02 серпня 2024 рокуСправа №160/13898/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, -
28.05.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.05.2024 №36-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваний наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийнято протиправно, оскільки висновок дисциплінарної комісії, яким рекомендовано розглянути питання щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді зауваження є необґрунтованим та безпідставним. Позивач зазначає, що в оскаржуваному наказі відсутнє чітке зазначення якими діями чи бездіяльністю позивач неналежно виконав свої обов'язки, які саме конкретні акти органів державної влади, накази та доручення керівників, прийнятих у межах їх повноважень позивачем були неналежно виконані.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 відкрито провадження у справі №160/13898/24 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
17.06.2024 представником відповідача направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що позивачем в ІКС «Податковий блок» здійснено перегляд карток платників податків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які згідно з отриманим від позивача повідомленням від 16.01.2021 про наявність потенційного конфлікту інтересів, є свекрухою та рідним братом чоловіка позивача. Представник відповідача вказує, що з наданих позивачем пояснень, він підтвердив використання ІКС «Податковий блок» з метою перегляду надходження сплачених коштів на прохання своїх родичів. Враховуючи наведене, Комісія дійшла висновку про те, що своїми діями позивач порушив вимоги п.п. 5.1 п. 5 Правил 52, а саме, використав своє службове становище, ресурси держави (зокрема, комп'ютерну техніку, службову інформацію, технології, інтелектуальну власність, робочий час) не для виконання своїх посадових обов'язків і доручень керівника, наданих на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України, а у власних інтересах. Відтак, на думку представника відповідача, вказані дії підпадають під ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону №889, відповідно до якого дисциплінарним проступком є, зокрема, невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.
20.06.2024 на адресу суду від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано аналогічну правову позицію, що і в позовній заяві.
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , з 25.07.2022 працює на посаді головного державного інспектора Нікопольського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області. В органах ДПС працює з 2002 року.
05.04.2024 управлінням з питань запобігання та виявлення корупції Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надано на адресу начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області доповідну записку № 482/04-36-14-15, в якій вказано, що на виконання розпорядження ГУ ДПС від 05.03.2024 № 31-р «Про проведення перевірки» проведено перевірку з питань можливих порушень вимог Закону України від 14.10.2014 №1700-VI «Про запобігання корупції», Правил етичної поведінки в органах податкової служби, затверджених наказом ДПС України від 02.09.2019 №52, та Порядку доступу до інформації в інформаційних, електронних комунікаційних та інформаційно-комунікаційних системах Державної податкової служби України, затвердженого наказом ДПС України від 15.05.2020 №216, під час вчинення дій в Інформаційно-комунікаційних системах ДПС (далі - ІКС) співробітниками Головного управління ДПС у Дніпропетровській області стосовно платників податків, які є їх близькими особами.
За результатами проведення такої перевірки складено Акт від 04.04.2024 № 16/04-36- 14-15.
В ході проведення зазначених заходів встановлено факти вчинення дій в ІКС ДПС, зокрема, головним державним інспектором Нікопольського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 , стосовно платників податків, які є їх близькими особами, перелік яких визначено абз.3 ч.1 ст. 1 Законом України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції», що має ознаки порушення вимог п.5.1. Розділу 5 Правил етичної поведінки в органах Державної податкової служби, затверджених наказом ДПС України від 02.09.2019 №52 (із змінами), а саме - працівники повинні використовувати своє службове становище, ресурси держави та територіальної громади (рухоме та нерухоме майно, кошти, службову інформацію, технології, інтелектуальну власність, робочий час, репутацію тощо) виключно для виконання своїх посадових обов'язків і доручень керівників, наданих на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.
Зазначеною доповідною запискою № 482/04-36-14-15 від 05.04.2024 запропоновано порушити дисциплінарне провадження відносно головного державного інспектора Нікопольського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 .
Наказом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.04.2024 №77-дп «Про порушення дисциплінарного провадження», порушено дисциплінарне провадження відносно головного державного інспектора Нікопольського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 ; створено Дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарної справи Головного управління ДПС у Дніпропетровській області; визначено термін проведення дисциплінарного провадження з 17.04.2024 по 30.05.2024 включно.
За наслідком проведення дисциплінарного провадження відносно головного державного інспектора Нікопольського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 , Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарної справи Головного управління ДПС у Дніпропетровській області складено подання від 09.05.2024 №652/04-36-14-15, яким встановлено, що за результатами розгляду дисциплінарної справи №52 Дисциплінарною комісією зроблено висновок про наявність у діях головного державного інспектора Нікопольського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області Зими Тетяни Михайлівни дисциплінарного проступку визначеного пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», (із змінами), а саме: ОСОБА_1 перебуваючи на посаді головного державного інспектора Нікопольського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області порушила норми п. п. 5. 1 п. 5 Правил етичної поведінки в органах Державної податкової служби, затверджених наказом ДПС України від 02.09.2019 № 52 (зі змінами), згідно з яким працівники апарату ДПС та її територіальних органів повинні використовувати своє службове становище, ресурси держави та територіальної громади (рухоме та нерухоме майно, кошти, службову інформацію, технології, інтелектуальну власність, робочий час, репутацію тощо) виключно для виконання своїх посадових обов'язків і доручень керівників, наданих на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.
Також вказано, що за результатами розгляду дисциплінарної справи № 52 Дисциплінарною комісією зроблено висновок про наявність у діях головного державного інспектора Нікопольського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 дисциплінарного проступку передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу».
Дисциплінарний проступок вчинено через порушення норм п. п. 5. 1 п. 5 Правил етичної поведінки в органах Державної податкової служби, затверджених наказом ДПС України від 02.09.2019 №52 (зі змінами).
Дисциплінарною комісією рекомендовано застосувати до головного державного інспектора Нікопольського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження (п. 5 ч. 2 ст. 65, п. 1 ч. 1 ст. 66 Закону України «Про державну службу»).
Наказом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.05.2024 368-дс, на підставі статей 65, 66 та 77 Закону № 889 оголошено зауваження головному державному інспектору Нікопольського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області Зимі Тетяні Михайлівні.
Не погодившись з оскаржуваним наказом позивач звернувся до суду з позовом.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889).
Відповідно до визначень, що містяться у статті 2 вказаного Закону №889 посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону; професійна компетентність - здатність особи в межах визначених за посадою повноважень застосовувати спеціальні знання, уміння та навички, виявляти відповідні моральні та ділові якості для належного виконання встановлених завдань і обов'язків, навчання, професійного та особистісного розвитку.
Згідно зі статтею 8 Закону України №889-VIII державний службовець зобов'язаний, зокрема, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення).
Приписами статті 64 Закону №889-VIII встановлено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (частина 1 статті 65 Закону №889-VIII ).
Відповідно до частини 2 статті 65 Закону №889-VIII дисциплінарними проступками є, зокрема, невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень (пункт 5).
У відповідності до вимог статті 66 Закону №889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: зауваження, догана, попередження про неповну службову відповідність, звільнення з посади державної служби.
У силу положень частини четвертої статті 66 Закону №889 у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.
Згідно із частиною 1 статті 67 №889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
Отже, дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується певним органом до працівника, який порушив трудову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок.
Із зазначеного слідує, що для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку: об'єкту, об'єктивної сторони, суб'єкта, суб'єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.
Крім того, стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися, насамперед, на такому:
- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;
- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного проступку;
- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;
- чи відповідає застосований вид стягнення вимогам закону.
Статтею 69 Закону №889-VIII передбачено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення. Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії.
За нормами статті 73 Закону України №889-VIII з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.
Системний аналіз означених положень Закону дає підстави для висновку про покладення на державних службовців певних обов'язків, перелік яких міститься, зокрема в статті 8 Закону №889. Невиконання ж покладених на державного службовця обов'язків чи неналежне їх виконання може призвести до притягнення його до дисциплінарної відповідальності у випадку встановлення під час службового розслідування вчинення таким державним службовцем дисциплінарного проступку. При цьому, в залежності від характеру вчиненого дисциплінарного проступку Законом №889 визначено види застосовних дисциплінарних стягнень, серед яких зауваження.
Водночас обов'язковою передумовою для застосування до державного службовця одного з видів дисциплінарної відповідальності є встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.
Тобто, для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, законодавство передбачає необхідність встановлення вини такої особи за результатами проведення службового розслідування / дисциплінарного провадження.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 200/8522/19-а.
Процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія) дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначає Порядок здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2013 №1039 (далі - Порядок №1039).
Згідно із пунктом 2 Порядку №1039 процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає: прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи; прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи.
Пунктом 4 Порядку №1039 встановлено, що дисциплінарне провадження розпочинається з моменту прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження та завершується прийняттям рішення про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.
Згідно із пунктом 31 Порядку №1039 дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді. Державний службовець має право: бути присутнім на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; знайомитися з матеріалами дисциплінарної справи відповідно до статті 76 Закону, у тому числі в установленому законом порядку запитувати та отримувати відповідні документи, їх копії; надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; заявляти клопотання про необхідність одержання і долучення до матеріалів дисциплінарної справи нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, яким можуть бути відомі обставини справи; користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника. Державний службовець користується іншими правами, встановленими Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 32 Порядку №1039 про дату, час і місце засідання Комісії, дисциплінарної комісії державному службовцю повідомляється шляхом вручення інформації чи документів або надсилання їх поштою за адресою місця проживання/перебування чи на його адресу електронної пошти, або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку за наявними в особовій справі контактними даними. Таке повідомлення здійснюється не менш як за п'ять календарних днів до дня проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії. У разі коли державний службовець не прибув на засідання або не повідомив про поважні причини своєї відсутності, а також не надав письмові пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, Комісія, дисциплінарна комісія складає акт про відмову від надання пояснень.
Згідно із пунктом 33 Порядку №1039 дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.
Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.
Відповідно до статті 75 Закону №889-VIII перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі. Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.
За змістом пункту 35 Порядку №1039 дисциплінарна комісія вносить суб'єкту призначення (керівникові державної служби) пропозицію (подання) разом з матеріалами дисциплінарної справи не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня її (його) підписання. Одночасно із внесенням суб'єкту призначення (керівникові державної служби) пропозиції (подання) державному службовцю повідомляється про дату внесення суб'єкту призначення (керівнику державної служби) такої пропозиції (подання) та необхідність надання ним письмового пояснення суб'єкту призначення (керівнику державної служби) відповідно до статті 75 Закону.
Згідно із пунктом 36 Порядку №1039 за результатами розгляду дисциплінарного провадження суб'єкт призначення (керівник державної служби) протягом десяти календарних днів з дня отримання пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії приймає рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Рішення оформляється наказом (розпорядженням) суб'єкта призначення (керівника державної служби)
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Закону №889-VIII рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.
Як вже зазначалося, ГУ ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , на підставі спірного наказу, застосовано дисциплінарне стягнення у виді зауваження.
Підставою для застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді зауваження згідно з наказом ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 17.05.2024 №36-дс є подання дисциплінарної комісії від 09.05.2024 № 652/04-36-14-15.
За змістом зазначеного подання, ОСОБА_1 перебуваючи на посаді головного державного інспектора Нікопольського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області порушила норми п. п. 5. 1 п. 5 Правил етичної поведінки в органах Державної податкової служби, затверджених наказом ДПС України від 02.09.2019 № 52.
На думку відповідача, вказане порушення виразилось в тому, що головним державним інспектором Нікопольського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області Зимою Т.М., здійснено перегляд карток платників податків ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), які знаходяться на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як фізична особа-підприємець) та які є свекрухою та рідним братом чоловіка позивача.
Проте, такі твердження та висновки відповідача є безпідставними та недоведеними, з огляду на таке.
Наказом Державної податкової служби України 15.05.2020 №216 «Про затвердження Порядку доступу до інформації в інформаційних, електронних комунікаційних та інформаційно-комунікаційних системах Державної податкової служби України» (зі змінами) (далі - Порядок №216), визначено взаємодію між суб'єктами відносин, пов'язаних з реалізацією повноважень обробки і розпорядження інформацією в інформаційних, електронних комунікаційних та інформаційно-комунікаційних системах Державної податкової служби України (далі - система), умови отримання користувачами можливості обробляти інформацію в системі та правила обробки цієї інформації, а також порядок здійснення контролю за дотриманням вимог Порядку користувачами.
Відповідно пункту 7.2. Розділу 7 Порядку №216 користувач зобов'язаний: дотримуватися вимог Порядку; використовувати інформацію виключно в цілях, передбачених посадовою інструкцією або іншим організаційно-розпорядчим документом органу ДПС; не передавати інформацію стороннім особам; копіювати або зберігати інформацію системи тільки на обліковані носії інформації виключно для виконання функціональних обов'язків.
Згідно з пунктом 7.3. Розділу 7 Порядку №216 користувачу забороняється: використання інформації в цілях, не передбачених посадовою інструкцією; передача іншим особам свого ідентифікатора користувача в системі/мережі, пароля та інших засобів доступу до системи; передача конфіденційної інформації стороннім особам; копіювання або збереження конфіденційної інформації системи на будь-які носії інформації, якщо це не пов'язано з виконанням функціональних обов'язків.
Відповідно до пункту 7.4. Розділу 7 Порядку №216 відповідальність за порушення вимог Порядку покладається на користувачів та їхніх керівників.
Разом з цим, згідно з пунктом 5.1 частини 5 Правил етичної поведінки в органах Державної податкової служби, затверджених наказом Державної податкової служби України від 02.09.2019 №52 (із змінами) (далі - Наказ №52), працівники повинні використовувати своє службове становище, ресурси держави та територіальної громади (рухоме та нерухоме майно, кошти, службову інформацію, технології, інтелектуальну власність, робочий час, репутацію тощо) виключно для виконання своїх посадових обов'язків і доручень керівників, наданих на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.
Також згідно з вимогами пункту 1 Розділу IV Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 №158 (із змінами і доповненнями), державний службовець та посадова особа місцевого самоврядування повинні використовувати своє службове становище, ресурси держави та територіальної громади (рухоме та нерухоме майно, кошти, службову інформацію, технології, інтелектуальну власність, робочий час, репутацію тощо) виключно для виконання своїх посадових обов'язків і доручень керівників, наданих на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 43 Закону України від 14.10.2014 №1700-VII «Про запобігання корупції» із змінами (далі - Закон №1700) особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, не розголошують і не використовують в інший спосіб конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, що стала їм відома у зв'язку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обов'язків, крім випадків, встановлених законом.
Судом встановлено, що позивачем надавалися письмові пояснення на адресу Голови дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в яких зазначено, що здійснення перегляду інформації по платникам ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відбулося з метою перевірки зарахування сплачених коштів.
Суд акцентує увагу на тому, що дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області не встановлено, що службова інформація позивачем використовувалася та передавалася в особистих цілях стороннім особам.
Таким чином, суд робить висновок про те, що отримання доступу до інформації ІКС «Податковий блок» та її перегляд не є формою вчинення дії чи прийняття рішення під час реалізації службового повноваження.
У зв'язку з викладеним у суду відсутні підстави для констатації факту використання ОСОБА_1 інформації з ІКС «Податковий блок» у власних інтересах за наведеними обставинами.
Окремо, суд вважає за необхідне звернути увагу на правові висновки та правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16.10.2020 у справі №806/1473/16, відповідно до якої встановлено, що під час службової перевірки та притягнення позивача до відповідальності коло його службових обов'язків не встановлювалося. Не з'ясовано, яким чином і чи перетиналися особисті стосунки позивача та його родичів зі сферою його службових повноважень, чи мав позивач будь-який майновий чи немайновий приватний інтерес, що був би пов'язаний із виконанням ним службових повноважень.
Та обставина, що близькі родичі позивача займаються підприємницькою діяльністю, не встановлює між ними відносин прямого підпорядкування, оскільки жоден з них не наділений повноваженнями у відношенні до іншого у вирішенні питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень тощо, контролю за їх виконанням.
Також, у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 806/1473/16 зазначено, що сама по собі наявність у будь-якої особи близьких родичів не свідчить про можливість потенційного впливу на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень (вчинення або невчинення дій) державним службовцем. Такий потенційний вплив може мати місце і у випадку дружніх, особистих, інших позаслужбових стосунків.
У постанові від 16 жовтня 2020 року у справі № 806/1473/16 Верховний Суд зазначив, що кожна особа в процесі своєї життєдіяльності взаємодіє з різноманітними фізичними та юридичними особами у різних сферах. Рівні такої взаємодії, її зміст, спрямованість є важливою складовою приватного та сімейного життя особи, яке гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втручання органів державної влади у таке право з метою протидії та запобігання корупції є виправданим за умови настання певних обставин, однак не може покладати на особу обов'язку беззастережно розкривати геть усі свої особисті стосунки.
Так, у Методичних рекомендаціях з питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб Національного агентства з питань запобігання корупції зазначається, що законом не встановлюється заборон чи обмежень на наявність приватного інтересу (приватного життя), як такого. Йдеться про дотримання правил етичної поведінки службовця та відповідну оцінку приватних інтересів через призму можливого їх негативного впливу на об'єктивність прийняття рішень чи діянь службовця при реалізації своїх службових повноважень.
Наведене окремо вказує на відсутність в діях позивача дисциплінарного проступку.
Відтак, спірний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.
Окрім зазначеного суд також звертає увагу і на таке.
Згідно із частиною 1 статтею 74 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Рішення, яке приймається за наслідками дисциплінарного провадження, повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мають значення для його прийняття.
Саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також ненаведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, не є належним обґрунтуванням оскаржуваного наказу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.08.2019 у справі №1340/4847/18.
Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, суд робить висновок про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, сплачений позивачем за подання до суду позовної заяви у сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.05.2024 №36-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А. Ю. Рищенко