18 вересня 2024 рокуСправа №160/20212/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу,-
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , в якій позивач просить:
- стягнути податковий борг з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 до бюджету у сумі 229 564,81 грн.
12.09.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів залишено без розгляду.
16.09.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 , в якій заявник просить стягнути на користь відповідача, за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, суму судових витрат в розмірі 6000,00 грн які понесені відповідачем на професійну правничу допомогу в цій справі в якості компенсації внаслідок необґрунтованих дій позивача та невиконання вимог суду.
Відповідно до ч.1-4 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч.1-3 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями ч.4 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.5, 7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року у справі “East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).
Матеріалами справи підтверджується, що з метою отримання професійної правничої допомоги між відповідачем та адвокатом Бичковим Володимиром Вячеславовичем було укладено Договір про надання професійної правничої допомоги (адвокатських послуг) №29/07 від 29.07.2024 року (далі - Договір).
Згідно п.2-5 Договору сторони дійшли згоди що з урахуванням: досвіду адвоката, складності, значимості справи для клієнта, не залежно від виду та обсягу професійної правничої допомоги, в тому числі за ведення судової справи, здійснення представництва інтересів клієнта в суді клієнт має сплатити виконавцю погодинний гонорар в розмірі 1000,00 грн без ПДВ за одну годину роботи адвоката.
Строк (термін) підготовки та подання виконавцем заяв по суті та інших заяв - в строк встановлений законом та судом на підставі тих документів та інформації яку надав клієнт та яку встиг за цей період часу зібрати адвокат з власної ініціативи, в тому числі на адвокатський запит.
Форма оплати гонорару - безготівкова, на поточний банківський рахунок виконавця.
Порядок оплати гонорару: авансом в сумі 4000,00 грн без ПДВ до 07.08.2024 року за перші 4 години роботи адвоката
08.08.2024 року ОСОБА_1 сплачено адвокату Бичкову Володимиру Вячеславовичу 4 000,00 грн. гонорару адвоката (аванс), що підтверджується квитанцією №ПН794РКО від 08.08.2024 року.
13.09.2024 року ОСОБА_1 сплачено адвокату Бичкову Володимиру Вячеславовичу 2 000,00 грн. гонорару адвоката, що підтверджується квитанцією №ПН1557 від 13.09.2024 року.
13.09.2024 року між відповідачем та адвокатом погоджено акт прийому-передачі адвокатських послуг відповідно до якого адвокатом витрачено 6 годин на підготовку та направлення через електронний кабінет виконавця підсистеми Електронний суд відзиву на позовну заяву. Загальний розмір гонорару, який підлягає оплаті становить 6 000,00 грн.
Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 року по справі №820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16 зробив висновок, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Також Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Суд вважає, що заява відповідача щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу в частині стягнення 6 000,00 грн. не відповідає критерію розумності, такі витрати не співрозміріні із виконаною роботою в суді, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини цієї справи матиме надмірний характер.
В свою чергу, з урахуванням складності даної справи, та характеру наданих адвокатом клієнту послуг, а саме: виключно підготовка відзиву на позовну заяву, враховуючи той факт, що позовну заяву залишено без розгляду та судом не здійснювався розгляд даної справи по суті, з урахуванням правової позиції відповідача, викладеної у відзиві на позовну заяву, суд доходить висновку, що в даному випадку судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу з урахуванням критерію розумності становлять 2 000,00 грн.
Таким чином з огляду на положення ч.5 ст.139 КАС України з Державного бюджету України підлягають стягненню на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.
Керуючись ст.134, 137, 139, 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву представника ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський