18 вересня 2024 рокуСправа №160/14301/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я у зв'язку із поранення (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, за період з 01.01.2024 р. по 31.01.2024 р., з 01.02.2024 р. по 29.02.2024 р., з 01.03.2024 р. по 31.03.2024 р., з 01.04.2024 р. по 30.04.2024 р., з 01.05.2024 р. по 31.05.2024 р.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову винагороду збільшену до 100000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я у зв'язку із поранення (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, за період з 01.01.2024 р. по 31.01.2024 р., з 01.02.2024 р. по 29.02.2024 р., з 01.03.2024 р. по 31.03.2024 р., з 01.04.2024 р. по 30.04.2024 р., з 01.05.2024 р. по 31.05.2024 р.;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) окладу за військове звання та надбавку за вислугу років за період з 01.03.2023 р. по 31.03.2023 р., 01.04.2023 р. по 30.04.2023 р.,з 01.05.2023 р. по 31.05.2023 р., з 01.06.2023 р. по 30.06.2023 р., з 01.12.2023 р. по 31.12.2023 р., з 01.02.2024 р. по 29.02.2024 р., за період з 01.03.2024 р. по 31.03.2024 р., з 01.04.2024 р. по 30.04.2024 р., з 01.05.2024 р. по 31.05.2024 р.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) оклад за військове звання та надбавку за вислугу років за період з 01.03.2023 р. по 31.03.2023 р., 01.04.2023 р. по 30.04.2023 р.,з 01.05.2023 р. по 31.05.2023 р., з 01.06.2023 р. по 30.06.2023 р., з 01.12.2023 р. по 31.12.2023 р., з 01.02.2024 р. по 29.02.2024 р., за період з 01.03.2024 р. по 31.03.2024 р., з 01.04.2024 р. по 30.04.2024 р., з 01.05.2024 р. по 31.05.2024 р.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що позивач проходить військову службу за мобілізацією у ВЧ НОМЕР_1 . Підставою для звернення до суду із цим позовом є ненарахування та невиплата позивачу додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р. та розділом XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, у зв'язку з отриманим пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини. Відповідачем не виплачено ОСОБА_1 додаткову винагороду за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я внаслідок поранення за період з 01.01.2024 р. по 31.01.2024 р., з 01.02.2024 р. по 29.02.2024 р., з 01.03.2024 р. по 31.03.2024 р., з 01.04.2024 р. по 30.04.2024 р., з 01.05.2024 р. по 31.05.2024 р. Також у позовній заяві зазначено, що відповідачем не було нараховано та виплачено оклад за військове звання та надбавку за вислугу років за період з 01.03.2023 р. по 31.03.2023 р., 01.04.2023 р. по 30.04.2023 р., з 01.05.2023 р. по 31.05.2023 р., з 01.06.2023 р. по 30.06.2023 р., з 01.12.2023 р. по 31.12.2023 р., з 01.02.2024 р. по 29.02.2024 р., за період з 01.03.2024 р. по 31.03.2024 р., з 01.04.2024 р. по 30.04.2024 р., з 01.05.2024 р. по 31.05.2024 р. Як зауважив позивач, 21.08.2022 р. він отримав поранення/травми під час виконання ним обов'язків при захисті Батьківщини в районі м. Бахмут Донецької області, що підтверджено довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №13312 від 15.07.2023 р. й з того часу позивач проходить лікування. У зв'язку із тим, що ОСОБА_1 проходить стаціонарне лікування після отриманого поранення пов'язаного із захистом Батьківщини, то відповідач, на думку позивача, має нараховувати і виплачувати позивачу за період вказані вище додаткову винагороду в розмірі 100000 гривень на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні. ВЧ НОМЕР_1 мало нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду за відповідний період часу в розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) грн., однак відповідно до банківської виписки з карткового рахунку позивача встановлено, що останній не отримав додаткову винагороду. Позивач звернувся із рапортом до відповідача за яким просив здійснити таку виплату. Також до рапорту було долучено копії медичних документів, які підтверджують підстави для виплати йому додаткової винагороди. Рапорт позивача було отримано відповідачем 11.05.2024 р., проте відповіді від ВЧ НОМЕР_1 не надано й відповідних виплат позивачем не отримано. Адвокатом позивача було надіслано запит, який отримано відповідачем 11.05.2024 р., але відповіді від ВЧ НОМЕР_1 не отримано.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 р. поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою, відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 05.06.2024 р. відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 05.06.2024 р. разом із позовною заявою з додатками (направлено до електронного кабінету ВЧ НОМЕР_1 31.05.2024 р.), про що свідчить довідки про доставку електронного листа від 31.05.2024 р. та від 05.06.2024 р., проте у встановлений судом строк відзив до суду не надходив.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 р. витребувано від Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії:
- картки особового рахунку ОСОБА_1 за поточний період 2024 року із зазначенням сум нарахованого та сплаченого грошового забезпечення (п. 3 розділу I наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260; додаток 14 до Наказу Міноборони від 22.05.2017 р. №280);
- витягів з наказів про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди збільшеної до 100 000 гривень пропорційно на місяць за час стаціонарного лікування у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) отриманим 21.08.2022 р., пов'язаним із захистом Батьківщини, за період з 01.01.2024 р. по 31.01.2024 р., з 01.02.2024 р. по 29.02.2024 р., з 01.03.2024 р. по 31.03.2024 р., з 01.04.2024 р. по 30.04.2024 р., з 01.05.2024 р. по 31.05.2024 р. (п. 11 розділу XXXIV Наказу Міноборони №260 від 07.06.2018 р.);
- витягу з наказу про переведення ОСОБА_1 у розпорядження командира військової частини;
- витягів з наказів про виплату ОСОБА_1 . оклад за військове звання та надбавку за вислугу років за період з 01.03.2023 р. по 31.03.2023 р., 01.04.2023 р. по 30.04.2023 р.,з 01.05.2023 р. по 31.05.2023 р., з 01.06.2023 р. по 30.06.2023 р., з 01.12.2023 р. по 31.12.2023 р., з 01.02.2024 р. по 29.02.2024 р., за період з 01.03.2024 р. по 31.03.2024 р., з 01.04.2024 р. по 30.04.2024 р., з 01.05.2024 р. по 31.05.2024 р.
Ухвала суду від 05.06.2024 р. отримана відповідачем в електронному кабінеті 05.06.2023 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, що міститься в матеріалах справи.
Станом на 23.07.2022 р. вимоги ухвали суду від 05.06.2024 р. відповідачем не були виконані, у зв'язку з чим ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 р. вдруге витребувано від ВЧ НОМЕР_1 вищезазначені докази та зупинено провадження у справі до надання витребуваних документів.
21.08.2024 р. до суду надійшов від ВЧ НОМЕР_1 відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та просив у задоволенні позову відмовити. У відзиві зазначено, що військовослужбовець ОСОБА_1 дійсно проходив службу у ВЧ НОМЕР_1 . При цьому, відповідач зауважив, що позивач не зазначає в позовній заяві обставини, що суттєво впливає на можливість розгляду його рапорту, а також здійснювати відповідні виплати, чим вводить суд в оману щодо фактичних обставин справи. Так, 05.02.2024 р. від командира 2 мотопіхотного батальйону майора ОСОБА_2 до командування військової частини НОМЕР_1 надійшла доповідь про те, що 05.02.2024 р. о 08.00 під час ранкового шикування особового складу 2 з мотопіхотного батальйону в ППД, що в смт. Черкаське Новомосковськом району Дніпропетровської області, було виявлено відсутність військовослужбовця за мобілізацією старшого солдата ОСОБА_1 . Пошукові заходи результату не дали. На телефонні дзвінки військовослужбовець не відповідав. Місце знаходження старшого солдата ОСОБА_3 було невідоме. З огляду на викладене, позивачем було порушено вимоги Статутів Збройних Сил України та обов'язки військової служби. Після самовільного залишення військової частини, спроби місцезнаходження позивача встановити не вдалося, на телефоні дзвінкі позивач не відповідав. Також відповідач повідомив, що на момент подання адміністративного позову ОСОБА_1 та на час розгляду адміністративної справи, позивач не перебуває на військовій службі та не виконує обов'язки військової служби, а відтак підстави для нарахування позивачу грошового забезпечення відсутні. Щодо розгляду запиту від адвоката, ВЧ НОМЕР_1 у відзиві повідомлено, що запит від 03.05.2024 р. №45 було розглянуто на надано відповідь від 20.06.2024 р. №4451/ФЕС, до якої було додану картку особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 .
Оскільки, відзив на позовну заяву було подано відповідачем поза межами строку встановленого судом в ухвалі від 05.06.2024 р. та суб'єкт владних повноважень не звертався до суду із заявою про продовження строку для подачі відзиву, а тому такий відзив не враховується судом під час розгляду цієї справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 р. провадження у справі поновлено.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується, зокрема, наказом ВЧ НОМЕР_1 №65 від 21.03.2022 р.
Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №13312 від 15.07.2023 р. позивач 21.08.2022 р. одержав бойове травмування під час виконання бойового завдання.
Діагноз: Осколкове поранення сідничної ділянки, осколкові проникаючі поранення грудної клітини, забій поперекового відділу хребта, перелом хребта.
Бойове травмування/поранення згідно довідки є таким, що сталось під час виконання обов'язків військової служби в районі бойових дій, одержане під час захисту Батьківщини, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, бойова травма не пов'язана з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
Згідно наявних у матеріалах справи виписок:
- у період з 26.01.2023 р. по 24.01.2024 р. позивач проходив лікування в Комунальному некомерційному підприємстві “Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», що підтверджується довідкою випискою із медичної карти стаціонарного хворого 2401/2023 від 24.01.2024 р.;
- у період з 24.01.2024 р. по 24.06.2024 р. позивач проходив стаціонарне лікування в Українському державному медико-соціальному центрі ветеранів війни, що підтверджується листом цього центру від 21.05.2024 р. №01-01/2/243.
У матеріалах справи наявні рапорти позивача до ВЧ НОМЕР_1 щодо виплати йому грошового забезпечення, однак жодної відповіді на такі рапорти відповідачем не було надано й відповідних виплат позивачу не здійснено.
У відповідь на адвокатський запит представника позивача (№45 від 03.05.2024 р.) на ім'я командира ВЧ НОМЕР_1 відповідачем направило лист за №4451/ФЕС від 20.06.2024 р., в якому зазначено у відповідності до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 06.09.2022 р. №236 старшого солдата ОСОБА_1 виведено в розпорядження з 06.09.2022 р. у зв'язку з лікуванням після поранення 21.08.2022 р.
Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №110 від 05.02.2024 р. старшого солдата за призовом до мобілізації ОСОБА_1 , колишнього старшого стрільця 1 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 4 мотопіхотної роти 2 мотопіхотного батальйону, який з 21 серпня 2022 року перебував на лікуванні та не прибув, вважати таким, що 05 лютого 2024 року самовільно залишив військову частину.
До цієї відповіді, зокрема додані картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2023 і 2024 роки, копії яких додано до відзиву на позовну заяву.
Вважаючи, що ВЧ НОМЕР_1 допущено протиправну бездіяльність у вигляді щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я у зв'язку із поранення (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, за період з 01.01.2024 р. по 31.01.2024 р., з 01.02.2024 р. по 29.02.2024 р., з 01.03.2024 р. по 31.03.2024 р., з 01.04.2024 р. по 30.04.2024 р., з 01.05.2024 р. по 31.05.2024 р., а також у вигляді ненарахування та невиплати позивачу окладу за військове звання та надбавку за вислугу років за період з 01.03.2023 р. по 31.03.2023 р., 01.04.2023 р. по 30.04.2023 р., з 01.05.2023 р. по 31.05.2023 р., з 01.06.2023 р. по 30.06.2023 р., з 01.12.2023 р. по 31.12.2023 р., з 01.02.2024 р. по 29.02.2024 р., за період з 01.03.2024 р. по 31.03.2024 р., з 01.04.2024 р. по 30.04.2024 р., з 01.05.2024 р. по 31.05.2024 р., ОСОБА_1 звернувся за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ з від 20.12.1991 р., наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з п. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктами 2 - 4 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 р. затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 17 Порядку №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Указом Президента України №64 від 24.02.2022 р., в Україні введено воєнний стан, який триває до сьогодні.
На виконання Указів Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64 від 24.02.2022 р. та "Про загальну мобілізацію" №69, Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 р. прийнята Постанова "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану №168" (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.
01.04.2022 р. до постанови №168 постановою Кабінету Міністрів України №400 внесено зміни, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Отже до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн. виплачується військовослужбовцям, зокрема, тим, які у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
При цьому, суд зауважує, що для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, немає обов'язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні.
Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
Як встановлено судом, позивач у періоди: з 26.08.2022 р. по 26.01.2023 р., з 26.01.2023 р. по 24.01.2024 р., з 24.01.2024 р. по 24.06.2024 р. перебував на стаціонарному лікуванні у відповідних медичних установах, що відповідачем не спростовано.
Водночас, доказів виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди в розмірі 100 000 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" матеріали справи не містять.
Відтак, позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100000 грн. на місяць за період перебування на стаціонарному лікуванні.
Судом встановлено, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №110 від 05.02.2024 р., старший солдат ОСОБА_1 вважається таким, що самовільно залишив військову частину.
Додаткова винагорода, збільшена до 100000 грн., у разі перебування позивача на стаціонарному лікуванні після 05.02.2024 р. не була виплачена у зв'язку з самовільним залишенням позивачем військової частини (місця служби).
З приводу цього суд зазначає наступне.
Відповідно до положень Закону України "Про Збройні Сили України" №1934-XII від 06.12.1991 р. організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Органом державної військової та виконавчої влади на місцях у системі Збройних Сил України є командири (начальники) військових частин (установ, організацій), яким Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України "Про затвердження Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 №548-XIV (далі Статут), надано повноваження органу виконавчої влади в системі Міністерства оборони України.
Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Відповідно до вимог ст.26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25.03.1992 р. (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності
Частиною 4 статті 24 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Частиною 1 статті 40 Закону №2232-ХІІ визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
При цьому, згідно з положеннями ч.2 ст.24 Закону № 2232-XII військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби
Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 р. затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Згідно з вимогами п.15 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Як встановлено судом в ході судового розгляду та підтверджено матеріалами справи, у зв'язку з прийняттям 05.02.2024 р. наказу за №110 (по самовільне залишення служби) позивачу призупинено виплату усіх видів грошового забезпечення та додаткової винагороди.
При цьому, відомості про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесення відомостей про кримінальне провадження з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення - ч.8 ст.408 Кримінального кодексу України (самовільне залишення частини або місця служби 05.10.2023 позивача) матеріали справи не містять.
Однак, в силу вимог ст.24 Закону №2232-XII саме день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про військовослужбовця обумовлено як можливість початку призупинення військової служби особи, що самовільно залишила військову частину.
За відсутності факту внесення інформації у ЄРДР про самовільного залишення військовослужбовцем військової частини чи місця проходження служби, та виникнення спору за період до прийняття наказу №110 від 05.02.2024 р., у військової частини відсутні законодавчо визначені підстави для припинення виплати військовослужбовцю грошового забезпечення.
Отже, позбавляючи позивача виплати додаткової винагороди за спірний період у зв'язку з самовільним залишенням військової частини, відповідачем порушено положення ч. 2 ст.24 Закону №2232-XII та Порядку №260.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не виплачена додаткова винагорода за час перебування на стаціонарному лікуванні.
Згідно з положеннями ч. 2 ст.24 Закону №2232-XII військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Згідно п.15 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 р., до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які: самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Позивач не оскаржує у даній справі наказ відповідача №110 від 05.02.2024 р. та доказів його оскарження матеріали справи не містять.
Оскільки військовослужбовцям, військову службу яким призупинено, виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються в сили прямої вказівки закону України, а до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які: самовільно залишили військові частини, - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника), то відповідач зобов'язаний виплатити додаткове грошове забезпечення позивачу у збільшеному розмірі із розрахунку 100000 грн. на місяць за період перебування на стаціонарному лікуванні до 04.02.2024 р., включно.
В прохальній частині позову, ОСОБА_1 просить суд зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду збільшену до 100000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я у зв'язку із поранення (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, за період з 01.01.2024 р. по 31.01.2024 р., з 01.02.2024 р. по 29.02.2024 р., з 01.03.2024 р. по 31.03.2024 р., з 01.04.2024 р. по 30.04.2024 р., з 01.05.2024 р. по 31.05.2024 р.
Проте, судом встановлено, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 26.08.2022 р. по 26.01.2023 р., з 26.01.2023 р. по 24.01.2024 р., з 24.01.2024 р. по 24.06.2024 р., що підтверджується відповідними медичними виписками та свідоцтвом про хворобу №194/3, які містяться в матеріалах справи.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про допущення з боку ВЧ НОМЕР_1 протиправної бездіяльності щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я у зв'язку із пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, за періоди з 01.01.2024 р. по 31.01.2024 р., з 01.02.2024 р. по 04.02.2024 р.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 щодо ненарахування та невиплати йому окладу за військове звання та надбавку за вислугу років за період з 01.03.2023 р. по 31.03.2023 р., 01.04.2023 р. по 30.04.2023 р., з 01.05.2023 р. по 31.05.2023 р., з 01.06.2023 р. по 30.06.2023 р., з 01.12.2023 р. по 31.12.2023 р., з 01.02.2024 р. по 29.02.2024 р., за період з 01.03.2024 р. по 31.03.2024 р., з 01.04.2024 р. по 30.04.2024 р., з 01.05.2024 р. по 31.05.2024 р., слід зазначити таке.
Зі змісту наявних у матеріалах справи Карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за №6107/ФЕС від 19.08.2024 р. (за період з січня по грудень 2023 року) та за №6100/ФЕС від 19.08.2024 р. (за період з січня по грудень 2024 року) судом встановлено, що позивачу не було нараховано оклад за військове звання за квітень, травень та червень 2023 року, а надбавку за вислугу років позивачу не було нараховано за період з січня по липень 2023 року.
Натомість, згідно із відомостями вищевказаних карток позивачу нараховано оклад за військове звання за січень, лютий, березень та грудень 2023 року, а надбавку за вислугу років ВЧ НОМЕР_1 нараховано позивачу за період з серпня по грудень 2023 року, а також у лютому та березні 2024 року.
Відповідачем не надано до суду жодних пояснень щодо наявності підстав для не нарахування та не виплати ОСОБА_1 відповідних виплат за вищезазначені періоди.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що ВЧ НОМЕР_1 допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу окладу за військове звання за періоди з 01.04.2023 р. по 30.04.2023 р., з 01.05.2023 р. по 31.05.2023 р., з 01.06.2023 р. по 30.06.2023 р., та надбавки за вислугу років за періоди з 01.03.2023 р. по 31.03.2023 р., 01.04.2023 р. по 30.04.2023 р., з 01.05.2023 р. по 31.05.2023 р., з 01.06.2023 р. по 30.06.2023 р.
З огляду на зазначене вище, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» та при зверненні до суду ним не були понесені судові витрати, відсутні підстави для стягнення судових витрат.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я у зв'язку із пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, за періоди з 01.01.2024 р. по 31.01.2024 р., з 01.02.2024 р. по 04.02.2024 р.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову винагороду збільшену до 100000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я у зв'язку із поранення (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, за періоди з 01.01.2024 р. по 31.01.2024 р., з 01.02.2024 р. по 04.02.2024 р.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) окладу за військове звання за періоди з 01.04.2023 р. по 30.04.2023 р., з 01.05.2023 р. по 31.05.2023 р., з 01.06.2023 р. по 30.06.2023 р., та надбавки за вислугу років за періоди з 01.03.2023 р. по 31.03.2023 р., 01.04.2023 р. по 30.04.2023 р., з 01.05.2023 р. по 31.05.2023 р., з 01.06.2023 р. по 30.06.2023 р.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) окладу за військове звання за періоди з 01.04.2023 р. по 30.04.2023 р., з 01.05.2023 р. по 31.05.2023 р., з 01.06.2023 р. по 30.06.2023 р., та надбавки за вислугу років за періоди з 01.03.2023 р. по 31.03.2023 р., 01.04.2023 р. по 30.04.2023 р., з 01.05.2023 р. по 31.05.2023 р., з 01.06.2023 р. по 30.06.2023 р.
В іншій частині позовних вимог,- відмовити.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 18.09.2024 р.
Суддя О.М. Неклеса