19 вересня 2024 року Справа № 280/6396/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
09 липня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.02.2024 №000012350709.
Ухвалою суду від 15.07.2024 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірне податкове повідомлення - рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Так, позивач зазначає, що під час проведення фактичної перевірки контролюючий орган порушив порядок проведення перевірки, оскільки акт перевірки був вручений ОСОБА_2 , яка не здійснювала розрахункові операції на момент перевірки. Також, представник позивача вказувала на те, що працівниками контролюючого органу був вручений запит про надання документів, які необхідно подати до 14 год. 40 хв. 12.01.2024, тоді як фактична перевірка розпочата о 13 год. 30 хв. 12.01.2024. Представник позивача зазначає, що запит на отримання документів повинен бути поданий посадовою особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення перевірки, тоді як позивачу надано лише одну годину. Вказує, що позивач не мав змоги у такий проміжок часу надати запитувані документи, що призвело до не дослідження документів та необґрунтованого встановлення порушення.
Також, представник позивача вказувала на те, що товар, який на думку контролюючого органу був необлікований, не належить позивачу та був наданий іншими суб'єктами господарювання задля розширення аудиторії. З урахуванням викладеного у позовній заяві, представник позивача просила задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що проведеною фактичною перевіркою магазину, ТМ «ТЕХНОЇЖАК», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в ТРЦ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР, а саме: порушення порядку, встановленого законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на загальну суму - 243891,00 грн. Відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки не надано документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарів (мобільних телефонів) у місці продажу за переліком товарів (мобільних телефонів), які зазначені в описі залишків товарів, які знаходяться в реалізації. Представник відповідача вказував на те, що на початок фактичної перевірки (в день отримання наказу про проведення перевірки) позивач зобов'язаний був надати фахівцям податкового органу Форму обліку, яка ведеться в магазині, та первинні документи на товари, які знаходяться на початок перевірки в реалізації. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки. У разі вибуття товару, позивач мав надати Форму обліку з підшитими для зберігання такими документами, що згруповані в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку. Проте під час перевірки такі документи не надані, про об'єктивні причини неможливості їх надання до перевірки позивач не повідомив. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що наказом ГУ ДПС у м.Києві від 10.01.2024 №66-п «Про проведення фактичних перевірок» наказано провести фактичні перевірки платників податків/об'єктів, зазначених у додатках 1-45 з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки).
До додатку до зазначеного Наказу включено магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_1 , ТРЦ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якому провадить господарську діяльність ФОП ОСОБА_1
12.01.2024 ГУ ДПС у м.Києві виписано направлення на проведення фактичної перевірки.
За результатами проведеної фактичної перевірки ГУ ДПС у м.Києві складено Акт фактичної перевірки, в якому встановлено порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР, а саме: порушення порядку, встановленого законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на загальну суму - 243891,00 грн.
На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 02.02.2024 №000012350709, яким застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 243891,00 грн.
Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Щодо дотримання контролюючим органом порядку проведення фактичної перевірки, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 ПК України.
За змістом абзацу 1 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Стаття 80 ПК України унормовує порядок проведення фактичної перевірки.
Так, відповідно до приписів пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Пунктом 80.2 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки…
Згідно з пунктом 80.4 статті 80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
З матеріалів справи встановлено, що направлення на проведення перевірки були вручені уповноваженій особі, а саме директору торгівельної точки ОСОБА_3 , а відповідно контролюючий орган мав право на проведення перевірки.
Щодо вручення Акт перевірки, суд зазначає, що відповідно до пункту 86.5 статті 86 ПК України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.
У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що Акт перевірки було вручено директору торгівельної точки ОСОБА_3 , яка в розумінні статті 86 ПК України є уповноваженою особою на отримання таких документів, оскільки саме позивач прийняв її на посаду керівника торгівельної точки.
Більш того, ОСОБА_3 , як директор торгівельної точки, не відмовлялась від отримання акту перевірки та не зазначала про те, що не має на це повноважень.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що доводи позивача про те, що акт перевірки був вручений не уповноваженій особі не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи.
Щодо вручення запиту про надання документів необхідних для проведення перевірки, суд зазначає наступне.
Так, в матеріалах справи міститься запит №1 від 12.01.2024, в якому працівники контролюючого органу запитувати додаткові первинні документи, зокрема облікові залишки товару, оборотно-сальдову відомість по рах.28, накладні.
Також, у вказаному запиті зазначено, що документи необхідно надати в термін до 12.01.2024 на 14 год. 40 хв.
Відповідно до п.85.4 ст.85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
В даному випадку запит про надання документів поданий співробітниками контролюючого органу у день закінчення перевірки, що суперечить положенням п.85.4 ст.85 ПК України, а відповідно позивач мав право не надавати відповідь на такий запит та не міг бути притягнутий до юридичної відповідальності за неподання до контролюючого органу затребуваних документів.
Разом з тим, суд зазначає, що у даному випадку позивача не було притягнуто до відповідальності за не подання документів, а тому на переконання суду такий недолік не є суттєвим з огляду на те, що контролюючим органом проводилась саме фактична перевірка.
Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Тобто, саме позивач має обов'язок на дати контролюючому органу всі документи пов'язані з предметом перевірки, а п.85.4 ст.85 ПК України передбачено лише право контролюючого органу збирати додаткові документи.
При цьому, суд зазначає, що позивач в силу приписів ПК України мав право подати додаткові документи до прийняття податкового повідомлення - рішення, проте відповідним правом не скористався.
Щодо змісту встановленого порушення, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Так, відповідно до опису залишків товару, які знаходяться в реалізації в торговій точці за адресою: АДРЕСА_1 в ТРЦ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », встановлено наявність дев'яти мобільних телефонів Apple iPhone різних моделей на загальну суму 243891,00 грн., щодо яких не надано документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарів (мобільних телефонів) у місці продажу.
При цьому, директор торгової точки ОСОБА_3 вказала на те, що (прихідні, накладні, чеки тощо) знаходяться в бухгалтерії центрального офісу Техно Їжак за юридичною адресою, та надати їх на момент перевірки вона не може.
У позовній заяві позивач зазначає, що виявлені в ході перевірки мобільні телефони йому не належать та належать ФОП ОСОБА_4 , з яким позивачем укладено договір доручення №1 від 02.01.2024 на реалізацію від його імені зазначених мобільних телефонів.
Також, до позовної заяви надано копію відповідного договору.
Інших документів щодо мобільних телефонів Apple iPhone, які було виявлено під час проведення перевірки, до позовної заяви не надано.
Суд зазначає, що наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496 затверджено Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, який визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такого ФОП (далі - Порядок №496).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №496, облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку.
ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об'єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об'єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об'єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об'єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід'ємною частиною такого обліку.
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Згідно пункту 9 розділу ІІ Порядку №496, заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об'єктах) відсутні:
1) первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку;
2) відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи;
3) первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.
Пунктом 10 розділу ІІ Порядку №496 визначено, що форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об'єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.
Відповідно до пункту 11 розділу ІІ Порядку №496, форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).
Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такої ФОП.
Отже, в силу наведених приписів чинного законодавства, позивач, як особа якою безпосередньо здійснювалась реалізації мобільних телефонів, у власній точці ведення господарської діяльності повинні були належним чином обліковані відповіді мобільні телефони, а відповідні документи або їх копії мали бути надані співробітникам контролюючого органу під час проведення перевірки.
Разом з тим, позивач до контролюючого органу, ані під час перевірки, ані до прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, не надано жодних документів (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарів (мобільних телефонів) у місці продажу (магазину, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 6, ТРЦ «COSMOPOLIT»).
Суд зазначає, що відповідно до статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Отже, підставою для застосування штрафних санкції є, зокрема, не надання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що застосування до позивача штрафних санкцій є обґрунтованим.
Щодо посилань представника позивача на відсутність розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення - рішення, суд зазначає, що така обставина не може бути підставою для скасування податкового повідомлення - рішення прийнятого у відповідності до норм чинного законодавства України.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення діяв обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова