18 вересня 2024 року (16:00)Справа № 280/6106/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
01.07.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (відповідач), в якій, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вх. №35970 від 02.08.2024) просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у відповідності до абзацу 25 пункту 2 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом оборони України від 07 червня 2018 року, з розрахунку 20 100,00 грн. за період з 01 червня 2023 року по 22 серпня 2023 року;
зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду у відповідності до абзацу 25 пункту 2 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом оборони України від 07 червня 2018 року, з розрахунку 20 100,00 грн. за період з 01 червня 2023 року по 22 серпня 2023 року;
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення позивача до списку учасників бойових дій, що мали бути подані протягом 2022 року до місцевого управління соціального захисту населення для нарахування і виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту»;
стягнути з відповідача на користь позивача збитки (у вигляді упущеної вигоди) у сумі розмірі 9 670,00 грн., що дорівнює сумі одноразової грошової для учасника бойових дій допомоги до 5 травня за 2022 рік відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту»;
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення позивача до списків отримувачів грошової допомоги до Дня незалежності України за 2023 рік із числа військовослужбовців - осіб з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, що мали бути подані протягом 2023 року до місцевого управління соціального захисту населення для нарахування відповідно у відповідності до частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
стягнути з відповідача на користь позивача збитки (у вигляді упущеної вигоди) у сумі розмірі 2 700,00 грн., що дорівнює сумі одноразової грошової допомоги до Дня незалежності України за 2023 рік із числа військовослужбовців - осіб з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту»;
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не оформлення довідки про склад і вартість неотриманого позивачем речового майна та щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно позивачу при його звільненні з військової служби;
зобов'язати відповідача оформити довідку про склад і вартість неотриманого позивачем речового майна, нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно станом на день його звільнення з військової служби, 01 грудня 2023 року;
зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 02 грудня 2023 року і до дня набрання законної сили рішенням суду по суті цього спору;
стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, включаючи витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач проходив військову службу та 01 грудня 2023 року був звільнений у запас за підпунктом «б» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби з переоглядом через 6 місяців). Згідно з витягом з наказу відповідача від 01 грудня 2023 року №241, серед іншого, наказано виплатити позивачу: грошову компенсацію за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 30 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік; надбавку за вислугу років на військовій службі у розмірі 25% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням за період з 01 листопада по 01 грудня 2023 року; одноразову грошову допомогу по звільненню за 21 календарний місяць у розмірі 4% грошового забезпечення. Всі належні позивачу виплати нараховані та виплачені не були. Відповідно до листа відповідача від 21.03.2024 відповідач частково відмовив у задоволення заяви позивача про нарахування і виплату грошового забезпечення (компенсацій) за час військової служби, зокрема у частині нарахування і виплати: додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після тяжкого поранення з 09 березня 2023 року по 24 березня 2023 року; грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за період 2022-2023 років; компенсації одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, як учаснику бойових дій (у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, що становило 10 465 грн.), та виплату щорічної разової грошової виплати до Дня незалежності України за 2023 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи (у розмірі 2700 грн.); грошової компенсації за неотримане речове майно за період військової служби Позивача за період 2022-2023 років. Вважаючи таку бездіяльність відповідача неправомірною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 15.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. №34883 від 26.07.2024) проти позовних вимог заперечує. Зазначає, щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 20 100 грн. з 01 червня 2023 року по 22 серпня 2023 року, то постанови ВЛК щодо військовослужбовців, які визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців, повинні бути реалізовані негайно. Відповідно до свідоцтва про хворобу № 207 від 02.12.2022, виданого ВЛК військової частини НОМЕР_4 та затвердженого 07.12.2022 18-ю регіональною ВЛК, позивача визнано непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців. Таким чином, цим рішенням ВЛК позивачу призначено повторний огляд (переогляд) через 6 місяців, тобто який слід пройти не пізніше 02.06.2023. 23.08.2023 ОСОБА_1 видано свідоцтво про хворобу № 2799, згідно якого він знову визнаний непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців. У період 02.06.2023 - 22.08.2023 ОСОБА_1 повторний медичний огляд не пройшов, його стан здоров'я після 02.06.2023 і до 22.08.2023 включно, - невідомий. Відтак, чи були підстави для виплати йому додаткової винагороди у розмірі 20 100 грн. у період 03.06.2023 - 22.08.2023, - не було і не є відомо. Щодо стягнення упущеної вигоди у сумі разової грошової допомоги для учасника бойових дій допомоги за 2022 та 2023 роки, відповідач зазначає, що позивачем подавав засобами поштового зв'язку командуванню військової частини НОМЕР_2 рапорт від 19.08.2022 про включення його до списків учасників БД для отримання одноразової грошової допомоги. На цей рапорт військовою частиною НОМЕР_2 надано відповідь, із пропозицією надати копію паспорту громадянина України та довідки про присвоєння ІПН. Відсутність цих документів виключала можливість ідентифікації особи отримувача разової допомоги органами ПФУ. 22.12.2022 позивачем засобами поштового зв'язку надано повторний рапорт щодо включення в списки отримувачів разової грошової допомоги, до якого додано копію паспорту та довідки про присвоєння ІПН. Рапорт надійшов відповідачу 30.12.2022. Таким чином встановлено, що документи для виплати разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій, позивачем надано несвоєчасно. Щодо грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, то відповідач зазначає, що позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували факти неотримання ним будь-якого речового майна за період військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, та не зазначено за яке саме він вимагає грошової компенсації. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .
09.02.2023 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково; причина - поранення, травма, так, пов'язане із захистом Батьківщини.
Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 01.12.2023 №241, молодшого сержанта ОСОБА_1 , колишнього номера обслуги роти вогневої підтримки 3 парашутно-десантного батальйону, який перебуває у розпорядженні командира військової частини, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 01 грудня 2023 року № 213-РС відповідно до пункту два частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби у запас за підпунктом " б" (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців), вважати таким, що справи та посаду здав 01 грудня 2023 року.
Відповідно до вказаного наказу позивача з 01 грудня 2023 року виключено зі списків особового складу частини, знято з усіх видів забезпечення і продовольчого забезпечення за нормою № 1 (каталог) з 02 грудня 2023 року і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вважаючи, що відповідачем вчинено протиправну бездіяльність:
щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у відповідності до абзацу 25 пункту 2 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом оборони України від 07 червня 2018 року, з розрахунку 20 100,00 грн. за період з 01 червня 2023 року по 22 серпня 2023 року;
щодо не включення позивача до списку учасників бойових дій, що мали бути подані протягом 2022 року до місцевого управління соціального захисту населення для нарахування і виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту»;
щодо не включення позивача до списків отримувачів грошової допомоги до Дня незалежності України за 2023 рік із числа військовослужбовців - осіб з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, що мали бути подані протягом 2023 року до місцевого управління соціального захисту населення для нарахування відповідно у відповідності до частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
щодо не оформлення довідки про склад і вартість неотриманого позивачем речового майна та щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно позивачу при його звільненні з військової служби, позивач звернувся до суду із цим позовом, у якому також, просить:
стягнути з відповідача на користь позивача збитки (у вигляді упущеної вигоди) у сумі розмірі 9 670,00 грн., що дорівнює сумі одноразової грошової для учасника бойових дій допомоги до 5 травня за 2022 рік відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту»;
стягнути з відповідача на користь позивача збитки (у вигляді упущеної вигоди) у сумі розмірі 2 700,00 грн., що дорівнює сумі одноразової грошової допомоги до Дня незалежності України за 2023 рік із числа військовослужбовців - осіб з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту»;
зобов'язати відповідача оформити довідку про склад і вартість неотриманого позивачем речового майна, нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно станом на день його звільнення з військової служби, 01 грудня 2023 року;
зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 02 грудня 2023 року і до дня набрання законної сили рішенням суду по суті цього спору.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 43 Конституції України закріплено право кожного на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону №2011-XІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами 2-4 статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, Указами Президента України він неодноразово продовжувався та триває на даний час.
Одночасно, Військовому командуванню разом з військовими адміністраціями, органами виконавчої влади, правоохоронними органами та за участю органів місцевого самоврядування запроваджувати і здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи правового режиму воєнного стану, реалізовувати повноваження, необхідні для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 Про введення воєнного стану в Україні та №69 Про загальну мобілізацію, Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану (далі Постанова №168), пунктом 1-1 якої (в редакції Постанови КМ№ 836 від 09.08.2023, яка застосовується з 01.06.2023) військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, після перебування у розпорядженні понад два місяці (за які вони втратили право на отримання грошового забезпечення в повному обсязі за останніми займаними посадами) і до закінчення перебування у розпорядженні щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.
1. Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у відповідності до абзацу 29 пункту 2 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом оборони України від 07 червня 2018 року, з розрахунку 20 100,00 грн. за період з 01 червня 2023 року по 22 серпня 2023 року, то суд зазначає наступне.
Приписами абзацу 29 ч. 2 Розділу XXXIV Наказу Міністерства оброни України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260) встановлено, що військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою в повному обсязі. Після перебування в розпорядженні понад два місяці і до дня закінчення перебування в розпорядженні таким військовослужбовцям щомісячно виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20 100 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні).
З системного аналізу вказаної норми права, судом встановлено, що право на отримання вказаної додаткової винагороди мають військовослужбовці, які:
отримали поранення (контузію, травму або каліцтво), пов'язані із захистом Батьківщини;
визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
зараховані у розпорядження відповідних командирів, після перебування у розпорядженні понад два місяці.
Позивач, отримав поранення, пов'язане із захистом Батьківщини, визнаний непридатним до військової служби з переоглядом через шість місяців, перебував у розпорядженні.
Так, позивач визнавався непридатним до військової служби з переоглядом через шість місяців відповідно до висновків:
свідоцтва про хворобу №207 від 02.12.2022, затвердженого Постановою ВЛК від 07.12.2022 №3603 (а.с.52);
свідоцтва про хворобу №2799 від 23.08.2023, затвердженого Постановою ВЛК від 18.09.2023 (а.с.59).
В той же час, Постановою ВЛК від 30.06.2023 не затверджено висновок свідоцтва про хворобу №4293 про непридатність до військової служби із переоглядом через шість місяців. Позивач направлений на контрольне обстеження з подальшим переоглядом (а.с.56).
Відтак, у період з 01 червня 2023 року по 22 серпня 2023 року, за який позивач просить нарахувати та виплатити додаткову винагороду з розрахунку 20 100,00 грн., був відсутній висновок, про визнання позивача обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців.
Доказів зворотнього позивач суду не надав.
Натомість представник позивача вважає, що позивач мав статус особи, непридатної до військової служби з переоглядом через 6 місяців, відповідно до Свідоцтва про хворобу №207 від 02.12.2022 та до 22.08.2023 (дата складення Свідоцтва про хворобу №2799).
Суд із таким твердження не погоджується, оскільки придатність/непридатність до військової служби визначається виключно ВЛК.
У спірний період щодо позивача був відсутній висновок ВЛК про його непридатність. Дія попереднього висновку (свідоцтва про хворобу №207, затвердженого Постановою ВЛК від 07.12.2022 №3603) не може поширюватись на спірний період, оскільки відповідно до Свідоцтва про хворобу №207 від 02.12.2022, позивач є непридатний до військової служби з переоглядом через 6 місяців. Після спливу вказаного строку та не отримання вчасно відповідного висновку статус особи щодо непридатності до військової служби змінюється.
Відтак, підстави для задоволення вказаних вимог - відсутні.
2. Щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не включення позивача до списку учасників бойових дій, що мали бути подані протягом 2022 року до місцевого управління соціального захисту населення для нарахування і виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» та стягнення з відповідача на користь позивача збитків (у вигляді упущеної вигоди) у сумі розмірі 9 670,00 грн., що дорівнює сумі одноразової грошової для учасника бойових дій допомоги до 5 травня за 2022 рік відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», то суд зазначає таке.
18.08.2022 позивач звернувся до відповідача із рапортом про включення його до списків учасників бойових дій, що подаються протягом 2022 року, для нарахування та отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій (а.с.63).
До вказаного рапорту позивачем долучено копія посвідчення УБД та довідка з реквізитами банківської карти позивача.
Рапорт надісланий поштою та отриманий відповідачем 27.08.2022.
Листом від 04.10.2022 №691/3825 відповідач повідомив позивача про неможливість внесення його до списків одержувача такої допомоги, у зв'язку із неповним пакетом документів, зокрема, позивач не додав до рапорту паспорт та іпн. (а.с.64).
22.12.2022 позивач повторно звернувся до відповідача із рапортом, додавши до нього, зокрема, копію паспорту громадянина України та копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру (а.с.65). Рапорт отриманий відповідачем 30.12.2022.
Проте, така грошова допомога позивачу не нарахована та не виплачена, у зв'язку із тим, що відповідачем не включено позивача до відповідних списків.
Відповідач у відзиві вказував про те, що позивач надав необхідні документи не своєчасно, а тому відповідач не включив позивача до списків утримувачів допомоги.
Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Позивач має статус учасника бойових дій з 2015 року, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_5 (а.с.29).
Отже, позивач мав право на отримання, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», допомоги до 5 травня як учасник бойових дій.
При цьому, згідно п. 2 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» військовослужбовцям, поліцейським, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ України, особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата разової грошової допомоги здійснюється шляхом перерахування коштів органами праці та соціального захисту населення на спеціальні рахунки військових частин, установ і організацій за місцем їх служби (чинна, на момент спірних правовідносин).
Відповідно до пп. 2 п. 2 Постанови № 540 від 07.05.2022 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»» (чинній, на момент звернення позивача до відповідача із рапортом) виплата грошової допомоги у 2022 році здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад - особам, які не перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 р., шляхом перерахування коштів на спеціальні рахунки військових частин, установ і організацій за місцем їх служби, а особам, які не є військовослужбовцями, поліцейськими, особами начальницького та рядового складу, - на поточні рахунки таких осіб в уповноважених банках.
Пунктом 3 Постанови № 540 визначено, що Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ, Міністерству інфраструктури, Національній гвардії, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро, Державній податковій службі, Державній митній службі, Державній службі з надзвичайних ситуацій, Державному бюро розслідувань, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, Службі судової охорони, Міністерству юстиції, Управлінню державної охорони, Державній службі з надзвичайних ситуацій, Адміністрації Державної прикордонної служби, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Офісу Генерального прокурора, Державній судовій адміністрації, Державній спеціальній службі транспорту, іншим утвореним відповідно до законів військовим формуванням, підприємствам, установам, організаціям забезпечити подання до 31 травня поточного року структурним підрозділам з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад переліків осіб, які мають право на отримання грошової допомоги та не перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України.
У разі неможливості забезпечити подання органами, визначеними в абзаці першому цього пункту, до 31 травня поточного року структурним підрозділам з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад переліків осіб, які мають право на отримання грошової допомоги, такі органи можуть подати до 30 вересня поточного року інформацію в розрізі категорій та чисельності осіб, які мають право на отримання грошової допомоги, а також сум для виплати грошової допомоги.
Так, позивач до 01.12.2023 проходив службу у військової частини НОМЕР_2 .
Отже, відповідач був зобов'язаний забезпечити подання списків на виплату допомоги до 5 травня щодо осіб, які мають право на її отримання, та включити до списків позивача.
Суд критично ставиться до посилань відповідача на відсутність повного переліку документів, необхідний для включення позивача до списків, зокрема на відсутність паспорту та іпн., оскільки діючими на спірний період нормами законодавства був встановлений прямий обов'язок відповідача включити позивача до списків на виплату допомоги.
Суд зауважує, що позивач проходив службу саме у військової частини НОМЕР_2 , відтак, у вказаного органу, має бути наявний весь необхідний перелік документів.
Крім того, за приписами Порядку №540 взагалі не встановлено обов'язку особи, яка має право на отримання допомоги, звертатися із рапортом до командування військової частини щодо включення до списків утримувачів допомоги.
Відтак, відповідач допустив протиправну бездіяльність та не включив позивача у списки учасників бойових дій для нарахування і виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік.
Така бездіяльність, на думку позивача, є підставою для стягнення з відповідача збитків (упущеної вигоди) у розмірі 9670,00 грн.
Суд зауважує, що представник позивача, на обґрунтування такої вимоги, посилається на ст. 22 ЦК України.
З цього приводу суд вважає необхідним зазначити, що статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних правовідносин, але й з інших підстав, зокрема, з факту виплати грошової допомоги.
В той же час, у цьому випадку відповідач не є божником, оскільки виплата позивачу грошової допомоги до 5 травня не є обов'язком відповідача.
Відповідач мав обов'язок лише подати списки, у який включити позивача, як особу, що має право на таку допомогу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач по справі не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
Отже, підстави для стягнення з відповідача упущеної вимоги - відсутні.
В той же час, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
З огляду на викладене, ураховуючи, що обов'язок забезпечити подання списків на виплату допомоги до 5 травня щодо осіб, які мають право на її отримання, покладено на військову частину, зважаючи на вимоги ч. 2 с. 5, ч. 2 ст. 9 КАС України, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення позивача до списку осіб на виплату щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, за 2022 рік та зобов'язати відповідача включити позивача до списку на виплату разової грошової допомоги до 5 травня 2022 року, та направити такий список за належністю.
Разом з цим, згідно з рішенням Запорізької міської ради від 07.12.2022 №71 «Про реорганізацію управлінь соціального захисту населення Запорізької міської ради та перейменування управління соціального захисту населення Запорізької міської ради в Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради» та Положення про Департамент (опубліковано у відкритому доступі на офіційному сайті Запорізької міської ради в мережі Internet) Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 37573438) є правонаступником, Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по районах.
Відповідно до п. 3) пп. 7.29 п. 7 Положення про Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради однією з функцій Департаменту є здійснення виплати разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».
3.Щодо не включення позивача до списків отримувачів грошової допомоги до Дня незалежності України за 2023 рік у відповідності до частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та щодо стягнення з відповідача на користь позивача збитки (у вигляді упущеної вигоди) у сумі розмірі 2 700,00 грн., то суд зазначає таке.
Як зазначалось вище, правовий статус ветеранів війни визначає та створення належних умов для їх життєзабезпечення забезпечує Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до статей 12 -16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України (стаття 12).
Відповідно до приписів ст. 13 вказаного Закону, щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Позивач, відповідно до посвідчення №001795 від 09.02.2023 є особою з інвалідністю внаслідок війни, та, відповідно, має право на отримання разової грошової виплати щороку до Дня незалежності (а.с.29).
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2023 року №754 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань» інформація щодо осіб (за категоріями), які мають право на отримання разової грошової виплати до Дня Незалежності України і не перебувають на обліку в Пенсійному фонді України, подається Пенсійному фонду України до 1 серпня поточного року Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури, Головним управлінням Національної гвардії, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро, Державною податковою службою, Державною митною службою, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Державним бюро розслідувань, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Службою судової охорони, Міністерством юстиції, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Офісом Генерального прокурора, Державною судовою адміністрацією, Державною спеціальною службою транспорту, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями.
У разі неможливості подання Пенсійному фонду України визначеної в абзаці першому цього пункту інформації до 1 серпня поточного року таку інформацію може бути подано до 1 жовтня поточного року.
Розпорядником бюджетних коштів щодо виплати до Дня Незалежності України відповідно до Порядку здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» є Пенсійний фонд України.
Отже, відповідач був зобов'язаний до 1 серпня 2023 року, але не пізніш ніж до 1 жовтня 2023 року подати інформацію щодо позивача до Пенсійного фонду України.
Доказів виконання відповідачем приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2023 року №754 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань» та подання до Пенсійного Фонду України інформацію щодо позивача, як щодо особи, яка має право на отримання разової грошової виплати до Дня Незалежності України, суду не надано.
Відтак, суд вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність з цього приводу.
4. Щодо стягнення з відповідача упущеної вигоди у вигляді не отриманої позивачем разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2023 рік, то суд не вбачає підстав для задоволення вказаної вимоги, з підстав, викладених вище, у розумінні норм 22, 524, 533 - 535 і 625 ЦК України, оскільки відповідач не є божником та розпорядником таких коштів.
В той же час, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Тому, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача подати інформацію щодо позивача, як особи, яка має право на отримання разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2023 рік до Пенсійного фонду України.
5.Щодо вимоги про визнання бездіяльності відповідача щодо видачі довідки про склад і вартість не отриманого позивачем речового майна та щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно позивачу при його звільненні з військової служби та щодо зобов'язання відповідача оформити довідку про склад і вартість неотриманого позивачем речового майна, нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно станом на день його звільнення з військової служби, суд зазначає таке.
Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону №2011-ХІІ, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вищевказаної статті, постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).
Так, пунктами 2, 3 Порядку №178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Згідно з пунктами 4, 5 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Відповідно до абзаців першого, третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання, а також, на день виключення зі списків особового складу військової частини, має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Завдання, організація та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці) визначаються Інструкцією про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженою наказом Міністерства оборони України №232 від 29.04.2016, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за №767/28897 (далі - Інструкція №232).
Завдання, організація та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці) визначаються Інструкцією про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженою наказом Міністерства оборони України №232 від 29.04.2016, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за №767/28897, із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства оборони (далі - Інструкція №232).
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції №232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Разом з тим, згідно з пунктом 17 розділу ІІІ зазначеної Інструкції №232 мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі.
За приписами абзацу 10 пункту 29 розділу V Інструкції №232, у разі звільнення військовослужбовців з військової служби у запас або відставку в особливий період, у їх власність дозволяється залишати видані предмети речового майна особистого користування та інвентарне майно, вказані у відповідних примітках до Норм забезпечення. Інше інвентарне майно здається на речовий склад військової частини.
У разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.
Відповідно до Наказу командира ВЧ НОМЕР_2 №38 від 25.02.2022, позивач призваний на військову службу військовим комісаріатом як військовозобов'язаний, резервіст, за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Суд зазначає, що відповідно до абз. третього пункту 28 розділу ІI Інструкції №232 єдиною категорією військовослужбовців, яким речове майно речове майно, видане у особисте користування видається у власність, є військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, до яких позивач не відносився. Інші категорії військовослужбовців отримують предмети речового майна у користування (носіння).
Дослідивши обставини справи у відповідності до наведених правових норм, суд висновує, що у позивача відсутнє право на отримання довідки про перелік та вартість речового майна, яке підлягало до видачі та неотримане ним на час звільнення з військової служби та, відповідно, відсутнє право на нарахування та виплату грошової компенсацію вартості за неотримане речове майно на час звільнення з військової служби.
6. Щодо зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 02 грудня 2023 року і до дня набрання законної сили рішенням суду по суті цього спору, то суд зазначає, що під час розгляду справи суд не встановлено будь-яких виплат, на які позивач мав право при звільнені та які не були виплачені відповідачем, відтак, відповідно, відсутні підстави для задоволення цієї позовної вимоги.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 10000 грн., то суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до матеріалів справи позивачем сплачено за послуги адвоката 10000,00 грн. (а.с.85).
В той же час, заявлені позивачем позовні вимоги судом не здебільшого не задоволені.
Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 10 000,00 грн. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом, витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
Обґрунтованим розміром витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню, є 2000,00 грн. за складання та подання позовної заяви.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням викладеному, позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не подання інформації щодо ОСОБА_1 , як щодо особи, яка має право на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня, відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» за 2022 рік.
Зобов'язати Військову частини НОМЕР_2 подати до Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради інформацію щодо ОСОБА_1 , як особи, яка має право на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня, відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» за 2022 рік.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не подання до Пенсійного фонду України інформації щодо ОСОБА_1 , як особи, яка має право на отримання разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2023 рік, відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язати Військову частини НОМЕР_2 подати до Пенсійного фонду України інформацію щодо ОСОБА_1 , як особи, яка має право на отримання разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2023 рік, відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту».
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі грн.) 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 18.09.2024.
Суддя Ю.В. Калашник