18 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/15245/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах її неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в інтересах її неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій ОСОБА_1 просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати неповнолітній ОСОБА_2 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченою статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-ХІІ) та зобов'язати відповідача провести з 09 лютого 2024 року нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
В обґрунтування позову зазначає, що її дитина отримує пенсію у разі втрати годувальника, має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи та проживає в селі Словечне Коростенського району Житомирської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 (далі - Перелік № 106), віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Вважає, що після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 її дитина має право на підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 01 січня 2015 року в частині, яка не змінена Законом України "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 04 лютого 2016 року № 987-VIII (далі - Закон № 987-VIII) та із застосуванням розрахункової величини при розрахунку пенсійної виплати, визначеної у Законі України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ (далі - Закон № 1774-VІІІ).
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про причини суд не повідомив.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа в матеріалах справи, ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи від 19 серпня 2024 року доставлено в Електронний кабінет Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 20 серпня 2024 року о 02:00 год.
Пунктом 2 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. За правилами абзацу 2 пункту 5 частини шостої статті 251 КАС України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, ухвала від 19 серпня 2024 року про відкриття провадження у цій справі вважається врученою Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області 20 серпня 2024 року.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному їх дослідженні, встановивши фактичні обставини справи, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає таке.
Суд встановив, що ОСОБА_2 отримує пенсію у разі втрати годувальника, має статус потерпілої дитини внаслідок Чорнобильської катастрофи (посвідчення 030711 Н, видане Житомирською облдержадміністрацією10 липня 2009 року), та відповідно до зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання проживає у населеному пункті, який відповідно до Переліку № 106 віднесений до зони гарантованого добровільного відселення.
Після прийняття Конституційним Судом України рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 відповідачем не нараховувалось та не виплачувалось ОСОБА_2 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру відповідно до статті 39 Закону № 796-XII.
Листом від 23 липня 2024 року № 18415-17964/І-02/8-0600/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило ОСОБА_1 про те, що в матеріалах електронної пенсійної справи відсутні документи, які б підтверджували статус ОСОБА_2 як такої, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Частина друга статті 39 Закону № 796-ХІІ не передбачає та не дає права на нарахування і виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон № 796-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати (частина друга цієї статті).
28 грудня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон № 76-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону № 796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
У подальшому Законом № 987-VIII (згідно з розділом II "Прикінцеві положення" Закону № 987-VIII він набрав чинності з 01 січня 2016 року) включено до Закону № 796-XII статтю 39 такого змісту:
"Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України".
Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VIII. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ як такі, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У цьому Рішенні Конституційного Суду України встановлено порядок його виконання щодо застосування статей 53 і 60 Закону № 796-ХІІ у редакціях, чинних до внесення змін Законом № 76-VIII, проте застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону № 796-ХІІ вказане Рішення не містить.
Сукупність наведених норм дає підстави для висновку, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 відновлено право на отримання доплати непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, а саме у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ.
Так, спір у даній справі виник з приводу того, чи має неповнолітня особа - ОСОБА_2 право на підвищення до пенсії у порядку статті 39 Закону № 796-ХІІ.
Відповідно до положень статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII) пенсія в разі втраті годувальника є одним із видів державних пенсій.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону № 1788-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
За змістом частини першої статті 39 Закону № 1058-IV на всіх членів сім'ї, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, призначається одна спільна пенсія.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в пенсійному органі, як отримувач пенсії по втраті годувальника на неповнолітню дитину - ОСОБА_2 , що підтверджується наявним у справі листом відповідача від 23 липня 2024 року № 18415-17964/І-02/8-0600/24.
При цьому суд вважає, що неповнолітня ОСОБА_2 не належать до категорії осіб, які підпадають під визначення "пенсіонери", та на обліку у пенсійному органі як така не перебуває, доказів на спростування цих обставин матеріали справи не містять.
Пенсія по втраті годувальника, яка виплачується ОСОБА_1 на ОСОБА_2 є державною підтримкою для дитини, та у спірних правовідносинах не може слугувати підставою для віднесення останньої до категорії пенсіонерів.
Крім того, діти, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, мають право виключно на пільги та компенсації, визначені Розділом V "Захист дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи" Закону № 796-ХІІ, а тому жодних правових підстав для нарахування дитині доплати до пенсії у порядку статті 39 Закону № 796-ХІІ немає.
Такі ж висновки зроблено Сьомим апеляційним адміністративним судом у постановах від 04 вересня 2024 року у справі № 240/21317/23 та у справі № 240/3161/24, та Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 140/2312/24.
Стосовно посилання ОСОБА_1 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у зразковій справі № 240/4937/18, суд зазначає, що предметом розгляду у цій справі була протиправна бездіяльність пенсійного органу щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії, в розмірі визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ як непрацюючому пенсіонеру, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, перебуває на обліку в пенсійному органі як отримувач пенсії по інвалідності та проживає на території радіоактивного забруднення.
Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_2 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 має статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи та отримує пенсію у разі втрати годувальника.
Суд також звертає увагу на те, що стаття 39 Закону № 796-ХІІ структурно входить до Розділу VII "Особливості регулювання праці громадян, які працюють на територіях радіоактивного забруднення", тому неповнолітня ОСОБА_2 не може вважатись непрацюючим пенсіонером в розумінні статті 39 Закону № 796-ХІІ.
За результатами аналізу наведених положень закону та виходячи з обставин цієї справи суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування неповнолітній ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , доплати у порядку статті 39 Закону № 796-ХІІ, а тому в позові слід відмовити.
Зважаючи на відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 263, 291, 295 КАС України, суд,
вирішив:
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Г. Приходько