19 вересня 2024 рокуСправа №160/10878/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №160/10878/19,
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 року по вищезазначеній справі позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області задоволено частково, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ у Дніпропетровської області щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1 ;
- визнано протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 , викладене у листі Головного управління ПФУ у Дніпропетровської області від 11.06.2019 року;
- зобов'язано Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області провести поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 року відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з проведенням компенсацією втрати частини доходів;
- в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;
- вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Вказане рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 07.08.2020 року.
06.10.2023 року представником позивача отримано виконавчі листи Дніпропетровського окружного адміністративного суду №160/10878/19.
До суду 05.08.2024 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява, в якій він просить встановити судовий контроль за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 року зі змінами, які викладені в ухвалі від 20.12.2021 року по справі № 160/10878/19 та зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області подати у десятиденний строк Дніпропетровському окружному адміністративному суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 року зі змінами, які викладені в ухвалі від 20.12.2021 року по справі № 160/10878/19. Заява обґрунтована тим, що відповідач не виплачував та не виплачує пенсію позивачу. Пенсія є виплатою, встановленою виключно законами про пенсійне забезпечення, а отже відсутні підстави вважати нараховану відповідачем суму 178,74 грн. виконанням рішення суду стосовно зобов'язання призначення саме “пенсії» відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби». Також, відповідач не виплачує пенсію на єдиний можливий спосіб виплати відповідно до Закону №1058-IV банківський рахунок позивача та не здійснив розрахунок та виплату компенсації втрати частини доходів.
05.08.2024 року на підставі протоколу передачі справ раніше визначеному складу суду справа №160/10878/19 була передана судді Юхно І.В.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 09.09.2024 року №513д призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_3 з посади судді за її поданням заяви про відставку, ухваленим рішенням Вищої ради правосуддя від 13.08.2024 року №2451/0/15-24.
09.09.2024 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа №160/10878/19 була передана судді Кучмі К.С.
Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.
Згідно із ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
В силу ч.1 ст.373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно до частин 1, 2 статей 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для виконання, при цьому суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання такого рішення.
В свою чергу, Верховний Суд неодноразово зазначав, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №640/3719/18, від 04 березня 2020 року у справі №539/3406/17, від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19.
З матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 01.04.2024 року було відкрито виконавче провадження (ВП № 74593205).
Частиною першою статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини шостої статті 246 КАС у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення; 3) повернення судового збору; 4) призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат; 5) дату складення повного рішення суду.
Таким чином, встановлення судового контролю є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.
Згідно із ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" визначено права та обов'язки сторін та інших учасників виконавчого провадження. Так, сторони виконавчого провадження мають право, зокрема, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання та користуватися іншими правами, наданими законом.
Суд зауважує, що під час відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, державний виконавець не обмежується лише прийняттям відповідної постанови, а має право вчиняти ряд виконавчих дій, які врегульовані ст.18 Закону України "Про виконавче провадження".
Станом на момент розгляду заяви про встановлення судового контролю, докази про закінчення виконавчого провадження, матеріали справи не містять.
Суд звертає увагу на те, що, з урахуванням положень ч.1 ст.287 КАС України, позивач має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважатиме, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено його права, свободи чи інтереси.
Статтею 382 КК України передбачено кримінальну відповідальність за не виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що свідчить про наявність у позивача, в разі умисного невиконання відповідачем рішення суду у цій справі, можливості звернутися з відповідною заявою відносно відповідача до правоохоронних органів.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.243, 248, 382 КАС України, суд,
Відмовити у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №160/10878/19.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена у строки, встановлені статті 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма