в касаційній скарзі не наведено підстав для касаційного оскарження, а саме: не зазначено про допущені судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі, порушення конкретних норм матеріального чи процесуального права при її постановленні, та зважаючи на те, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди скаржника з прийнятим судовим рішенням, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху.
Також, під час перевірки касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам частини четвертої статті 330 КАС України в частині необхідності надання документу про сплату судового збору.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог частини першої указаної норми судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено, що станом на 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн.
Таким чином, розмір судового збору за подання цієї касаційної скарги складає 3028,00 грн.
Однак, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, ставка судового збору за подання цієї касаційної скарги через підсистему «Електронний Суд» складає 2422,40 грн.
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055"); призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскарження справи) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа).
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання до суду уточненої касаційної, в якій уточнити вимоги касаційної скарги та чітко вказати оскаржувані судові рішення; уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи; документу про сплату судового збору.
Керуючись статтями 329, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання до вчинення дій - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом подання до суду:
- уточненої касаційної скарги, в якій заначити вимоги касаційної скарги та чітко вказати оскаржувані судові рішення;
- уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи;
- документу про сплату судового збору.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху в установлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов