19 вересня 2024 року
м. Київ
справа №420/34137/23
адміністративне провадження № К/990/30446/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Губської О.А., Білак М.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 420/34137/23
за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2024 року (головуючий суддя - Домусчі С.Д., судді: Семенюк Г.В., Шляхтицький О.І.),
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - НОМЕР_1 прикордонний загін, скаржник) щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі (п.1 постанова №168) за січень 2023 року та за період з лютого по травень 2023 року. Зобов'язати нарахувати та виплатити вказану винагороду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 27 лютого 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив. Визнав неправомірною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю ОСОБА_1 . Зобов'язав НОМЕР_1 прикордонний загін нарахувати та виплатити винагороду за січень 2023 року, виходячи з суми до 100 000 грн, з урахуванням часу участі в бойових діях. Також зобов'язав виплатити винагороду військовослужбовцю за період з лютого по травень 2023 року на аналогічних умовах.
3. Не погодившись із прийнятим рішенням, НОМЕР_1 прикордонний загін подав апеляційну скаргу.
4. Ухвалою від 04 липня 2024 року П'ятий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу залишив без руху для надання доказів наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження або зазначення інших підстави для його поновлення з наданням доказів на підтвердження існування інших підстав.
5. П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 липня 2024 року визнав неповажними наведені НОМЕР_1 прикордонним загоном підстави (через бойові завдання у польових умовах та понад 130 позовів до військової частини не зміг подати апеляцію вчасно) для поновлення строку на апеляційне оскарження; відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
6. У касаційній скарзі НОМЕР_1 прикордонний загін, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
7. На обґрунтування вимог касаційної скарги НОМЕР_1 прикордонний загін вказує, що в судах першої та апеляційної інстанції перебуває значна кількість справ щодо виплати додаткової грошової винагороди, через що уповноважений представник НОМЕР_1 прикордонного загону не встигає опрацьовувати процесуальні документи в межах строків. Військовослужбовці, зокрема цього загону, виконують бойові завдання, що ускладнює їхню участь у судових процесах.
8. Прикордонний загін звертає увагу, що на виконання ухвали апеляційного суду НОМЕР_1 прикордонним загоном ДПСУ було надано довідку, яка містила інформацію про виконання бойових завдань під грифом секретності, що ускладнювало надання детальної інформації до суду. Незважаючи на це, апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження, визнавши причини пропуску строку неповажними.
9. Скаржник посилається на практику Верховного Суду щодо поновлення процесуальних строків для військовослужбовців, які виконують бойові завдання, і просить поновити строк у зв'язку з виконанням бойових завдань.
10. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що Верховний Суд уже визнавав воєнні дії поважною причиною для поновлення процесуальних строків, що слугує підставою для аналогічного рішення і в цій справі. Скаржник також наголошує на порушенні практики Верховного Суду та ЄСПЛ, звертаючи увагу на неврахування правових висновків у справі.
11. Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
12. Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
13. Позивач не подав відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права та акти їхнього застосування. Оцінка висновків суду, судове рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
14. Надаючи правову оцінку встановленим апеляційним судом обставинам справи щодо подання апеляційної скарги та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
15. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
16. Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 293 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов'язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження, подання відповідного клопотання про його поновлення.
17. Статтею 295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
18. Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
19. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).
20. Право на апеляційне оскарження судового рішення кореспондується із обов'язком учасників справи дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
21. Учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов'язків.
22. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
23. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
24. Відповідно до матеріалів апеляційного перегляду, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене 27 лютого 2024 року в письмовому провадженні, повний текст судового рішення складений 27 лютого 2024 року, копія рішення отримана апелянтом 28 лютого 2024 року.
25. Отже, останнім днем подання апеляційної скарги, відповідно до частини першої статті 295 КАС України, є 28 березня 2024 року, а останнім днем строку, визначеного пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України, є 29 березня 2024 року.
26. Апеляційна скарга подана через електронний кабінет 19 червня 2024 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
27. Відмовляючи НОМЕР_1 прикордонному загону у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року та залишаючи апеляційну скаргу без руху (ухвала від 04 липня 2024 року), суд апеляційної інстанції виходив із того, що (через бойові завдання у польових умовах та понад 130 позовів до військової частини не зміг подати апеляцію вчасно)
28. Суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу без руху, відмовивши НОМЕР_1 прикордонному загону у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження з огляду на те, що апелянт не надав доказів, які підтверджують поважність причин пропуску строку. Крім того, суд зазначив, що апелянт подавав апеляційні скарги в інших справах протягом лютого, березня, квітня та травня 2024 року, що ставить під сумнів обґрунтованість зазначених ним підстав для пропуску строку.
29. На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху НОМЕР_1 прикордонний загін подав до апеляційного суду заяву у справі № 420/34137/23 із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, надав довідку.
30. Відмовляючи оскаржуваною ухвалою від 22 липня 2024 року у задоволенні клопотання НОМЕР_1 прикордонного загону про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції встановив, що апелянт не надав належних доказів, які підтверджують поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Довідка про виконання бойових завдань була загальною і не підтверджувала конкретні перешкоди для подання апеляційної скарги вчасно. За інформацією суду, апелянт подавав апеляційні скарги в інших справах у встановлені строки протягом лютого, березня, квітня та травня 2024 року, що ставить під сумнів зазначені ним причини для пропуску строку. Після залишення апеляційної скарги без руху та надання можливості усунути недоліки, апелянт не представив нових поважних причин або доказів, що об'єктивно заважали своєчасному поданню скарги.
31. Суд апеляційної інстанції, з-поміж іншого, зазначив, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Відповідно до КАС України апеляційний суд не наділений повноваженнями самостійно відшуковувати підстави пропуску строку на апеляційне оскарження. Інакше б означало вчинення судом дій, які зобов'язаний вчинити апелянт, що було б порушенням принципів адміністративного судочинства (рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та ін.), та фактично було б наданням переваги в цій справі апелянту, та свідчило б про упередженість апеляційного суду під час перевірки виконання апелянтом вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарга без руху. Не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження посилання апелянта - суб'єкта владних повноважень - урядової організації, на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод; на практику ЄСПЛ, оскільки, відповідно до Регламенту Суду від 01.11.2003 року, та приписів статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенція та рішення ЄСПЛ спрямовані на захист прав осіб, неурядових організацій, групи осіб.
32. Таким чином, оцінивши доводи заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку та відкриття апеляційного провадження.
33. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, і після закінчення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їхнього дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
34. Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі. При цьому доведення поважності причин пропущення строку звернення до суду покладається на особу, яка звертається із апеляційною скаргою та заявою/клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
35. Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду необхідно виходити з того, що причина пропущення строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
36. Отже, у випадку пропущення строку на апеляційне оскарження судового рішення, підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин пропущення строку звернення до суду з апеляційною скаргою, якими визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій та підтверджені належними і допустимими доказами.
37. Таким чином, поновлення встановленого процесуальним законом строку на подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках і лише за наявності обставин об'єктивного та непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
38. Ураховуючи вищезазначене, Верховний Суд уважає, що, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції правомірно виходив із того, що НОМЕР_1 прикордонним загоном не було доведено таких обставин, які б давали підстави для поновлення їй строку звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року в справі № 420/34137/23.
39. НОМЕР_1 прикордонний загін був обізнаний про наявність судового провадження у справі № 420/34137/23 й суд першої інстанції виконав процесуальний обов'язок щодо надсилання судового рішення учаснику справи (відповідачу).
40. Копія рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року в справі № 420/34137/23 доставлена до Електронного кабінету НОМЕР_1 прикордонного загону - 28 лютого 2024 року (02:59), що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою відповідального працівника Одеського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа і не заперечує відповідач.
41. Наведені НОМЕР_1 прикордонним загоном причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року в справі №420/34137/23, не можна розцінювати як обставини, які об'єктивно унеможливили звернення відповідача з апеляційною скаргою аж до 19 червня 2024 року.
42. Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві/клопотанні про поновлення такого строку. Зокрема факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
43. Уведений в Україні воєнний стан, звичайно, ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади. Між іншим, сама собою ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й без підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
44. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що при оцінювані поважності причин пропущення процесуального строку з підстави введення воєнного стану в Україні додатково необхідно брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду та порядок його функціонування; місце проживання/місцезнаходження скаржника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території; посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати закінчення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідною заявою/клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску); інші доречні обставини.
45. Таким чином, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень в усіх абсолютно випадках. Указані НОМЕР_1 прикордонного загону обставини, пов'язані з воєнним станом в Україні, ураховуючи її завдання та функції, могли утруднити дотримання установленого законом строку на апеляційне оскарження судового рішення, водночас у цьому питанні необхідно враховувати й інші обставини, а також тривалість пропущеного строку. Така зазначена відповідачем обставина як велика навантаженість, що обов'язки стосовно належного виконання представництва НОМЕР_1 прикордонного загону у судах виконує лише одна посадова особа, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення у межах цієї справи. Суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного й обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження. Наведені відповідачем аргументи є проблемою внутрішньої організації роботи НОМЕР_1 прикордонного загону та не можуть слугувати свідченням наявності об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали своєчасному оскарженню рішення суду першої інстанції.
46. Приписи статті 44 КАС України передбачають обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (частина друга), зокрема, виконувати процесуальні дії в установлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
47. Наведеними приписами КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок і зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, установлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
48. Неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання відповідачем вимог процесуального закону не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а тому не підтверджує наявність поважних підстав для поновлення цього строку (аналогічні висновки зроблено у постанові Верховного суду від 26.09.2022 у справі № 560/403/22, від 08.08.2024 у справі №440/15583/23).
49. Органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб дотримуватися своїх власних внутрішніх правил і процедур, установлених, у тому числі, нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
50. До того ж, у пункті 49 постанови від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вказав, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
51. Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив НОМЕР_1 прикордонному загону у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року в справі №420/34137/23 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки відповідач не навів достатніх обґрунтувань та не надав допустимих і переконливих доказів, які б доводили підстави для поновлення йому строку звернення до суду з апеляційною скаргою.
52. Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав уважати, що оскаржувана ухвала постановлена судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права, що призвело до необґрунтованої відмови у відкритті апеляційного провадження.
53. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
54. Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, то колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
55. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) залишити без задоволення.
Ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2024 року у справі № 420/34137/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.М. Соколов О.А. Губська М.В. Білак