18 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/9039/24
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови йому у нарахуванні та виплаті з 01.03.2024 пенсії в повному розмірі без будь яких обмежень максимальним розміром з врахуванням щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000, 00 грн згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нараховувати та виплачувати йому з 01.03.2024 пенсію без будь яких вигаданих обмежень максимальним розміром з врахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000, 00 грн в повному обсязі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
Аргументуючи заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач, управління) вимоги позивач посилається на протиправність дій щодо відмови у нарахуванні та виплаті доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" №713 від 14.07.2021 (далі - Постанова № 713) та безпідставне застосування управлінням при її виплаті обмежень максимальним розміром.
Позивач вважає, що такі дії відповідача порушують його право на отримання пенсійного забезпечення у належному розмірі, а тому звернувся до суду за захистом порушеного права.
Ухвалою суду від 15.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
07.06.2024 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Наголосив, що після проведеного, на виконання вимог рішення суду, перерахунку пенсії позивача основний розмір пенсії збільшився більш ніж на 2000,00 грн, а тому доплата згідно з Постановою №713 не передбачена. Вважає, що відсутні підстави стверджувати про наявність у позивача права на доплату у розмірі 2000,00 грн, оскільки пенсія переглянута після 01.03.2018, з урахуванням положень законодавства, чинного з 01.03.2018. Крім того, звертає увагу суду, що обмеження виплати пенсії позивачу максимальним розміром застосоване відповідно до положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".
Положення ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, судом встановлено наступне.
Як свідчать матеріали справи позивач перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон №2262-XII).
Як свідчать матеріали справи позивачу з 01.07.2021, відповідно до Постанови №713 щомісячна доплата до пенсії у розмірі 2000,00 грн, не здійснювалася у зв'язку із збільшенням більше ніж на 2000 грн пенсії, після здійсненого перерахунку.
Позивач звернувся до управління із заявою щодо відновлення виплати доплати до пенсії, передбаченої Постановою №713 у розмірі 2000,00 гривень у відповідь на яку отримав відмову, мотивовану відсутністю підстав для виплати такої щомісячної доплати.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, визначає Закон №2262.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону №2262.
Згідно з ч.1 ст.63 Закону №2262 перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону (ч.2 ст.63 Закону № 2262 ).
Відповідно до ч.3 ст.63 Закону № 2262, перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції та податкової міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій (ч.4 ст.63 Закону № 2262).
З метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Пунктом 1 Постанови №713 установлено з 1 липня 2021 року особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 року, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 року, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 року або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
Особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, пенсії яких переглядалися (перераховувалися) після 1 березня 2018 року (крім перерахунку пенсій на виконання Закону України від 24 березня 2022 року № 2146-IX "Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо пенсій в разі втрати годувальника"), щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 1 липня 2021 року.
Аналіз наведених норм, а також враховуючи мету прийняття Урядом постанови №713, зокрема зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах, дає підстави для висновку, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 Постанови №713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262 має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, тобто осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262.
Таким чином, підстави для виплати управлінням такої доплати, будуть відсутні, лише у разі перерахунку пенсії особам, право на яку, встановлене Законом №2262 з підстав збільшення грошового забезпечення за посадами з яких були звільнені такі особи.
Натомість, на виконання рішення суду, проведений перерахунок пенсії позивачу після 01.03.2018 здійснений не з підстав збільшення грошового забезпечення, а з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, у зв'язку із чим не може вважатися перерахунком пенсії із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.04.2023 у справі №560/6528/22, яку суд враховує в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.
За матеріалами справи відслідковується, що позивачу на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, управлінням здійснено перерахунок пенсії позивачу. Однак за встановлених обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд вважає, що перерахунок пенсії позивача проведений після 01.03.2018, не є перерахунком у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, а тому у позивача наявне право на отримання щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн встановленої Постановою №713, яка має виплачуватись для досягнення мети (поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01 березня 2018 року) прийняття вказаної постанови.
Враховуючи встановлені обставини справи та з метою ефективного захисту порушеного права позивача, за захистом якого позивач звернувся до суду та з огляду на відсутність цифрової дати з якої позивач просить відновити його права, суд вважає, що порушене його право підлягає відновленню, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відновити нарахування та виплату з 01.03.2024 (враховуючи шестимісячний строк звернення до суду) йому щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн передбаченої Постановою №713 з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовної вимоги стосовно обмеження пенсії максимальним розміром, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи, передбачені у Законі України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08 липня 2011 року (далі - Закон №3668-VI).
Вказаним Законом №3668-VI, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року (крім абзацу одинадцятого підпункту 11 та абзацу сто тридцять восьмого підпункту 17 пункту 6 розділу II цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2012 року) введено обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, зокрема: десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Положеннями статті 2 Закону №3668-VI передбачено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України “Про державну службу», “Про прокуратуру», “Про статус народного депутата України», “Про Національний банк України», “Про Кабінет Міністрів України», “Про дипломатичну службу», “Про службу в органах місцевого самоврядування», “Про судову експертизу», “Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», “Про наукову і науково-технічну діяльність», “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», “Про пенсійне забезпечення», “Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
За змістом Закону №3668-VI частину 5 статті 43 Закону №2262-XII викладено в наступній редакції:
"Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
У подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, а тому такі втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України при прийнятті вищевикладеного рішення визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, мотивуючи це тим, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Конституційний Суд України мотивуючи прийняте рішення вказав, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Таким чином, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Однак, Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Аналіз вищевикладеного, дає підстави вважати, що на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII (ураховуючи Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016) та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців, однак як свідчать матеріали справи, відповідачем протиправно при здійсненні з 01.04.2019 перерахунку пенсії позивачу, на підставі оновленої довідки про грошове забезпечення, надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу, застосувавши положення статті 2 Закону №3668-VI.
Однак, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
В той час, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Отже, в контексті наведеного слід наголосити, що у даній справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Така позицію підтримана Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.08.2022 у справі №240/1369/21.
Виходячи із висловленого у рішенні Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
З огляду на викладене, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-XII, є протиправним.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У контексті викладеного суд зазначає, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.
Питання про розподіл судових витрат вирішується судом відповідно до ст.139 КАС України, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, КАС України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003. ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.03.2024 пенсії в повному розмірі без обмежень максимальним розміром з врахуванням щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб";
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.03.2024 пенсію без обмежень максимальним розміром з врахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000, 00 грн в повному обсязі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 2 422 (дві тисячі сорок сім) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 18 вересня 2024 р.
18.09.24