18 вересня 2024 року м. Ужгород № 260/2281/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцович М.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого просить:
1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_2 ;
2) визнати незаконним та скасувати наказ про призов по мобілізації ОСОБА_2 .
Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що на час виникнення спірних правовідносин був аспірантом з денною формою навчання та відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягав призову на військову службу під час мобілізації станом на 17.03.2024. Зауважує, що повідомляв працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 , що має підстави для відстрочки від мобілізації, адже є аспірантом денної форми навчання в Міжрегіональній Академії управління персоналом, проте працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 не брали до уваги наявну в позивача підставу для відстрочки. Позивач вважаючи, що відповідачем був винесений протиправний наказ про його мобілізацію, звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав. Судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та надано достатній строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
17.03.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 проведено заходи з обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного ОСОБА_1 , для визначення придатності для проходження військової служби за призовом під час мобілізації.
За результатами медичного обстеження та медичного огляду позивач визнаний придатним до військової служби, що підтверджується карткою обстеження та медичного огляду №71 (9/905) від 17.03.2024, а 18.03.2024 винесено рішення військово-лікарської комісії у формі довідки №4128 про придатність ОСОБА_1 до військової служби.
21.03.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) видано наказ №75, яким позивача призвано на військову службу та направлено для проходження військової служби до військової частини НАСВ.
Вважаючи, що мобілізацію проведено відповідачем незаконно, з порушенням Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан.
В подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений, зокрема, указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 з 5 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб; від 18 квітня 2022 року №259/2022 з 5 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб та триває на момент розгляду цієї справи.
Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно з вказаним Указом, мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 3543-XII:
- мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
- особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначено статтею 22 Закону № 3543-XII.
Зокрема, приписами частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ встановлено, що громадяни України зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Згідно з частиною третьою статті 22 Закону №3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина п'ята статті 22 Закону №3543-ХІІ).
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно з пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
При цьому, статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначено перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Так, відповідно до абзацу другого частини третьої статті 23 Закону №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
Предметом судового контролю у цій справі є правомірність винесення наказу № 75 від 21.03.2024 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» в частині, що стосується ОСОБА_1 .
Аналіз наведених правових норм вказує на те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями щодо призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Своєю чергою, громадяни мають обов'язок з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) або у строки, визначені командирами військових частин. Це також стосується військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, які повинні з'явитися на виклики керівників відповідних органів.
За текстом позовної заяви, 14 березня 2024 року позивач був затриманий в порядку адміністративного затримання та поміщений в ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 ). 17 березня 2024 року позивача всупереч його волі було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де він повідомляв працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 , що має підстави для відстрочки від мобілізації, адже є аспірантом денної форми навчання в Міжрегіональній Академії управління персоналом, проте такими не взято до уваги наявну в позивача підставу для відстрочки.
За змістом абзацу другого частини третьої статті 23 Закону №3543-XII особи, які отримують фахову передвищу або вищу освіту, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти, під час мобілізації не підлягають призову на військову службу.
З матеріалів справи вбачається, що з 01 листопада 2022 року позивач є аспірантом Міжрегіональної Академії управління персоналом денної форми навчання на умовах контракту. Строк закінчення навчання - 31 жовтня 2026 року. Вказане підтверджується серед іншого й довідкою №1176 від 19 березня 2024 року.
Отже, на момент призову на військову службу позивач відповідно до абзацу другого частини третьої статті 23 Закону №3543-XII мав право на одержання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією.
Суд звертає увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Натомість, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур, позивач надавав відповідачу будь-які документи для підтвердження наявності у нього статусу аспіранта за денною формою навчання та оформлення права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідач, у свою чергу, у своїй заяві від 10.09.2024 вказував на те, що під час призову на військову службу представниками здійснюється перевірка військовозобов'язаних за допомогою ЄДРВ АС «Оберіг», де передбачений статус військовозобов'язаного (підлягає призову/користується правом на відстрочку/заброньований тощо)» та на момент призову згідно отриманих відомостей громадянин ОСОБА_1 перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 (м. Київ) та знаходився в картотеці вільних залишків, підкартотеці підлягають призову на військову службу за мобілізацією. Тобто жодних документів, які б підтвердили наявність підстав для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу відповідно до абзацу другого частини третьої статті 23 Закону №3543-XII не надходило.
Щодо наданої позивачем до суду довідки приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом»» №1176 від 19 березня 2024 року про те, що він є аспірантом Міжрегіональної Академії управління персоналом денної форми навчання на умовах контракту, суд вказує, що доказів отримання такої відповідачем на момент призову позивача до матеріалів справи не додано, а тому така не може підтвердити порушення відповідачем права позивача на одержання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією та протиправність видання наказу про призов по мобілізації ОСОБА_1 .
Суд звертає увагу на те, що вказану довідку було видано закладом освіти 19.04.2024, тобто після проходження позивачем військово-лікарської комісії та за два дні до винесення оспорюваного наказу, що ставить під сумнів можливість пред'явлення такої працівникам ІНФОРМАЦІЯ_2 . Протилежного позивачем не доведено.
Крім того, з аналізу пункту 11 Положення №154 слідує, що оформлення відстрочки від призову для військовозобов'язаних, резервістів під час мобілізації, особливого періоду чи воєнного часу належить до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Вони також ведуть спеціальний облік цих осіб.
При цьому, відповідно до частини одинадцятої статті 38 Закону №2232-XII призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Подібні положення відображено у пункті 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року №921, яким визначено, що призовники і військовозобов'язані повинні особисто повідомляти у семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.
Тобто, з метою ведення районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки спеціального обліку військовозобов'язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на останніх покладено обов'язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.
Отже, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, особливого періоду, кореспондує з обов'язком військовозобов'язаного дотримуватися правил військового обліку, зокрема щодо своєчасного повідомлення органу про зміну рівня освіти.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18 січня 2024 року у справі №280/6033/22.
В той же час, доказів звернення до відповідного органу щодо внесення змін до облікових даних у зв'язку із зарахуванням на денну форму навчання до приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом»» з наданням підтверджуючих документів, позивач до суду не надав.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вказує, що відсутність в матеріалах справи відомостей про те, що позивач повідомляв відповідача про обставини, які надають йому право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, дозволяють дійти висновку, що позивач можливістю реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та оформлення його у відповідний спосіб не скористався.
Більше того, наявність у закладу освіти обов'язку повідомити відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про зміни у даних військовозобов'язаного, якого прийнято на навчання до цього закладу освіти не спростовує наявність у позивача обов'язку надати відповідні документи щодо зміни його рівня освіти до органу, в якому він перебуває на військовому обліку, у встановлений строк, що позивачем зроблено не було.
Підсумовуючи суд вказує, що відсутність в матеріалах справи відомостей про те, що позивач належним чином повідомляв відповідача про обставини, які надають йому право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, дозволяють дійти висновку, що ОСОБА_1 можливістю реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та оформлення його у відповідний спосіб не скористався.
Крім того, в ході розгляду даної справи судом не було встановлено допущених з боку відповідача порушень вимог чинного законодавства, які б стосувались процедури призову на військову службу.
Таким чином, суд приходить висновку, що відповідач діяв в межах, визначених законом, а наказ №75 від 21.03.2024, яким позивача призвано на військову службу та направлено для проходження військової служби до військової частини НАСВ прийнято правомірно та підстави для його скасування відсутні.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 90 КАС України).
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів позивача, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст. 139 КАС України, не вирішується.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-243, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного суду ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМ.М. Луцович