18 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/5364/24
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи на стороні відповідача - Військової частини НОМЕР_2 , про визнання протиправними та скасування наказів,
встановив:
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ (з адміністративно-господарської діяльності) командира Військової частини НОМЕР_1 № 44 від 31.05.2022 "Про призначення службового розслідування по факту відмови від виконання бойового завдання військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_1 " в частині призначення службового розслідування по факту відмови від виконання бойового завдання військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 молодшим лейтенантом ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ (з основної діяльності) командира Військової частини НОМЕР_1 № 116 від 01.07.2022 "Про результати службового розслідування по факту відмови від виконання наказу військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_1 " в частині притягнення молодшого лейтенанта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з оголошенням "суворої догани" за порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут ВС ЗСУ) та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ) на підставі пункту "в" статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ (пункт 31 наказу № 116).
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувані накази видані на підставі неправильно встановлених відповідачем фактичних обставин й без урахування наданих ним пояснень, у зв'язку з чим є протиправними й такими, що підлягають скасуванню. Наголошує, що під час службового розслідування відповідачем не було досліджено питання стану здоров'я позивача й необхідності проходження ним лікування.
Ухвалою суду позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Відповідач в письмовому відзиві на позовну заяву проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а оскаржувані накази - обґрунтованими і законними. Водночас, звертає увагу суду на пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом у даній справі.
Третя особа в поясненнях по справі висловила свої обґрунтування по суті спору, вказавши, що правовідносини щодо призначення й проведення службового розслідування стосуються лише сторін у справі. Крім того, Військова частина НОМЕР_2 вказала, що жодних документів про відрядження позивача до Військової частини НОМЕР_1 нею не видавалось.
Разом з тим, в позовній заяві ОСОБА_1 порушено питання поновлення строку звернення до суду, пропуск якого обґрунтовано тим, що з оскаржуваними наказами позивач ознайомився лише 19.02.2024, отримавши їх копії на адвокатський запит.
Розглянувши заявлене клопотання, суд вважає наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду поважними, з огляду на що клопотання задовольняє та поновлює строк звернення до суду з вказаним позовом.
У відповідності до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до частини 5 статті 250 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі її фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов наступного висновку.
Так, судом встановлено, що у зв'язку із повномасштабним вторгненням молодший лейтенант запасу ОСОБА_1 був мобілізований до лав Збройних Сил України й наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 07.04.2022 за № 97 (по стройовій частині) зарахований до списків особового складу цієї військової частини та призначений на посаду офіцера резерву запасної роти.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 113 від 22.04.2022 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 наказано вважати таким, що вибув з оперативної групи Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) та прибув і приступив до виконання службових обов'язків до пункту тимчасової дислокації Військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_2 в складі сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій і Луганській областях.
Виходячи зі змісту наявних в матеріалах справи доказів, після прибуття 23.04.2022 на схід України молодший лейтенант ОСОБА_1 проходив подальшу військову службу у складі Військової частини НОМЕР_1 , хоча відповідні документи про включення його до особового складу цього військового формування в матеріалах справи відсутні.
Водночас, на виконання вимог ухвали суду про витребовування доказів відповідачем надано витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.04.2022 за № 60, згідно з яким молодшого лейтенанта ОСОБА_1 вказано вважати таким, що прибув з пункту постійної дислокації Військової частини НОМЕР_2 на лінію бойового зіткнення на глибину ротних (взводних) опорних пунктів першого ешелону оборони на території противника (території між позиціями військ противника та своїх військ) в акваторії Азовського моря в районі проведення операції Об'єднаних Сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації. Зараховано його на котлове забезпечення при Військовій частині НОМЕР_2 на сніданок 24.04.2022.
Рапортом тимчасово виконуючого обов'язки командира 2 десантної роти Військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 від 31.05.2022 командира Військової частини НОМЕР_1 було повідомлено про те, що ряд військовослужбовців (зокрема, й молодший лейтенант ОСОБА_1 ) відкрито відмовились від виконання наказу безпосереднього командира, у зв'язку із чим порушено питання про необхідність призначення службового розслідування.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 44 від 31.05.2022 "Про призначення службового розслідування по факту відмови від виконання бойового завдання військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_1 " призначено таке розслідування, зокрема, щодо молодшого лейтенанта ОСОБА_1 .
За результатами проведеного службового розслідування складено акт службового розслідування, затверджений 26.06.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 .
Як зазначено в акті службового розслідування, під час його проведення встановлено, що 27.04.2022 близько 19:00 у місці дислокації Військової частини НОМЕР_1 в населеному пункті Дружківка Донецької області тимчасово виконуючим обов'язки командира 2 десантної роти Військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_2 особовому складу підрозділу (серед якого й молодший лейтенант ОСОБА_1 ) був відданий наказ щодо виконання бойового завдання, а саме - переміщення особового складу з метою зайняття оборонних позицій лісопосадки, яка знаходиться на околицях населених пунктів Курулька та Дібрівне Харківської області, проте військовослужбовці відкрито відмовились від виконання наказу безпосереднього командира.
При цьому, в акті міститься посилання на надані молодшим лейтенантом ОСОБА_1 пояснення, в яких він зазначив, що "не готовий виконувати завдання, оскільки має погане самопочуття, кашель та біль в грудях. Повернувшись з попереднього завдання 30.04.2022, він почав приймати ліки, але самопочуття не покращилось. Крім того, повідомив, що, маючи звання молодшого лейтенанта та ВОС - заступник командира підрозділу з виховної роботи, не має «бойового» досвіду, достатньої фахової підготовки та не готовий брати на себе відповідальність за підрозділ. Проте, під час виконання попереднього завдання він змушений був взяти керування підрозділом на себе, оскільки кадровий офіцер, який керував підрозділом, отримав поранення та залишив підрозділ через дві години після початку виконання завдання. Незважаючи на це, попереднє завдання підрозділ виконав, але, на переконання позивача, в подальшому він готовий до виконання завдань в інших підрозділах та від військового обов'язку не відмовляється. За вказаними вище причинами, він відмовився виконувати бойове завдання та наказ командира роти, але зауважив, що бажає продовжити службу в інших підрозділах".
Аналогічного змісту письмові пояснення, написані власноруч молодшим лейтенантом ОСОБА_1 та датовані 02.05.2022, містяться в матеріалах справи.
В пункті 32 розділу 5 акту службового розслідування вказано, що за порушення вимог статей 11, 16 Статуту ВС ЗСУ та статті 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ молодшого лейтенанта ОСОБА_1 слід притягнути до дисциплінарної відповідальності.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 116 від 01.07.2022 "Про результати службового розслідування по факту відмови від виконання наказу військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_1 ", крім іншого, службове розслідування вирішено вважати завершеним та за порушення вимог статей 11, 16 Статуту ВС ЗСУ та статті 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ на підставі пункту "в" статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ молодшого лейтенанта ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності - оголошено "сувору догану" (пункт 31 наказу).
Цього ж дня, тобто 01.07.2022 посадовими особами Військової частини НОМЕР_1 складено акт про відмову молодшого лейтенанта ОСОБА_1 від ознайомлення з результатами службового розслідування.
Водночас, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.06.2022 за № 111 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 вказано вважати таким, що вибув з лінії бойового зіткнення з глибини ротних (взводних) опорних пунктів першого ешелону оборони на території противника (території між позиціями військ противника та своїх військ) в акваторії Азовського моря в районі проведення операції Об'єднаних Сил після здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації до пункту постійної дислокації Військової частини НОМЕР_2 .
Не погоджуючись з наказами командування Військової частини НОМЕР_1 щодо призначення службового розслідування та визначення його результатів, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у даній справі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут ВС ЗСУ, яким керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).
Згідно зі статтею 11 Статуту ВС ЗСУ необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
За змістом статті 14 Статуту ВС ЗСУ із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 1 статті 26 Статуту ВС ЗСУ).
В той же час, сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг регулює Дисциплінарний статут ЗСУ.
Як передбачено частинами 1 та 2 статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту «в» частини 1 статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, зокрема, сувора догана.
На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення (стаття 83 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Виходячи зі змісту частини 1 статті 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Частинами 1 та 2 статті 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Згідно зі статтею 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Водночас, підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371.
Зокрема, вказаним Порядком передбачено, що в межах проведення службового розслідування військовослужбовець, стосовно якого воно проводиться, надає письмові пояснення по суті обставин, з приводу яких призначено службове розслідування, а у випадку його відмови надати такі пояснення - складається відповідний акт.
Отже, з аналізу змісту наведених норм можна зробити висновок, що з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню військовослужбовцем правопорушення, та ступеня вини останнього командиром (начальником) шляхом видання письмового наказу може бути призначено службове розслідування й у випадку, якщо за його результатами вину військовослужбовця у скоєнні правопорушення, щодо якого таке розслідування призначалось, повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Розглядаючи справу та дослідивши наявні матеріали службового розслідування стосовно позивача, суд з'ясував таке.
Як вже вказувалось в цьому рішенні, службове розслідування по факту відмови від виконання бойового завдання військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_1 (зокрема, молодшим лейтенантом ОСОБА_1 ) було призначено наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 44 від 31.05.2022.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_2 , зараховано (включено, командировано тощо) до особового складу Військової частини НОМЕР_1 та відповідно командир останньої мав повноваження на призначення стосовно позивача службового розслідування.
До того ж, з огляду на положення частини 2 статті 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, втім наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 44 від 31.05.2022 проведення службового розслідування доручено лише одній особі - тимчасово виконуючому обов'язки заступника командира Військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення капітану ОСОБА_3 та доказів участі безпосереднього начальника ОСОБА_1 у проведенні службового розслідування матеріали справи не містять. Відсутня така інформація й в акті за результатами службового розслідування.
Крім того, в акті за результатами службового розслідування, затвердженому 26.06.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 , наведено посилання на пояснення молодшого лейтенанта ОСОБА_1 щодо обставин, які зумовили його відмову виконати наказ безпосереднього керівника, однак такі письмові пояснення були ним власноруч складені й підписані 02.05.2022, тоді як службове розслідування призначено лише 31.05.2022.
Отже, зазначені пояснення позивача були ним надані не в межах процедури проведення службового розслідування. Доказів же відібрання у ОСОБА_1 пояснень, пов'язаних із проведенням спірного службового розслідування, матеріали справи не містять.
В той же час, під час проведення службового розслідування відповідачем було залишено поза увагою та не надано оцінки доводам ОСОБА_1 про те, що невиконання ним наказу безпосереднього керівника було зумовлено незадовільним станом здоров'я.
Так, в матеріалах справи містяться медична характеристика від 01.06.2022 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , складена начальником медичної служби-начальником медичного пункту Військової частини НОМЕР_1 капітаном медичної служби ОСОБА_4 , лист-відповідь Військової частини НОМЕР_3 від 21.12.2023 за № 590/3253, первинна медична карточка ПХГБ м. Краматорська від 03.05.2022 та первинна медична карточка Військової частини НОМЕР_3 від 07.05.2022, з яких вбачається, що молодший лейтенант ОСОБА_1 у період з 03.05.2022 по 08.05.2022 перебував на стаціонарному лікуванні.
При цьому, статтею 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ на керівника, який за результатами службового розслідування, накладає на військовослужбовця дисциплірнарне стягнення, покладено обов'язок застосовувати диференційований підхід при виборі виду такого стягнення й враховувати характер і обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередню поведінку військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Натомість, зміст як акту за результатами службового розслідування, так і наказу № 116 від 01.07.2022 "Про результати службового розслідування по факту відмови від виконання наказу військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_1 " свідчать про те, що обставини, повідомлені в поясненнях ОСОБА_1 від 02.05.2022, жодним чином не враховувались та не перевірялись при визначенні результатів службового розслідування.
Водночас, судом не береться до уваги й акт від 01.07.2022 посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 про відмову молодшого лейтенанта ОСОБА_1 від ознайомлення з результатами службового розслідування, оскільки, як вже зазначалось в цьому рішенні, згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.06.2022 за № 111 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 вказано вважати таким, що вибув з лінії бойового зіткнення з глибини ротних (взводних) опорних пунктів першого ешелону оборони на території противника (території між позиціями військ противника та своїх військ) в акваторії Азовського моря в районі проведення операції Об'єднаних Сил після здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації до пункту постійної дислокації Військової частини НОМЕР_2 . Тобто, станом на дату складання акту від 01.07.2022 позивач до Військової частини НОМЕР_1 не мав будь-якого відношення.
Підсумувавши наведене вище в сукупності, суд дійшов переконання, що під час призначення і проведення стосовно позивача службового розслідування відповідачем було допущено ряд процедурних порушень, які мали об'єктивний вплив на результати службового розслідування як такого та, як наслідок, призвели до протиправного притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді оголошення суворої догани.
При цьому, оцінка правомірності призначення та проведення службового розслідування як такого надається судом саме за обставин даної справи та з огляду на те, що суб'єкт владних повноважень - відповідач у даній справі не довів наявності у нього повноважень на вчинення стосовно позивача таких дій.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Втім, всупереч приписам вказаної статті процесуального закону, відповідачем не було надано суду жодних доказів в підтвердження правомірності виданих ним наказів № 44 від 31.05.2022 "Про призначення службового розслідування по факту відмови від виконання бойового завдання військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_1 " та № 116 від 01.07.2022 "Про результати службового розслідування по факту відмови від виконання наказу військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_1 " (в оскаржуваних частинах).
За змістом частин 1 та 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частинами 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги все наведене вище в сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Як наслідок, з огляду на приписи статті 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 72 - 77, 90, 139, 242 - 246, 255 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), за участю третьої особи на стороні відповідача - Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), про визнання протиправними та скасування наказів задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 44 від 31.05.2022 "Про призначення службового розслідування по факту відмови від виконання бойового завдання військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_1 " в частині призначення службового розслідування по факту відмови від виконання бойового завдання військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 молодшим лейтенантом ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати пункт 31 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 116 від 01.07.2022 "Про результати службового розслідування по факту відмови від виконання наказу військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_1 " щодо притягнення молодшого лейтенанта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з оголошенням "суворої догани" за порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на підставі пункту "в" статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 1 211,20 грн. судових витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко