Рішення від 17.09.2024 по справі 160/16441/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 рокуСправа №160/16441/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особа представника ОСОБА_2 до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25.06.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особа представника ОСОБА_2 до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: Генерального штабу Збройних Сил України, в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо надання старшому солдату в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 відповідей про результати розгляду всіх питань, поставлених у колективній заяві від 12.02.2024 року та у колективній заяві від 06.06.2024 року, у тому числі - про прийняті рішення та вжиті заходи щодо їх;

- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 надати солдату в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 відповіді про результати розгляду всіх питань, поставлених у колективній заяві від 12.02.2024 року та у колективній заяві від 06.06.2024 року та у тому числі - про прийняті рішення та вжиті заходи щодо їх виконання;

- визнати протиправною бездіяльність Генерального штабу Збройних Сил України - не надання солдату в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 відповідей про результати розгляду всіх питань, поставлених у колективній заяві від 12.02.2024 року та у колективній заяві від 06.06.2024 року, у тому числі - про прийняті рішення та вжиті заходи щодо їх виконання;

- зобов'язати Генеральний штаб Збройних Сил України надати солдату в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 відповіді про результати розгляду всіх питань, поставлених у колективній заяві від 12.02.2024 року та у колективній заяві від 06.06.2024 року, у тому числі - про прийняті рішення та вжиті заходи щодо їх виконання;

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 та з Генерального штабу Збройних Сил України судові витрати ОСОБА_1 на правничу допомогу.

В обґрунтування позову заначено щодо протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо надання старшому солдату в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 відповідей про результати розгляду всіх питань, поставлених у колективній заяві від 12.02.2024 року та у колективній заяві від 06.06.2024 року, у тому числі - про прийняті рішення та вжиті заходи щодо їх та протиправної бездіяльності Генерального штабу Збройних Сил України - не надання солдату в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 відповідей про результати розгляду всіх питань, поставлених у колективній заяві від 12.02.2024 року та у колективній заяві від 06.06.2024 року, у тому числі - про прийняті рішення та вжиті заходи щодо їх виконання.

18.07.2024 року від представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування правової позиції зазначено наступне. Предметом позову є вимога позивача щодо визнання дій відповідачів неправомірними в частині не надання йому відповіді по суті колективних звернень 12.02.2024 та 06.06.2024, які є по своїй суті вимогою про розгляд та надання відповіді по суті колективного звернення від 23.10.2023. Однак, саме по суті звернення громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 від 23.10.2023 військовою частиною НОМЕР_1 було надано відповідь від 11.11.2023 № 3/5616. Відповідно до відповіді, в частині що стосується питання поставленого у запиті від 23.10.2023, заявникам було повідомлено, що з приводу надходження від РУ СТрО «Схід» до Генерального штабу Збройних Сил України даних про видачу, реєстрацію наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 27 від 17.04.2022 даних у військової частини НОМЕР_1 немає. Отже, саме по суті запиту і було надано відповідь - заявників повідомлено, що військова частина НОМЕР_1 не має інформації про те чи надходили від РУ СТрО «Схід» до Генерального штабу Збройних Сил України дані про видачу, реєстрацію наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 27 від 17.04.2022р. Також було надано відповідь і по суті інших питань. Запит громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 від 12.02.2024 взагалі не містить прохальної частини щодо надання якоїсь інформації. Містить лише повідомлення про ненадання їм інформації за запитом від 23.10.2023, при цьому питання що стосується наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.04.2022 вже викладається в іншому викладі. У зверненні від 06.06.2024 позивач також не ставить нових запитань, а лише вимагає надати відповідь на ті самі питання, що були поставлені у колективному звернення від 23.10.2024. Але, оскільки у зверненні від 12.02.2024 відсутня прохальна частина звернення, у зверненні від 06.06.2024 питання поставлені ті самі що й у зверненні від 23.10.2024, на яке військова частина НОМЕР_1 вже надала відповідь, звернення від 12.02.2024 та від 06.06.2024 не потребували надання відповіді. Відповідно до статті 8 Закону України «Про звернення громадян» визначено що повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, не розглядаються. Однак, ураховуючи що 08.07.2024 до військової частини НОМЕР_1 надійшло розпорядження військової частини НОМЕР_3 про надання відповіді на колективне звернення від 06.06.2024, військовою частиною НОМЕР_1 було надано відповідь від 14.07.2024, яку було надіслано, в тому числі, й на адресу позивача. Окрім того, Інструкція з організації обліку особового складу Збройних Сил України, що затверджена наказом Міністерства оборони України 26.05.2014 № 333, яка діяла на момент видання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.04.2022, так і на цей час, не передбачала та не передбачає вимог щодо погодження з вищим командуванням або їх повідомлення про прийняття наказів по стройовій частині, якими, відповідно до приписів пунктів 121, 145, 146, підпункту 4-1 пункту 252 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, командир військової частини призначає військовослужбовців, які прибувають з інших військових частин у відрядження та перебувають у його розпорядженні, для тимчасового виконання обов'язків на вакантні посади. До того ж, оскільки всі особи, що подали (підписали) звернення від 23.10.2023, від 12.02.2024, від 06.06.2024 самовільно залишили військову частину НОМЕР_2 ще у 2022 році, чим вчинили дисциплінарне правопорушення, яке має ознаки кримінального злочину передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, їх звернення та позови направлені на створення можливості уникнути кримінальної відповідальності. Про вчинене правопорушення 28.03.2023 внесені відомості до ЄРДР за №42023041110000005 та Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Дніпро) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтава, розпочате досудове слідство за ознаками правопорушення передбаченого частиною 4 статті 408 Кримінального кодексу України. Кримінальне провадження відносно позивача, завдяки бездоганної роботи слідчих органів, наразі, ще триває. Викладене свідчить, що заявлені у цій справі позовні вимоги є безпідставним, а позов таким що не підлягає задоволенню.

23.07.2024 року від представника Генерального штабу Збройних Сил України ОСОБА_7 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування правової позиції зазначено наступне. Пунктами 9 та 32 Переліку органів військового управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 20.05.2016 №270 (у редакції наказу МОУ від 21.10.2020 № 385), ІНФОРМАЦІЯ_1 та Командування Сил територіальної оборони Збройних Сил України зазначено - органами військового управління. А відтак, твердження (посилання) позивача “про обов'язок» відповідача-2 повідомити в термін не більше п'яти днів про переслане ним за належністю відповідному органу військового управління звернення позивача від 23.10.2023, 12.02.2024 та 06.06.2024 є абсолютно помилковими, оскільки по факту згадані звернення в ході вжиття заходів з реагування на них відповідачем-2 - не виходили за межі організаційної структури Збройних Сил України, що повністю узгоджується з вимогами пункту 14 розділу ІІ Інструкції № 735, у відповідності до якого відповідачем-2 було прийняте одне з таких рішень: “Передано на вирішення до іншого органу військового управління», з одночасним дорученням - опрацювати та надати відповідь позивачу встановленим порядком у визначений термін. На запит позивача від 23.10.2023 (реєстраційний номер Адміністративного управління Генерального штабу Збройних Сил України від 01.11.2023 Вх. № Ко-82985), так, згідно доручення заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 03.11.2023 № Ко-82985 зобов'язано командувача Сил Територіальної оборони Збройних Сил України опрацювати порушені у зверненні питання, у разі необхідності вжити відповідні заходи реагування. За результатами опрацювання зобов'язано поінформувати автора (авторів) звернення. Оригінали документів встановленим порядком було передано на адресу КСТрО ЗС України, за результатом розгляду якого безпосередньо позивачу була надана відповідь (лист військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2023 Вих. №3/5616). Разом з тим, у відповідності до доручення заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 20.03.2024 № Ко-30886/1 бригадному генералу ОСОБА_8 було доручено перевірити викладену у зверненні від 12.02.2024 інформацію та у разі необхідності вжити відповідні заходи реагування. За результатом опрацювання надати відповідь заявнику. На виконання вимог цього доручення на адресу заявників ( ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ) тимчасово виконуючим обов'язки начальника штабу - заступника командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України полковником ОСОБА_9 була надана відповідь від 29.04.2024 Вих. № 760/грзг/13716, з додатком до неї на 2 арк. На аналогічне звернення Ппозивача від 06.06.2024 (реєстраційний номер Адміністративного управління Генерального штабу Збройних Сил України від 27.06.2024 Вх. № Д-74620/1), було втретє відредаговано відповідачем-2, вжито всіх належних заходів стосовно його розгляду та надання відповіді позивачу. Так, згідно доручення начальника Адміністративного управління Генерального штабу Збройних Сил України від 29.06.2024№ Д-74620/1 на адресу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-лейтенанта ОСОБА_10 надіслано звернення Позивача від 06.06.2024 з метою опрацювання та надання відповіді позивачу. В свою чергу, звернення позивача від 06.06.2024 у відповідності до доручення начальника Адміністративного управління штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 29.06.2024 № Ко-55578/Л було скеровано до оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » (військова частина НОМЕР_3 ), за дорученням начальника штабу - заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України доручено полковнику ОСОБА_11 опрацювати порушені питання відповідно до вимог законодавства та за результатом опрацювання надати позивачу відповідь у визначений термін - до 27.07.2024. Так, вимоги, з якими позивач звернувся до відповідача-2 у запиті від 23.10.2023 та заяві від 12.02.2024, відносились до сфери повноважень та компетенції відповідача-1. Відтак протиправної бездіяльності з боку відповідача-2 щодо забезпечення розгляду (направлення за належністю) поданих позивачем запиту та заяви немає. Заява громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 від 12.02.2024 взагалі не містить прохальної частини щодо надання якоїсь інформації. Містить лише повідомлення про ненадання їм інформації за запитом від 23.10.2023, при цьому питання що стосується наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.04.2022 вже викладається в іншому викладі. У зверненні від 06.06.2024 позивач також не ставить нових запитань, а лише вимагає надати відповідь на ті самі питання, що були поставлені у колективному запиті від 23.10.2023, акцентує увагу, що звертається з одного ж і того питання «втретє». Але, оскільки у зверненні від 12.02.2024 відсутня прохальна частина звернення, у зверненні від 06.06.2024 питання поставлені ті самі що й у зверненні від 23.10.2023, на яке військова частина НОМЕР_1 вже надала відповідь у листі від 11.11.2023 № 3/5616, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідачів та зобов'язання вчинити певні дії - є безпідставними. Отже, що відповідачем-2 у визначений термін та з дотриманням приписів статті 7 Закону №393/96-ВР, було переслано за належністю відповідному органу (КСТрО) для подальшого розгляду запит (звернення) позивача від 23.10.2023 та беручі до уваги надання відповіді на нього безпосередньо позивачу (лист військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2023 Вих. №3/5616) - відсутні будь-які підстави для задоволення позовних вимог. Також, заяву від 12.02.2024 відповідачем-2 було направлено належній стороні, зобов'язано за результатом її розгляду надати відповідь на адресу заявників (копія доручення заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 20.03.2024 № Ко-30886/1). Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, відповідно до абзацу третього частини першої та частини другої статті 3 цього Закону, Сили територіальної оборони входять до структури Збройних Сил України та організаційно є органом військового управління, а відтак, не є центральним органом виконавчої влади. Таким чином, твердження позивача про неповідомлення, щодо результатів розгляду його звернення у п'ятиденний термін, є безпідставними. Відповідач-2 звертає увагу суду на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 у справі № 160/31457/23, яким - підписанту запиту від 23.10.2023 у задоволенні подібних позовних вимог до відповідача-2 - відмовлено у повному обсязі, рішення суду набрало законної сили. Також, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі № 160/30786/23 особі, яка заявляла подібні позовні вимоги (будучи підписантом запиту від 23.10.2023) до відповідача-2 - відмовлено у повному обсязі, рішення суду набрало законної сили. Відповідач-2 звертає увагу суду на судові рішення, винесені Дніпропетровським окружним адміністративним судом від 12.06.2024 у справі №160/10170/24, від 05.07.2024 у справі №160/10171/24, від 15.07.2024 у справі №160/10172, з подібним предметом спору, якими підписантам колективного запиту від 23.10.2023 та заяви від 12.02.2024 було відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю. Суд відмовляючи у задоволенні позовних вимог за результатом розгляду справ №№ 160/10170/24, 160/10171, 160/10172/24 зазначив, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це завжди пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи, врахував, що матеріали справи містять лист командира військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2023 №3/5616 на колективне звернення від 23.10.2023 з відповідями на поставлені у зверненні питання, вирішив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

29.07.2024 року від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшла відповідь на відзив де зазначено, що відповідач-2 не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими. В обґрунтування даної відповіді представником позивача зазначено наступне. Позивач завертався до Генерального штабу ЗСУ за відомостями про факт, який має правові наслідки, а не за «правовою інформацією» чи «роз'ясненнями та консультаціями з правових питань», які він достатньо розумів, тому і вимагав в квітні 202 2року від особи ОСОБА_12 надання цього наказу. Зазначені відомості були необхідні позивачу для з'ясування факту - коли саме (з якої дати) майор ОСОБА_12 перестав бути інженером НОМЕР_4 військового представництва Міністерства оборони та став військовослужбовцем в/ч НОМЕР_2 , тобто з якої дати отримав повноваження віддавати накази особовому складу ч НОМЕР_2 , що включає обов'язок нести за них відповідальність - згідно положень Дисциплінарного статуту ЗСУ та Статуту внутрішньої служби ЗСУ. Отже, представнику відповідача -2 є зрозумілим, що позивачу були необхідні офіційні дані про юридичний факт - для подальшого свого висновку,- з якої дати майор ОСОБА_12 ніс всі негативні правові наслідки за свої дії і бездіяльність, зокрема за не виконання прямого обов'язку як командир військової частини - забезпечити видачу військових квитків позивачу та іншим добровольцям, що підписали запит, які були зараховані до частини без мобілізаційного плану ТІК. Тому «вивертання» фактичного змісту колективного запиту за своїм підписом позивач оцінює як невдалу спробу представника Відповідача 2 знайти тій правовій ситуації, коли слід визнавати позов. Представник Генерального штабу ЗСУ не надав відповіді на головні доводи позову саме від Генерального штабу ЗСУ достовірної офіційної інформації, як володільця і розпорядника інформації - ОСОБА_13 , який позиціонував себе їхнім командиром та через надання посадовими ч НОМЕР_1 - суддям ДОАС у різних справах взаємовиключної , суперечливої інформації, тобто інформації неправдивої. Так, зокрема, - 30.09.2022р. - безпосередньо командиром в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_14 , 1) витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.04.2022р. за №27 «Про призначення майора ОСОБА_12 на посаду т.в.о. командира в/ч НОМЕР_2 » з 17.04.2022р. - безпосередньо юрисконсультом в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_15 витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.04.2022р. № 8 про «вважати таким, що 05.03.2022р. прибув до в/ч НОМЕР_1 у відрядження майора ОСОБА_12 . провідного інженера групи контролю якості 227 військового представництва МО підстава: посвідчення про відрядження, наказ начальника 227 ВП МОУ від 04.03.2022 № 20», та витягу з наказу начальника 227 військового представництва МО від 04.03.2022 року за № 20 про «вважати таким що вибув з метою виконання службових (бойових) завдань до ІНФОРМАЦІЯ_3 майора ОСОБА_12 . провідного інженера групи контролю якості, підстава: усне розпорядження начальника ВП МО України, рапорт майора ОСОБА_16 від 04.03.2022 №222», - 10.04.2023р.- безпосередньо юрисконсультом в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_15 письмових пояснень із зазначенням факту винесення наказу командира в/ч НОМЕР_1 про призначення майора ОСОБА_12 на посаду командира в/ч НОМЕР_2 з 01.03.2022 року та про факт винесення наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по адміністративно-господарській частині) № 94 від 14.04.2022 року про встановлення командиру в/ч НОМЕР_2 надбавки до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень. При цьому юрисконсульт ОСОБА_17 вказав, - призначення майора ОСОБА_12 на посаду командира в/ч НОМЕР_2 з 01.03.2022 року - мало місце без попереднього рішення Генерального штабу ЗСУ про його переведення до лав ЗСУ, виключно з тих причин, що майор ОСОБА_12 начебто надав недостовірні відомості, зокрема не повідомив про перебування в цей час на військовій службі на посаді інженера ВП 227 МО. У протилежному випадку такого призначення б не відбулось без попереднього рішення ЗСУ про переведення ОСОБА_16 до ЗСУ. З аналізу цих даних висновується - якщо з 01.03.2022 року майор ОСОБА_12 офіційно обіймав посаду командира ч НОМЕР_2 у зв'язку з чим 14.04.2022 року і отримав доплату до свого посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень, то винесення 17.04.2022 року наказу № 27 про його призначення на цю ж посаду тимчасово (ТВО командира в/ч НОМЕР_2 ) не просто прямо протирічить фактичним обставинам і Положенню про узгоджується з логікою кадрових призначень, облишено будь-якого сенсу. Водночас співставлення цих даних доводить, - що станом на 17.04.2022 року кадрова, юридична та фінансова служби в/ч НОМЕР_1 мали лише дані та відповідні накази командира - для здійснення виплат ОСОБА_12 посадового окладу командира в/ч НОМЕР_2 та доплати за роботу в умовах режимних обмежень. За таких обставин слід визнати очевидним той факт, що станом на 17.04.2022 року в розпорядженні кадрової, юридичної і фінансової служби ч НОМЕР_1 та ВП №227 МО були відсутні та не були створені за своєї непотрібністю, тобто фізично не існували в природі наступні документи: витяг з наказу начальника 227 військового представництва МО від 04.03.2022 року за №20 про «вважати таким що вибув з метою виконання службових (бойових) завдань до ІНФОРМАЦІЯ_3 майора ОСОБА_12 . провідного інженера групи контролю якості, підстава: усне розпорядження начальника ВП МО України, рапорт майора ОСОБА_16 від 04.03.2022 №222», витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.04.2022р. за № 8 про «вважати таким, що 05.03.2022р прибув до в/ч НОМЕР_1 у відрядження майора ОСОБА_12 . провідного інженера групи контролю якості 227 військового представництва МО підстава: посвідчення про відрядження, наказ начальника 227 ВП МОУ від 04.03.2022 № 20», витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.04.2022р. №27 про «призначити інженера 227 військового представництва МО майора ОСОБА_12 ч НОМЕР_2 з окладом…». Слідчою групою Третього СВ ТУ ДБР у м. Полтаві в ході досудового розслідування по кримінальним провадженням ЄРДР 62023170030000145 цих документів в природі та надані відповіді на питання - як, коли, ким вони були створені. У своєму відзиві посилаючись на виключний правовий статус Генерального чому Генеральний штаб ЗСУ самоусунувся від надання відповіді на колективний та ті запитання, які стосувались його виключних повноважень та саме того документу (наказу), який приймав безпосередньо Головнокомандувач ЗСУ, а не будь - хто інший. При цьому представнику відповідача-2 були відомі ті обставинам, що стали підґрунтям як для запиту, так і позову - 10.04.2023р. саме юрисконсульт в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_17 повідомив суду ті відомості, що Головнокомандувач ЗСУ начебто видав наказ (по особовому складу) від 29.05.2022р. за № 666 про переведення інженера ВП 227 МО ОСОБА_12 до лав ЗСУ із призначенням на посаду командира в/ч НОМЕР_2 , проте копії цього наказу на підтвердження своїх доводів не долучив. Тобто представнику відповідача-2 були відомі ті обставинам, що станом на день звернення позивача та інших військовослужбовців в/ч НОМЕР_2 із колективним інформаційним запитом до Генерального штабу ЗСУ ані наказ №666, ані будь-який інший наказ Головнокомандувача ЗСУ стосовно особи ОСОБА_16 до був доведений та не був оприлюднений, а посадові особи в/ч НОМЕР_1 припустилась надавати навіть суду завідомо неправдиві відомості та документи, засвідчуючи їх печаткою. Саме тому звертаючись із колективним інформаційним запитом до Генерального володільця і основного розпорядника інформації про виданий Головнокомандувачем ЗСУ наказ по особовому позивач спільно з іншими військовослужбовцями в/ч НОМЕР_2 у законний спосіб реалізували своє законне право мати достовірну інформацію виникнення владних повноважень у особи майора ОСОБА_12 , яка позиціонувала себе командиром їхньої в/ч НОМЕР_2 , вимагала виконання виданих ним наказів, проте при цьому не виконувала військовими квитками із записом про прийняття на військову службу (на випадок загибелі в бою). Відповідь на колективні запити щодо винесеного Головнокомандувачем ЗСУ наказу відносно ОСОБА_18 мала бути надана виключно за підписом начальника Генерального штабу ЗСУ із доданням копії запитаного позивачем наказу, який зберігається в архіві Генерального ЗСУ. Генеральний штаб ЗСУ як отримувач колективного запиту від 06.06.2024р. за підписом позивача у разі прийняття рішення про спрямування його для розгляду штабом Сухопутних військ - мав виконати покладений на нього Законом обов'язок тобто повідомити про це позивача письмово протягом встановлених п'яти днів. З яких причин цей обов'язок не було виконано, тобто допущено неправомірну бездіяльність, - представник Генерального штабу ЗСУ не надав зрозумілих пояснень. Разом з тим представник не надав зрозумілих пояснень, - з яких причин Генеральний штаб ЗСУ, як володілець і розпорядник інформації про наказ Головнокомандувача ЗСУ щодо особи ОСОБА_12 , який зберігає у своєму архіві, - взагалі усунувся від виконання свого прямого обов'язку надати повну інформацію на колективний запит від 06.06.2024р. з підписом позивача, та спрямував його до штабу Командування Сухопутних військ - органу військового управління, який такого наказу не виносив та в архіві не зберігає, тобто не є володільцем і розпорядником запитаної інформації. Ці ж зауваження стосуються і дій Генерального штабу ЗСУ щодо усунення від 12.02.2024 року з підписом позивача-шляхом його безпідставного спрямування до штабу Командування Сил Територіальної оборони, який такого наказу не виносив та в архіві не зберігає, тобто не є володільцем і розпорядником запитаної інформації. Разом з тим виглядають не є обґрунтованими та такими, що не базуються на Законі те, що колективний запиту від 06.06.2024 року стосувався вже розглянутих питань, поставлених у попередніх колективних зверненнях від 23.10.2023 року, 12.02.2024 року «У зверненні від 06.06.2024 питання поставлені ті самі що й у звернення від 23.10.2023, на яке військова частина НОМЕР_1 вже надала відповідь, звернення від 12.02.2024 та від 06.06.2024 не потребують надання відповіді, оскільки такі відповіді вже були надані позивачу у листі від 11.11.2023 № 3/5616.». Такі заперечення на базуються на Закону, для представника Генерального штабу ЗСУ є очевидним, що вираз «надання відповіді» не є тотожним поняттю «вирішення звернення», як воно застосовано у приписах п.6,п.7 розділу ІІІ Інструкції № 735, - за яких умов звернення вважається вирішеним. При цьому посилання представника на лист в/ч НОМЕР_1 від 11.11.2023р. №3/5616 є формальним та необґрунтованим з огляду на його зміст, який не містить жодної відповідей на прямо поставлені позивачем та іншими військовослужбовцями питання про дату та підстави виникнення владних повноважень у особи майора ч НОМЕР_2 , - тобто наказу № 27 від 17.04.2022року про начебто призначення майора Акуліча В, на посаду т.в.о. командира в/ч НОМЕР_2 . При наданні таких пояснень представник Генерального штабу ЗСУ не взяв до уваги, запит від 23.10.2023р. був спрямований для розгляду командувачем Сил Територіальної оборони генерал-майором ОСОБА_19 лише 28.11.2023року, що підтверджується даними реєстраційного штрих-коду про направлення цього листа, отже в/ч НОМЕР_1 об'єктивно не мала можливості його розглянути саме 11.11.2023 року. Водночас для представника Генерального штабу ЗСУ було також очевидним, що лист від 11.11.2023р. № 3/5616 взагалі не стосується питань, порушених у інформаційному запиті від 06.06.2024 року щодо наказу Головнокомандувача Тобто посилання представника на лист в/ч НОМЕР_1 від 11.11.2023р. №3/5616 у цьому випадку також виглядає формальним і не обґрунтованим. Таким чином представник Генерального штабу ЗСУ - не надав зрозумілих пояснень щодо причин невиконання свого прямого обов'язку володільця і розпорядника запитаної інформації, тобто причин допущеної неправомірної бездіяльності. Враховуючи критерії, передбачені ч.2 ст.2 КАС України Генеральний штаб ЗСУ в особі свого представника не довів, що у зв'язку із отриманням колективних запитів від 12.02.2024р. та 06.06.2024р. за підписом позивача, його посадові особи дійсно діяли виключно на підставі, у спосіб та у порядку, що визначені Конституцією та законами України а також положеннями Міністерства оборони, Водночас Генеральний штаб ЗСУ як суб'єкт владних повноважень, виконав покладеного на нього процесуального обов'язку, передбаченого ч.2 ст. 77 КАС України, надавши відзив з лише надуманими твердженнями представника та посиланнями свій виключний правовий статус.

Також, до означеної відповіді на відзив представником позивача було долучено клопотання про перевірку повноважень представника відповідача. В даному клопотанні представником позивача зазначено наступне. На електронну адресу представника позивача 26.07.2024року надійшов електронний документ під назвою «відзив в/ч НОМЕР_1 », поданий особою « ОСОБА_20 » як представником відповідача за довіреністю. Проте представник позивача має зауважити, що долучений вказаною особою до відзиву додаток із наданою йому назвою «довіреність» по суті не є документом, оскільки не містить одних необхідних реквізитів - дати видання, підпису уповноваженої особи та відбитку печатки юридичної особи публічного права, де займає керівну посаду особа, яка видає довіреність. Крім того, в тексті цього «документу» міститься вказівка на те, що він начебто був виданий на підставі наказу без реєстраційного номера від 15.02.2024 року. Однак особою « ОСОБА_20 » не додано суду ані самого цього наказу, ані витягу з нього. При цьому представнику має бути відомо, що копія наказу має бути засвідчена організації діловодства в Збройних Силах України», затверджена наказом Генерального штабу ЗСУ №124 від 07.04.2017р. (далі-

Інструкція № 124), що є єдиним нормативно - правовим актом, що регламентує зміст і організацію діловодства у військових частинах ЗСУ. Пунктом 2.8.22.1 Інструкції № 124 прямо передбачено, що «копія набуває юридичної сили лише у разі її засвідчення в установленому порядку». Пунктом 2.8.22 Інструкції №124 передбачено, що «військові частини можуть засвідчувати копії лише тих документів, які створюються в них… Напис про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», найменування посади, військового звання, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів і прізвища, дати засвідчення копії і проставляється нижче реквізиту «Підпис». Напис про засвідчення копії документа скріплюється гербовою печаткою із зазначенням (без зображення герба) із зазначенням на ній найменування відповідного , в якому на зберіганні знаходиться відповідний документ.» Ці вимоги Інструкції № 124 є прямими вимогами спеціального нормативно-правового акту (Закону), який унеможливлює прийняття судом в якості доказів тих копій службових документів, які не зареєстровані за відповідним а також тих, що не засвідчені у будь-який інший спосіб або не уповноваженими на те Законом особами. Інструкція №124 не передбачає завірення копій створених в частинах ЗСУ службових документів - ЕЦП - підписом представника, а лише ЕЦП юридичної особи. Разом з тим частиною 3 статті 59 КАС України встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Оскільки довіреність надається не приватною особою а юридичною особою, то долучення до справи наказу про призначення на посаду командира в/ч НОМЕР_1 не замінює собою обов'язкових реквізитів - особистого його підпису ОСОБА_19 та печатки в/ч НОМЕР_1 , які відсутні. Тим самим до участі у справі не може бути допущена невідома особа із невстановленими належним чином повноваженнями вчиняти будь-які процесуальні дії у суді від імені відповідача, що є не припустимим. За таких обставин головуючим суддею мають бути усунуті обґрунтовані сумніви ОСОБА_20 » представляти інтереси відповідача, а суд має забезпечити реалізацію принципу рівності сторін перед судом не надаючи суб'єкту владних повноважень жодних привілеїв та переваг в частині повноти виконання своїх процесуальних обов'язків. Разом з тим ретельна перевірка судом повноважень ОСОБА_3 як представника в/ч НОМЕР_1 є необхідною.Останній декілька разів надавав суддям ДОАС прямо протилежну інформацію саме 27 від 17.04.2022р. та обставин його винесення а також щодо дати зарахування ч А7384. При цьому ОСОБА_17 користувався тим, що судді здійснюють провадження у різних справах, і не володіють інформацією і документами поданими ним до інших справ, чим свідомо уводив суддів в оману. Не виключається і причетність вказаної особи до фальшування вказаного документу шляхом створення «заднім числом». Саме встановлення цих обставин є завданням досудових розслідувань ТУ ДБР по двом кримінальним провадженням ЄРДР 62023170030000145 від 03.02.2023 року. Оскільки досудове розслідування ще триває, водночас саме результати розгляду вказаної справи можуть швидко позначитись на обранні законної міри відповідальності за скоєне - цьому «юрисконсульту». Тому через його особисту зацікавленість у результатах судового розгляду у цій ОСОБА_20 може уникати надання витребуваних судом документів, що його викривають або вдаватись до їх приховування чи зміні дійсного тексту. При цьому правила письмового провадження у справі та подання сторонами письмових документів через систему Електронний суд - фактично унеможливлює перевірку судом їх відповідності оригіналам, обмежуючись наявністю електронного підпису представника - створює умови для продовження своїх незаконних дій «юрисконсультом» ОСОБА_15 у фальшуванні і поданні органам судової влади під виглядом достовірних службових Позивач не виключає, що віддаючи собі звіт про таке, у разі принциповості командування в/ч НОМЕР_1 вже касувало раніше видану ОСОБА_21 довіреність та ніде не зареєстрований наказ від 15.02.2024року без порядкового номеру. Оскільки станом на-сьогодні в матеріалах судового провадження №160/16441/24 відсутні належні докази підтвердження командуванням в/ч НОМЕР_1 наявності у особи « ОСОБА_20 » повноважень представник (адміністративної правосуб'єктності) та його особистій зацікавленості і спрямованості на введення суду в оману позивач та його представник не вважають для себе за можливе реагувати на отриманий "відзив" шляхом направлення відповіді із доданням тих документів, до яких ОСОБА_20 не має отримати доступ задля забезпечення таємниці слідства.

Таким чином представник позивача просив суд: 1) забезпечити в матеріалах справи № 160/16441/24 належних доказів на підтвердження повноважень особи « ОСОБА_20 » як представника відповідача у цій справі; 2) звернутись до командування в/ч НОМЕР_1 для підтвердження дійсності раніше виданої довіреності та витребувати належним чином оформлені документи: довіреність в/ч НОМЕР_1 з кваліфікованим електронним підписом посадової особи - командира: наказ без номера від 15.02.2024року (витягу з нього).

Слід зазначити, що 29.07.2024 року від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшло аналогічне за змістом клопотання про перевірку повноважень представника відповідача військової частини НОМЕР_1 , яке вже було долучено представником позивача до відповіді на відзив.

02.08.2024 року від представника Генерального штабу Збройних Сил України ОСОБА_7 до суду надійшло заперечення щодо відповіді на відзив, в якому представник відповідача-2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування правової позиції зазначено наступне. Твердження (посилання) позивача “про обов'язок» відповідача-2 повідомити в термін не більше п'яти днів про переслане ним за належністю відповідному органу військового управління запит позивача від 23.10.2023 та звернення 12.02.2024 та 06.06.2024 є абсолютно помилковими, оскільки по факту згадані звернення в ході вжиття заходів з реагування на них відповідачем-2 - не виходили за межі організаційної структури Збройних Сил України, що повністю узгоджується з вимогами пункту 14 розділу ІІ Інструкції № 735, у відповідності до якого відповідачем-2 було прийняте одне з таких рішень: “Передано на вирішення до іншого органу військового управління», з одночасним дорученням - опрацювати та надати відповідь позивачу встановленим порядком у визначений термін. При цьому, при прийнятті відповідачем-2 зазначеного вище рішення вимоги Інструкції №735 не зобов'язували інформувати (повідомляти) позивача про таке пересилання його звернення. Пунктом 2 Розділу ІІ «Первинний розгляд та облік звернень громадян» Інструкції №735 передбачено, що письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю, первинному розгляду та реєстрації з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу військового управління та призначення за ними конкретного виконавця. Первинний розгляд письмових звернень громадян проводиться керівниками органів військового управління або їх заступниками відповідно до їх повноважень. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства. Відповідач-2 звертає увагу суду, що звернення позивача від 23.10.2023 (реєстраційний номер Адміністративного управління Генерального штабу Збройних Сил України від 01.11.2023 Вх. № Ко-82985) згідно доручення заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 03.11.2023 № Ко-82985 зобов'язано командувача Сил Територіальної оборони Збройних Сил України опрацювати порушені у зверненні питання, у разі необхідності вжити відповідні заходи реагування. За результатами опрацювання зобов'язано поінформувати автора (авторів) звернення. Оригінали документів встановленим порядком було передано на адресу КСТрО ЗС України. Разом з тим, у відповідності до доручення заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 20.03.2024 № Ко-30886/1 бригадному генералу ОСОБА_8 було доручено перевірити викладену у зверненні інформацію та у разі необхідності вжити відповідні заходи реагування. За результатом опрацювання надати відповідь заявнику (відповідь на повторне звернення надана позивачу). На виконання вимог цього доручення на адресу заявників ( ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ) тимчасово виконуючим обов'язки начальника штабу - заступника командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України полковником ОСОБА_9 була надана відповідь від 29.04.2024 Вих. № 760/грзг/13716, з додатком до неї на 2 арк. На аналогічне звернення позивача від 06.06.2024 (реєстраційний номер Адміністративного управління Генерального штабу Збройних Сил України від 27.06.2024 Вх. № Д-74620/1), було втретє відредаговано відповідачем-2. Так, згідно доручення начальника Адміністративного управління Генерального штабу Збройних Сил України від 29.06.2024 № Д-74620/1 на адресу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-лейтенанта ОСОБА_10 надіслано звернення позивача від 06.06.2024 з метою опрацювання та надання відповіді позивачу. В свою чергу, звернення позивача від 06.06.2024 у відповідності до доручення начальника Адміністративного управління штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 29.06.2024 № Ко-55578/Л було скеровано до оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » (військова частина НОМЕР_3 ), за дорученням начальника штабу - заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України доручено полковнику ОСОБА_11 опрацювати порушені питання відповідно до вимог законодавства та за результатом опрацювання надати позивачу відповідь у визначений термін - до 27.07.2024. Запит від 23.10.2023 та звернення позивача від 12.02.2024 та від 06.06.2024 було надіслано відповідачем-2 за належністю, вжито всіх дій щодо їх розгляду. Відтак протиправної бездіяльності з боку відповідача-2 щодо забезпечення розгляду поданого позивачем запиту та заяви немає. Заява громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 від 12.02.2024 взагалі не містить прохальної частини щодо надання інформації. Містить лише повідомлення про ненадання їм інформації за запитом від 23.10.2023, при цьому питання що стосується наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.04.2022 вже викладається в іншому викладі. У зверненні від 06.06.2024 позивач також не ставить нових запитань, а лише вимагає надати відповідь на ті самі питання, що були поставлені у колективному запиті від 23.10.2023 (зауважує, що звертається «повторно», «втретє», з тих самих питань). Так, у зверненні від 12.02.2024 відсутня прохальна частина звернення, у зверненні від 06.06.2024 питання поставлені ті самі що й у звернення від 23.10.2023, на яке військова частина НОМЕР_1 вже надала відповідь у листі від 11.11.2023 № 3/5616. Позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача-2 та зобов'язання вчинити певні дії в частині, що його стосується - є безпідставними. Враховуючи, що відповідачем-2 у визначений термін та з дотриманням вимог статті 7 Закону №393/96-ВР, було переслано за належністю відповідному органу (КСТрО) для подальшого розгляду запит (звернення) позивача від 23.10.2023 та беручі до уваги надання відповіді на нього безпосередньо позивачу (лист військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2023 Вих. №3/5616) - відсутні будь-які підстави для задоволення позовних вимог. Також, заяву від 12.02.2024 відповідачем-2 було направлено належній стороні, зобов'язано за результатом її розгляду надати відповідь на адресу заявників (копія доручення заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 20.03.2024 № Ко-30886/1, у відповідності до якого була надана відповідь позивачу - лист від 29.04.2024 Вих. № 760/грзг/13716, з додатком до неї на 2 арк.). Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, відповідно до абзацу третього частини першої та частини другої статті 3 цього Закону, Сили територіальної оборони входять до структури Збройних Сил України та організаційно є органом військового управління, а відтак, не є центральним органом виконавчої влади. Таким чином, твердження Позивача про неповідомлення, щодо результатів розгляду його звернення у п'ятиденний термін, є безпідставними.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2024 року, зазначена вище справа була розподілена та 26.06.2024 року передана судді ОСОБА_22 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

У встановлений ухвалою суду від 01.07.2024 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 року прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Витребувано у 1) військової частини НОМЕР_1 , 2) Генерального штабу Збройних Сил України: письмові та вмотивовані пояснення щодо отримання колективної заяви від 12.02.2024 року та колективної заяви від 06.06.2024 року; в разі отримання колективної заяви від 12.02.2024 року та колективної заяви від 06.06.2024 року - подати до суду письмові докази щодо отримання; письмові та вмотивовані пояснення щодо прийняття відповідного рішення (відповіді) за наслідками розгляду колективної заяви від 12.02.2024 року та колективної заяви від 06.06.2024 року; рішення (відповідь) за наслідками розгляду колективної заяви від 12.02.2024 року та колективної заяви від 06.06.2024 року. Судом зобов'язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 01 серпня 2024 року. Судом попереджено 1) військову частину НОМЕР_1 , 2) Генеральний штаб Збройних Сил України про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

В період з 05.08.2024 року по 06.09.2024 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній основній відпустці.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 01.03.2022 року відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, зараховано в списки частини та призначено до 232 окремого Батальйону територіальної оборони НОМЕР_5 Окремої бригади Територіальної оборони Регіонального управління сил територіальної оборони “ ІНФОРМАЦІЯ_4 » солдата ОСОБА_1 розвідником телефоністом І розвідувального відділення розвідувального взводу НОМЕР_6 окремого Батальйону територіальної оборони НОМЕР_5 окремої бригади територіальної оборони регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». ВОС І06646А. шик «солдат». Вважати таким, що з 01.03.2022 справи і посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою, встановити посадовий оклад у розмірі 2730 грн. на місяць. 4 тарифний розряд. 2001 р.н. РНОКПП НОМЕР_7 . Призваний ІНФОРМАЦІЯ_5 01.03.2022р. Підстава: укази Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 та №69/2022 відповідно до витягу із наказу № 2 командира військової частини НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.04.2022 №27 призначено тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_12 , провідного інженера групи контролю якості 227 військового представництва Міністерства оборони України. Старшому лейтенанту ОСОБА_23 наказано повернутись до виконання службових обов'язків заступника командира військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження: 62023170030000145; дата реєстрації провадження (виділення матеріалів досудового розслідування): 03.02.2023 14:35:17, №1; дата надходження заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 03.02.2023; ПІБ потерпілого, заявника (найменування юридичної особи та код ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань): повідомлення підприємств, установ, організацій та посадових осіб; дата та час внесення до ЄРДР відомостей про заяву, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 03.02.2023 14:20:43; правова кваліфікація кримінального правопорушення: (КК України 2001) ст.366 ч.2; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_24 від 26.12.2022 у справі 203/4974/22 провадження № 1-кс/0203/3781/2022 зобов'язано розпочати досудове розслідування за заявою військовослужбовців в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 03.11.2022, щодо вчинення, на думку заявників, службового підроблення військовими службовими особами в/ч НОМЕР_1 наказу № 27 від 17.04.2022 р. "Про призначення ТВО командира в/ч НОМЕР_2 .

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження: 42023041110000005; дата реєстрації провадження (виділення матеріалів досудового розслідування): 28.03.2023 14:44:32, №1; дата надходження заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 28.03.2023; ПІБ потерпілого, заявника (найменування юридичної особи та код ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань): ПІБ потерпілого, заявника (найменування юридичної особи та код ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань): матеріали правоохоронних, судових та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень; дата та час внесення до ЄРДР відомостей про заяву, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 28.03.2023 10:30:49; правова кваліфікація кримінального правопорушення: (КК України 2001) ст.408 ч.4; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 04.06.2022 самовільно залишили територію військової частини НОМЕР_2 військовослужбовці старший сержант ОСОБА_2 , солдат ОСОБА_5 , солдат ОСОБА_1 , солдат ОСОБА_4 . Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 04.06.2022 самовільно залишили територію військової частини НОМЕР_2 військовослужбовці старший сержант ОСОБА_2 , солдат ОСОБА_5 , солдат ОСОБА_1 , солдат ОСОБА_4 .

ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 звернулись до начальника Генерального штабу Збройних сил України з запитом від 23.10.2023 року, в якому просили надати інформацію, чи надходили від РУ СТрО “Схід» дані про видачу, реєстрацію наказу №27 від 17.04.2022 року командира в/ч НОМЕР_1 про призначення провідного інженера ВП №227 МО майора Акуліча на посаду т.в.о командира в/ч НОМЕР_2 .

У зверненні заявники просили також роз'яснити, які саме посадові особи в/ч НОМЕР_2 та в/ч НОМЕР_1 мають нести відповідальність за невидачу їм військових квитків в період з 01.03.2022 року по 04.06.2022 року, а також по сьогодні, відповідальність за не розгляд їх рапортів про переміщення з в/ч НОМЕР_2 до в/ч НОМЕР_8 та за їх переслідування, як свідків розвантаження у квітні 2022 року більше ніж 300 автоматів та гранатометів, щодо яких в Генштаб СТрО подано відомості про списання через втрату в бою.

Запит зареєстровано в Генеральному штабі Збройних Сил України 01.11.2023 року за вх.№Ко-82985.

Відповідно до доручення заступника начальника Генерального штабу від 03.11.2023 року № Ко-82985, командувачу Сил територіальної оборони Збройних Сил України генерал-майору ОСОБА_19 було доручено опрацювати порушені у зверненні питання та за результатами поінформувати автора звернення.

Листом від 11.11.2023 року №3/5616 військова частина НОМЕР_1 , на колективне звернення від 23.10.2023р. громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , яке надійшло з Командування сил територіальної оборони Збройних Сил України, повідомило заявників про наступне:

1. з приводу надходження від РУ СТрО “Схід» до Генерального штабу Збройних Сил України даних про видачу, реєстрацію наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 27 від 17.04.2022р. - у військової частини НОМЕР_1 дана інформація відсутня;

2. з приводу невидачі військових квитків - обов'язку щодо оформлення військового квитка військовослужбовцю військовою частиною законодавство України не містить;

3. з приводу не розгляду рапортів на переміщення з військової частини НОМЕР_2 до військової частини НОМЕР_8 - подання клопотань вищому командуванню про переміщення військовослужбовця, який не перебуває в частині, самовільно залишивши її, за рапортом який направлений поштовим зв'язком, без письмового погодження та рекомендації безпосереднього командира не передбачено законодавством України;

4. з приводу переслідування, як свідків розвантаження у квітні 2022 року більше ніж 200 автоматів та гранатометів, щодо яких подано відомості про списання через втрату у бою - звернення не містить достатньої для перевірки інформації та доказів щоб доводили переслідування посадовими особами військової частини. Також зазначено, що оскільки заявники перебувають без поважних причин поза межами військової частини, з приводу переслідування в кожному окремому випадку слід звертатися до правоохоронних органів.

12.02.2024 року ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 звернулися до начальнику Генерального штабу ЗСУ генерал-майору ОСОБА_25 із заявою в якій зазначили, що до цього часу командувачем Сил ТРО не було розглянуто їх звернення від 23.10.2023р. та відповіді по суті РУ СТрО “Схід» також не надходило. Заявники також повторно наголосили про те, що з 01.03.2022 року їм не видано військових квитків із відповідними відмітками про зарахування до списків особового складу, командиром в/ч НОМЕР_2 майором ОСОБА_12 , вищестоящим командиром в/ч НОМЕР_1 полковником ОСОБА_14 , командиром в/ч НОМЕР_9 (РУ СТрО “ ІНФОРМАЦІЯ_4 ») не розглянуто рапортів про переміщення до НОМЕР_8 (57 ОМБр). До сьогодні командування в/ч НОМЕР_1 продовжує стверджувати, що командиром в/ч НОМЕР_1 полковником ОСОБА_14 офіційно видавався наказ №27 від 17.04.2022 року про призначення майора ОСОБА_12 на посаду ТВО командира в/ч НОМЕР_2 , у зв'язку з яким він став їх командиром, чиї накази заявники повинні були виконувати. Самостійно вдалося отримати відомості про відсутність реєстрації цього наказу в “Книзі обліку наказів та директив в/ч НОМЕР_1 », акт приймання - передачі посади за підписами перебуваючого станом на 17.04.2022 року на посаді ТВО командира в/ч НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_23 , підписом майора ОСОБА_12 , підписом представника старшого командира в/ч НОМЕР_1 , ані про реєстрацію наказу командира в/ч НОМЕР_2 м-ра ОСОБА_12 від 17.04.2022 року про свій вступ на посаду, як це передбачено ст.ст.61, 62 СВС і п.п. 2.9.1.10, 2.9.1.21 Інструкції №124 МО України.

Також в заяві зазначено, що в період з 01.03.2022 року по 04.06.2022 року майором ОСОБА_12 в статусі командира в/ч НОМЕР_2 видавались та підписувались накази, спрямовані на переслідування і фізичне знищення як свідків вчиненої ним крадіжки значної кількості зброї, зокрема заявників посилали на перший рубіж оборони в/ч НОМЕР_2 із господарськими лопатами без зброї, яку попередньо від дав наказ вилучити.

У відповідності до доручення заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 20.03.2024 року № Ко-30886/1 бригадному генералу ОСОБА_8 було доручено перевірити викладену у зверненні від 12.02.2024 року інформацію та у разі необхідності вжити відповідні заходи реагування. За результатом опрацювання надати відповідь заявнику.

На виконання вимог цього доручення на адресу заявників ( ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ) тимчасово виконуючим обов'язки начальника штабу - заступника командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України полковником ОСОБА_9 була надана відповідь від 29.04.2024 Вих. № 760/грзг/13716, з додатком до неї на 2 арк.

06.06.2024 року ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 втретє звернулися до начальнику Генерального штабу ЗСУ генерал-майору ОСОБА_25 із заявою в якій зазначили, що що до цього часу командувачем Сил ТРО не було розглянуто їх звернення від 23.10.2023р. та відповіді по суті РУ СТрО “Схід» також не надходило. Заявники також повторно наголосили про те, що з 01.03.2022 року їм не видано військових квитків із відповідними відмітками про зарахування до списків особового складу, командиром в/ч НОМЕР_2 майором ОСОБА_12 , вищестоящим командиром в/ч НОМЕР_1 полковником ОСОБА_14 , командиром в/ч НОМЕР_9 (РУ СТрО “ ІНФОРМАЦІЯ_4 ») не розглянуто рапортів про переміщення до НОМЕР_8 (57 ОМБр). До сьогодні командування в/ч НОМЕР_1 продовжує стверджувати, що командиром в/ч НОМЕР_1 полковником ОСОБА_14 офіційно видавався наказ №27 від 17.04.2022 року про призначення майора ОСОБА_12 на посаду ТВО командира в/ч НОМЕР_2 , у зв'язку з яким він став їх командиром, чиї накази заявники повинні були виконувати. Самостійно вдалося отримати відомості про відсутність реєстрації цього наказу в “Книзі обліку наказів та директив в/ч НОМЕР_1 », акт приймання - передачі посади за підписами перебуваючого станом на 17.04.2022 року на посаді ТВО командира в/ч НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_23 , підписом майора ОСОБА_12 , підписом представника старшого командира в/ч НОМЕР_1 , ані про реєстрацію наказу командира в/ч НОМЕР_2 м-ра ОСОБА_12 від 17.04.2022 року про свій вступ на посаду, як це передбачено ст.ст.61, 62 СВС і п.п. 2.9.1.10, 2.9.1.21 Інструкції №124 МО України.

Відтак, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 просили надати офіційно підтвердити або спростувати дані - чи реєструвався та за №27 від 17.04.2022р. командира в/ч НОМЕР_1 про призначення провідного інженера ВП №227 МО м-ра Акуліча - на посаду ТВО командира в/ч НОМЕР_2 - без вирішення Генеральним штабом ЗСУ питання про його переміщення до лав ЗСУ. Просили також повідомити - коли і ким було прийнято рішення про його переміщення до лав ЗСУ, надати копію такого наказу. Просили також повідомити - які конкретні посадові особи в/ч НОМЕР_2 та в/ч НОМЕР_1 мають нести відповідальність за невидачу ним військових квитків в період з 01.03-04.06.2022р. та по сьогодні, а також відповідальність за не розгляд їх рапортів від 28.07.2022 року про переміщення із в/ч НОМЕР_2 до в/ч НОМЕР_8 (57 ОМРБр) із письмовими згодами командира в/ч НОМЕР_8 , які були отримані 11.10.2022 представником РУ СТрО «Схід» з відправленням №4901000562892 від 06.10.2022 року. Отримати відомості у інший спосіб, ніж ця заява для ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 не можливо, оскільки «командир» м-р ОСОБА_26 перебуває під вартою у СІЗО м. Дніпра.

На аналогічне звернення позивача від 06.06.2024 року (реєстраційний номер Адміністративного управління Генерального штабу Збройних Сил України від 27.06.2024 Вх. № Д-74620/1), було втретє відредаговано відповідачем-2, вжито всіх належних заходів стосовно його розгляду та надання відповіді позивачу.

Так, згідно доручення начальника Адміністративного управління Генерального штабу Збройних Сил України від 29.06.2024 року № Д-74620/1 на адресу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-лейтенанта ОСОБА_10 надіслано звернення позивача від 06.06.2024 року з метою опрацювання та надання відповіді позивачу.

В свою чергу, звернення позивача від 06.06.2024 року у відповідності до доручення начальника Адміністративного управління штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 29.06.2024 № Ко-55578/Л було скеровано до оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » (військова частина НОМЕР_3 ), за дорученням начальника штабу - заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України доручено полковнику ОСОБА_11 опрацювати порушені питання відповідно до вимог законодавства та за результатом опрацювання надати позивачу відповідь у визначений термін - до 27.07.2024.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження: 62024170030001943; дата реєстрації провадження (виділення матеріалів досудового розслідування): 04.07.2024 12:14:32 №1; дата надходження заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 18.06.2024; ПІБ потерпілого, заявника (найменування юридичної особи та код ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань): повідомлення підприємств, установ, організацій та посадових осіб; дата та час внесення до ЄРДР відомостей про заяву, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 03.07.2024 18:32:25; правова кваліфікація кримінального правопорушення: (КК України 2001) ст.426-1 ч.5; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: До ТУ ДБР у м. Полтаві надійшла ухвала слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Католікяна М.О. від 18.06.2024 у справі №203/2940/24, провадження №1-кс/0203/1863/2024 якою зобов'язано внести відомості до ЄРДР за заявою від 01 червня 2024 року ОСОБА_2 , про вчинення кримінального правопорушення посадовою особою військової частини НОМЕР_2 лейтенантом ОСОБА_20 .

Листом від 14.07.2024 року за №1665/ВихЗВГ/775 ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 повідомлено наступне. Ваше колективне звернення від 06.06.2024 року до Генерального штабу Збройних Сил України, в порядку передбаченому статтею 7 Закону України «Про звернення громадян», передане на розгляд військової частини НОМЕР_1 , якій підпорядкована військова частина НОМЕР_10 . По суті звернення повідомляю наступне. Інструкція з організації обліку особового складу Збройних Сил України, що затверджена наказом Міністерства оборони України 26.05.2014 № 333, яка діяла на момент видання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.04.2022, не передбачала вимог щодо погодження з вищим командуванням або їх повідомлення про прийняття наказів по стройовій частині, якими, відповідно до приписів пунктів 121, 145, 146, підпункту 4-1 пункту 252 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, командир військової частини призначає військовослужбовців, які прибувають з інших військових частин у відрядження та перебувають у його розпорядженні, на вакантні посади для тимчасового виконання обов'язків. Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, не розглядаються. Ураховуючи що по суті інших питань викладених у вашому зверненні від 06.06.2024 вам вже була надана відповідь командира військової частини НОМЕР_1 листом від 11.11.2023 №3/5616 на ваше колективне звернення від 23.10.2023, повторний розгляд звернення та надання відповіді щодо цих питань не здійснюється.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідачів та з вимогами вчинити певні дії, позивач звернувся із вказаною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходить з того, що відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією в межах і відповідно до законів України.

Вирішуючи спір суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Законом України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII “Про інформацію» закріплено право кожного на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (стаття 5 Закону № 2657-XII).

Відповідно до статті 20 Закону № 2657-XII за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Згідно зі статтею 21 вказаного Закону інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом України “Про доступ до публічної інформації» та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає цей Закон.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про доступ до публічної інформації» №2939-VІ від 13.01.2011 року публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно до частини 2 статті 6 Закону України, обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Згідно до частин 1, 2 статті 13 вказаного Закону України розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб'єкти владних повноважень органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;

4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;

5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:

1) інформацією про стан довкілля;

2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;

3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;

4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Відповідно до частин 1-4 статті 22 Закону України “Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини 2 статті 6 Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною 5 статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 14 Закону України розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно до частин 1, 4 статті 20 Закону України “Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач, зокрема, має право оскаржити надання недостовірної або неповної інформації.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР). Цей Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

У відповідності до приписів статті 1 Закону № 393/96-ВР, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.

Частиною першою статті 5 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Відповідно до статті 8 5Закону № 393/96-ВР визначено що повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, не розглядаються.

Однак, ураховуючи що 08.07.2024 до військової частини НОМЕР_1 надійшло розпорядження військової частини НОМЕР_3 про надання відповіді на колективне звернення від 06.06.2024, військовою частиною НОМЕР_1 було надано відповідь від 14.07.2024, яку було надіслано, в тому числі, й на адресу позивача.

Відповідно до статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Так, аналізуючи приписи Закону № 393/96-ВР, суд зазначає, що надіслані за належністю звернення відповідному органу військового управління, мав на меті забезпечити заявнику об'єктивний та всебічний розгляд його заяви.

Запитувана позивачем інформація за своєю природою є правовою інформацією, оскільки позивач в своєму запиті фактично просив надати роз'яснення та консультації з правових питань, а саме - з питання проходження військової служби громадянами України із посиланням на відповідні положення законодавства, що, в свою чергу, підпадає під дію Закону України «Про безоплатну правову допомогу».

В свою чергу, наказ Міністерства оборони України від 28.12.2016 №735, яким затверджено «Інструкцію про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.01.2017 за № 94/29962 (далі - Інструкція №735), яка визначає порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), а також визначає порядок контролю за його дотриманням.

Пунктом 14 Розділу ІІ «Первинний розгляд та облік звернень громадян» Інструкції №735 визначено, що щодо кожного звернення не пізніше ніж у п'ятиденний термін має бути прийняте одне з таких рішень: прийняти до провадження; передати на вирішення до іншого органу військового управління; надіслати за належністю до іншого центрального органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції органів військового управління, військової частини, про що одночасно повідомляється заявнику; залишити без розгляду за наявності підстав, визначених у статті 8 Закону України «Про звернення громадян».

Статтею 3 Закону України “Про збройні Сили України», визначено загальну структуру Збройних Сил України. Так, Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об'єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв'язку та кібербезпеки; органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.

Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Згідно пунктів 9 та 32 Переліку органів військового управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 20.05.2016 №270 (у редакції наказу МОУ від 21.10.2020 № 385), Командування Сухопутних військ Збройних Сил України та Командування Сил територіальної оборони Збройних Сил України зазначено - органами військового управління.

А відтак, твердження (посилання) позивача “про обов'язок» відповідача-2 повідомити в термін не більше п'яти днів про переслане ним за належністю відповідному органу військового управління звернення позивача від 12.02.2024 та 06.06.2024 є абсолютно помилковими, оскільки по факту згадані звернення в ході вжиття заходів з реагування на них відповідачем-2 - не виходили за межі організаційної структури Збройних Сил України, що повністю узгоджується з вимогами пункту 14 розділу ІІ Інструкції № 735, у відповідності до якого відповідачем-2 було прийняте одне з таких рішень: “Передано на вирішення до іншого органу військового управління», з одночасним дорученням - опрацювати та надати відповідь позивачу встановленим порядком у визначений термін.

При цьому, при прийнятті відповідачем-2 зазначеного вище рішення вимоги Інструкції №735 не зобов'язували інформувати (повідомляти) позивача про таке пересилання його звернення.

Пунктом 2 Розділу ІІ «Первинний розгляд та облік звернень громадян» Інструкції №735 передбачено, що письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю, первинному розгляду та реєстрації з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу військового управління та призначення за ними конкретного виконавця. Первинний розгляд письмових звернень громадян проводиться керівниками органів військового управління або їх заступниками відповідно до їх повноважень.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства.

Варто заначити, що на запит позивача від 23.10.2023 (реєстраційний номер Адміністративного управління Генерального штабу Збройних Сил України від 01.11.2023 Вх. № Ко-82985), так, згідно доручення заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 03.11.2023 № Ко-82985 зобов'язано командувача Сил Територіальної оборони Збройних Сил України опрацювати порушені у зверненні питання, у разі необхідності вжити відповідні заходи реагування. За результатами опрацювання зобов'язано поінформувати автора (авторів) звернення. Оригінали документів встановленим порядком було передано на адресу КСТрО ЗС України, за результатом розгляду якого безпосередньо позивачу була надана відповідь (Лист військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2023 Вих. №3/5616).

Разом з тим, у відповідності до доручення заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 20.03.2024 № Ко-30886/1 бригадному генералу ОСОБА_8 було доручено перевірити викладену у зверненні від 12.02.2024 інформацію та у разі необхідності вжити відповідні заходи реагування. За результатом опрацювання надати відповідь заявнику.

На аналогічне звернення позивача від 06.06.2024 (реєстраційний номер Адміністративного управління Генерального штабу Збройних Сил України від 27.06.2024 Вх. № Д-74620/1), було втретє відредаговано відповідачем-2, вжито всіх належних заходів стосовно його розгляду та надання відповіді позивачу.

Так, згідно доручення начальника Адміністративного управління Генерального штабу Збройних Сил України від 29.06.2024№ Д-74620/1 на адресу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-лейтенанта ОСОБА_10 надіслано звернення позивача від 06.06.2024 з метою опрацювання та надання відповіді позивачу.

В свою чергу, звернення позивача від 06.06.2024 у відповідності до доручення начальника Адміністративного управління штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 29.06.2024 № Ко-55578/Л було скеровано до оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » (військова частина НОМЕР_3 ), за дорученням начальника штабу - заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України доручено полковнику ОСОБА_11 опрацювати порушені питання відповідно до вимог законодавства та за результатом опрацювання надати позивачу відповідь у визначений термін - до 27.07.2024.

Так, вимоги, з якими позивач звернувся до відповідача-2 у запиті від 23.10.2023 та заяві від 12.02.2024, відносились до сфери повноважень та компетенції відповідача-1.

Відтак протиправної бездіяльності з боку відповідача-2 щодо забезпечення розгляду (направлення за належністю) поданих позивачем запиту та заяви немає.

Заява громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 від 12.02.2024 взагалі не містить прохальної частини щодо надання якоїсь інформації. Містить лише повідомлення про ненадання їм інформації за запитом від 23.10.2023, при цьому питання що стосується наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.04.2022 вже викладається в іншому викладі.

У зверненні від 06.06.2024 позивач також не ставить нових запитань, а лише просить надати відповідь на ті самі питання, що були поставлені у колективному запиті від 23.10.2023, акцентує увагу, що звертається з одного ж і того питання «Втретє». Але, оскільки у зверненні від 12.02.2024 відсутня прохальна частина звернення, у зверненні від 06.06.2024 питання поставлені ті самі що й у зверненні від 23.10.2023, на яке військова частина НОМЕР_1 вже надала відповідь у листі від 11.11.2023 № 3/5616, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідачів та зобов'язання вчинити певні дії - є безпідставними.

Враховуючи, що відповідачем-2 у визначений термін та з дотриманням приписів статті 7 Закону №393/96-ВР, було переслано за належністю відповідному органу (КСТрО) для подальшого розгляду запит (звернення) позивача від 23.10.2023 та беручі до уваги надання відповіді на нього безпосередньо позивачу (лист військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2023 Вих. №3/5616) - відсутні будь-які підстави для задоволення позовних вимог.

Також, заяву від 12.02.2024 відповідачем-2 було направлено належній стороні, зобов'язано за результатом її розгляду надати відповідь на адресу заявників (копія доручення заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 20.03.2024 № Ко-30886/1).

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, відповідно до абзацу третього частини першої та частини другої статті 3 цього Закону, Сили територіальної оборони входять до структури Збройних Сил України та організаційно є органом військового управління, а відтак, не є центральним органом виконавчої влади. Таким чином, твердження позивача про неповідомлення, щодо результатів розгляду його звернення у п'ятиденний термін, є безпідставними.

Щодо клопотання представника позивача ОСОБА_2 про перевірку повноважень представника відповідача. В даному клопотанні представник позивача просив суд: 1) забезпечити в матеріалах справи № 160/16441/24 належних доказів на підтвердження повноважень особи « ОСОБА_20 » як представника відповідача у цій справі; 2) звернутись до командування в/ч НОМЕР_1 для підтвердження дійсності раніше виданої довіреності та витребувати належним чином оформлені документи: довіреність в/ч НОМЕР_1 з кваліфікованим електронним підписом посадової особи - командира: наказ без номера від 15.02.2024 року (витягу з нього).

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 57 Кодексу адміністративного судочинства України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Згідно з частиною першою статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Частиною сьомою статті 59 КАС України передбачено, що у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Правові основи функціонування автоматизованої системи документообігу суду (далі - АСДС) визначені в Положенні про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженому рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 (далі - Положення).

Наказом ДСА України № 628 від 22 грудня 2018 року «Про проведення тестування підсистеми «Електронний суд» у місцевих та апеляційних судах» вирішено запровадити тестовий режим експлуатації підсистеми «Електронний суд» у всіх місцевих та апеляційних судах України (пілотних судах).

Пунктом 1 наказу ДСА України № 247 від 1 червня 2020 року «Про запровадження в дослідну експлуатацію підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет» (далі - Наказ №247) вирішено запровадити з 1 червня 2020 року в дослідну експлуатацію підсистеми «Електронний суд» та «Електронний кабінет» (далі - Підсистеми) у всіх місцевих, апеляційних судах України (крім Київського апеляційного суду) та Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, та з 1 липня 2020 року - в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду (далі пілотні суди).

Пунктом 2 Наказу № 247 визначено, що пілотним судам у ході проведення дослідної експлуатації Підсистем керуватися вимогами, визначеними в Положенні про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженому рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 (із змінами), у частині функціонування Підсистем.

Отже, з 22 грудня 2018 року отримані всіма місцевими та апеляційними адміністративними судами заяви та інші процесуальні документи через підсистему «Електронний суд» мають реєструватися та розглядатися в установленому цими нормативно-правовими актами порядку.

Питання повноважності та юридичної сили документів, створених у підсистемі «Електронний суд», вже неодноразово досліджувалось Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у рішеннях від 19 жовтня 2021 року (справа №640/32183/20), 20 грудня 2021 року (справа № 560/9405/21).

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу ХІ «Підсистема електронного суду» Положення про АСДС (в редакції рішення Ради суддів України №17) з 22 грудня 2018 року у всіх місцевих та апеляційних судах обмін електронними документами між судом, фізичними особами та учасниками судового процесу забезпечується засобами підсистеми «Електронний суд». Учасники судового процесу за допомогою зареєстрованого Електронного кабінету можуть надсилати копії електронних документів іншим учасникам судової справи, крім випадків, коли інший учасник не має зареєстрованого електронного кабінету, подавати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, а також отримувати судові рішення та інші електронні документи.

Відповідно до пунктів 9-11 розділу XI «Підсистема електронного суду» Положення про АСДС, в редакції рішення РСУ №17, шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного доручення, встановленої адміністратором форми (з правом передоручення або без такого права), особа, що зареєструвала електронний кабінет, може уповноважити представника (іншу фізичну особу, що має зареєстрований електронний кабінет) на подання документів від свого імені або від імені довірителя по судовій справі, судовому провадженню або зверненню.

Електронні доручення, що підтверджують повноваження підписанта автоматично додаються підсистемою до кожного документу, ним відправленого. Шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного доручення, встановленої адміністратором форми (з правом передоручення або без такого права), особа, що зареєструвала електронний кабінет в межах отриманих повноважень може надати іншій фізичній особі доступ до документів по судовій справі, судовому провадженню або зверненню.

Шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного повідомлення, встановленої адміністратором форми, автор доручення може його скасувати.

Аналіз наведених положень закону свідчить про те, що електронне доручення, яке можливо надати за допомогою підсистеми «Електронний суд», видається за наявності у відповідної особи довірителя та його представника особистих електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд», що передбачає наявність у таких осіб електронного цифрового підпису. Електронне доручення видається лише за умови його підписання електронним ключем довірителем за допомогою алгоритмів, визначених у підсистемі «Електронний суд». Надалі таке електронне доручення автоматично додається до позовної заяви, яка подана представником від імені довірителя через підсистему «Електронний суд», при цьому у користувачів відсутня можливість будь-яким чином впливати на зміст та вигляд такого електронного доручення, тобто воно формується підсистемою «Електронний суд» самостійно, відповідно до обраного обсягу повноважень представника (постанова Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №486/259/21).

У постанові від 30 червня 2021 року у справі №380/830/21 Верховний Суд зазначав, що особливості подання до суду довіреності для цілей підтвердження повноважень представника у разі звернення до суду в електронній формі встановлені у частині сьомій статті 59 КАС України та пункті 9 Положення про АСДС, зі змісту яких випливає, що учасник справи може уповноважити представника на подання документів від свого імені шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми «Електронний суд» електронного доручення за формою, установленою адміністратором системи, примірник якого додається підсистемою до кожного відправленого (підписаного) представником документу автоматично.

Довіреність, видана із дотриманням зазначених правил, як електронний документ не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді. При цьому, у випадку звернення до суду через підсистему «Електронний суд» суди мають перевіряти відповідність вчиненої представником дії наданому представнику обсягу повноважень, визначеному в електронному дорученні.

У постанові від 10 лютого 2022 року у справі №560/11791/21 Верховний Суд вказав, що представник учасника справи може подавати на підтвердження своїх повноважень довіреність або ордер в електронній формі, підписані належним електронним підписом. Таку можливість для представника сторони слід розглядати як додаткову конституційну гарантію, передбачену статтями 55 та 129 Конституції України: кожен має право на апеляційне оскарження судового рішення як особисто, так і через використання професійної правничої допомоги.

До відзиву на позовну заяву, поданої представником відповідача-1 Пристромко Максимом через підсистему «Електронний суд» була додана електронна довіреність від 15.02.2024 року від імені ОСОБА_27 (РНКОПП - НОМЕР_11 ), на підставі витягу з наказу від 15.02.2024 р., що військова частина НОМЕР_1 (ЄДРПОУ - НОМЕР_12 ) уповноважує, в порядку передоркчення ОСОБА_3 (РНКОПП - НОМЕР_13 ) представляти інтереси військової частини НОМЕР_1 в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) полковника ОСОБА_28 від 06.11.2023 року №315-СТ - 1. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_14 (по особовому складу) від 01.11.2023 року №423 прибув та приступив до виконання службових обов'язків команди ра військової частини НОМЕР_1 . Зарахувати на продовольче забезпечення з 06.11.2023 року. Підстава: витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_14 (по особовому складу) від 01.11.2023 року №423.

Додана до відзиву на позовну заяву довіреність сформована в системі «Електронний суд» та підписана електронним цифровим підписом представником відповідача-1.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 червня 2023 року у справі № 340/807/21, у постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 619/1908/23.

Крім того, довіреність, видана із дотриманням зазначених правил, як електронний документ, не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді.

Подібні висновки щодо застосування частини сьомої статті 59 КАС України були викладені у постановах Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №560/11791/21, від 28.04.2022 у справі №683/1199/21, від 04.08.2022 у справі №300/8766/21.

Крім того, 09.09.2024 року від представника відповідача-1 ОСОБА_3 до суду надійшов витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) полковника ОСОБА_28 від 06.11.2023 року №315-СТ; витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_14 (по особовому складу) від 01.11.2023 року №423 щодо призначення полковника ОСОБА_27 командиром військової частини НОМЕР_1 ; витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройвій частині) від 16.03.2022 року №37 щодо зарахування в списки військової частини НОМЕР_1 та призначення старшого лейтенанта запасу ОСОБА_3 юрисконсультом юридичної служби, ВОС - 8503003, шпк «старший лейтенант юстиції».

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача ОСОБА_2 про перевірку повноважень представника відповідача не підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Ухвалюючи це судове рішення, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п. 41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За приписами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На думку суду, в даній справі, відповідачем доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної бездіяльності на відповідність наведеним вище критеріям, не виходячи за межі заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з мотивів та обґрунтування наведених судом вище.

Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в особа представника ОСОБА_2 до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник

Попередній документ

121732392

Наступний документ

121732394

Інформація про рішення:

№ рішення:	121732393
№ справи:	160/16441/24
Дата рішення:	17.09.2024
Дата публікації:	23.09.2024
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто у апеляційній інстанції (12.12.2024)
Дата надходження:	25.06.2024

Розклад засідань:

Минулі засідання (1)

12.12.2024 00:00

Третій апеляційний адміністративний суд

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

головуючий суддя:

ОЛЕФІРЕНКО Н А

суддя-доповідач:

ОЛЕФІРЕНКО Н А

ПРУДНИК СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

суддя-учасник колегії:

БОЖКО Л А

ДУРАСОВА Ю В

ЛУКМАНОВА О М