18 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/33084/23
категорія 102010000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області (далі - відповідач), яка полягає у нерозгляді його заяви від 09.10.2023, та просив зобов'язати розглянути вказану заяву і надати йому повну, обгрунтовану письмову відповідь.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 09.10.2023 він звертався до відповідача із письмовою заявою про надання інформації щодо його перебування в черзі (чергах) на отримання житла. Однак, відповідач в порушення Закону України «Про звернення громадян» належної відповіді у встановлений законом строк не надав, що спонукало позивача звернутися з позовом до суду .
Ухвалою суду позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Відповідач надіслав відзив, у якому просить суд у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що на заяву позивача від 09.10.2023 листом від 07.11.2023 надано відповідь і повторно роз'яснено про необхідність надати документи для формування облікової справи по квартирному обліку та надано перелік цих документів.
Позивач, в свою чергу, подав відповідь на відзив, у якому заперечує факт надсилання та отримання ним листа від 07.11.2023. Вважає, що підставою постановки його на квартирний облік має бути рішення суду по справі №296/5269/20, яке набрало законної сили. Зазначає, що у відповідача є всі необхідні документи для постановки його на квартирний облік, а ті документи, які відповідач від нього вимагає, неможливо отримати. Він звертався з питання перебування його в черзі (чергах) на квартирному обліку, тому відповідь про ніби-то ненадання ним необхідних документів не вважає доказом. Натомість вважає, що "...відповідач свідомо вчиняє протиправні дії та чинить перешкоди щодо прав людини, громадянина по відношенню до мене". Просив позовні вимоги задовольнити.
Відповідач на адресу суду надіслав заперечення на відповідь на відзив, у якому зауважив, що листи надсилалися ОСОБА_1 простими відправленнями, однак це не позбавляє останнього обов'язку вчиняти дії, передбачені чинним законодавством, та надати документи, зазначені в листі. На даний момент позивач всіляко затягує процес роботи відділу по обліку та розподілу жилої площі, не з'являється та не надає повний перелік документів. На листи виконавчого комітету Житомирської міської ради від 16.03.2023 №25/В-2033/491 та від 07.11.2023 №25/В-8468/2875 ніяк не реагує.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває й донині. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
На підставі пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд установив, що ОСОБА_1 09.10.2023 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив: «Надати письмову відповідь (невідкладно, стосовно мого перебування в черзі (чергах) адже це питання не потребує додаткового вивчення і яке мало бути вирішено ще у 2022 році (на початку року)». Вказану заяву відповідачем отримано 09.10.2023, про що свідчить відбиток штампу.
Як стверджує позивач, відповіді на заяву від 09.10.2023 він не отримав, тому звернувся з цим позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Згідно з вимог частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України кожна особа має право направляти письмові звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Основним нормативно-правовим актом, що регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів є Закон України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВП з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №393/96-ВР).
Статтею 1 цього Закону закріплено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Так, за приписами статті 3 Закону України № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Згідно статті 20 Закону України №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як убачається зі змісту позовної заяви, метою звернення до суду є, зокрема, захист права на належний розгляд звернення.
Судом установлено, що ОСОБА_1 09.10.2023 звернувся до відповідача із заявою, в якій порушив питання, яке не потребує додаткового вивчення, а саме про перебування його в черзі (чергах) на квартирному обліку, проте у визначений ст. 20 Закону України №393/96-ВР строк відповіді не отримав.
Відповідач стверджує, що листом від 07.11.2023 №25-В-8468/2875 надав відповідь на заяву позивача від 09.10.2023, яка надіслана позивачеві простим відправленням. Однак, на підтвердження цього відповідачем не надано жодних доказів (ні копії листа, ні будь-якої реєстраційної відмітки про його відправлення чи вручення заявникові, тощо). Тобто відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, що є його обов'язком.
Ураховучи викдадене, суд приходить до висновку, що порушене право позивача на належний розгляд звернення підлягає відновленню, а позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.10.2023 та надати відповідь з урахуванням висновків суду.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
За відсутності документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області (майдан С.П. Корольова, 4/2, м.Житомир, 10014, ЄДРПОУ04053625) задовольнити частково.
Визнати протиправними дії виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 09.10.2023.
Зобов'язати виконавчий комітет Житомирської міської ради Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.10.2023 та надати йому відповідь із урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
18.09.24