Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 вересня 2024 року Справа№200/4132/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними щодо не нарахування та невиплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з дня звільнення (28.02.2021) по день фактичного розрахунку (22.05.2024); зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення (28.02.2021) по день фактичного розрахунку (22.05.2024), виходячи з грошового забезпечення за два повних останніх місяці перед звільненням. В обґрунтування зазначено, що позивач проходив військову службу та був звільнений з 28.02.2021. На виконання рішення суду по справі №200/586/22 “22.05.2024» здійснена виплата 73626,82 грн. Вважає наявним право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з посиланням на вимоги ст.117 КЗпП України.
Щодо сплати судового збору позивачем повідомлено про звільнення в силу вимог п.13 ст.5 Закону України "Про судовий збір".
25 червня 2023 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідачем надано відзив у якому зазначено, що позивача звільнено зі служби 28.02.2021. Військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, котрі перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність. Виходячи з наведеного повідомляємо, що на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Кодекс законів про працю України не поширюється. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив таке.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_4 .
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частин НОМЕР_1 .
12 грудня 2022 року Донецьким окружним адміністративним судом прийнято рішення по справі №200/586/22 яким визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при звільненні; зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Під час розгляду адміністративної справи №200/586/22 судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 58 від 28.02.2021, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.
Згідно ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
22 травня 2024 року на банківський/картковий рахунок позивача від військової частини НОМЕР_1 надійшли грошові кошти на виконання рішення суду по справі №200/586/22.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивач звернувся до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За правилами статті 116 КЗпП України(в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, передбачене статтею 117 КЗпП України відшкодування за затримку розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, що нараховується в розмірі середнього заробітку і спрямоване на захист прав звільненого працівника щодо отримання ним у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на які працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Цією нормою Кодексу на роботодавця покладено обов'язок виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за відсутності спору про розмір належних звільненому працівникові сум або в разі вирішення цього спору повністю на користь працівника. Окремо обумовлено, що в разі вирішення спору на користь працівника частково розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Водночас, невиконання роботодавцем в добровільному порядку обов'язку виплатити працівникові в зазначених випадках середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні зумовлює виникнення нового спору про стягнення відповідної суми відшкодування в судовому порядку.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі - Закон № 2352-ІХ) запроваджено ряд змін у трудовому законодавстві, зокрема, положення статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції:
«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».
Закон України №2352-ІХта, відповідно, і нова редакція статті 117 КЗпП України набрали чинності з 19 липня 2022 року.
У постановах по справам №№ 560/11489/22, 560/6960/23, 240/15141/22, 560/9586/22 та 560/831/23 Верховний Суд висловив наступну правову позицію. Зокрема, зазначав, що якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягнення балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, ураховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, що передбачені при звільненні, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, тому відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, ураховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Такий підхід в частині необхідності застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні суми розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку запроваджено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26 червня 2019 року та від 26 лютого 2020 року у справах № 761/9584/15-ц та № 821/1083/17.
Наведений у цих постановах підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, був побудований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки на той час стаття 117 КЗпП України не обмежувала період, за який може стягуватися середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні.
Враховуючи те, що датою виникнення правовідносин, урегульованих статтею 117 КЗпП України у цій справі, є 28.02.2021 (дата звільнення позивача та дата розрахунку з ним), застосуванню належать приписи статті 117 КЗпП України в редакції чинній на момент їх виникнення, тобто до набрання чинності закону Законом №2352-ІХ.
В цьому випадку підлягає застосуванню принцип співмірності, окреслений у наведеній практиці Верховного Суду.
У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду підсумувала, що з огляду на мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, враховуючи:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором,
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника,
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Однак, починаючи з 19.07.2022 спірні правовідносини регулюється чинною редакцією ст. 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.
Під час розгляду справи судом встановлено, що при звільненні позивача відповідачем не виплачено «грошову виплату в розмірі 50% щомісячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби за період 2013-2020 роки включно». Загальна сума, нарахування якої здійснено на виконання рішення суду по справі №200/586/22 складає 74798,80 грн, про що свідчить відповідний розрахунок.
Загальний розмір нарахованої виплати при звільненні складає 110 155,65 грн.
Отже, сума усіх належних позивачу виплат при звільненні складає 184 954,45 грн (що становить 100%), з них:
в день звільнення фактично нараховано 110 155,65 грн (що становить 60 % від суми усіх належних на день звільнення виплат),
нараховано із затримкою 73676,82 грн (що становить 40 % від суми усіх належних на день звільнення виплат).
Згідно довідки про грошове забезпечення (без дати без номеру), що надана на виконання вимог ухвали суду, середньоденне грошове забезпечення позивача складає 603,22 грн.
Отже, сума середнього заробітку за час затримки виплат складає 232 842,92 грн, в т.ч.:
121 850,44 грн (40 % від [603,22 грн х 505 днів затримки] за період 01.03.2021 -18.07.2022 (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) по заборгованості, виплата якої здійснена із затримкою;
110 992,48 грн ([603,22 грн х 184 днів затримки] за період 19.07.2022 - 22.05.2024 (з урахуванням припису чинної редакції статті 117 КЗпП України якою законодавець обмежив виплату 6 місяцями) по заборгованості, виплата якої здійснена 22.05.2024.
На переконання суду наявний істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати, що викликаний пасивною поведінкою позивача протягом 10 місяців перед зверненням до суду із позовами про донарахування сум «одноразової грошової виплати в розмірі 50% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби».
Суд зауважує, що не тільки роботодавець має діяти добросовісно, але й працівник, який, реалізуючи свої права, не допускає дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також не зловживає правом в інших формах. Станом на час звільнення, законодавчо не було обмежено строк, коли особа після виплати належних їй при звільненні сум може звернутися до роботодавця або безпосередньо до суду щодо незгоди з їх розміром, що в свою чергу в подальшому вплине на її право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Виходячи із зазначеного, враховуючи:
пасивну поведінку позивача перед зверненням до суду із позовом про донарахування сум «одноразової грошової виплати в розмірі 50% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби» (у період 01.03.2021 - 11.01.2022 ), що суттєво впливає на розмір виплати, яка передбачена ст. 117 КЗпП України;
принцип співмірності суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові, який підлягає застосуванню за період з 01 березня 2021 року до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Законом №2352-ІХ);
приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19 липня 2022 року, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями (висновок Верхового Суду викладений у постанові від 23.05.2024 №560/11616/23),
суд дійшов висновку щодо стягнення на користь позивача 171 917,70 грн (в т.ч. за період 01.03.2021 - 18.07.2022 - 60 925,22 грн, за період 19.07.2022 - 22.05.2024 - 110 992,48 грн).
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.
Розподіл витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.7,9,139,241-246,250,255,262,295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнання протиправною бездіяльність до Військової частини НОМЕР_5 не нарахування та не виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період 28.02.2021 - 22.05.2024 у сумі 171 917 (сто сімдесят одна тисяча дев'ятсот сімнадцять) грн 70 коп. з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Кошкош